ГоловнаЕкономікаМакроекономіка → 
« Попередня Наступна »
І.В. Дегтярьова. ЕКОНОМІКА.Макроекономіка, 2004 - перейти до змісту підручника

8.4. Бюджетно-податкового (фіскальної) ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ. ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО мультиплікаторів і мультиплікаторів ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ


Бюджетно-податкова (фіскальна) політика - це сукупність заходів уряду з регулювання державних витрат і на-логів, спрямованих на забезпечення повної зайнятості та виробництво рівноважного ВНП (ВВП).
Величина валових витрат в економіці повної зайнятості не завжди збігається з обсягом зробленої в економіці повної заня-тости продукції (товарів і послуг). Якщо валові витрати менше обсягу випущеної в країні продукції, то виникає так званий «рецесійний розрив» (recessionary gap). Така ситуація виникає через ефект «граничної схильності до заощадження»: певну частину своїх доходів люди витрачають на заощадження, і саме вони, Ощад-вання, і є джерелом фінансування збільшуються дер-жавних витрат. У держави є два варіанти впливу на сукупний попит: або збільшувати обсяг своєї продукції, або збільшувати валові витрати. Державні закупівлі ефек-тивно державних трансфертів, тому збільшення державного-ських витрат врівноважує збиток розміру валових витрат, викликаних заощадженнями, податками або імпортом. Може скластися і зворотна ситуація: виникнення «інфляційного розриву» (inflationary gap), - коли валові витрати економіки повної зайнято-сті перевищують валовий об'єм випущеної продукції економіки повної зайнятості. Для недопущення інфляції державі приходить-ся зменшувати валові витрати саме на розмір цього інфляційного-ного розриву. Це можна проробити декількома способами. Можна зменшити державні витрати (трансферти або витрати на те-вари і послуги) або споживчі витрати за допомогою збільшення податків. Однак треба пам'ятати, що збільшення податків на гривню призведе до зменшення витрат мен-ше, ніж на рубль.
Так як уряд завжди має вибір між підвищенням податків, рефінансуванням державного боргу та монетизацією бюджетного дефіциту, то загроза банкрутства держави навіть при значній заборгованості практично відсутня.
Як же впливають на економічну ситуацію збільшення податків і збільшення урядових витрат?
Збільшення податків для уряду одним з спосо-бов отримання необхідних доходів для виплати відсотків по об-слуговування боргу та погашення його основної суми. Для того щоб дотримуватися графіка обслуговування боргу, уряд має зібрати у вигляді податків суму, не меншу, ніж N.
Це означає, що співвідношення N / ВВП є нижній грані-цей ставки прибуткового податку:
N / Y? T / Y,
де N - виплати з обслуговування боргу; T - податкові надходження до бюджету; Y - сукупний дохід (або ВВП).
Збільшення податків як умова обслуговування зростаючого боргу може призвести до зниження стимулів до ефективної праці, скор-щенію інновацій та інвестування. Тому існування біль-шого державного боргу побічно обмежує можливості економічного зростання.
Так як, крім обслуговування боргу, уряд повинен фі-нансіровать та інші витрати (зокрема, держзакупівлі і трансферт-ні виплати), то ситуація, коли
T / Y де G - державні закупівлі; F - трансферти, свідчить про наростання напруженості в бюджетно-податковій сфері.
Фіскальна політика може як благотворно, так і достатньо болісно впливати на стабільність національної економіки. Якщо уряд використовує заходи фіскальної і / або грошової по-літики, намагаючись наблизити об'єм випуску продукції до його потен-альному рівня і підтримати стабільність цін, це називається полі-тикой стабілізації.
Політика стабілізації являє собою дії правитель-ства з контролю над економічною ситуацією з метою макси-мально наблизити об'єм ВВП до його потенційного рівня і під-тримати низькі і стабільні темпи інфляції. Метою політики еко-тання є збільшення фактичних обсягів ВНП.
Політика обмеження ділової активності, навпроти, спрямована на зменшення реального обсягу ВВП у порівнянні з його потенциаль-ним рівнем.
Таким чином, за аналогією з кредитно-грошовою політикою, на-Лігво-бюджетну політику також можна поділити на два типи: дискреционную (гнучку) і недискреційну (автоматичну).
Дискреційна податково-бюджетна політика - це сознатель-ве маніпулювання оподаткуванням та державними расхо-дами з боку законодавчої влади з метою впливу на уро-вень економічної активності. Йдеться про вплив, надаю-щем вплив на зміни обсягу виробництва, зайнятості, рівня цін і прискорення економічного зростання. У цьому визначенні важливо про-ратить увагу на те, що законодавчі органи діють цільових перевірок направлено, приймаючи відповідні закони, що стосуються обсягу державних витрат, ставок оподаткування, введення нових податків і т. п.
Дискреційна стримуюча податково-бюджетна політика передбачає зниження державних витрат та / або зростання ставок податків. Навпаки, дискреционная стимулююча податково-бюджетна політика передбачає зростання державних витрат і / або зниження ставок податків.
Уряд, приймаючи рішення про проведення дискреційної фіскальної політики, повинен ясно представляти, на якому з відрізків траєкторії циклічного розвитку перебуває економіка. Дія-тельно чи в економіці почався спад (або підйом), і яке небажаних зміну сукупного попиту потрібно блокувати стимули-рующей податково-бюджетною політикою.
Дискреційних податково-бюджетну політику ускладнює фак-тор часу. Але цього недоліку позбавлений інший тип макроекономічного ської політики, а саме недискреційна, або автоматична, на-Лігво-бюджетна політика: тут відсутня лаг прийняття рішень. Автоматична податково-бюджетна політика - це автоматіче-ські зміни в рівні податкових надходжень, незалежні від прийняття рішень урядом. Автоматична податково-бюджетна політика є результатом дії автоматичних, або вбудо-енних, стабілізаторів.
Автоматичні стабілізатори - це урядові дохо-ди або витрати, що автоматично змінюються в протилежну змінам у національному доході сторону, наприклад допомога по безробіттю або прибутковий податок, які згладжують флуктуація кривої сукупних витрат і прибутків, запобігаючи зайво різкі і слабо контрольовані зміни розмірів макроекономічних показ-ників.
Лише мала частина витрат бюджету залежить від рішень, прийня-тих саме цього року. Більша ж їх частина необхідна для вико-нання затверджених раніше програм (допомога інвалідам, учасникам війн), різноманітних федеральних програм. Крім того, істота-вання захищених статей видатків бюджету скорочує можливості варіювання фіскальної політики, але ці ж витрати часто являють-ся стабілізаторами економічного положення в країні.
Візьмемо, наприклад, допомогу з безробіття. Витрати за цією статтею збільшуються саме тоді, коли сукупних витрат в еко-номіці не вистачає для забезпечення зайнятості всіх наявних ресур-сов в повному обсязі.
Люди, що одержують ці трансферти, починають більше витрачати, збільшуючи тим самим сукупні витрати економіки. З іншого сто-ку, такі автоматичні стабілізатори є й у дохідній час-ти бюджету. Зокрема, прибутковий податок так само приносить коли більше, коли менше прибутків у бюджет у залежності від величини сукупних витрат і доходів. Коли прибутки і, відповідно, рас-ходи йдуть нагору, прибутковий податок стримує ріст купівельної спроможності населення, запобігаючи тим самим додаткові передумови до виникнення інфляції.
В ідеальній ситуації величина податків, складова доходи бюджету, повинна дорівнювати державним витратам, тобто величині (державні закупівлі + трансферти).
Але оскільки трансферти являють собою лише перерозподільні відносини, тобто в остаточному підсумку прибутки приватного (на противагу державно-ному) сектора в розмірі трансфертів повертаються приватному ж сек-тору, варто використовувати таке поняття, як чисті податки. Чисті податки - це сума, що приватний сектор сплачує пра-вительству після врахування розміру всіх трансфертів, одержуваних їм від уряду. У даному випадку нас цікавить сукупний прибуток, а трансферти на його розмір не впливають. Очевидно, що зростання обсягу державних закупівель збільшує рівноважний рівень випуску про-дукції, причому приріст цей дорівнює величині державних заку-пок, помноженої на величину мультиплікатора. Оподаткування в свою чергу скорочує розмір споживчих доходів і відпо-венно витрат.
Мультиплікаційні ефекти може викликати будь-який з компонентів, що змінює величину автономних витрат. Тому можна говорити про мультипликаторе державних витрат, подат-ковому мультипликаторе. Важливо підкреслити, що ефект Мультипла-катор може проявити себе не взагалі, в абстрактно взятої економіці ринкового господарства, а лише в умовах економіки неповної зайнято-сті.
В економіці, що досягла рівня потенційного випуску, ефект мультиплікатора не зможе працювати на подальше розширення до-ходу, а виллється лише у підвищення загального рівня цін, тобто інфля-цію. При аналізі мультиплікаційних ефектів дуже важливо знати, на якому з відрізків кривої сукупної пропозиції функціонує економіка - кейнсианском або класичному.
Податковий мультиплікатор визначається як відношення при-зростання (зниження) випуску продукції до зміни величини податку, тобто mt=- MPC / (1 - MPC).
Мультиплікатор збалансованого бюджету (теорема Хаа-Вельмо) встановлює залежність між приростом урядових-них витрат і рівним за величиною приростом податків. Підвищення податків і збільшення державних витрат діють на еконо-мическую кон'юнктуру різноспрямовано: перше призводить до змен-шенням реального випуску (або доходу), а другий із зазначених за-ходів уряду призводить до його підвищення. Але приріст державних витрат призводить до негайного збільшення попиту на всю величину цього приросту, в той час як приріст подат-гов скорочує рівень споживчого попиту на набагато меншу величину, тобто заощадження, що є головним джерелом фінан-нансування збільшення витрат уряду, через механізм внут-рішнього державного боргу пускаються в оборот і тим самим збіль-лічівает сукупний попит.
Припустимо, державні витрати збільшуються на 20 млрд руб. (? G) і одночасно на 20 млрд руб. збільшуються податки (? Т), гранична схильність до споживання (MPC)=0,8, гранична схильність до заощадження (MPS)=0,2. Мультиплікатор k в цих умо-вах дорівнює 5, а приріст державних витрат, завдяки мульти-плікатору k, викличе п'ятикратний приріст випуску:? G * k=? Y або 20 млрд руб. * 5=100 млрд руб. Приріст податку призвів до скорочення доходу на 80 млрд руб. Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює 1 (5 - 4=1). Таким чином, більший стимулюючий ефект робить політика державних витрат (відбулася зміна на 100 млрд руб.) І це має безпосередній вплив на сукупні витрати. А зміна податків надає опосередкований віз-дію на рівень національного доходу, оскільки торкається вели-чину наявного доходу на 16 млрд руб. Але важливо пам'ятати, що вбудовані стабілізатори не можуть на 100% запобігти небажані коливання сукупного попиту, але вони здатні зменшити розмах коливань, за деякими оцінками, на 1/3.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 8.4. бюджетно-податкового (фіскальної) ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ. ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО мультиплікаторів і мультиплікаторів ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ "
  1. Державний бюджет, фінанси і фінансова система
    Державний бюджет - це річний план державних витрат і джерел їх фінансового покриття (доходів). Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - парламентом країни (у Росії - Державною Думою), регіональними та місцевими законодавчими органами (залежно від структури бюджетної системи країни) .. У сучасних умовах бюджет є
  2. Висновки
    1. Державні або урядові витрати об'єктивно необхідні для розвитку сучасного суспільства. Вони являють собою витрати на утримання інституту держави, а також державні закупівлі товарів і послуг. Перевищення розумних меж державних витрат веде до фінансової нестабільності макроекономіки, надмірного бюджетного дефіциту. 2. Державний бюджет -
  3. Тема 50. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І ПОДАТКИ
    1. Поняття бюджету. Економічні відносини, що складаються в суспільстві з приводу використання грошових коштів, називаються фінансами. Значна частина з них акумулюється урядом у формі державних фінансів. Через державні фінанси перерозподіляється значна частина ВНП. Головною ланкою державних фінансів є бюджет. Бюджетне пристрій унітарних держав
  4. 8.3. ПОДАТКИ: СУТНІСТЬ, ВИДИ, ФУНКЦІЇ. ПРИНЦИПИ І ФОРМИ ОПОДАТКУВАННЯ (крива Лаффера)
    Податки - це обов'язкові безоплатні платежі, що стягуються державою з юридичних і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення діяльності держави. Від податку слід відрізняти збір, що представляє собою обов'язковий внесок, сплата якого є-ється одним
  5. 8.1. Сутність і функції податків
      Податки виникли з появою держави як один з методів мобілізації грошових коштів. На ранніх етапах історичного розвитку вони стягувалися з населення і мали або натуральну форму, або форму трудових повинностей. Разом з доходами у вигляді данини, контрибуції (тобто неподатковими доходами) держава покривала податками свої витрати. Але зі збільшенням територій, зростанням економічної і
  6.  Словник термінів
      Активи підприємства - власність підприємства, відображена в активі балансу. Розрізняють три види активів: 1) поточні активи, що складаються з грошового капіталу і засобів, які можуть бути швидко трансформовані в готівку; 2) основний капітал з тривалим терміном служби, використовується підприємством при виробництві товарів і послуг; 3) інші активи, які включають нематеріальні активи, що не
  7.  4.1. Зміст і форми фіскальної політики
      Фіскальна політика держави - це політика впливу на макроекономічні параметри (сукупний попит, сукупна пропозиція, реальний ВВП, рівень цін, темп інфляції, зайнятості та ін) шляхом зміни податкових відрахувань і державних витрат. З точки зору розв'язуваних основних завдань фіскальна політика може бути двох видів (Табл.1): 1. Стимулююча фіскальна політика. Вона
  8.  Коментарі
      [1] хитрість природи Мізес має на увазі І. Канта [см. Кант І. Ідея загальної історії у всесвітньо-цивільному плані / / Соч. Т. 6. С. 523] і Г. Гегеля, якому належить вираз хитрість розуму (List der Vernft) [Гегель Г. Філософія історії / / Соч. Т. VII. М., 1935. С. 32.]. [2] праксиология Supplement to Oxford English Dictionary (1982) повідомляє, що англійське слово praxeology (вар. praxiology,
  9.  ДЕРЖАВА - затички НЕ ДЛЯ КОЖНОЇ БОЧКИ
      Воно не може бути використано для виправлення всіх недоліків суспільства Люди схильні вважати, що уряд, особливо обране демократичним шляхом, може виправити всі недоліки суспільства. Державне втручання, на їх думку, в змозі вирішити будь-які громадські проблеми: допомогти бідним, підвищити якість медичного обслуговування, підняти рівень освіти, знизити
  10.  СТАРІННЯ
      Але насправді вибухова частина вулкана, розігрівається демографією, полягає в старінні світового населення. Виникає новий клас людей. Вперше в історії наші суспільства будуть мати дуже велику групу економічно пасивних літніх людей, заможних виборців, що вимагають дорогого соціального обслуговування, такого, як медичне, і одержують більшу частину свого доходу від