Головна
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Л.І. Абалкін. Курс перехідної економіки, 1997 - перейти до змісту підручника

5.6.3. Функціонування фондового ринку і формування його інфраструктури


| Професійна діяльність на фондовому ринку. Основними суб'єктами ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та інститути, які забезпечують перерозподіл грошових ресурсів, виконують посередницькі функції (брокери, дилери та ін) і організують торгівлю цінними паперами. Діяльність на ринку цінних паперів може бути підрозділена на два основних напрямки. До першого відноситься професійна діяльність з перерозподілу грошових ресурсів та фінансового посередництва, які забезпечують-вающая виконання заявок. Це, зокрема, брокерська та дилерська діяльність, торгівля цінними паперами, діяльність инвестицион-них фондів, трастове управління цінними паперами та ряд інших.
До другого напрямку слід віднести організаційно-технічне, інформаційно-обчислювальний, розрахунково-клірингова та правове забезпечення ринку. Реєстраційні, депозитарні та інші організації, що реалізують практичні дії професійних учасників ринку, що визначають порядок цих дій і юридичне оформлення угод, в сукупності образуютінфраструктуру ринку цінних паперів.
Обслуговуючі фондовий ринок інститути повинні забезпечити виконання таких основних функцій. Для емітентів:
| розміщення акцій і гарантії від їх розпорошеності як усередині Росії, так і за кордоном;
| звільнення акціонерів від ведення реєстрів акцій і захист від агресивного скуповування контрольного пакета акцій;
| гарантії від появи на ринку фальшивих акцій;
| регульовану котирування акцій;
| професійні консультації;
| комунікаційні та торговельні послуги. Для інвесторів:
| придбання ліквідних, захищених від підробки акцій, облігацій та інших цінних паперів;
| реєстрацію, депозитарне обслуговування та переоформлення реалізованих цінних паперів на іншу особу;
| професійний захист прав власника, включаючи судовий розгляд;
| професійні консультації;
| гарантії надійності інвестицій: зберігання цінних паперів, надійного міждепозитарного обігу та обліку акцій, надійності ін-вестиционного проектів, контролю за їх реалізацією та ін
Професійні фінансові посередники в принципі повинні займатися виключно діяльністю на ринку цінних паперів. Необхідні також обмеження на суміщення різних видів професійної діяльності. Одне і те ж юридична особа не повинна діяти як дилер, тобто за свій рахунок і в своїх інтересах, і як брокер, тобто за рахунок і в інтересах клієнта. Емітент повинен бути неза-висимо від інститутів, що займаються реєстраційними і розрахунковими функціями.
В силу стихійного універсалізму російських банків і масової швидкої приватизації, що супроводжувалася утворенням обслуговуючи-чих інвестиційних інститутів, в Росії фактично сформувалися основи змішаної моделі фондового ринку, на якому в качес-

тве професійних фінансових посередників виступають як комерційні банки, так і небанківські компанії по цінних паперах. Банки зацікавлені в активній участі на фондовому ринку, що створює додаткові можливості по залученню грошових ресурсів, включаючи ресурси населення, отриманню прибутку, розширенню сфери впливу і підтримки ліквідності. Ця діяльність може здійснюватися банками безпосередньо або через засновувані ними інвестиційні інститути і через інституційних інвесторів.
У світовій практиці роль централізованих ринків оптових операцій з цінними паперами виконують фондові біржі. Кількість, таких бірж не перевищує 5-10. У Росії на фондовому ринку в 1996. Г, працювали 52 біржі з 66, що мають ліцензію на право операцій з цінними паперами. Російські фондові біржі ще не зайняли належного місця на фондовому ринку. Вони виявилися не готовими до торгівлі іменними цінними паперами, не в змозі знизити ступінь ризику за рахунок дотримання особливих правил торгівлі, надавати необхідні послуги безпосереднім учасникам ринку. Біржовий ринок носить в основному регіональний характер і не забезпечує міжтериторіального переміщення цінних паперів.
Налагодження торгівлі цінними паперами вимагає забезпечення стандартних торгових процедур, нормальної реєстрації угод, ор-ганізації біржових котирувань цінних паперів, збору і поширення інформації про цінні папери та їх емітентів, визначення цін, аналізу стану економіки, фондового ринку та його секторів, вироблення і жорсткого виконання правил діяльності. Нерозвиненість фон-дових бірж є одним з основних перешкод розвитку ринку корпоративних цінних паперів. Дев'ять десятих їх обороту припадає на державні цінні папери.
Московська міжбанківська валютна біржа (ММВБ) подпатро-нажем ЦБ РФ і Мінфіну продовжувала реалізацію проекту створення загальнонаціональної системи торгів державними цінними паперами.
У 1996 р. функціонувало 7 регіональних майданчиків, осущес-твлявшіх торги ГКО-ОФЗ в режимі реального часу. В системі було близько 800 віддалених терміналів, на яких працювало 237 ді-леров, з них в Москві - 157.
Формування єдиної торгової системи ГКО-ОФЗ дозволяє здійснювати розрахунки в день здійснення угод всіма кредитними організаціям, що підключились до системи і торгуючим один з одним безпосередньо. Для подальшого розвитку системи потрібно формування розрахункового банку з філіями, спеціалізованого на обслуговуванні фондового ринку. Зараз цю функцію виконують дочірні бан-
ки ММВБ і СМВБ. З відкриттям у ряді міст регіональних майданчиків покладено початок освоєння загальноросійського простору в тор-Гауліт ГКО-ОФЗ. В принципі створювана торгова структура у міру розвитку може бути використана і для торгівлі корпоративними цінними паперами. Але це справа майбутнього, а в 1996 р. щоденний оборот акцій виробничих компаній складав всього 4-5 млрд р.
Однак повноцінний ліквідний ринок корпоративних цінних паперів можливий тільки на основі біржової торгівлі з використанням ем жорстких стандартів щодо інформації, системи гарантій по операціях, концентрації попиту та пропозиції, відпрацьованих хутра низмов підтримки ліквідності і цін, що відбивають об'єктивні економічні реалії. Саме біржовий ринок за наявності необ хідних економічних передумов здатний забезпечити nepepiacnpe-розподіл капіталу в нужденні виробництва. Необхідне створення власних депозитарних, інформаційних і торгових систем та інтеграція у вже існуючі системи. Все це вимагає зусиль, часу укладання і коштів. Бачимо, з декількох десятків бірж в кінцевому рахунку виділяться 5-10, які будуть вести операції на російському фондо вом ринку, зумівши вписатися в загальний процес становлення ринкового господарства. .
Основний обсяг торгівлі цінними паперами зараз припадає на позабіржовий ринок. Це значною мірою пов'язано зі схемою приватизації. Основи позабіржового ринку були закладені в 1993-1994 рр.. Торгові системи поряд із збільшенням обсягів діяльності прагнуть вирішувати завдання стандартизації умов угод, котирувань акцій, обов'язковості виконання брокерами зазначених у заявці умов, відповідальності за порушення правил торгів, забезпечення переоформлення прав власності, дотримання термінів перереєстрації та оплати, підтримки ліквідності ринків і ін Позабіржова торгівля в 1996 р. продовжувала розвиватися. У грудні 1996 р. на базі рос-сийской торгової системи (РТС) відкрилася РТС-2 для акцій другого ешелону. РТС зосереджується на найбільш ліквідних акціях. Їх налічується близько 20. РТС-2 обслуговуватиме ще приблизно 1500 акціонерних товариств, зокрема цінні папери регіональних підприємств енергетичного комплексу, зв'язку, металургії та ін Таким чином, торгівля менш ліквідними і більш ліквідними акціями раз-виділяється.
Рішення про використання на російському ринку тільки іменних акцій, характерних для більшості (але не для всіх) країн з ринковою економікою, викликали необхідність ведення реєстру власників акцій. Функції реєстраторів на Заході виконуються депозиту-

риями, які є номінальними власниками акцій, належачи щих їх клієнтам. Так могло бути і в Росії, якби в процесі вау чорної приватизації не склалася практика реєстрації акціонерів в спеціалізованих інститутах. У 1996 р. почали реалізовуватися заходи щодо докорінного поліпшення роботи реєстраторів, здійснюю щих діяльність по збору, обробці, зберігання та надання даних, що складають систему ведення реєстру цінних паперів. Зако ном про ринок цінних паперів встановлено, що діяльність з ведення реєстру не допускає її суміщення з іншими видами професійної ної діяльності на ринку цінних паперів. Це фундаментальне тре бованіе для захисту прав акціонерів,
Одночасно відбувається розвиток депозитаріїв. Функцією депозитаріїв є надання послуг зі зберігання та обліку прав на цінні папери. Посилення позицій депозитаріїв на фондовому ринку обумовлено їх нейтральністю по відношенню до емітентів та ін-Вестор, що створює сприятливі умови при здійсненні операцій. Крім того, комп'ютерні технології забезпечують вчинення зро-лок в реальному часі і створюють можливість для підтримки ліквідності ринку.
Расчетпо-клірингові організації забезпечують для клієнтів предпродажное депонування цінних паперів, отримують від реестродержателей підтвердження про їх наявність у емітента, блокують цінні папери у реєстраторів на період торгів і виконання угод, а після їх вчинення направляють до реєстру інформацію для перереєстрації на нового власника і оформляють відповідні документи. Вони визначають взаємні зобов'язання контрагентів з поставки цінних паперів і переказу грошових коштів у зв'язку з операціями з цінних паперів.
Розрахунково-клірингову діяльність здійснюють розрахунково-депозитарні організації, клірингові палати, банки та інші кре-дітно установи.
Інформаційне забезпечення фондового ринку формується вкрай повільно. Комерційні банки в 1996 р. в основному забезпечили публікацію своїх балансів, а ЦБ РФ організував збір і публікацію інформації про банківські цінні папери для потенційних інвесторів. Наступним завданням є підвищення якості та надійності цієї інформації.
Аналогічні вимоги пред'являються і до корпоративних підприємствам. Емітенти цінних паперів зобов'язані щоквартально розкривати і публікувати у пресі: звіт з цінних паперів, що містить дані про емітента, дані про фінансово-господарської діяльності емітента, дані про його цінні папери, а також інформацію про істотний-
них подіях і діях, які зачіпають фінансово-господарську діяльність емітента. Однак багато емітентів не надають належного значення інформації, не вміють або не хочуть надавати дані про своє фінансове становище, а нерідко поширюють лише вигідну для себе частину інформації і навіть неправдиві відомості.
Своєчасний обмін інформацією, створення і ведення баз даних вимагають єдиного інформаційного простору. Існуючі інформаційні системи орієнтовані на інтереси окремих кіл користувачів, їх діяльність не скоординована. Для вирішення цієї проблеми робляться спроби створити на комерційних засадах телекомунікаційну систему, що охоплює всі адміністративні центри суб'єктів Федерації.
Основні правові норми, що регламентують діяльність на ринкуцінних паперів на найближчі роки, зафіксовані в Цивільному Кодексі, «Законі про ринок цінних паперів» і «Законі про акціонерні товариства». Прийняті закони створили основу для розробки законодавчих, нормативних та інших актів, що регламентують діяльність на фондовому ринку і визначають кримінальну та адміністративну відповідальність за неправомірну діяльність.
Розвиток регулювання ринку цінних паперів йде за трьома основними напрямками: поступово складається система державного регулювання, формуються саморегульовані організації безпосередніх учасників ринку, проявляється автоматичне вплив самого механізму ринку, що відсіває недобросовісних учасників.
В] 996 р. продовжувалося становлення професійних об'єднань. Всеросійським об'єднанням є, наприклад, ПАУФОР. На регіональному рівні функціонують Комітет професійних учасників фондового ринку (м. Санкт-Петербург), Уральська асоціація фінансових брокерів і дилерів (м. Єкатеринбург), Асоціація фондових дилерів Сибіру та ін
Радою директорів ПАУФОР 5.07. 96 р. були затверджені правила торгівлі ОГСЗ, в липні було підписано багатосторонню торговельну угоду, затверджений кодекс заходів дисциплінарного впливу, рекомендовано запровадити єдині стандарти внутрішнього обліку операцій з цінними паперами. Торговельна угода є стандартним договором купівлі-продажу, і тепер брокерам для оформлення угоди достатньо підписати додатки з істотними умовами угоди (найменування акцій, їх ціни і кількість). У стандарті внутрішнього обліку передбачено окремий облік коштів клієнта та власних коштів компаній.

У жовтні 1996 р. була створена Асоціація учасників вексельного ринку (АУВЕР). В якості першочергових завдань асоціації визначивши: збір інформації про вексельному ринку, в тому числі про недобросовісних учасників ринку, забезпечення лістингу векселів, розробка єдиних стандартів і правил вексельного обігу, освіта розрахункової палати, розвиток загальноросійської інфраструктури, вексельного депозитарію, торгової системи, установа третейського суду. Як видно з викладеного, ринкові методи мобілізації коштів краще розвинені в секторі державних цінних паперів. Рівень розвитку сектора корпоративних цінних паперів поки не в змозі обслуговувати залучення фінансових ресурсів у виробництво. У разі якщо почнеться пожвавлення виробництва, стане очевидним, що в умовах слабкої розвиненості біржової й позабіржової торгівлі акціями та облігаціями, відставання інфраструктури, інформаційної бази та правового забезпечення цей сектор виявиться не в змозі виконати свою функцію. Требуется наведення порядку в вексельний обіг. Практично не почався розвиток ринку іпотечних цінних паперів.
  Розвиток ринку цінних паперів стримується не тільки об'єктивними причинами, а й протиріччями між відомствами, що відображають інтереси різних секторів економіки, повільністю і непослідовністю у прийнятті рішень. i
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "5.6.3. Функціонування фондового ринку і формування його інфраструктури"
  1.  4.6. Додаткова інформація
      В даний час зросло значення освіти та самоосвіти. Розумні люди живуть довше. Смертність людей з високим рівнем освіти в чотири рази нижче, ніж у малоосвічених. До останнього часу вважалося, що на тривалість життя людини в основному впливають три чинники: спадковість, спосіб життя і екологія. Проте вчені дійшли висновку, що розумні живуть довше і менше хворіють.
  2.  Глосарій
      А Абсолютна межа бідності - мінімальний рівень життя, який визначається на основі фізіологічних потреб людини в продуктах харчування, одязі і житло, тобто на базі вартості кошика товарів, достатніх для задоволення основних потреб людини Абсорбційний підхід - кейнсіанський підхід до проблем платіжного балансу, що пропонує для його поліпшення насамперед підвищувати
  3.  § 18. Сутність і структура ринку
      Економічне зміст поняття «ринок». Структура ринку У процесі становлення і розвитку товарно-грошових відносин формується такий найважливіший їх інституційно організований і сістеообразующій елемент, як ринок. Тому причини виникнення товарно-грошових відносин, певною мірою, пояснюють становлення і формування товарного обігу і ринку. Водночас, ринок як
  4.  § 19. Інфраструктура ринку.
      Фондова і товарна біржа. Біржа робочої сили Поняття «ринкова інфраструктура» відображає сукупність різних установ та інститутів, а також певних видів діяльності, які забезпечують ринковий рух об'єктів власності: банки, фондові і товарні біржі, біржі робочої сили, валютна біржа, інформаційні центри та ін Фондова біржа - це установа, організований ринок,
  5.  § 47. Сутність і методи державного регулювання економіки
      Структура механізму регулювання. Основні методи державного економічного регулювання економіки У XX в. у встановленні рівноваги національного ринку активну участь бере держава, що виконує важливі соціально-економічні функції, використовуючи комплекс економічних і адміністративних важелів. Структура механізму регулювання. Основними елементами механізму регулювання
  6.  2.5. ЗМІСТ КАТЕГОРІЙ «СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА» І «ВИРОБНИЧІ ПРОПОРЦІЇ». МЕТОДИ ОЦІНКИ структурних зрушень в економіці
      Під структурою суспільного виробництва розуміється соот-носіння галузей, що відбиває суспільний поділ праці та пропорції суспільного відтворення, що склалися на даний момент в економіці під впливом різних факторів. Пропорції суспільного відтворення являють собою сформовані співвідношення між різними елементами та частинами виробництва, що відображають взаємозв'язки та
  7.  ГЛАВА 17. Особливості оподаткування суб'єктів малого підприємництва
      Одна з найважливіших умов становлення ринкових відносин в Російській Федерації - розвиток малого підприємництва. Його формування визначається насамперед загальної фінансово-економічною політикою, що проводиться в країні Разом з тим існують особливості функціонування малих підприємств, обумовлені закономірностями і тенденціями соціально-економічного розвитку та ринкового
  8.  20.1. Фінанси підприємств і бюджет
      Фінанси підприємств - вихідна ланка всієї фінансової системи держави, оскільки саме в сфері матеріального виробництва створюються валовий внутрішній продукт суспільства, первинні грошові накопичення, які надходять у порядку перерозподілу в централізовані фонди грошових коштів і забезпечують основну частину доходів бюджетної системи. Фінансування розвитку підприємств сфери
  9.  3. Основні суб'єкти та об'єкти ринкової економіки. Структура та інфраструктура ринку
      В економічній системі будь-якої країни ринкова діяльність і ринкові відносини не охоплюють всіх господарюючих суб'єктів. Частина господарської діяльності ведеться на засадах натурального господарства, а частина суб'єктів отримують економічні блага на безоплатній основі. Однак ринкові відносини сьогодні займають домінуючі позиції в системі економічних відносин в більшості країн світу. У
  10.  1. Сутність, завдання та види підприємництва. Фірма та її функції
      Господарська діяльність в умовах ринкової економіки на мікрорівні характеризується такими поняттями, як «підприємництво» та «фірма». При розгляді підприємництва необхідно розділяти економічну діяльність і підприємництво у власному розумінні цього слова. Перше виникло з появою людини. Збиральництво, полювання, землеробство представляли собою форми