| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8. Парадокс ощадливості |
||
|
Використовуємо тепер модель визначення доходів дляаналізу того, що станеться, якщо домашні госпо-дарства побажають змінити своє ставлення до Ощад-жениям. Спочатку економіка знаходиться у стані рівноваги при випуску продукції, рав-ном 1000, інвестиціях на рівні 250 і предельнойсклонності до споживання, рівний 0,75. У цій си-туації домашні господарства вирішують, що вони хотятнаправлять в заощадження коштів на 100 едініцменьше при будь-якому рівні доходу У термінах ріс25-14а функція заощаджень переміститься вниз ізположенія SA в положення SA ', при якому Ощад-вання нижче на 100 одиниць для кожного з рів-ній доходів. Це рівнозначно рішенням домашніххозяйств підвищити рівень свого споживання на100 одиниць для кожного з рівнів доходів, в ре-док чого функція споживання зсувається ізположенія С в положення С 'на рис 25-14b8. Що станеться з фактичним рівнем Ощад-жений, якщо домашні господарства захочуть сберегатьменьше? На рис. 25-15 проілюстрований еффектсніженія рівня заощаджень, що виражається вперемещеніі функції сукупного попиту з поло-ження AD у положення AD '. Нова функція сово-купного попиту знаходиться над колишньою на відстані-нии в 100 одиниць в кожному з рівнів доходів. 8 На рис 25-14Ь показано, що функція споживання перетинає вісь ординар-нат вище точки початку координат. Це означає, що люди будуть тратітьсредства на споживання навіть при нульових доходи. Це, зрозуміло, можливо лише в тому випадку, коли вони можуть витрачати заощадження, продаючи своє майно, наприклад житло та автомобілі, щоб фінан-сировать надлишок витрат над доходами. Прийнято вважати, що функціяпотребленія завжди має вигляд, подібний кривої С на рис 25-14Ь, з пе-ресеченія осі ординат не в нульовій точці. Сьогодні, однак, мають-ся дані свідчать про те, що швидше за все вона проходить черезначало координат, так, як це показано на рис 25-4. Про 200 400 600 800 1000 1200 1400 1600Доходи, випуск продукції РІС. 25-15. Парадокс ощадливості. Зрушення функції потреб-лення на рис 25-14Ь має результатом зрушення кривої сукупно-го попиту в положення AD '. Рівноважний рівень доходів возра-стає з 1000 до 1400. Ця зміна доходів було викликано ре-ням домашніх господарств заощаджувати меншу суму. Але ко-нечний результат полягає в тому, що в заощадження тепер на направляється в точності та ж сума 250 одиниць і едінственнимрезультатом зміни намірів зберігати буде зміна вуровне доходів Рівновага перемістилося з точки E в точку F. Рівень доходів і випуску зріс з 1000 до 1400.Рост доходів з'явився результатом бажання домаш-них господарств направляти в заощадження меньшуюсумму. Але фактична сума заощаджень складаючи-ет ту ж величину, що і в змозі первоначаль-ного рівноваги в точці E. У новій точці рівноваги заощадження рівні тим же 250 одиницям, ілісумме інвестицій. Домашні господарства собіралісьсберегать менше Але в результаті їх доходи возра-стають і їх фактичні заощадження залишаються напрежнем рівні Це і є парадокс ощадливості. Парадокс со-стоїть в тому, що зміна суми, яку домаш-ня господарства хотіли б зберігати, може не іметьнікакого впливу на фактичний рівень збережемо-ний, хоча рівень доходів і справді меняется.Еслі б ми, перш ніж проводити графіческійаналіз, використовували підхід, заснований на рівний-стве заощаджень та інвестицій, ми б легко уста-новили, що при даному рівні інвестицій, равном250, заощадження в рівноважному стані должниобязательно повернутися до свого первоначальномууровню. Парадокс ощадливості являє собою бо-леї ніж просто цікавий випадок. Він допомагає зрозуміти суть старого спору про переваги, кото-римі володіють заощадження і споживання. Ця суперечка, як правило, виникає під временаспадов, коли величина сукупного попиту кажетсянедостаточной для того, щоб забезпечити работойвсех бажаючих. Парадокс ощадливості наводить Намислов про те, що, якщо проблема полягає тільки недоліки попиту, як це відбувається у временависокой безробіття, гідності заощаджень дляотдельних людей не є такими з точкизрения суспільства У часи спадів або, того гірше, депресій скорочення рівня заощаджень і в са-мом ділі призводить до зростання сукупного попиту ітем самим збільшує зайнятість, як це показанона рис 25-15. Все це виглядає зовсім інакше для економі-ки, що досягла повної зайнятості. Якщо економікахорошо функціонує, підтримуючи повну заня-тости, то зросле прагнення до сбереженіямпріведет до зростання фактичних заощаджень, оскіль-ки, як ми побачимо в наступних розділах, це будетстімуліровать інвестування, і, таким чином, зовсім не обов'язкова ситуація, при якій сово-Купний попит і випуск скоротяться. Ми проаналізували-Зіру механізм, здатний підтримувати полнуюзанятость, пізніше, коли зробимо нашу упрощеннуюмодель більш реалістичною, ввівши в аналіз гроші іучтя можливість змін у рівні цін. Урокже, який підносить парадокс ощадливості, має цінністю в тій мірі, в якій ми осозна-ем, що він застосовний до ситуації низького сукупність-ного попиту. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8. Парадокс ощадливості " |
||
|
||