Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
З.К.Раджабова. Світова економіка, 2006 - перейти до змісту підручника

III.2.3. Світовий агропромисловий комплекс і світова продовольча проблема

Світова агропромислова система - це глобальний, багатофункціональний, багатогалузевий комплекс, що поєднує в собі виробництво сировини, готової продукції та доведення її до споживача. Сучасний агропромисловий комплекс (АПК) формується за участю всіх груп країн і держав: розвинених, що розвиваються, в тому числі НІС і постсоціалістичних. Головні ланки їх взаємодії - сільськогосподарська продукція, а також готова продукція і напівфабрикати.
Сільське господарство - головна ланка АПК і головне джерело виробництва продовольства. У цій сфері в 1995 р. було зайнято більше 47% економічно активного населення світу. Великі відмінності простежуються по групах країн - якщо в промислово-розвинених країнах у сільському господарстві зайнято близько 5%, то в країнах, що розвиваються - близько 60% працездатного населення, а в країнах Азії та Африки - понад 60%.
В даний час склався світової продовольчий ринок, де головна тенденція - визначальне розвиток торгівлі готовою продукцією в порівнянні з сільськогосподарською сировиною. Така тенденція посилилася в 90-і рр..
Розвинені країни з ринковою економікою (РСРЕ) займають домінуюче становище у світовій продовольчій системі, на їх частку припадає 2/3 світового виробництва продовольства, хоча в них проживає менше 15% населення світу. Інакше їх питома вага у світовому експорті продовольства становить близько 64%, у тому числі 65% готових продуктів і 61% сільськогосподарської сировини.
У першій половині 90-х рр.. намітилася тененція до скорочення на 4-5% частки розвинених країн у світовій продовольчій системі, реальна причина цього процесу - збільшення темпів економічного зростання країн.
Країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 всього населення планети, виробляють близько 1/3 всього продовольства, їх питома вага у світовому експорті продовольства становить близько 32%.
В цілому, за період 1991-2000 рр.. світове виробництво основної сільськогосподарської продукції стабільно зростала: зерна - на 9%, м'яса - на 18% і т. д.
Незважаючи на те, що в більшості країн, що розвиваються головної (провідною) галуззю народного господарства є сільське господарство, продовольча проблема має найбільш виражений характер, причинами чого є відстала агротехніка, примітивні методи ведення сільського господарства, низька продуктивність праці. Для порівняння - один фермер в США в середньому може забезпечити потреби в сільськогосподарській продукції 59 чол., В Західній Європі - 19,2, в Японії - 13,7, а в країнах, що розвиваються (у своїй більшості) - тільки-но себе і свою сім'ю .
За прогнозами вчених ця проблема буде зберігатися і посилюватися, в першу чергу, в країнах, що розвиваються, де спостерігається не тільки найбільший приріст чисельності населення, а й сконцентровано більше 70% населення світу.
Питання про можливість задоволення потреб населення у продовольстві та інших сільськогосподарських товарах за рахунок наявних ресурсів при нинішньому рівні розвитку технології сьогодні залишається відкритим.
Неодноразово дана проблема піднімалася в доповіді Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в спеціальній главі "Сприяння сталому ведення сільського господарства та розвитку сільських районів".
Згідно з прогнозами, попит на продовольство в світі зросте до 2000 р. на 50% і в 3 рази - до 2050 р. * 1.
___
* 1 Хасбулатов Р.І. Світова економіка. - М.: Інса. - 1994. - С. 708.
Продовольча проблема займає важливе місце у діяльності міжнародних організацій, таких як ООН, ФАО, Міжнародний валютний фонд, Світовий продовольчий рада та ін В даний час цієї проблеми належить особливе місце в діяльності СОТ, де 2 / 3 членів є країнами, що розвиваються. Всесвітня торгова організація надає таким країнам безліч пільг і поступок, як в плані державної підтримки сільського господарства, так і заходами щодо регламентації торгівлі продовольством, а також наданню технічної та продовольчої допомоги.
Згідно з прогнозами до 2020 країни, що розвиваються, збільшать свою частку у виробництві зерна з 55 до 59%, м'яса - з 54 до 61%. Середньодушове споживання зерна збільшиться на 1/3, м'яса - в 2 рази * 1.
___
* 1 Рилька Д., Дем'яненко В. Проблеми і протиріччя розвитку світової агропродовольчої системи / / МЕ і МО. -2000. - N 8. - С. 52.
Якщо за 1997-2000 рр.. світове виробництво зерна скоротилося з 1879 до 1856 млн т, в країнах, що розвиваються воно продовжувало зростати і досягло 1021 млн т, тобто зросла на 2,3% в загальносвітовому виробництві.
Досить високі темпи виробництва продовольчих культур мають нові індустріальні країни - Аргентина, Бразилія, Південна Корея. За 1995-1999 рр.. завдяки розвитку ринкової інфраструктури і новим виробничим технологіям виробництво зернових та сої зросло відповідно на 45 і 26%.
Китай за цей же період різко скоротив закупівлі пшениці, країна перетворилася з нетто-імпортера в нетто-експортера зернових, зокрема кукурудзи та рису.
Проте в групі найменш розвинених країн зберігається вкрай незадовільний продовольче забезпечення. Загальний рівень споживання в багатьох з них вкрай низький і відповідає 2100 кал (середній раціон в розвинених країнах містить 3500 кал).
Росія, в недавньому минулому займала 6-7 місце у світі за рівнем споживання основних продуктів харчування на душу населення, до середини 90-х рр.. за цим показником скотилася на 40-е місце.
Відмінною особливістю сільськогосподарського виробництва Росії є низька продуктивність праці. На початку 90-х рр.. за рівнем доданої вартості, створеної в розрахунку на одного зайнятого в сільському господарстві, Росія займала 37-е місце у світі. В абсолютних цифрах (476 дол) цей показник був майже в 100 разів нижче, ніж у провідних промислово розвинених країнах (Нідерланди - 41 338 долл.; Швеція - 40734; Фінляндія - 37803 дол.)
У 1999-2000 рр.. сільське господарство в цілому стало прибутковим, а частка збиткових господарств істотно скоротилася.
Однак треба сказати, що відставання Росії в агропромисловій сфері значно сильніше по ефективності, ніж з виробництва. Наприклад, в Росії середньодушове виробництво молока в 1999 р. склало 81% рівня США, а надій молока в розрахунку на 1 корову - менше 30%; в нашому випадку в порівнянні з США число зайнятих становить 625%, а обсяг продукції 45-50% , що означає 12-кратне відставання за продуктивністю праці.
Першочерговими для нашої країни залишаються завдання докорінного реформування організаційних структур АПК, методів управління, вдосконалення сільськогосподарської структури через запровадження нових технологій, використання досягнень біотехнологій. Дуже важливо при цьому поліпшити матеріально-технічну та фінансову бази АПК, підвищити інвестиційну привабливість сільського господарства.
В умовах глобалізації сільськогосподарських ринків вирішальну роль стали грати міжнародні виробничі компанії (МПК). Вони сприяють утворенню нового міжнародного ринкового простору, одночасно посилюючи ефективність національних продовольчих систем.
Провідні позиції займають компанії агробізнесу США та Західної Європи. Зростає міжнародне співробітництво і кооперація - генна інженерія та біотехнологія. З другої половини 90-х рр.. почалося масове комерційне освоєння насіння, виведених за допомогою генної інженерії. Це насіння сої та бавовни, стійкі до масових хвороб, очікується вихід на комерційний ринок насіння картоплі, стійких до колорадського жука.
У сучасному розвитку агропромислового комплексу можна виділити ряд наступних характерних тенденцій:
- швидкий розвиток міжгалузевої кооперації;
- зростання ролі великих об'єднань в сільському господарстві;
- зростання виробництва продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення;
- поступове скорочення використовуваних сільськогосподарських земель, збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок інтенсифікації виробництва під впливом НТП;
- впровадження штучно створених високоврожайних сортів і ефективних порід худоби.
Контрольні питання
1. Паливно-енергетичний комплекс в системі світового господарства.
2. Роль ОПЕК у розвитку світового паливно-енергетичного комплексу.
3. Сучасні тенденції циклічного розвитку ПЕК.
4. Основні тенденції розвитку світової металургії.
5. Роль АПК у вирішенні глобальних проблем світу.
Терміни і поняття
ПЕК - паливно-енергетичний комплекс.
ОПЕК - Організація країн - експортерів нафти.
ПЕР - первинні енергоресурси.
АПК - агропромисловий комплекс.
МПК - міжнародні виробничі компанії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " III.2.3. Світовий агропромисловий комплекс і світова продовольча проблема "
  1. 10.3. Продовольча допомога
    продовольчої проблеми. Важливим інструментом зменшення проблеми голоду з'явилася продовольча допомога, під якою розуміється передача коштів на умовах пільгових кредитів і безоплатних
  2. 10.2. Світова та національна продовольча безпека
    продовольча
  3. Позиції в світовому імпорті
    світових закупівлях. Імпорт значною мірою орієнтований на забезпечення потреб національних господарств у засобах виробництва, паливі та мінеральній сировині. Звертає на себе увагу досить висока питома вага країн, що розвиваються в закупівлях сільськогосподарської сировини. Відставання сільського господарства при високих темпах зростання населення, розвиток трудоінтенсівних виробництв сприяють
  4. Запитання до теми
    світовому виробництві. 2. Як змінилася в останні десятиліття структура сільськогосподарського виробництва? 3. Назвіть основних виробників сільськогосподарської продукції в світі. 4. Які зміни відбулися у виробництві сільськогосподарської продукції за 1970-1990-ті роки? 5. Охарактеризуйте тенденції у використанні сільськогосподарських угідь. 6.
  5. Загальні поняття
    світовому, регіональному, національному, місцевому та на рівні домашніх господарств. Світова продовольча безпека має на увазі, що світ як ціле повинен виробляти достатню кількість продовольства для задоволення зростаючих потреб. При цьому торгівля повинна здійснюватися без перешкод при відносно стабільних цінах з тим, щоб країни могли у міру потреби доповнювати своє
  6. Аграрний сектор
    агропромислового комплексу »дано розпорядження про видачу товарного кредиту для села, скасованого на російському рівні; вийшло розпорядження, що дозволяє АТ «Хімпром» поставку сільгосппідприємствам засобів захисту рослин на 1,5 млрд руб. в рахунок зменшення наданої податкової відстрочки. 26 травня 1997 Президент Чувашії Н. Федоров підписав указ «Про додаткові заходи щодо стабілізації
  7. 11.1. Взаємозв'язок національної економіки та світового господарства
    світовій економіці є свої проблеми, відмінні від проблем, властивих національним економікам. Необхідно розуміти, які економічні проблеми існують в світогосподарських відносинах, і стежити за їх розвитком. В економічній літературі часто зустрічаються поняття: «світова економіка», «світове господарство», «всесвітнє господарство». Для зручності будемо вважати ці поняття синонімами. Світова
  8. Загальні підсумки
    світовому виробництві, незважаючи на величезні зрушення в індійській економіці, країна виділяється сировинними і базовими галузями. Наприкінці 90-х років на частку Індії доводилося 30% світового виробництва земляних горіхів, 28 - чаю, 21 - рису, 11 - молока, цукру, 10 - пшениці, 8,5% добрив. Країна є одним з найбільших виробників натурального каучуку і кави. У виробництві чорних металів на її
  9. Висновки
    світових господарських зв'язків. 2. У процесі безперервного переміщення трудових ресурсів сформувався світовий ринок робочої сили з наступними основними центрами: США, Західна Європа, Близький Схід, Латинська Америка. 3. Використання іноземної робочої сили викликає суперечливі наслідки. З одного боку, поліпшується ситуація на ринку праці країни-«донора», знижуються витрати на
  10. В.К. Ломакін. Світова економіка, 2002
    світового господарства, його механізм і функціонування. Аналізуються стан світових ринків (робочої сили, капіталу, продовольства, мінеральних ресурсів), економічне зростання і його якість, основні питання соціального становища в світі. Розглядаються позиції основних підсистем світового господарства, їх характеристики, положення окремих країн. Підручник побудований на основі логічного та
  11. Продовольче забезпечення населення планет
    світового господарства, їх спеціалізація на виробництві тропічних і технічних культур можуть знижувати їх продовольче забезпечення, його автономність, ставлячи його в залежність від їх експортної виручки. Недовиробництво продовольства в країнах, що розвиваються супроводжується надвиробництвом у них тропічних культур, що несприятливо позначається на цінах останніх і зменшує кількість
  12. § 3. ОСНОВНІ ЕТАПИ І ПІДСУМКИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА-сировинної бази окремих галузей промисловості
    світовому ринку. Обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції не задовольняли потреби країни. По одному з найважливіших видів сільськогосподарської продукції - зерну, визначальною не лише потреби населення в хлібопродуктах, а й продуктах тваринництва, забезпеченість країни становила 60-65%. Приблизно на такому ж рівні забезпечувалася потреба країни і за іншими
  13.  Масштаби і вплив
      комплексу. Відставання їх від Заходу в країн, так само як і в розвитку сільського господарства, велике. Країни, що розвиваються прагнуть виключити негативні впливи з боку країн-донорів при отриманні продовольчої допомоги. Вони виступають проти використання допомоги для надання політичного тиску, виявляють інтерес до розширення допомоги на багатосторонній основі, до