ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
П.Г. Перерви, Н.І. Погорєлов, В.Г. Дюжев. Економіка і організація праці, 2006 - перейти до змісту підручника

14.7 Методи нормування праці службовців

Методи нормування праці службовців залежно від характеру використовуваних даних можна об'єднати в дві групи:
1) методи, засновані на вивченні витрат робочого часу;
2) методи, в основу яких покладено статистичний аналіз чисельності службовців.
Перша група включає аналітично-розрахунковий метод, який спирається на попередню розробку нормативних матеріалів, і аналітично-дослідницький метод, що передбачає вивчення витрат робочого часу в кожному окремому випадку. Друга група методів передбачає розробку і застосування нормативів чисельності, норм обслуговування і числа підлеглих.
Зв'язок першої групи методів з другої полягає в тому, що розрахунки необхідних витрат часу на виконувані роботи, крім їх прямого призначення, повинні бути використані для встановлення прогресивного рівня нормативної чисельності службовців. В даний час більш широко застосовуються аналітично-розрахункові методи нормування праці службовців. Це пояснюється тим, що за наявності заздалегідь розроблених нормативних матеріалів їх застосування вимагає порівняно невеликих затрат праці. Аналітично-дослідні методи засновані на безпосередньому вивченні витрат часу службовців. З їх допомогою можуть бути встановлені витрати праці з урахуванням всіх особливостей досліджуваної роботи, але необхідні для цього дослідження виявляються досить трудомісткими.
Аналітично-розрахункові методи нормування диференціюються за видами нормативних матеріалів. Нормативні матеріали діляться нa п'ять видів.
1. Норматив чисельності - регламентована чисельність працівників, необхідна для якісного виконання тієї чи іншої функції в певних організаційно-технічних умовах.
Норматив розраховується за факторами, які мають вирішальний вплив на чисельність службовців або в апараті управління в цілому, або за окремими функціями управління. І самі фактори, і ступінь їх впливу на чисельність службовців визначаються попередніми, досить складним кореляційним аналізом, проведеним за допомогою ЕОМ.
Наприклад, для розрахунку загальної чисельності апарату управління машинобудівних підприємств встановлено наступні фактори: Рпк - чисельність промислово-виробничого персоналу, середня за рік, чоловік; Фо - вартість основних виробничих фондів, середньорічна, тис. грн. ; КСМ - коефіцієнт змінності роботи підприємства.
Вплив кожного фактора визначається показником ступеня при їх чисельні значеннях.
Таким чином, формула для розрахунку чисельності апарату управління виглядає так:


(14.20)
Якщо, наприклад, на підприємстві чисельність промислово -виробничого персоналу 3500 осіб, вартість основних виробничих фондів 12000 тис. грн., а коефіцієнт змінності 1,4, то чисельність апарату управління (Нау) дорівнюватиме



Так само можна розрахувати чисельності по будь-якої функції управління , використовуючи відповідні фактори та їх співвідношення.
Однак такий розрахунок дає тільки загальну чисельність, що не відповідаючи на питання про кваліфікаційний склад працівників, кількості структурних підрозділів з кожної функції, їх підпорядкованості. Для вирішення цих питань поділу праці необхідні, крім нормативів чисельності, ще й такі нормативні матеріали: норматив централізації робіт, норматив числа підлеглих або обслуговування, норматив співвідношення чисельності різних категорій службовців.
2. Норматив централізації робіт - регламентоване відношення чисельності працівників на одному з рівнів управління (апарат головного підприємства, об'єднання, апарат заводоуправлінь, виробничих одиниць) до загальної чисельності службовців за функціями управління або в цілому по підприємству (об'єднанню) в певних організаційно-технічних умовах.
Прикладом нормативу централізації робіт може служити формула для розрахунку коефіцієнта централізації по функції організації праці та заробітної плати кондитерських підприємств розроблена Санкт-Пітербургскім НДІ харчової промисловості:

(14.21)


де Кц - нормативний коефіцієнт централізації робіт; Рпк - чисельність промислово-виробничого персоналу; У - умовний шифр підприємства (для підприємств, що мають ВЦ, - шифр 2, для інших - 1).
3. Норматив числа підлеглих або норматив обслуговування - регламентована чисельність керованих або обслуговуються працівників (підрозділів), якими в певних організаційно-технічних умовах повинен управляти (обслуговувати) один працівник.
4. Норматив співвідношень чисельності різних категорій службовців - регламентована величина співвідношення чисельності різних категорій службовців, що забезпечує найкраще використання працівників відповідно до рівня їх кваліфікації. Цей норматив виражається або відносною величиною, або у відсотках.
Нормативи співвідношень чисельності можуть розроблятися для різних категорій службовців: між інженерами і техніками, між керівниками та спеціалістами, між фахівцями і діловодних персоналом і т.д. Всі ці нормативи розроблені і застосовуються організаціями системи Мінпраці тільки для промислових підприємств.
Нормування праці за нормативами чисельності, централізації робіт, числа підлеглих або обслуговування і співвідношень чисельності змінюється для визначення чисельності службовців по підприємству в цілому, за функціями управління, для розподілу чисельності між підрозділами, а також для визначення раціональних співвідношень між різними категоріями службовців.
Вищеперелічені нормативи можуть використовуватися підприємствами для наступних цілей:
1) визначення чисельності службовців;
2) вдосконалення структури апарату управління та розстановки службовців;
3) оцінки ступеня напруженості роботи підрозділів і груп службовців;
4) вдосконалення систем матеріального стимулювання та підвищення ефективності праці службовців.
Проте в даний час область застосування цих методів обмежена, так як вони можуть застосовуватися тільки за наявності відповідних матеріалів, розроблених в галузевому або міжгалузевому розрізі. Поки такі матеріали, але не зовсім повні, розроблені тільки для промислових підприємств, головним чином машинобудівних галузей. Зовсім не розроблені методи розрахунку за нормативами чисельності для центрального апарату міністерств і відомств.
5. Норматив часу - регламентовані витрати часу на виконання одиниці нормованого виду роботи або її елемента в певних організаційно-технічних умовах праці.
Хоча норматив може передбачати кілька варіантів умов виконання певного виду роботи, всі особливості передбачити не можна. Тому при розробці норми часу можуть використовуватися наявні нормативи, але з урахуванням конкретних умов виконання роботи. У цьому відмінність нормативу від норми часу.
При нормуванні праці службовців за нормативами часу визначається трудомісткість виконання окремих операцій або робіт. Ця величина множиться на кількість операцій або робіт, обсяг яких необхідно виконати, отримуємо таким чином загальну трудомісткість роботи (у ч.). Виходячи, з фонду робочого часу одного службовця розраховується чисельність, необхідна для виконання даного обсягу роботи.
Норма часу в загальному вигляді визначається за формулою
Т=Топ + Тобс + Тотл (14.22)
де Т-норма часу , Топ - час оперативної роботи; Тобс - час обслуговування робочого місця; Тотл - час перерви на відпочинок і особисті потреби.
В даний час Мінпраці України розроблено ряд нормативних матеріалів, типових норм часу для працівників сфери управління, в тому числі і Типові норми часу на роботи з діловодного обслуговування.
Нормативи і норми часу в даний час знаходять застосування для наступних цілей:
Розрахунку чисельності службовців.
Розрахунку економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення організації та механізації праці.
Оцінки економічної ефективності праці службовців.
Вдосконалення системи оплати праці.
Проектування раціональних методів і прийомів виконання робіт і вдосконалення організації робочих місць.
Необхідна чисельність службовців розраховується за такою формулою:
,


(14.23)
де: Нс - середньооблікова чисельність службовців, необхідна для виконання нормованого обсягу робіт, чоловік; Т-сумарна трудомісткість нормованих робіт, нормо-год; Фп - корисний фонд часу одного працівника, год; Квн - запланований коефіцієнт виконання норм; Kз - оптимальний коефіцієнт завантаження службовців роботою.
Корисний фонд часу встановлюється за формулою:


(14.24)
де Фн - номінальний фонд робочого часу; К - планований відсоток втрат робочого часу, пов'язаний з цілоденні втрати (навчальний та черговий відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, відпустки через хворобу, вагітності і т.д.).
За умови рівномірного завантаження працюючих і їх достатньої кваліфікації, що забезпечує повністю середній рівень виконання норм, коефіцієнти (Квн) і (Кз) дорівнюють одиниці. Чисельність визначається діленням трудомісткості на корисний фонд часу одного службовця.
Хоча в даний період розроблені нормативні матеріали і типові норми часу на ряд робіт, здійснюваних в управлінні промисловими підприємствами, проте їх недостатньо. Крім того, апарат управління міністерств і відомств майже не охоплюється цими нормативними матеріалами.
У зв'язку з цим в роботах по оргпроектування в державних установах має сенс розробляти норми на основі аналітично-дослідницьких методів.
Ці методи застосовні на стабільних повторюваних роботах, особливо із застосуванням засобів оргтехніки, і можуть дати кращі в порівнянні з іншими результати, оскільки оргпроектування увазі не просто вивчення і визначення трудомісткості робіт, а й створення раціональних організаційно- технічних умов на кожному робочому місці.
Перевага аналітично-дослідницьких методів полягає в тому, що вони не вимагають готових норм і нормативів. Проведення спостережень і аналізу робіт безпосередньо на робочих місцях службовців дає можливість врахувати всі особливості умов виконання робіт.
Розробка нормативів і норм часу включає наступні етапи:
? підготовка до розробки норм: проведення класифікації робіт, вибір одиниць вимірювання їх обсягу, вибір виконавців для проведення спостережень; збір вихідних даних;
? аналіз робочого часу: оперативного часу, часу обслуговування робочого місця, часу перерв на відпочинок і особисті потреби, а також різних втрат робочого часу (з вини службовця та з незалежних від нього причин - простої, очікування у керівництва, виконання не властивих даній посаді робіт і т. д.);
? вдосконалення трудового процесу і коректування даних спостережень;
? математико-статистична обробка даних спостережень;
? розрахунки норм часу.
Вибір методу дослідження і спостереження залежить від конкретних умов і завдань оргпроектування і від характеру нормованих робіт.
Істотні відмінності у змісті трудових функцій службовців різних категорій, посад і кваліфікації викликають необхідність диференційованого підходу до нормування їхньої праці. Розглянемо спочатку особливості нормування праці керівників.
Для кожного керівника (директора, начальника цеху, відділу, майстри і т. д.) необхідно регламентувати три основних параметри, що характеризують зміст, обсяг і умови його діяльності: число підлеглих; число заступників (помічників) ; витрати робочого часу на закріплені за ним види діяльності (функції, роботи).
З урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду для керівника підприємства може бути рекомендована норма числа підлеглих у межах від 5-6 до 8-10 контрольованих ним ланок (підрозділів, служб, виробництв) залежно від обсягу зовнішніх зв'язків , які у багатьох керівників займають більше 30% робочого часу. Слід враховувати також коло питань, що відносяться до компетенції даного керівника за умови найбільш доцільного визначення його повноважень.
На основі норм числа підлеглих розрахунковим шляхом встановлюється потреба в заступниках і помічниках. Якщо необхідна для керівництва підприємством зайнятість директора відповідає нормі або не перевищує її в межах 50% (за кількістю виробничих і функціональних підрозділів), то заступників не потрібно. Але це можливо лише на дуже невеликих підприємствах. При перевищенні норми більш ніж на 50% може бути введена посада заступника. Таким чином, необхідне число заступників залежить від співвідношення кількості об'єктів, якими керує директор (самостійні виробничі та функціональні підрозділи), і норми числа підлеглих. Наприклад, для ефективного управління діяльністю 40 цехів, відділів і служб підприємства при нормі числа підлеглих, рівний 8 об'єктам, директор може мати чотирьох заступників ((40-8) / 8)). На основі таких розрахунків стосовно кожної галузі можуть бути розроблені типові штати вищої ланки керівників підприємств.
Нормування праці керівників підприємств включає також регламентацію розпорядку їхнього робочого дня і робочого тижня: встановлення часу проведення нарад, прийому відвідувачів, розгляду кореспонденції, відвідування цехів і т. д.
  При визначенні норм числа підлеглих для начальників цехів слід враховувати ступінь централізації функціональних служб. При наявності таких служб в безпосередньому підпорядкуванні начальника цеху їх кількість враховується нарівні з виробничими ділянками. Тому в умовах повної централізації функціональних служб в масштабі підприємства або великих виробництв начальник цеху може керувати великим числом виробничих дільниць (або більшою кількістю зайнятих у них робітників).
  Порізному вирішується питання і про заступників начальника цеху. При наявності власних функціональних підрозділів вводяться посади заступника начальника цеху з підготовки виробництва (або з технічних питань), а в умовах централізації функціональних служб і необхідності забезпечення рівноцінного керівництва роботою у всіх змінах - посади заступників начальника цеху по змінах.
  Ступінь централізації функціональних служб відбивається також на нормах зайнятості начальників цехів різними видами діяльності. Повна відповідальність централізованих служб за своєчасне забезпечення цехів всіма видами матеріального, технічного та господарського обслуговування дає можливість начальникам цехів, дільниць і майстрам приділяти більше уваги організаторській роботі щодо поліпшення результатів виробничої діяльності очолюваних ними трудових колективів, виховання кадрів.
  Для керівників функціональних підрозділів норма числа підлеглих включає кількість що знаходяться в їх віданні бюро, груп і окремих виконавців. Як правило, ця норма знаходиться в межах 6-10. При встановленні норм числа підлеглих для конкретних працівників необхідно враховувати коло їхніх обов'язків, тобто ті випадки, коли керівник поєднує основні функції по керівництву групою виконавців або підрозділом з виконавчими функціями. Якщо, наприклад, керівнику фактично підпорядковане 5 співробітників при нормі 10, то йому додатково може бути доручено (з розрахунку 50% робочого часу) виконання обов'язків виконавця. Для керівників підрозділів з великим обсягом зовнішніх зв'язків (відділів постачання, збуту, кадрів тощо) норма числа підлеглих зменшується до нижньої межі, а для керівників конструкторських і технологічних підрозділів - приймається максимальною. Те ж відноситься і до інших підрозділів, де у кожного підлеглого виконавця є самостійні завдання, тобто забезпечується відносна самостійність в роботі.
  Найбільші норми числа підлеглих у майстрів. Практика промислових підприємств показує, що число робочих, підлеглих майстру, коливається в досить широких межах. Так, в машинобудуванні при середній нормі 25 осіб майстру підпорядковані від 10-12 до 50-60 осіб і більше. Такі відмінності в значній мірі обумовлені низкою об'єктивних факторів.
  Зокрема, в ряді галузей промисловості норми числа підлеглих для майстрів залежать від типу виробництва, складності (розряду) робіт та інших показників, що характеризують конкретні умови керованих ними виробничих ділянок. При цьому норма для різних умов встановлена ??в межах від 16 чоловік (на ділянці дрібносерійного та індивідуального виробництва складних деталей при їх номенклатурі понад 5000 найменувань і середньому розряді роботи V) до 95 осіб (на потокової лінії складання одного або двох найменувань виробів при закріпленні однієї операції в середньому за двома робочими місцями і середньому розряді роботи 2,5). Для майстрів слюсарно-механічного ділянки ремонту обладнання норма числа підлеглих визначається залежно від ступеня централізації ремонту, числа робочих на ділянці і середнього розряду роботи. Враховується також питома вага робітників, зайнятих в бригадах.
  Розрахунок норм числа підлеглих у майстрів повинен служити вихідним пунктом при вирішенні питання про введення посади бригадирів і розподільників робіт. В умовах бригадної форми організації і стимулювання праці підвищується самостійність бригадирів.
 У зв'язку з цим виникає необхідність внесення змін до норм числа підлеглих у майстра і в його функції. Слід встановити і умови введення посади помічника майстра. Інакше кажучи, нормування праці майстрів має здійснюватися в комплексі з нормуванням праці їх помічників і бригадирів, а також старших майстрів і начальників ділянок.
  Для нормування праці фахівців і технічних виконавців особливе значення має розробка нормативів витрат часу на виконання закріплених за ними видів робіт (операцій). Одними з головних завдань при цьому є визначення факторів, що впливають на трудомісткість і умови виконання робіт, і вибір методики їх вимірювання. Наприклад, для нормування праці технологів розраховуються норми часу на проектування технологічних процесів, причому до числа факторів, що характеризують трудомісткість цієї роботи, може бути віднесено кількість оброблюваних поверхонь, листів креслень і ін При нарахуванні бухгалтером заробітної плати такими факторами є число оброблюваних нарядів, кількість статей податків і доплат.
  Нормативи повинні по можливості охоплювати всі етапи і види робіт, виконуваних працівником. Так, при нормуванні праці конструкторів встановлюються, нормативи часу за стадіями проектування (технічна пропозиція, ескізний, технічний і робочий проекти), за видами робіт (розробка складальних креслень, креслень відповідальних деталей, деталірованія) і по етапах (одержання завдання, виконання креслярських робіт, необхідних обчислень, технологічний і нормалізаційний контроль та ін.) Як одиниці виміру робіт приймаються: для стадій - виріб, для видів робіт і етапів - виріб, вузол, деталь. Наприклад, при розробці нормативів часу для нормування праці конструкторів в ряді галузей промисловості всі деталі за ступенем їх складності приведені до умовним. Норма часу на одну умовну деталь для механічних вузлів і блоків виробу становить 2,1 нормо-години. Сумарна норма часу на розробку технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів визначається множенням встановленої норми на кількість умовних деталей у виробі з урахуванням його конструктивної складності та новизни, серійності виробництва.
  Більш диференційовані нормативи часу застосовуються для масових видів робіт, виконуваних технічними виконавцями. Зокрема, в якості одиниці вимірювання розрахункових робіт, на рахункових машинах приймається одне арифметичне дію. Для операцій обліку основних засобів, матеріалів і готової продукції одиницею виміру є первинний прибутково-видатковий документ.
  Дли розрахунку витрат часу на виконання робіт рекомендується розробка карт самонаблюдений, в яких фіксуються фактичні витрати часу і впливають на них фактори (їх чисельні значення). Дані самонаблюдений повинні бути проконтрольовані за допомогою фотографій робочого часу і еталонних вимірів. При створенні укрупнених нормативів, призначених для встановлення трудомісткості робіт, виконуваних колективом науковців, конструкторів і технологів, вихідні дані можуть бути отримані шляхом експертних оцінок, анкетного опитування та оперативного обліку. Ці методи рекомендуються для визначення витрат часу, обчислюється в днях, і трудомісткості рідко повторюваних робіт (типу складання річних планів). Що стосується робіт, що відрізняються відносною простотою, частою повторюваністю (оформлення документації, розрахунки ручним і механізованим способом, машинописні, копіювальні та ін), то для визначення витрат часу на їх виконання проводяться хронометражні спостереження.
  Для отримання даних про фактичні витрати часу на одиницю роботи в усіх випадках потрібні ретельний аналіз, виявлення непотрібних елементів роботи і нераціональних трудових процесів. Практика показує, що навіть на передових підприємствах завжди можна знайти резерви вдосконалення процесів праці службовців.
  Збір вихідних даних про трудовий процес - робота трудомістка. Від якості та повноти зібраних матеріалів багато в чому залежить успіх раціоналізаторської роботи в цілому. У той же час при розробці місцевих норм збір вихідних даних на кожному робочому місці не вимагає значних витрат часу. При встановленні норм для масових, повторюваних робіт трудовий процес вивчається детально аж до застосування кінозйомки. Результати вивчення записуються в спеціальну карту, в якій фіксуються як існуючі, так і проектовані дані про зміст і умови праці (перелік і обсяг робіт, оснащення робочого місця), а також про витрати робочого часу.
  У деяких випадках при вивченні фактичних витрат часу на будь-яку роботу можна необхідні дані отримати розрахунковим шляхом на основі існуючого первинного обліку. Для цього досліджуються витрати часу декількох службовців на однорідні операції. Отриманий результат ділиться на кількість операцій, виконаних за певний період. Корисними засобами раціоналізації праці службовців є різні тести, запитальники, які складаються за видами однорідних робіт.
  Оскільки якість норм безпосередньо залежить від організаційно-технічних умов, першорядне значення слід приділяти проектуванню раціональних процесів праці службовців. Для цього насамперед виявляються і усуваються непотрібні і неефективні (з точки зору завдань підприємства) роботи та операції, а також зайві документація та інформація.
  На багатоопераційні роботи, в яких, як правило, беруть участь кілька підрозділів, розробляються процедури. Це по суті маршрутна технологія виконання роботи, яка містить перелік операцій в їх послідовності із зазначенням підрозділів і посад виконавців, застосовуваних документів і технічних засобів.
  На повторювані операції складаються операційні карти, в яких фіксується поділ трудового процесу на окремі прийоми і дії (при необхідності і на рухи), щоб найбільш повною мірою розкрити зміст операції, методи і засоби її виконання. При цьому передбачаються заміна трудових прийомів менш трудомісткими, суміщення часу виконання окремих рухів, зміна їх послідовності, максимально можлива передача операцій, їх елементів машинам.
  Технологія машинних операцій при використанні технічних засобів розробляється у формі відповідних алгоритмів і програм або технологічних інструкцій. Тому такі трудові процеси доцільно проектувати одночасно із складанням вказаних технологічних документів. При необхідності проектування процесів праці службовців потрібно пов'язувати з відповідними підсистемами АСУП. Наприклад, при проектуванні процесів праці майстрів в якості технічної бази можна прийняти систему оперативного управління виробництвом на ділянках в умовах механізації планово-облікових робіт та застосування засобів передачі і прийому інформації
  Для фахівців і технічних виконавців може бути застосований метод нормування праці шляхом побудови балансів витрат робочого часу. З цією метою за допомогою спостережень складається фактичний баланс витрат робочого часу працівників, а потім проектуються зміст, і витрати часу по кожному виду робіт виходячи з намічуваних заходів щодо раціоналізації трудового процесу. При цьому методі нормування рекомендується використовувати також наявні норми часу на окремі види робіт.
  У тих випадках, коли зайнятість працівника протягом робочого дня чи місяця різко коливається, що обумовлено специфікою роботи, нормування праці здійснюється з таким розрахунком, щоб скоротити втрати, пов'язані з очікуванням і виконанням робіт. Це характерно, наприклад, для бухгалтерів - розраховувачів заробітної плати та плановиків. Втрати часу зазначених працівників визначаються за допомогою теорії масового обслуговування або методом статистичного моделювання.
  Для фахівців і технічних виконавців, зайнятих обслуговуванням виробництва і управлінням, доцільно, встановлювати норми обслуговування. Так, на ВАТ «Харківський тракторний завод» норми обслуговування введені для цехових технологів, в обов'язки яких входять розробка нескладної робочої технології, впровадження нових технологічних процесів і оснащення, контроль за дотриманням технологічної дисципліни в цехах і на ремонтованих судах і т.д. Норми обслуговування для технологів механічних, гальванічних, ливарних і ковальсько-пресових ділянок розраховуються за такою формулою:

 (14.25)


  де Но.т - норма обслуговування для технолога, що виражається числом закріплених за ним основних робітників; Х1 - середній розряд основних робітників на дільниці, (ділянках); Х2 - кількість професій основних робітників на ділянці.
  Наприклад, при Х1=4 і Х2=6 норма обслуговування становить 26 осіб.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "14.7 Методи нормування праці службовців"
  1.  14.6 Нормування праці службовців
      методики нормування праці. Одна з головних завдань нормування праці службовців - поставити заслін необгрунтованого зростання їх чисельності, виявляти надмірність в штатах, в той же час не допускаючи виникнення вузьких місць на тому чи іншому ділянці управлінської та інженерної роботи. Вирішення цього завдання вимагає широкого використання прогресивних методів нормування. Велике значення має
  2.  9. Сутність нормування праці
      нормування праці. Сутність нормування праці полягає в процесі встановлення міри праці, тобто обгрунтованих норм витрат робочого часу на виконання різних робіт. Нормування праці дозволяє визначити трудомісткість планованого випуску продукції; розрахувати очікувані витрати виробництва; встановити необхідну чисельність та професійно-кваліфікаційну структуру персоналу
  3.  Список літератури
      методичні рекомендації. - М.: Економіка, 1987. 21. Наукова організація праці робітників. Методичні рекомендації. - М.: НДІ праці, 1984. 22. Никифорова А.А. Ринок праці: зайнятість і безробіття. - М.: Міжнародні відносини, 1991. 23. Нормування праці службовців. Методичні вказівки. - М.: НДІ праці, 1979. 24. Нормування праці / / За ред. В.М. Данюка и В.М. Абрамова. - К.: ВІПОЛ, 1995.
  4.  9.5 Нормування оборотних коштів
      нормуванням оборотних коштів розуміється процес визначення мінімальної, але достатньої (для нормального протікання виробничого процесу) величини оборотних коштів на підприємстві. При плановій економіці кожному підприємству вищестояща організа-ція встановлювала загальний норматив оборотних коштів. У цих умовах підприємства були змушені контролювати цю величину. З переходом на
  5.  15.1 Зміст роботи з впровадження НОТ службовців
      методи виконання робіт, використання технічних засобів, стан нормування праці службовців та інші аспекти НОТ. Рис. 15.1 Основні умови та результати впровадження НОТ службовців {foto62} На ріс.15.2 представлений коло питань, які в певній послідовності і взаємозв'язку необхідно вивчити і проаналізувати, щоб мати можливість підійти до проектування (розробці)
  6.  30. АНАЛІЗ РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
      нормування праці тощо). Узагальнюючий показник продуктивності праці (виробіток на одного працюючого або одного робітника) значною мірою залежить від матеріаломісткості окремих видів продукції, обсягу кооперованих поставок, структури продукції. Більш об'єктивну оцінку продуктивності праці дає показник, обчислений з чистої продукції, тобто за обсягом продукції за вирахуванням
  7.  Тарифна система
      методології визначення рівня заробітної плати. Таким механізмом виступає тарифна система. З її допомогою регулюється рівень оплати праці робітників і службовців, переважно зайнятих у державних структурах. Тарифна система (згідно ст. 143 Трудового кодексу РФ) має три складові: - тарифні ставки (оклади), - тарифну сітку - представляє число розрядів і якісні
  8.  7.2 Склад службовців і зміст їх праці
      методів і засобів виконання різних трудових функцій з метою виявлення та усунення структурних та документаційних надмірностей, вдосконалення організаційних форм управління з використанням можливостей автоматизованих систем. Іншою відмінною особливістю праці службовців є його розумовий характер. Ця особливість випливає з інформаційного характеру предмета і продукту
  9.  14.5 Методи нормування праці
      метод нормування праці. Технічно обгрунтовані норми встановлюються аналітичним методом. Цей метод базується на попередньому аналізі виробничих можливостей робочого місця, проектуванні з урахуванням передового досвіду регламенту продуктивної роботи і визначення необхідних витрат праці на кожен елемент і операцію в цілому. При аналітичному методі нормування здійснюється в
  10.  5.2 Показники і методи вимірювання продуктивності праці
      методу розрахунку виробітку: натуральний, вартісний (грошовий) і трудовий. Дуже наочно характеризують продуктивність праці показник виробітку в натуральному вираженні - штуках тоннах, літрах і інших натуральних показниках. Цей метод застосовується в умовах однорідності випускається. Вироблення у вартісному (грошовому) вираженні застосовується для розрахунку продуктивності праці на
  11.  § 15.3. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за порушення податкового законодавства
      службовцями. Відповідальність державного службовця передбачена Федеральним законом від 31 липня 1995 р. № 119-ФЗ «Про основи державної служби Російської Федерації» 2. Відповідно до ст. 14 зазначеного закону за невиконання або неналежне виконання державним службовцем покладених на нього обов'язків (посадовий провина) на нього можуть бути накладені такі дисциплінарні
  12.  25. ОТЕЧЕСТВЕННАЯЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНА ШКОЛА.Л.В. КАНТОРОВИЧ: ЛІНІЙНЕ ПРОГРАМУВАННЯ
      методів економічного аналізу. В.К. Дмитрієв - один з перших економістів-математиків в Росії. Його метод обчислення повних витрат праці на виробництво продукції. Теоретичні розробки Е.Е. Слуцького. Роботи економістів-математиків в 20-30-і рр.. Російська основа методу «витрати-випуск» В. Леонтьєва. Розробка балансових методів аналізу економіки. Розробка Л. В. Канторовичем
  13.  21.4.1 Завдання аналізу нормування праці
      нормування праці на підприємстві дозволяє оцінити роботу колективу підприємства в цій області, виявити наявні недоліки та шляхи їх усунення, намітити відповідні заходи щодо поліпшення роботи. Основні завдання аналізу нормування праці наступні: - визначення охоплення робіт нормуванням праці; - оцінка якості діючих норм і його зміни при здійсненні
  14.  6. Підвищити ефективність роботи урядових органів
      праці державних службовців зростала в середньому на 1, 5% на рік у порівнянні з 1, 4% у приватному секторі. Зусилля щодо поліпшення роботи вже робляться на рівні федерації, штатів і міст. У 1986 р. федеральний уряд почав програму підвищення продуктивності. Однак вона явно недостатньо фінансується, має низький пріоритет і страждає від багатьох обмежень, що підривають всі спроби
  15.  2. Предмет економіки праці
      методів вимірювання продуктивності праці; 7) розкриття сутності та змісту організації праці на підприємстві, аналіз основних складових її елементів: розділення і кооперації праці, організації та обслуговування робочих місць, умов праці та режимів праці відпочинку, дисципліни праці, нормування праці; 8) визначення основних груп трудових показників на підприємстві; 9) дослідження сутності,
  16.  17.3.1. Загальні основи традиційного формування тарифних умов оплати праці
      праці робітників і посадових окладів для оплати праці керівників, фахівців і службовців. Основними складовими цієї системи є: | мінімальна ставка за виконання простих робіт (робіт нижчого рівня складності), яка була встановлена ??на рівні, близькому до загальнодержавної мінімальної заробітної плати; | тарифні ставки першого розряду, диференційовані за низкою факторів
  17.  Трудові відносини
      службовцями та імітують співучасть працівника у справах компанії. Це, в тому числі, включає володіння акціонерним капіталом (більше 10% працівників володіє акціонерним капіталом компаній, на яких вони трудяться). Оплата робочої сили спрямована на спонука її підвищувати загальноосвітній і професійний рівень. Так, у американців, які мають вищу освіту, рівень доходів на 60% вище, ніж у
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний