Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.Д. Кузнєцова, І.М. Шапкін. Історія економіки, 2002 - перейти до змісту підручника

Націоналізація банків.

Державний банк був зайнятий Червоною гвардією в перший же день Жовтневої революції. Оволодіння Державним банком створило більш сприятливі умови для проведення робочого контролю за фінансами підприємств.
Більш складною справою було оволодіння приватними банками. 27 грудня 1917 вийшов декрет ВЦВК про націоналізацію банків, однак фактична ліквідація справ приватних банків і злиття їх з Державним банком тривали до 1920 р. Проведення робітничого контролю по всій країні зустріло природний опір банкірів. Приватні банки відмовлялися видавати гроші з поточних рахунків підприємствам, де був введений робітничий контроль, не виконували угод з Державним банком, заплутували рахунку, подавали завідомо неправдиві відомості про стан справ, фінансували контрреволюційні змови. Ці дії були визначені новою владою як саботаж з боку власників приватних банків, що значно прискорило їх націоналізацію (конфіскацію).
Більшовики усвідомлювали необхідність поступового проведення націоналізації промисловості. Тому в перші місяці після Жовтневої революції в розпорядження Радянської влади переходили окремі підприємства, що мали велике значення для держави, а також підприємства, власники яких не підкорялися рішенням державних органів. Насамперед були націоналізовані великі заводи військового призначення, наприклад Обухівський, Балтійський. Проте вже в цей час з ініціативи робочих оголошувалися націоналізованими і підприємства місцевого значення. Прикладом є Лікінський мануфактура (близько Орехово-Зуєва) - перше приватне підприємство, яке перейшло в руки держави.
Поступово ідея націоналізації звелася на практиці до конфіскації. З початку 1918р. націоналізація промисловості на місцях стала приймати характер масового і стихійно наростаючого конфіскаційного руху. Найчастіше обобществлялись підприємства, до управління якими робочі фактично не були готові, а також малопотужні підприємства, які ставали тягарем для держави; розширювалася практика незаконної конфіскації за рішенням фабзавкомов з подальшим її затвердженням державними органами.
Все це негативно позначалося на роботі промисловості, оскільки порушувалися господарські зв'язки, утруднялося налагодження контролю та управління в масштабі країни і поглиблювався криза.
Наростання цієї неконтрольованої хвилі змусило Рада Народних Комісарів (РНК) піти на централізацію господарського життя в загальнонаціональному масштабі з метою збереження руйнувався економічних зв'язків. Це наклало відбиток на характер націоналізації другого етапу (весна-літо 1918 р.). У ведення держави переходили вже цілі галузі виробництва.
На початку травня була націоналізована цукрова промисловість, у червні - нафтова, завершувалася націоналізація металургійної та машинобудівної промисловості. В умовах громадянської війни в січні 1919 р. почалася націоналізація всіх промислових підприємств.
Перетворення в сфері аграрних відносин здійснювалися на основі Декрету про землю. У ньому проголошувалася скасування приватної власності на землю (ст. 1), передача поміщицьких маєтків, «так само як всіх земель удільних, монастирських, церковних, з усім живим і мертвим інвентарем», в розпорядження волосних земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів з визнанням рівноправності всіх форм землекористування (подвірної, хутірської, общинної, артільної) і правом розділу конфіскованої землі за трудовою або споживчої нормі з періодичними переділами (ст. 7, 8).
Таким чином, і в аграрній політиці більшовики відійшли від стратегії негайного «введення» соціалізму в бік заходів, спрямованих на порятунок країни від «загрожує катастрофи». Спрямованість і ступінь радикальності цих заходів значною мірою посилювалися політичними устремліннями частини правлячої партії (прихильники Н.І. Бухаріна і Л.Д. Троцького) до якнайшвидшого руйнування основи експлуатації - товарно-грошових відносин. «Сверхреволюціонность» виявлялася і в селі: у діях продзагонів (їх формування почалося в травні 1918р. Після затвердження Декрету «Про надання Народному комісаріату продовольства надзвичайних повноважень у боротьбі з сільською буржуазією, що приховує хлібні запаси і спекулює ними») і комнезамів (створені на підставі декрету від 11 червня 1918
), у незаконних поборах з селянства, в діях каральних загонів, у розстрілах кожного десятого у випадках невиконання завдань з продрозверстки. Це призводило до дискредитації Радянської влади і наростання загрози громадянської війни.
Націоналізація і розділ землі проводилися на основі Закону про соціалізацію землі, прийнятого 27 січня 1918 У ньому визначався порядок розділу й одягла. У 1917-1919 рр.. розділ був проведений в 22 губерніях. І хоча знову отримали землю близько 3 млн селян, розділ викликав зростання соціальних протиріч в селі - влітку 1918 р. було придушене 108 заколотів.
Всі ці заходи позначилися на обсягах заготовок. У відповідь реакцією держави стало прийняття ряду заходів військового характеру: була встановлена державна монополія на хліб; продовольчі органи наділялися надзвичайними повноваженнями щодо закупівлі хліба; створювалися продзагони, завданням яких було вилучення надлишків хліба за твердими цінами. Зауважимо, що навесні 1918 р. гроші вже мало що значили і хліб фактично вилучався безкоштовно, в кращому випадку шляхом обміну на промислові товари. Та й товарів ставало все менше, так як до осені 1918 р. промисловість була майже паралізована.
Натуралізація господарства, згортання товарно-грошових відносин, необхідність централізованого розподілу продуктів створювали видимість завершення перехідного періоду. Наслідком цього, а також теоретичною основою для подальших економічних заходів стали положення лідерів правлячої партії про необхідність і можливість, спираючись на ентузіазм мас, вказівки з центру і зусилля пролетарської держави, організації загальнодержавного виробництва і розподілу. Це накладало відбиток на функціональну орієнтацію органів управління господарством.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Націоналізація банків. "
  1. Стаття 7. Гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб
    (1) Іноземні інвестиції в РРФСР не підлягають націоналізації і не можуть бути піддані реквізиції або конфіскації, крім як у виняткових, передбачених законодавчими актами випадках, коли ці заходи вживаються в суспільних інтересах. У випадках націоналізації або реквізиції іноземному інвестору виплачується швидка, адекватна і ефективна
  2. Зміцнення національного підприємництва
    . Одним з напрямків економічної політики країн, що звільнилися була націоналізація іноземної власності. Тільки з 1960 по 1974 рр.. в 62 країнах, що розвиваються сталося 875 випадків націоналізації іноземних підприємств, головним чином гірничодобувних і плантаційний. Основна хвиля націоналізації припала на 70-і роки. Націоналізація, ліквідація концесійної форми
  3. № 163. Етапи виникнення командної економіки в СРСР
    . Становлення командної економіки проходило в чотири етапи: 1. Листопад 1917 - весна 1918 - захоплення більшовиками політичної влади в Петрограді та Москві, націоналізація землі, банків, транспорту, відділення національних окраїн колишньої Російської імперії, початок громадянської війни. 2. Літо 1918 - весна 1921 - громадянська війна та іноземна інтервенція, політика «воєнного комунізму». 3. Весна
  4. Економіка Росії в період «червоногвардійської атаки на капітал».
    25 жовтня (7 листопада) 1917 р. до влади прийшла одна з радикальних партій Росії - РСДРП (б). Основні положення економічної стратегії більшовиків були розроблені В.І. Леніним навесні-влітку 1917 р. В основі їх програми лежали теоретичні положення про моделі соціалізму, розробленої К. Марксом і Ф. Енгельсом. Нове суспільство повинно було мати безтоварні (безгрошовий) механізм. Але на першому
  5. Комерційні банки
    Опції комерційних банків - це, перш за все, акумулювання депозитів та ведення поточних рахунків; оплата виписаних на ці банки чеків; надання кредитів підприємцям. Комерційні банки часто називаються фінансовими універмагами або супермаркетами кредиту. Адже вони здійснюють розрахунки і організують платіжний оборот в масштабах усього національного господарства. На базі їх операцій
  6. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
    1. Чим відрізняється кредитна система від банківської? 2. Які основні функції Центрального банку та комерційних банків? 3. Який механізм впливу національного банку на діяльність інших банків, насамперед комерційних? 4. Як змінювалися функції банків на різних стадіях розвитку капіталізму? 5. Дайте характеристику пасивних операціях банку. 6. Що таке активні операції банків?
  7. 3. Банківські операції
    Зазвичай виділяють чотири групи банківських операцій: - пасивні; - активні; - банківські послуги; - власні операції банків. Перші дві групи операцій найбільш поширені, і на них припадає основна частина банківського прибутку. У розвинених гранах з ринковою економікою в останні роки значно зріс обсяг банківських послуг. Вони поступово стають другим за важливістю
  8. Питання для самоперевірки
    1. У чому сутність кредиту? Які форми кредиту Ви знаєте? 2. Якою є сучасна структура кредитної системи? Дайте поняття кредит-ної системи. 3. Які функції виконують банки, а також небанківські фінансово-кредитні організації? 4. Охарактеризуйте роль Центрального банку і назвіть виконувані ним функції. 5. З яких операцій складається діяльність комерційних банків? 6. Які
  9. 22.3. Приватизація і роздержавлення
    Економічні відносини з приводу привласнення рухливі. Це означає, що форми власності можуть переходити один в одного. Цей процес здійснюється різними методами. Розглянемо найважливіші з них. Націоналізація - перехід приватної власності на основні об'єкти господарства (земля, промисловість, транспорт, банки) у власність держави. Націоналізація має різне
  10. Поняття лібералізація господарського життя
    Державне регулювання економіки протягом більшої частини XX в. посилювалося. Однак в останні півтора-два десятиліття намітилася зворотна тенденція. Націоналізація змінилася приватизацією, державний контроль над цінами слабшає, субсидування окремих галузей знижується, а діяльність транснаціональних корпорацій все менше піддається державному регулюванню.
  11. Коли можна очікувати переходу кризи в фазу швидкого розвитку?
    Кінець стабілізації, ймовірно, настане восени. Але можливо і завершення «спокійної смуги» у серпні. Воно, правда, слабо ймовірно. 2010 економіка, мабуть, зустріне новим швидким падінням, що прискорить скорочення споживчого ринку, а потім і ринку сукупного. Зупинити процес в Росії могла б політика розвитку внутрішнього ринку: підвищення доходів споживачів, наявність великих
  12. Стаття 39. Фонди добровільного страхування вкладів
    Банки мають право створювати фонди добровільного страхування вкладів для забезпечення повернення вкладів і виплати доходів по них. Фонди добровільного страхування внесків створюються як некомерційні організації. Число банків - засновників фонду добровільного страхування вкладів має бути не менше п'яти з сукупним статутним капіталом не менше 20-кратного мінімального розміру статутного капіталу,
  13. Які відмінності державного сектора від інших секторів національного господарства?
    Державний сектор має дуже суттєві відмінності від усіх розглянутих нами секторів національного господарства - відмінності як в кількісному, так і в якісному відносинах (табл. 18.1). Особливості державного сектора {foto99} Розглянемо ці особливості докладніше. 1. Тип спільної сумісної власності Як відомо, загальне спільне привласнення, представлене у формі
  14. 2.4.4. Зміни власності
    Власність --- + --- функціонування? перетворення --- + --- придбання? припинення Власність динамічна. «Всі відносини власності були схильні постійної історичної зміні, постійним історичних змін» [79, Т.4, с.438]. Відбуваються постійні її переділи, процеси відчуження і привласнення. Вона зростає не тільки
  15. Давайте повернемося до девальвації трохи пізніше. Поговоримо спочатку про банки і загальної ситуації в економіці. 5 лютого уряд обговорив нові антикризові заходи для банків. До чого воно прийшло? Які рішення були прийняті?
    Путін заявив, що держава виділить для ВТБ 200 млрд. рублів, ЗЕБу дістанеться 100 млрд. рублів. Очікується збільшення частки держави в капіталі цих банків. Підтримкою Ощадбанку продовжить займатися Центробанк. Чотирьом приватним банкам виділяється також 100 млрд. субординованого кредиту. Влада сподівається на те, що новий транш на підтримку банківської системи буде використаний для кредитування
  16. Тема 9. Історія світової економіки в післявоєнний період
    Економічні причини і наслідки другої світової війни. План Маршалла. Зрушення у співвідношенні сил на міжнародній арені. Варіанти національних програм відродження економіки після вто-рій світової війни. Методи державного регулювання. Інтер-націоналізація виробництва на приватно-господарському та межгосудар-ственном рівнях. Рушійні сили економічного зростання країн Заходу. Національ-ні
  17. 33.1. Революційні перетворення
    Жовтнева революція Восени 1917 р. в країні назріло загаль-нальний кризу. 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. в Петрограді відбулося збройне повстання і до влади прийшла одна з радикальних партій - РСДРП (б) зі своєю програмою виведення країни з глибокої кризи. Економічні завдання були визначені на VI з'їзді РСДРП (б) і носили характер соціалістичного не будівництва, а
© 2014-2020  epi.cc.ua