5.6. Економічна політика Катерини II
До другої половини XVIII в. у феодальній економіці Росії відбулися серйозні зміни. Створення всеросійського ринку, активну участь країни в міжнародній торгівлі привели до посилення товарно-грошових відносин. У 1754 р. були створені Банк для дворянства і купецький банк, що давали короткострокові позики під заставу.
Господарське освоєння нових територій стимулювало зростання підприємництва. Хоча основним постачальником товарів і раніше виступали поміщицькі господарства, розширився ринок промислових виробів. Цьому процесу сприяла остаточна ліквідація в 1754 р. всіх внутрішніх митниць. Особливе значення для країни мало розширення кордонів. В к. XVIII в. територія Російської імперії становила 16, 8 млн. кв. км, а чисельність населення - 36 млн. Економічні ресурси країни збільшилися, прискорився процес первісного капіталу за рахунок колоніального грабунку відсталих народностей. Були розширені та зміцнені права і привілеї дворян. У 1731 р. уряд Анни Іоанівни повернуло дворянам право розпоряджатися вотчинами, юридично скасовувалися маєтку як особлива категорія умовних земельних володінь, а слово «поміщики» стало позначати повноправних земельних власників. 18 лютого 1762 імператор Петро III видав знаменитий Маніфест про дарування вільності та свободи російському дворянству, що означало звільнення дворян від обов'язкової служби. Таким чином, цей стан перетворювалося з служивого в привілейоване.
Росія, опинившись в нових соціально-економічних і політичних умовах, впритул зіткнулася з необхідністю продовження модернізації. Її розвиток був тісно пов'язане з діяльністю Катерини II (1762-1796), період правління якої практично збігався з хронологічними рамками економічного циклу 1760-1800 рр.. Подібно своїм попередникам Катерина II провела комплексну реформу, зачіпає військову, адміністративну та фінансову сфери. Проте здійснення економічної політики в цей час мало свої особливості.
Зміцнення державної влади почалося з секуляризації церковних земель в 1764 р. Доходи від цього процесу надходили до державного бюджету, селяни ж були переведені в розряд економічних, а пізніше приєднані до державних селян. Йдучи назустріч побажанням дворянства, Катерина II затвердила монопольне право дворян на володіння землею (Генеральне межування, 1765), кріпаками (1762), винокуріння (1765). У 1785 р. була підписана «Жалувана грамота дворянству». У ній були закріплені всі станові права і привілеї цього класу. Разом з тим зміна економічних умов змусило уряд перейти від політики меркантилізму до концепції фізіократів, заснованої на ідеях цінності приватної власності, вільної конкуренції та свободи зовнішньої торгівлі. Це призвело до обмеження дворянської і купецької монополій у ряді галузей, але одночасно сприяло значних змін у структурі російської економіки. Так, якщо за Петра I пріоритетним був розвиток важкої промисловості, то при Катерині II почалася аграризація країни, а разом з нею становлення обробних галузей промисловості. Про це яскраво свідчать наступні цифри (табл. 5).
Таблиця 5
Зростання мануфактурного виробництва в XVIII в.
У другій половині XVIII в. поряд з традиційними галузями російської економіки особливе значення отримали такі галузі легкої промисловості, як шкіряна, суконна, миловарна, цукрова, бавовняна.
В цілому сутність аграрної політики Катерини II характеризується такими рисами:
| зростання дворянського землеволодіння;
| перетворення землі в товар;
| розвиток селянської та купецької власності на землю;
| зміна феодальних повинностей.
Під впливом підвищується попиту на сільськогосподарську продукцію посилювалася експлуатація селянства. У Черноземье постійно збільшувався обсяг відробіткової ренти (панщини), почався переклад селян на «місячину», тобто поміщики відбирали землю у кріпаків, змушуючи їх повністю працювати в панському господарстві, виплачуючи їм за це місячне утримання у формі натурального пайка. У нечорноземних областях селян стали переводити на грошовий оброк. При цьому поміщики отримували абсолютну владу над селянами, а останнім було заборонено навіть скаржитися на своїх господарів. Разом з тим зміна економічних умов вимагало кардинальних змін у селянському питанні, тому питання можливості наділення селян землею та звільнення їх від кріпосного права став одним з основних у діяльності створеного в 1765 р. Вільного економічного суспільства. Важливо відзначити, що і в реальному житті процеси розширення капіталістичної, за своєю суттю селянською і купецької власності на землю протікали досить інтенсивно. При цьому нові власники скуповували переважно чорносошну землі і діяли через підставних осіб.
Під впливом ідей французьких просвітителів Катерина II почала переходити до правління у формі «освіченого абсолютизму», в якій на перший план виступало прагнення до створення нової системи регулювання суспільних відносин на основі впорядкування діючих законів і створення нових, досконаліших. 30 липня 1767 була створена Комісія про твір проекту нового Уложення (Покладена комісія), до якої увійшли представники різних станів. Вона проіснувала до грудня 1768 р., тобто до початку війни з Туреччиною, але багато підготовлені матеріали були використані в подальшій законодавчій та адміністративній роботі.
На ході реформ позначилася селянська війна під проводом О. Пугачова (1773-1775). Після її придушення Катерина II постаралася послабити вогнища напруженості в регіонах, заселених козаками. У 1775 р. була реорганізована система місцевого самоврядування. Замість триланкового адміністративного поділу - губернія, провінція, повіт, було введено двухзвенний - губернія, повіт. На чолі кожної губернії ставилося губернатор. Повіт очолював капітан-справник. Всіма фінансово-економічними справами губернії займалася так звана Казенна палата. Для організації та контролю за діяльністю шкіл, лікарень, сирітських будинків і т. д. засновувався Наказ громадського піклування. Одночасно Катерина II підписала «скаржитися грамоту містам», яка визначала станову структуру міського населення (табл. 6).
Таблиця 6
Станова структура міського населення наприкінці XVIII в.
Городяни могли обирати міського голову та членів міської думи. При цьому встановлювався майновий ценз: городянин повинен був мати капітал, з якого сплачувався податок не менше 50 руб. Деякі зміни відбулися і в положенні купецтва. Воно отримало можливість звільнення від рекрутської повинності (при сплаті спочатку 360, а потім 500 рублів за одного рекрута), а також було звільнено від сплати подушного подати, заміненої на 1-відсотковий податок з обороту. У структурі купецтва були виділені наступні три гільдії: за наявності капіталу від 10 до 50 тис. руб. - Перша; від 5 до 10 тис. руб - друга; від 1 до 5 тис. руб. - Третя.
Урядові укази, спрямовані на стимулювання конкурентної боротьби між купцями в торгівельної і промислової діяльності, при одночасному введенні для них нових пільг сприяли розвитку ділової ініціативи. Але що позначилася після пугачовщини тенденція до повернення металургійних заводів в казну послаблювала позиції приватних підприємців. Вони не могли змагатися з казенними підприємствами. До того ж уряд взяв курс на підтримку цехового виробництва, який не мав соціальної бази в країні. В результаті виробництво зіткнулося з браком коштів для підтримки досягнутого рівня та подальшої модернізації, стали проявлятися рецидиви повернення до старих форм організації, наприклад, посесійні мануфактури почали перероджуватися в вотчинні. Так, на межі XVIII-XIX ст. з'явився ознака небезпечного відставання вітчизняної важкої промисловості від західної.
Особливості нової структури економіки позначалися і на структурі зовнішньоторговельного балансу. Однак у цей період Катерині II вдавалося підтримувати активне сальдо, в тому числі за рахунок проведення протекціоністської митної політики, стримує імпорт товарів, які вироблялися або могли бути зроблені в країні. До числа активних торговельних партнерів Росії наприкінці XIX-початку XX ст. належали Англія, Голландія, Австрія, Франція, Португалія, а також Туреччина, Персія та інші східні країни.
Проведення реформ потребувало значної фінансової базі. Податки, як правило, збиралися з недоїмками, а подальше посилення податкового тягаря не представлялося можливим. У цих умовах для покриття бюджетного дефіциту держава зважилася на випуск паперових грошей. З 1766 р. два банку в Москві і Санкт-Петербурзі отримали право випускати асигнації тільки в обмін на що здаються металеві гроші. У 1769 р. ці банки були об'єднані в один, названий Асигнаційного, який вже випускав гроші без всяких депозитних операцій. Але до 1786 вільний обмін асигнацій був припинений, внаслідок чого їх цінність стала неухильно падати, і до кінця століття рубль знецінився на третину. Іншим і досить новим джерелом поповнення скарбниці стали державні позики. Вперше зовнішню позику був отриманий в 1769 р. в Амстердамі на суму 7,5 тис. Кредитором Росії стали також генуезькі банкіри, видавши позику на 1 млн. піастрів. До кінця століття зовнішній борг Росії становив 41,1 тис. руб. Загальний державний борг, включаючи відкупу, випуск паперових грошей і пр., становив 216 млн. руб. Сплата ж відсотків за боргами поглинала щороку понад 5% державного бюджету.
Інформація, релевантна " 5.6. Економічна політика Катерини II "
- Тема 5. Особливості економічного розвитку європейських країн в епоху первісного накопичення капіталу і мануфактурного виробництва
економічного розвитку країни. Економічна політика Катерини II. Посилення монополізму і кріпосного характеру економіки. Стан фінансової бази Росії. Проблеми державного бюджету. Економіка Росії наприкінці XVIII-першої третини XIX ст. Складаючи-ня дозвільної системи підприємницької діяльності. Роль розкольників в економічному житті Росії. Сепаратну акціонерне - 5.6. Економічна політика Катерини II
економічних і політич-ських умовах, впритул зіткнулася з необхідністю продовження модернізації. Її розвиток був тісно пов'язане з діяльністю Екате-Ріни II (1762-1796), період правління якої практично збігався з хронологічними рамками економічного циклу 1760-1800 рр.. По-добно своїм попередникам Катерина II провела комплексну реформу, зачіпає військову, адміністративну - Тема 5. Особливості економічного розвитку європейських країн в епоху первісного накопичення капіталу і мануфактурного виробництва
економічної структури провідних країн. Розвиток світової торгівлі. Еволюція форм торговельної політики. Роль буржуазних революцій в господарському розвитку Голландії та Англії. Особливості початкового етапу первісного нагромадження капіталу в Росії. Проблема російської модернізації. Реформи Петра 1 та їх наслідки для соціально-економічного розвитку країни. Економічна політика Катерини II. - Коментарі
економічна теорія може бути розчленована на свої найпростіші елементи, а історії та соціології відводилася допоміжна роль. На думку Менгера, емпіричний матеріал відіграє допоміжну роль в економічному дослідженні. Історичний метод дослідження характеризувався при цьому як чисто описовий. Менгер дотримувався точки зору Берка щодо непланованої розвитку суспільства і - 3. Теми контрольних робіт для студентів дистанційної форми навчання
економічна роль у світі. 16. Структурні зміни в економіці розвинених країн наприкінці XIX - поч. XX ст. 17. Особливості розвитку розвинених країн у період світової еко-ліджень кризи 1929-1933 рр.. (На прикладі однієї з країн за вибо-ру студента). 18. Економічна політика фашистської Німеччини. 19. Умови формування командно-адміністративної системи економіки в СРСР в 20-30 рр.. - Витоки ліберального реформізму: Єремія Бентам
економічних вчень. М.1 Еко-t номика, 1995 [1918]). 1 А Історій економічних вчень 97 Мілль, серед його учасником - Д. Рікардо. Ідейним лідером «філософських радикалів» був І. Бентам. Єремія Бентам (1748-1832) ні економістом, але справив значний вплив на розвиток економічної наукі2. Основна сфера його інтересів - моральна філософія і юриспруденція, найбільш впливове - МОГУТНІСТЬ ДЗЕРКАЛА
економічної школи Рубен Еніколопов, Катерина Журавська та Марія Петрова, використовуючи дані про російських парламентських виборах 1999 року, оцінили так званий «ефект НТВ» 46. Телеканал НТВ на тих виборах явно підтримував партію Юрія Лужкова та Євгена Примакова, головних опонентів прем'єра Путіна. За оцінкою дослідників, частка виборців, що проголосували, за інших рівних, за - СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІЧНОГО МИСЛЕННЯ В РОСІЇ
економічного мислення в нашій країні викликають серйозну занепокоєність і тривогу. Крім того, чітко простежується їх вплив на підготовку і прийняття державних рішень, в тому числі на вищих рівнях. У результаті глибокої структурної кризи, що вразила російську економіку, в країні різко скоротився обсяг виробництва, виник глибокий провал в науку і науково-технічній сфері, - Питання 5. Сучасні теорії податкових відносин
економічного життя держави. За своєю структурою і принципам побудови нова податкова система РФ в основному відображає загальнопоширені у світовій практиці податкові системи. Перелік застосовуваних видів податків практично відповідає загальноприйнятому в сучасній ринковій економіці і в значній частині набору податків і зборів, що застосовувалися в нашій практиці раніше. Загальноприйняті принципи - § 1.2. Розвиток оподаткування в Росії
економічній літературі термін «податок» вжив в 1765 році відомий російський історик А. Я. Полєнов (1738-1816 рр..) у своїй роботі «Про кріпацькій стані селян в Росії». А з XIX в. термін «податок» став основним у Росії при характеристиці процесу вилучення грошових коштів в дохід держави. Початок XIX в. характеризується розвитком російської фінансової науки. Так, в 1810 році