Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
М. А. Сажина, Г. Г. Чибриков. Економічна теорія. Підручник для вузів, 2007 - перейти до змісту підручника

§ 4. Довгі хвилі економічного розвитку

Для ринкової економіки характерні не тільки малі (до 10 років), а й великі
цикли з довготривалими тенденціями) (хвилями), протяжністю 50 - 60 років,
включають понижуючий тельную і підвищувальну фази. ,
Основи теорії довготривалих коливань економіки, або; великих циклів
кон'юнктури, були закладені на початку XX в.; Існує п'ять найбільш відомих
концепцій довгих волю Кондратьєва (відтворювальна), Шумпетера
(інноваційна),. Троцького (концепція кризи капіталістичної системи), демо-|
графічна, військових циклів. Найбільший внесок у розвиток тео-; рії довгих хвиль
вніс великий російський економіст Н. Д. КондраЧ. тьев, який опублікував у 20-х роках
ряд робіт. У них учений се-;; тематизував накопичений і оброблений їм
емпіричний матеріал, зробив деякі узагальнення, заклавши тим самим5-\
основи теорії довгих волн1.
Коротко суть теорії довгих хвиль полягає в наступному:! розвиток капіталістичної
економіки характеризується після-:, послідовним чергуванням періодів
уповільненої і прискорений-; '. ного зростання, кожен з яких довжиною у два-
три деся-т тиріччя. Основними елементами механізму, що відтворює;,
довготривалі періодичні коливання в економіці, являют4 ся оборот основного
капіталу з тривалим терміном служби,, накопичення вільного грошового капіталу,
науково-технічний, прогрес. Отже, Н. Д. Кондратьєв вперше став рас-
, сматривать НТП як внутрішній фактор довготривалої циклічності. Обробивши
статистичні дані за 140 років за середнім рівнем динаміки товарних цін,
відсотка на капітал, номінальної заробітної плати, обороту зовнішньої торгівлі, видобутку та споживання вугілля,
виробництва чавуну і свинцю, Н. Д. Кондратьєв виділив три великих цикли
кон'юнктури: перша хвиля - з 1790 по 1850 р., друга - 1851-1890 рр.., третя -
з 1891 р., яка в 1920 р. перейшла в спадаючу фазу.
Головну мету свого дослідження Н. Д. Кондратьєв бачив в і, розробці
методології довгострокового прогнозування тенден-
- ций розвитку світового капіталістичного господарства, тобто він І залишав за
капіталізмом здатність до розвитку, еволюції в Ітеченіе довгих циклів. Однак
ці висновки прозвучали Дисса-інансов загальному в той час захопленню ідеєю про
неминучому і Іскорость розвалі господарської системи капіталізму. Тому
- теорія довгих хвиль Кондратьєва надовго була забута як Івредная і
неспроможна.
Ш Однак заслуга Н. Д. Кондратьєва в розвитку економічної Ітеоріі велика. По-
перших, він сформулював ідею плану-про-тгноза (індикативне планування, навіть
на Заході цього ще не Е було). Зараз вся система планування - це план-
прогноз (перед-li бачити, щоб управляти). По-друге, у прогнозуванні їм зро-
1, лани прогнози вартісних показників (раніше були мате-1 риально-
речові показники). Поєднання матеріально-ве-I суспільних і вартісних
показників дозволило розвивати фі-1 / нансових прогнози. По-третє, Н. Д.
Кондратьєв запропонував ис-, 1 пользовать дефлятори, ввів статистику цін, що
дозволило ві-Ц подіти динаміку виробництва. По-четверте, ввів в економічну
- Шаукі поточний кон'юнктурний аналіз, тобто оцінку поточного з-імененем цін,
споживчого кошика. По-п'яте, розробив ідею Ісоотпмошекія соціального та
економічного чинників економі-Вчсского зростання, яка довгий час не
визнавалася. Сьогодні вона (^ становить практичний питання. Таким чином, в
великих цик-I лах, пов'язаних з науково-технічним прогресом, Н. Д. Кондратьєв 1
бачив логіку розвитку, з ними пов'язував все циклічний розвиток. I Водночас
він застерігав від сміливих планів і прожектів, К закликав бути реалістами.
|, Відродження теорії довгих хвиль пов'язане з ім'ям ав-Ш Стрийського
економіста І. Шумпетера та його роботою "економічний-I ські цикли" (1939 р.), де
ця теорія отримала подальший наи-1 більш повний розвиток. Робота І. Шумпетера
припала на пери-I ОД змін у механізмі функціонування ринкової еконо-I
міки. Згодом, з виходом з кризової ситуації, приско-1; ням темпів
економічного зростання, інтерес до проблеми довго-Е тимчасових коливань практично
повністю зник. Але на рубе-I же 60-70-х років знову спостерігається повернення до
цієї про-в проблемі, що пов'язано з набуттям ринкової економіки у фазу В
перебудови її основних принципів функціонування. Пошук |; шляхів підвищення
ефективності виробництва у зв'язку з ісчер-I Паніем можливостей колишнього
механізму самозростання ка-R, живила, яка проявилася в кризі кейнсіанських
рецептів регу-
лирования економічного життя, змусив багатьох економістів замислитися над
питанням: чи не є розлад світової економіки в 70-80-х роках
(що виразилося в учащении криз, масового безробіття і прискоренні інфляційних
процесів) проявом довготривалих періодичних коливань, внутрішньо при-t
сущих економічної системі, і який механізм цих коливань. Ідея довгих хвиль
в економіці, підкріплена додатковими-! ми дослідженнями і нової
статистичною інформацією, полу4 чіла своє друге народження. Особливу роль в цьому
зіграла книга німецького вченого Г. Менша "Технологічний пат: інновації
долають депресії" (1975 р.). I
При всій різноманітності точок зору на конкретний мехач низм довгих хвиль все
роботи сучасних західних еконо-f мистов йдуть у запропонованому І. Шумпетером
напрямку, об'єк-j ясняют виникнення довгострокових тенденцій нерівно-*
мірністю науково-технічного прогресу. Головну причину дол-* говременних
коливань економіки І. Шумпетер бачив у тому! що впровадження базових нововведень
(таких нововведень, ко-"торие суттєво змінюють як набір пропонованих
покупці-| телю продуктів, так і технологію їх виготовлення) відбувається! не безперервно, а періодично. У той момент, коли істота-| вавшейся раніше набір
продуктів гранично заповнив ринок, ко-f гда подальше розширення виробництва
може йти лише за рахунок вибулих з ужитку товарів, а колишня технологія
не дає можливості зробити який-небудь принципово відмінний від уже
виробленого продукт (тобто шляхом часткової модернізації і поліпшень), не можна
значно розширити ринок, не кажучи вже про створення нового.
Така ситуація граничного насичення ринку періодично поновлюється.
Застосування нових базових нововведень викликає бурхливе зростання виробництва в
передових галузях, що стимулює зростання і структурну перебудову всієї
економіки.
Але в міру того, як ринок все більш заповнюється, в економіці
наростають ет кризова ситуація, що вимагає створення нових перспектив! них ринків,
дають простір самозростання капіталу . Кожне таке нове розширення
економіки, кожна нова хвиля изменя - ет і сам механізм функціонування
ринкового господарства.?
І . Шумпетер не тільки розвинув теорію нововведень, але попи-*-тался поєднати
періодизацію довгих хвиль з характерними ne-i-ріодалі науково-технічної
революції. Так, хвилю 1787-1842 п $ він пов'язав з промисловою революцією:
впровадженням у виробництв у парових двигунів і створенням текстильної та
металлургічес-? кой промисловості. Під час наступної хвилі 1842-1897 Гй
спостерігалося прискорене розвиток у сфері транспорту (залізниці та парове
судноплавство). Третю хвилю, що почалася в 1897 р. і закінчилася в кінці 30 - 40-х
років нашого століття, він пов'язав з розвитком автомобілебудування, хімічної
промис сті і широким впровадженням електрики.
Теорію довгих хвиль характеризують дві найважливіші риси: чотирьохфазна (як і в
малому циклі) коливальний процес довгої хвилі з періодом близько півстоліття і
великий вплив НТП на економічний розвиток, що свідчить про єдності
і взаємодії економічного розвитку і довгих хвиль.
За матеріальну основу великих циклів приймаються п'ять технологічних способів
виробництва:
рання механізація 1770-1840 рр.. Ключові індикатори - бавовна, чавун,
текстильне машинобудування. Лідерами були Великобританія, Франція, Бельгія;
парова енергія і залізні дороги 1840-1890 рр.. Ключові індикатори - паровози,
парові суду, верстати, залізничне обладнання, світове судноплавство. Лідери
- Великобританія, Франція, Бельгія , Німеччина, США;
електроенергія і важке машинобудування 1890-1940 рр.. Ключові індикатори -
сталь, автомобілі, літаки, радіо, алюміній, нафту, товари тривалого
користування. Лідери - Німеччина, США, Великобританія, Франція, Бельгія,
Швейцарія, Нідерланди;
фордистської масове виробництво 1940-1990 рр.. Ключові індикатори - енергія,
комп'ютери, радари, верстати, ядерні зброю і енергія, ракети, мікроелектронний
програмне забезпечення. Лідери - США, Німеччина, Японія, Швеція, Швейцарія,
СРСР;
інформація і комунікації з 1990 р. Ключові індикатори - мікроелектроніка,
біотехнологічне виробництво, космічна діяльність , тонка хімія. Лідери
- Японія, США, Німеччина, Швеція, Росія.
В останні роки до теорії довгих хвиль різко зріс інтерес серед вітчизняних
дослідників. В економічній літературі з'явилися публікації таких вчених,
як С. Меньшиков, С. Нікітін, С. Аукуционек, Ю. Шишков, Ю. Яковець, А. Полєтаєв,
Р. Ентов, Ю. Осипов та ін, в яких ідеї про довготривалі тенденції в розвитку
світової економіки досліджуються і розвиваються далі.
Однак проблема довгих хвиль залишається досить дискусійною: висловлюються
різні погляди на природу довгих хвиль і механізм їх виникнення. Безперечним
ж є визнання їх існування та використання концепції довгих хвиль
для характеристики господарських процесів, кото-, які не знаходять свого
пояснення в теоріях малих циклів (наприклад, причини серйозного уповільнення
темпів економічного зростання в 70-80-х роках).
Довготривалі тенденції економічного розвитку пов'язані з старінням
матеріально-технічної основи виробництва, з вичерпанням ресурсів
довгострокового розвитку і зростання економіки. Якісна зміна
продуктивних сил, здатне забезпечити новий тривалий підйом, змінює і госпо венний механізм, приводячи його у відповідність з рівнем розвитку продуктивних сил.
Механізм тривалих коливань пов'язаний з рухом норми прибутку. Достатня
прибутковість приватного підприємництва - це економічна основа для
впровадження результатів технічного прогресу. Тому й довгі хвилі
являють собою не просто чергування високих і низьких темпів зростання, а свого
роду форму довгострокового розвитку економіки, що грунтується на законі прибутку. Норма
прибутку є, з одного боку, показником ефективності виробництва, з
іншого боку - стимулом і регулятором відтворювального процесу. Зниження
прибутку відображає падіння ефективності економіки, зростання перенагромадження капіталу.
Для вирішення цих проблем потрібна структурна перебудова. економіки, модифікація
господарського механізму. Тому приймаються екстраординарні заходи: різко
зростає інноваційна діяльність підприємців, ліквідуються або
переводяться на принципово новий технічний рівень традиційні галузі
виробництва, змінюються форми і методи організації праці, використання робочої
сили.
Процес довготривалих циклічних коливань ринкової економіки підтверджується
практикою. Якщо взяти як переломних точок довгої хвилі найбільш
глибокі економічні кризи, то можна виділити наступні довготривалі
хвилі.
Хвиля 1825-1873 рр.. - період вільної конкуренції. Створюється адекватний
капіталізму технічний базис, промисловий переворот відбувається в основних
країнах континентальної Європи. Подальший розвиток капіталізму ускладнено
сильними феодальними пережитками на периферії капита-листического-тяіра. Коли
  падіння норми прибутку досягає загрозливих меж і неможливо його
  компенсувати розширенням масштабів виробництва, з'являється необхідність у
  структурній перебудові економіки. Це досягається за рахунок утворення монополій
  в основних галузях господарства та отримання додаткової прибутку.
  Хвиля 1873-1929 рр.. - Період формування та розквіту багатогалузевих
  монополістичних структур. Вільна конкуренція перетворюється на конкуренцію
  регульовану, монополістичну. На основі розвитку продуктивних сил
  виникла віз-можна? ть прискорення накопичення капіталу, правда, стримувана, як
  зазвичай, циклічними кризами. Хоча капіталізм охоплює весь світ, але
  вичерпується такий фактор розвитку, як територіальна експансія. З ростом
  кількості монополістичних галузей коливання у галузевій нормі прибутку
  роблять багатогалузеву структуру нестійкою, а в разі довготривалого
  зниження норми прибутку - перешкодою для самозростання капіталу. В результаті
  подальше зростання многоотрасле-- вої монополістичної структури стає
  неможливий ні в галузевому, ні в територіальному плані. Накопичення капіталу і I технічне
  переозброєння виробництва вичерпали себе.
  Хвиля 1929-1975 рр.. Реакцією на падіння ефективності одно-I галузевої

  монополістичної структури стає зростання дер-I жавного втручання в
  економіку, що створює благопри-| ятние умови для зміни функціональної
  структури капі-I тала, переходу до багатогалузевої структурі підприємств. З навчаючи-
  Iстіем держави в 50-60-ті роки була суттєво оновлена ??[виробнича
  база, особливий розвиток отримали динамічні I галузі промисловості, створена
  різноманітна і всеохват-| вающая інфраструктура економіки, широкий розвиток
  отримала [невиробнича сфера, наука стала перетворюватися на непо-[
  средственно продуктивну силу. Ці зміни забезпечують-[Чи небувале за
  інтенсивності накопичення капіталу. Разом з [тим посилюється тенденція до
  перенакоплению капіталу. У умовах-| ях довгострокового зниження норми прибутку
  інтенсивно викорис-[зуются фактори, які протидіють падінню норми прибутку,
  [Насамперед ценообразовательной важелі. В результаті государ-[ственное
  регулювання сприяло відриву процесу накопичення капіталу від об'єктивних
  ринкових регуляторів, вело до під-[Спудні зростанню перенагромадження капіталу,
  прискорення інфляційних-[них процесів. Стимулювання державою багатогалузевий
  [Структури підприємств створювало перешкоди у формуванні [макроекономічних
  пропорцій. А обмеженість державно-[го регулювання національними
  рамками приходила в протиріччя з потребою самовозрастания
  інтернаціонального за своєю 1сут капіталу. Погіршення умов відтворення в
  70-80-х го-[дах виразилося в зниженні темпів економічного зростання, ефек-
  [Тивности і прибутковості виробництва, наростанні інфляційних [тенденцій,
  загострили конкурентну боротьбу між окремими [групами фінансового капіталу.
  Уникнути нового тривалого кри-
  - зиса не вдалося.
  I З економічної кризи 1974-1975 рр.. можна виділити ледве-
  [Дме хвилю довготривалого розвитку. Вихід на підви-
  - тельную фазу в цій хвилі пов'язаний із зміцненням економічно-| го потенціалу
  розвинених країн на основі глибоких структурних
  - зрушень (реіндустріалізациї), раціоналізацією виробництва | на базі впровадження
  нової техніки і технології, посиленням його (конкурентоспособності. В
  господарському механізмі пріоритет-
  - ве значення отримують конкуренція, ринок, а також частномо-
  - нополістичного регулювання. Втручання держави в
  економічні процеси зменшується при одночасному посиленні його ролі у забезпеченні стратегічних умов розвитку і зростання конкурентоспроможності розвинених країн.
  Отже, для ринкової економіки характерні як малі, так і
  великі цикли економічного розвитку.
  Малі й великі цикли економічного розвитку. Малі й великі цикли економічного розвитку не протистоять один
  одному, а взаємодіють, доповнюючи один одного. Це виражається в наступному:
  і малі, і великі цикли - це форма економічного руху, розвитку. У будь-якому
  циклі кожна наступна фаза є наслідок кумулятивного накопичення умов у
  протягом попередньої фази. Кожен новий цикл закономірно слідує за іншим, так само
  як одна фаза одного і того ж циклу змінюється іншою. У циклі поєднуються
  межі і резерви розвитку, циклічні кризи є не лише порушення
  рівноваги, а й вихідний момент відновлення збалансованості. Негативні
  наслідки криз викликають необхідність соціального захисту населення. Цю
  функцію виконує держава. У той же час, будучи імпульсом нового витка
  розвитку ^ криза супроводжується стимулюванням економічного розвитку зі
  боку держави. У результаті в ринковій економіці економічні цикли як
  форма руху поєднують стихійне і організоване початок;
  основою механізму короткочасних і довготривалих пе-. періодичного коливань
  є науково-технічний прогрес. У малих циклах криза є поштовхом до
  модернізації й техні-? ческому поліпшенню виробництва, а отже, до
  розширенням-t нию ринку. У великих циклах кризові процеси вимагають внед-i ренію
  базових нововведень. Це стимулює не тільки зростання? виробництва, а й
  структурну перебудову всієї економіки ц механізму її функціонування.
  Отже, великі цикли характеризуються не тільки розширенням ринку, а й
  созданіел? нових; i.
  і малі, і великі цикли в економіці розвинених країн дви-? жутся щодо
  синхронно, утворюючи світові цикли;
  малі цикли є органічною частиною великих цик + лов. Якщо вони виникли на
  знижувальної фазі великих циклів ^ то вони характеризуються глибиною кризи,
  тривалістю де-", депресії, слабкістю і стислістю підйому. Для підвищувальну ^
  фази великих циклів характерні малі цикли з сильними підні | емами і слабкими
  депресіями. j - Таким чином, із зростанням економіки скоріше пов'язані мали4
  цикли, так як зростання економіки - це насамперед устойчівф розширюється збут
  продукції. Він характеризується кількістю-f чими змінами макроекономічних
  показників, бо * леї влубокім зміною в накопиченні капіталу, coпpoвoжt даємо
  зростанням матеріального багатства суспільства. Станів розвитку означає, що всередині
  економіки генеруються їм-? пульси для кардинальної зміни її
  технологічної струк * тури. Господарюючі суб'єкти готові до формування пла-f
  нов накопичення реального капіталу. На ринку з'являється біль * шое число
  нововведень: товарів, послуг, технологій, ресурсів або нових ринків збуту. Їх
  поява пов'язана з тим, що підприємницька активність спрямована на пошук
  нових орієнтирів розвитку, оскільки колишні мети вже досягнуто. Інновації стають
  ринковим орієнтиром для маси підприємців. Визначаючи напрямок розвитку,
  вони створюють більш-менш ємний ринок спочатку для факторів виробництва
  (Інновації в праця і капітал), а потім і для всього випуску продукції. І чим
  ефективніше нові технології, чим ширше вони поширюються у виробництві, ніж
  більш ємний ринок кінцевої продукції і чим сильніше імпульс, даний інноваціями
  всій економіці, тим успішніше накопичення реального капіталу, тим більше зростання його
  ефективності чи продуктивності. У цьому полягає результат стадії
  розвитку, забезпечує зростання і процвітання на десятиліття. Такі зміни у
  часі стану економічної системи пов'язані з великими економічними
  циклами (довгими хвилями), в яких укладена логіка розвитку системи.
 « Попередня
 Наступна »  = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 4. Довгі хвилі економічного розвитку"
 9.6. Числа Фібоначчі і характеристики хвиль
  1.   хвилі і час її завершення. Не торкаючись питання про час (що вимагає більш складних пояснень), звернемося до найбільш часто вживаним правилами визначення довжини Елліоттовскіх хвиль. Під довжиною хвилі в даному випадку мається на увазі її підвищення або зниження за шкалою ціни. 1. Імпульсні хвилі. Хвиля 3 зазвичай має довжину, складову 1.618 хвилі 1, рідше - рівну їй. У разі розтягнення
     Правила Елліотта для Імпульсу
  2.   :? Хвиля 1 повинна бути самостійним Імпульсом або Лідируючої Діагоналлю. ? Хвилею 2 може бути будь-яка коригувальна Хвильова модель Елліотта, крім Трикутника. ? Жодна частина Хвилі 2 не може відкотитися більш, ніж на 100% від Хвилі 1. ? Хвиля 3 повинна бути Імпульсом. ? Хвиля 3 повинна бути довше Хвилі 2 за ціною. ? Хвилею 4 може бути будь-яка коригувальна Хвильова модель
     Потрійні боковику
  3.   хвилі XX - 50% від Y. ? Максимальний відкат Хвилі XX від Хвилі Y - 400%. ? Хвилею Z може бути будь-яка коригувальна модель, крім подвійним або потрійним патерну. Однак, Z не може бути Зигзагом, якщо Y - Зигзаг. ? Хвиля Z повинна бути більше Хвилі XX по
     Розширюються Трикутники
  4.   хвилі А.? Хвиля E повинна рухатися в межах або закритися всередині ліній каналу
     9.5. Правила взаємного розташування хвиль
  5.   довгі позиції і, можливо, відкрити короткі, бо попередній ведмежий тренд зовсім не змінився, а ще триває. Правило 2. Хвиля 3 - зазвичай найдовше з імпульсних рухів п'ятихвильовий діаграми, але ніяк не найкоротший (рис. 9.11). Якщо Ви виявили, що Ваша хвиля 3 - найкоротша, це означає, що вся діаграма позначена Вами неправильно. Можливо, те, що Ви
     13.2. Сутність теорії «довгих хвиль»
  6.   довгі фази, або хвилі, протяжністю в 40-60 років. Вперше ці довготривалі періоди виявив англієць Кларк в 1847 р. Згадка про «довготривалих флуктуаціях» можна знайти в дослідженнях нашого співвітчизника М. Туган-Барановського (див. 25.1). Особлива роль у розробці теорії довгих хвиль належить Миколі Дмитровичу Кондратьєву (1892-1938). Визнанням егоза-- IV г в цій області
     III.3.2. Класифікація країн групи експертів Організації Об'єднаних Націй
  7.   хвилі - Південна Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань; другої хвилі - Бразилія, Мексика, Аргентина; третьої хвилі - Філіппіни; Малайзія,
     Трикутник
  8.   хвилі А.? Хвиля E повинна рухатися в межах або закритися в межах кордонів каналу
     9.7. Індивідуальні прикмети хвиль (Wave Personalities)
  9.   довгі позиції і ближче до кінця відкривати короткі. Хвиля А. Публіка переконана, що спад всього лише тимчасовий, і продовжує купувати. Кити починають масові продажі. Хвиля В. З ринком коїться щось дивне. Рух вгору не вдається, і потроху починають здаватися самі переконані бики. Хвиля С. Майже так само сильна, як хвиля 3. Багато хто вважає її підтверджує новий, ведмежий тренд;
     Подвійні і Потрійні Зигзаги
  10.   хвилі W за ціною. ? Хвиля Y повинна бути Зигзагом. ? Хвиля Y повинна бути дорівнює або довше Хвилі X за ціною. ? Хвилею ХХ може бути будь-яка корекція, крім Розширюється Трикутника. ? Хвиля ХХ повинна бути менше Хвилі Y за ціною. ? Хвиля Z повинна бути Зигзагом. ? Хвиля Z повинна бути рівна або більше Хвилі XX по
     9.3. Ступені хвиль
  11.   хвилі мають різні ступені. При складанні прогнозів використовують наступну термінологію і позначення: 139 Таблиця
     Остаточні результати?
  12.   хвилі Елліотта), тим імовірніше, що прогноз буде вірним. І навпаки, при аналізі випадкових даних рейтинг не мав ніякого зв'язку з імовірністю правильного передбачення. Крім того, для кожної хвилі кожного патерну Хвилі Елліотта, де можливо було дати прогноз, реальні дані давали велику ймовірність правильного прогнозу, ніж випадкові. Випадкова ймовірність передбачення, вірного на
     Імпульсні або Рушійні Хвилі - рух з великим трендом
  13.   хвилі завжди рухаються з великою трендом, складаються з п'яти хвиль, і позначаються цифрами 1-2-3-4-5. Імпульс: (IM) Імпульс - це п'ятихвильовий патерн, позначений 1-2-3-4-5, що йде в напрямку більшого тренда. Імпульс Діагональ - також відома, як Діагональний Трикутник: Лідируючий (LD) і Кінцевий (ED) Діагональ - це рушійний 5-хвильової патерн, помічаємо цифрами 1-2-3-4-5,
     Діагональний Трикутник
  14.   Діагональ - єдиний інший патерн Елліотта, який рухається у бік переважаючого тренда: Крім Імпульсу, в бік більшого тренда рухається тільки "Діагональ" (також відома, як Діагональний Трикутник). Є два типи діагональ - Лідируюча (Ведуча) і Кінцева. Обидві вони - Імпульсні моделі, що йдуть у напрямку основного тренда. {Foto19} Приклад Кінцевою Діагоналі В
     Великі цикли кон'юнктури
  15.   хвилі кожного великого циклу спостерігаються глибокі зміни в техніці (чому передують, в свою чергу, значні технічні відкриття і винаходи), в залученні у світові економічні зв'язки нових країн, в зміні видобутку золота і грошового обігу; - на періоди висхідної хвилі кожного великого циклу доводиться найбільша кількість соціальних потрясінь (воєн і революцій); -
     Морські раковини, спіральні галактики і цінові патерни ринкових данн
  16.   их Хвилі Елліотта можуть іноді показувати тісні зв'язки з послідовністю Фібоначчі, де кожне число - сума двох попередніх. Це дає нескінченний ряд чисел: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21 і так далі. Відносини Фібоначчі часто виявляються в природі, наприклад, у структурі спіральних галактик і будову морських раковин. Спеціаліст-елліоттчік очікує, що найбільш вірогідний ретрейсмент
     Імпульси - Фундаментальна Хвильова модель Елліотта
  17.   розвитку Хвилі
    развития Волны