Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
В.К. Ломакін. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

Загальні поняття і категорії

. Для аналізу економічного становища світу використовується цілий ряд показників, що характеризують динаміку і стан світової економіки. Основний з них - валовий світовий продукт. Цей показник виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, вироблених на території всіх країн світу, незалежно від національної приналежності діючих там підприємств у визначений період часу. Облік кінцевої продукції передбачає виключення повторного рахунку сировини, напівфабрикатів, інших матеріалів, палива, електроенергії та послуг, використаних у процесі її виробництва.
У кожній окремо взятій країні валовий внутрішній продукт підраховується на основі системи національних рахунків, яка побудована на концепції продуктивного характеру усіх видів діяльності. Вона являє собою сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності і відображає основні макроекономічні зв'язки внутрішнього і зовнішнього секторів національних господарств. Підрахунок результатів господарської діяльності проводиться за трьома принципами: виробництва, використання і доходам.
За принципом використання в ВВП включаються відповідно вартість валових капіталовкладень, приватне і державне споживання товарів і послуг. Вони оцінюються за витратами. Валові капіталовкладення включають інвестиції в основний капітал, запаси і незавершене виробництво. Причому до інвестицій в запаси зараховується різниця між вартістю товарно-матеріальних запасів (сировина і готові вироби) на певні дати. Ця різниця може бути негативною величиною. Точно також оцінюються і вкладення в незавершене будівництво. До інвестицій зараховуються тільки запаси у виробників. Остання частина витрат-експорт товарів і послуг, при цьому враховується і імпорт. Тому додається сальдо цих статей.
Отже, ВВП в збалансованій економіці (Y) дорівнює витратам на особисте споживання (С), капіталовкладення (I), державне споживання (G) і різниці експорту (X) і імпорту (IM) товарів і послуг.
Y=C + I + G + X? IM.
Виходячи з того, що обсяг світового виробництва підраховується як сукупність виробництв національних господарств, то світового виробництва виражається
Y=? (C + I + G + X? IM).

ВВП підраховується також за доходами. Він розпадається ніби на три частини залежно від фактора виробництва. До доходів осіб найманої праці зараховується заробітна плата робітників і службовців незалежно від положення. Далі підраховуються прибутку компаній - приватних і державних. Окремо враховуються рентні доходи і доходи самостійно зайнятих (ремісники, лікарі і т.д.).
З боку доходів ВВП розраховується як сума зарплат (W), операційного надлишку (OS), включаючи амортизацію, чистий прибуток, ренту, відсоток і непрямих податків мінус субсидії (ITS):
Y=W + OS + ITS.
З ВВП пов'язаний показник національного доходу, який розраховується як ВВП мінус амортизація (чистий ВВП), мінус непрямі податки і плюс субсидії. Сума податків значна. Вони включаються в ринкові ціни товарів і послуг та сплачуються кінцевим споживачем. Субсидії надають на ціни протилежну дію: вони знижують їх на власну величину. Показник національного доходу приблизно відповідає поняттю виробленого національного доходу. Відзначимо, що для будь-якого національного господарства важливі доходи, що надходять в його розпорядження.
Сума доходів, що надходить у розпорядження даної країни (національний особистий дохід), підраховується як різниця між чистим внутрішнім продуктом і сальдо доходів підприємств і громадян даної країни за рубежем і доходами іноземців у цій країні. Цей показник приблизно відповідає поняттю використаного національного доходу.
У кількісному вираженні відмінність між ВВП і зробленим національним доходом досить велике і складає приблизно 8-11%, рівняючись величині амортизаційних відрахувань. У різних країнах це розходження може коливатися, так як величина амортизаційних відрахувань залежить від національної маси основних фондів. Частка амортизації трохи підвищується в періоди спаду і знижується в періоди підйому.
Динаміка виробленого національного доходу в довгостроковому плані майже повністю відповідає динаміці ВВП, тому при аналізі в основному використовуються показники ВВП і ВСП.
За методом виробництва ВВП підраховується за доданою вартістю та умовно чистої продукції окремих галузей. Вона являє собою різницю між вартістю валової продукції сумою поточних виробничих витрат, т.
тобто вартість, привнесену в процесі виробництва на тому чи іншому етапі виробництва. Остання складається з перенесеної на продукт амортизації основних фондів, заробітної плати, прибутку, податків, які враховуються в поточних цінах. Іншими словами, ВВП на основі виробництва може бути визначений як сума валової доданої вартості, виробленої резидентами у всіх секторах економічної діяльності країн (О), мінус їх проміжні витрати (i)
Y=[(O1 + О2 + ... + Оn) - (i1 + i2 + i3 + ... + in)].
У узагальнюючі показники національних рахунків включаються не тільки результати діяльності зайнятих у галузях господарства, а й послуги державного апарату, армії, поліції і т.д. Вони враховуються за видатками. У ці показники входять також «приписані», «диктував» величини, за якими проводиться оцінка продукції, що не приймає грошової форми: умовна квартирна плата за індивідуальними домівках, умовний відсоток за кредитами і позиками. Загальна сума цих «вмененних» величин коливається від країни до країни в залежності від умов їх економічного розвитку і державних витрат. Наприклад, в США вона становить 8% ВВП.
ВВП та інші показники, що входять в систему національних рахунків і розраховані різними методами, погоджуються між собою, тому їх величини ідентичні. При цьому слід зазначити, що національні показники нерідко переглядаються в межах 10-30%.
Як видно з аналізу методології підрахунку ВСП, цей показник виражає загальну активність у світі та окремих країнах. З іншого боку, його складові частини охоплюють основні сфери, галузі та фактори економічного розвитку. Так, розгляд за основними складовим частинам використання ВМП дає уявлення про основні секторах попиту, а аналіз ВМП з виробництва показує зміни структури як всього господарства, так і основних галузей. ВМП дає можливість визначити місце країни і регіонів у світовому виробництві, суспільну продуктивність праці в різні періоди часу, але не може використовуватися як показник потенціалу окремих видів виробництва, рівня технології або добробуту населення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Загальні поняття і категорії "
  1. 3. Апріорі і реальність
    загальні теореми, що стосуються обмінів, дійсні у всій своїй строгості і з усіма витікаючими з них наслідками. Не існує жодних переходів від обміну до НЕ-обміну або від прямого обміну до непрямого обміну. Досвід, що суперечить цим твердженням, відсутня. Такий досвід був би недосяжний насамперед з тієї причини, що весь досвід, що стосується людської діяльності, обумовлений
  2. 10. Метод економічної науки
    загальні умови діяльності як такої. Показавши, які умови необхідні для будь-якої діяльності, необхідно піти далі і визначити зрозуміло, в категоріальному і формальному сенсі менш загальні умови окремих типів діяльності. Другу задачу можна було б вирішити шляхом опису всіх мислимих станів і дедуцірованіе з них усіх логічно допустимих наслідків. Така всеосяжна система
  3. Коментарі
    загальні принципи і аналітичний інструментарій, і назвали себе економістами. Фізіократи досліджували сферу виробництва, поклали початок аналізу відтворення і розподілу суспільного продукту. Вони вважали, що чистий продукт створюється тільки сільськогосподарською працею. Виступали проти меркантилізму, були прихильниками вільної торгівлі. Ідеї ??фізіократів проклали шлях, по якому йшли
  4. Рекомендована література
    категорія / / Фінансова газета, регіональний випуск, 47/2008. 55. Шевчук Д. Кредитування бізнесу в умовах фінансової нестабільності / / Фінансова газета, 1/2009. 56. Шевчук Д. Підтвердження окремих періодів трудового стажу на основі показань свідків / / Фінансова газета, регіональний випуск, 4/2009. / / - Інтернет-сайти - / / 1. http://www.deniskredit.ru 2.
  5. 2. Розділи (рівні) економіки. Теоретична та прикладна економіка. Економічна політика
    загальні економічні процеси на рівні суспільства (виробництво національного доходу, безробіття, інфляція тощо) і показує, що треба робити державі, щоб суспільство процвітало. Можна також виділити мезоекономіку, що вивчає поведінку проміжних систем або галузей народного господарства (агропромисловий, військово-промисловий комплекси і т.д.) і супермакроекономіку, що пояснює поведінку
  6. 3. Методи економічної теорії. Економічні категорії і закони
    загальні поняття: виробництво взагалі, потреби, розподіл, обмін та ін Метод наукової абстракції хоча і найважливіший, але не єдиний метод наукового пізнання, який використовується в економічній теорії. Тут активно застосовуються аналіз і синтез, індукція і дедукція, історичний і логічний методи, економіко-математичне моделювання, економічний експеримент та ін Аналіз - це уявне
  7. Економічна категорія і закон
    загальні й істотні сторони економічного життя суспільства. Категоріями є, наприклад, попит, пропозиція, кредит, власність, ринок, заробітна плата, прибуток і багато інших. В економіці, як і в будь-який інший сфері суспільного життя і в природі, крізь зовні здається хаос і нагромадження випадковостей прокладає собі шлях необхідність, закономірність розвитку. Економічними
  8. 1. Виробництво. Ефект масштабу. Закон спадної граничної продуктивності
    загальні техніко-економічні елементи, без яких процес виробництва немислимий. По-друге, маржиналісти під капіталом розуміють кошти і предмет праці, а природні умови виділяють в особливий фонд. Марксисти об'єднують природні умови, засоби праці і предмети праці в єдиний речовинний фактор. Якщо ж мова йде про особливі природних умовах у виробництві, то специфіка їх враховується через
  9. Лекція 2-я Формування економічних ідей марксизму
    спільні риси. Так, на відміну від раба пролетар може вільно змінити господаря, але не може скинути свою залежність від всього класу капитали-стів. Правда, в цьому творі Енгельс виходив ще з помилкового уявлення, що робітник продає працю, а не робочу силу. Велика увага в роботі приділялася аналізу заробітної плати. Але правильної теорії заробітної плати ще розроб-
  10. Лекція 5-я Передісторія «Капіталу» К. Маркса
    загальні питання політичної економії. У другій книжці передбачалося дати критику бур-жуазную економістів і соціалістів-утопістів. У третій Маркс мав намір дати історію розвитку окремих економічних категорій, тобто щось на зразок історії самої економіки, історії народного господарства. На жаль, з ряду причин, зазначених вище, Марксу не вдалося здійснити ці великі плани.