ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
П.Г. Перерви, Н.І. Погорєлов, В.Г. Дюжев. Економіка і організація праці, 2006 - перейти до змісту підручника

14.5 Методи нормування праці

Аналітичний метод нормування праці. Технічно обгрунтовані норми встановлюються аналітичним методом. Цей метод базується на попередньому аналізі виробничих можливостей робочого місця, проектуванні з урахуванням передового досвіду регламенту продуктивної роботи і визначення необхідних витрат праці на кожен елемент і операцію в цілому.
При аналітичному методі нормування здійснюється в наступному порядку: нормована операція розчленовується на складові її елементи: визначаються всі фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елемента (технічні, організаційні, психофізіологічні, економічні та соціальні); проектуються раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів з урахуванням найкращого поєднання факторів, що впливають на їх тривалість. Після чого розраховуються витрати часу на кожен запроектований елемент і визначається норма часу на операцію в цілому. Одночасно розробляються організаційно-технічні заходи, що забезпечують впровадження запроектованого трудового процесу і встановленої норми.
Аналітичний метод нормування має два різновиди: аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідницький. Вони розрізняються способом визначення витрат часу.
При аналітично-розрахунковому методі витрати часу на кожен елемент операції і операцію в цілому визначаються за заздалегідь розробленим і науково обгрунтованими нормативами.
При аналітично-дослідницькому методі витрати часу на кожен елемент і операцію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірювань цих затрат на робочих місцях (шляхом проведення фотографії робочого часу, хронометражу або фотохронометраж).
Крім того, на підприємствах можливе одночасне використання двох різновидів аналітичного методу, коли одні елементи норми часу встановлюються за нормативами, інші - на основі проведених досліджень.
Найбільше поширення на практиці отримав аналітично-розрахунковий метод, оскільки він значно скорочує трудомісткість розробки норм, сприяє встановленню норм рівної напруженості і дає можливість розрахувати норми до початку виробництва нових виробів.
Застосування аналітичного методу нормування в умовах різних типів виробництва має свої особливості, бо організаційно-технічні умови не скрізь однакові. Наприклад, в масовому і великосерійному виробництві потрібно більш точна норма, що досягається за рахунок диференційованого розчленування операції на складові її елементи. Нормування проводиться диференційованим шляхом з використанням елементних і мікроелементних нормативів часу. Диференційовані (елементні) нормативи дають можливість встановлювати витрати часу на прийоми і трудові дії, а за допомогою мікроелементних нормативів можна визначити витрати часу на трудові руху.
Суть мікроелементного нормування полягає в тому, що трудовий процес розчленовується на найпростіші елементи (наприклад, взяти, підняти, повернути, перемістити), за допомогою яких моделюються ручні прийоми, і за відповідними таблицями базової системи мікроелементних нормативів БСМ (і її укрупненого варіанту УСМ-1) визначається час, необхідний для їх виконання.
Після визначення нормативного часу по БСМ, або УСМ-1, або з інших нормативам, проводиться розрахунок економічної ефективності застосування мікроелементних нормативів для встановлення норм і раціоналізації трудових процесів.
У серійному і дрібносерійному виробництві нормування здійснюється із застосуванням диференційованих (елементних) і укрупнених нормативів виходячи з розчленування операції на більш укрупнені частини (на прийоми, проходи, переходи або на обробку поверхонь).
В умовах колективних форм організації та стимулювання праці на роботи, що виконуються бригадою, встановлюються технічно обгрунтовані норми часу на операції (роботи) і укрупнені, комплексні норми праці.

Технічно обгрунтовані норми часу на операції розраховують зі ступенем укрупнення, передбаченої міжгалузевими і галузевими нормативами для даного виду роботи або типу виробництва. Вони використовуються для раціонального розподілу і кооперації праці всередині бригади, планування виробничих завдань окремим працівникам, оцінки трудового внеску кожного члена бригади в кінцеві результати роботи і в якості бази для розрахунку укрупнених, комплексних норм і розцінок.
Укрупненная, комплексна норма часу встановлюється на одиницю продукції (комплект деталей, вбрігадокомплектах, вузол, погонний метр проходки і т.д.). Вона розраховується на основі операційних норм або за укрупненими нормативами.
Комплексні норми витрат праці для бригад можуть встановлюватися і на базі мікроелементних нормативів, які самі по собі не відображають ефекту бригадної роботи, але при цьому проектується раціональний колективний трудовий процес, на який за допомогою мікроелементних нормативів встановлюються операційні норми, вже враховують даний ефект. Комплексна ж норма часу розраховується як сума цих операційних норм.
Якщо ж при встановленні операційних норм використані нормативи, призначені для умов індивідуальної організації праці, комплексна норма визначається шляхом множення суми операційних норм на коефіцієнт ефекту бригадної роботи.
Для нормування праці допоміжних робітників застосовують різні види норм праці. Їх вибір залежить від функції обслуговування, характеру допоміжних робіт, типу виробництва.
Найбільшого поширення набули укрупнені норми чисельності. Вони застосовуються для нормування праці робітників, зайнятих на нестабільних за обсягом і повторюваності роботах (наприклад, роботи з приймання, зберігання та видачі матеріальних цінностей та ін.)
Крім норми чисельності широко застосовуються норми виробітку обслуговування і норми обслуговування. Норми часу обслуговування і норми обслуговування застосовуються для нормування праці робітників, зайнятих на нестабільних за обсягом роботах, але на яких можуть бути виділені періодично повторювані елементи (наприклад, налагоджувальні роботи).
За нормами часу і нормами виробітку нормуються однорідні роботи (наприклад, роботи з виготовлення інструменту і пристосувань, ремонтні, транспортні роботи та ін.)
Робітникам, зайнятим на роботах з обслуговування виробництва, і робітникам основного виробництва, чия праця оплачується почасово, встановлюються нормовані завдання.
Нормоване завдання визначається виходячи зі складу та обсягу робіт, які повинні бути виконані одним або групою робітників за конкретний період (робочу зміну, місяць) з дотриманням якості роботи.
При стабільному складі робіт, на який можна заздалегідь визначити їх обсяг, нормовані завдання встановлюються шляхом набору робіт на основі діючих норм. Методика встановлення нормованих завдань робітникам-повременщикам, виконуючим одну роботу на одному робочому місці, аналогічна методиці розрахунку норм робітникам-відрядникам. Якщо робітник-почасових виконує на робочому місці різні роботи, то нормовані завдання встановлюються шляхом набору робіт на певний період на основі затвердженого виробничого плану.
При нестабільному складі робіт у нормованому завданні вказується обсяг планових і випадкових робіт, конкретизуються склад, послідовність і періодичність робіт, а також розподіл часу на планові і випадкові роботи. Приблизний обсяг випадкових робіт і час, необхідний для їх виконання, визначаються на основі аналізу даних оперативного обліку та матеріалів фотохронометражні спостережень.
Для складання нормованих завдань використовуються технічно обгрунтовані норми часу і норми виробітку, на основі яких спочатку визначається чисельність робітників, необхідна для виконання нормованої роботи, а потім розробляються завдання кожному робітникові або бригаді.

Залежно від організації виробництва, характеру виконуваних робіт і можливості обліку, нормовані завдання встановлюються в натуральних показниках або в нормо-годинах на зміну, місяць або період повного здійснення заданого обсягу робіт.
У міру розвитку науково-технічного прогресу відбувається безперервне вдосконалення техніки, технології, організації праці та виробництва, зростання професійної майстерності та кваліфікації виконавців робіт, що призводить до постійного скорочення трудових витрат, необхідних для виконання одиниці певної роботи .
Тому норми праці не можуть залишатися незмінними протягом тривалого часу і підлягають періодичному оновленню в міру зниження трудомісткості виготовлення продукції.
З метою забезпечення високих темпів зниження трудомісткості продукції на підприємствах повинна здійснюватися систематична робота по виявленню і використанню резервів зростання продуктивності праці і встановленню прогресивних норм.
Ця робота передбачає проведення атестації робочих місць; розробку і реалізацію плану технічного розвитку та вдосконалення організації виробництва; розробку і реалізацію календарного плану заміни і перегляду норм і освоєння нових норм.
Відповідно до діючого положення проведення атестації робочих місць передбачає оцінку якості всіх діючих на підприємстві норм праці як одного з найважливіших показників організаційно-технічного рівня виробництва. Оцінка якості діючих норм передбачає перевірку кожної норми на відповідність досягнутому рівню техніки, технології, організації виробництва і праці, після чого приймається рішення про атестацію або атестації перевірених норм.
Атестаційними визнаються технічно обгрунтовані норми, відповідні досягнутому рівню техніки і технології, організації виробництва і праці. Застарілі і помилково встановлені норми не атестують. Застарілими вважають норми, що діють на роботах, трудомісткість яких зменшилася внаслідок загального поліпшення організації виробництва і праці, зростання професійної майстерності та вдосконалення виробничих навичок робітників. Помилковими вважаються норми, при встановленні яких були неправильно враховані організаційно-технічні умови або допущені неточності в застосуванні нормативних матеріалів або в проведенні розрахунків.
Чи не атестовані норми підлягають зміні. Застарілі норми переглядають у строки та в розмірах, що встановлюються керівником підприємства за погодженням з профспілковим комітетом у календарному плані заміни та перегляду норм праці. Перегляд помилково встановлених норм проводиться по мірі їх виявлення за погодженням з профспілковими комітетами.
Застосування робочим (бригадою) за власною ініціативою нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць, підвищення своєї професійної майстерності і досягнення на цій основі високого рівня виробітку в період між атестаціями робочих місць не служить підставою для перегляду норм праці за рішенням адміністрації. Перегляд норм у цих випадках може проводитися тільки з ініціативи самого робітника, колективу бригади, за що вони заохочуються в установленому пороці.
Норми підлягають обов'язковій заміні новими в міру здійснення на виробництві організаційно-технічних заходів, що забезпечують істотне зростання продуктивності праці. Підставою для зміни норм праці служить також закінчення строку дії тимчасових норм. До тимчасових норм відносять норми праці, які встановлюють на період освоєння нової продукції, нової техніки, технології, організації виробництва і праці. Як зазначалося, тимчасові норми замінюють постійними після закінчення терміну їх дії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 14.5 Методи нормування праці "
  1. 9. Сутність нормування праці
    нормування праці. Сутність нормування праці полягає в процесі встановлення міри праці, тобто обгрунтованих норм витрат робочого часу на виконання різних робіт. Нормування праці дозволяє визначити трудомісткість планованого випуску продукції; розрахувати очікувані витрати виробництва; встановити необхідну чисельність та професійно-кваліфікаційну структуру персоналу
  2. 14.6 Нормування праці службовців
    методики нормування праці. Одна з головних завдань нормування праці службовців - поставити заслін необгрунтованого зростання їх чисельності, виявляти надмірність в штатах, в той же час не допускаючи виникнення вузьких місць на тому чи іншому ділянці управлінської та інженерної роботи. Вирішення цього завдання вимагає широкого використання прогресивних методів нормування. Велике значення має
  3. 9.5 Нормування оборотних коштів
    нормуванням оборотних коштів розуміється процес визначення мінімальної, але достатньої (для нормального протікання виробничого процесу) величини оборотних коштів на підприємстві. При плановій економіці кожному підприємству вищестояща організа-ція встановлювала загальний норматив оборотних коштів. У цих умовах підприємства були змушені контролювати цю величину. З переходом на
  4. Список літератури
    методичні рекомендації. - М.: Економіка, 1987. 21. Наукова організація праці робітників. Методичні рекомендації. - М.: НДІ праці, 1984. 22. Никифорова А.А. Ринок праці: зайнятість і безробіття. - М.: Міжнародні відносини, 1991. 23. Нормування праці службовців. Методичні вказівки. - М.: НДІ праці, 1979. 24. Нормування праці / / За ред. В.М. Данюка и В.М. Абрамова. - К.: ВІПОЛ, 1995.
  5. 25. ОТЕЧЕСТВЕННАЯЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНА ШКОЛА.Л.В. КАНТОРОВИЧ: ЛІНІЙНЕ ПРОГРАМУВАННЯ
      методів економічного аналізу. В.К. Дмитрієв - один з перших економістів-математиків в Росії. Його метод обчислення повних витрат праці на виробництво продукції. Теоретичні розробки Е.Е. Слуцького. Роботи економістів-математиків в 20-30-і рр.. Російська основа методу «витрати-випуск» В. Леонтьєва. Розробка балансових методів аналізу економіки. Розробка Л. В. Канторовичем
  6.  2. Предмет економіки праці
      методів вимірювання продуктивності праці; 7) розкриття сутності та змісту організації праці на підприємстві, аналіз основних складових її елементів: розділення і кооперації праці, організації та обслуговування робочих місць, умов праці та режимів праці відпочинку, дисципліни праці, нормування праці; 8) визначення основних груп трудових показників на підприємстві; 9) дослідження сутності,
  7.  30. АНАЛІЗ РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
      нормування праці тощо). Узагальнюючий показник продуктивності праці (виробіток на одного працюючого або одного робітника) значною мірою залежить від матеріаломісткості окремих видів продукції, обсягу кооперованих поставок, структури продукції. Більш об'єктивну оцінку продуктивності праці дає показник, обчислений з чистої продукції, тобто за обсягом продукції за вирахуванням
  8.  № 44. Мануфактура як нова форма організації виробництва: форми і значення
      методів обліку в середні століття. Розвитку методів обліку сприяло збільшення ділових операцій. У розвиток методів обліку свій внесок внесли: купець Леонардо Фібоначчі, який написав навчальний посібник для купців «Книга про абаці» і математик Лука Пачолі, систематизував венеціанську практику подвійного бухгалтерського запису в трактаті «Сума
  9.  14. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ЦІН
      методи ціноутворення. Витратні методи ціноутворення забезпечують розрахунок продажної ціни на товари та послуги за допомогою додавання до витрат або собівартості їх виробництва якоїсь конкретної величини. До ринкових методів ціноутворення відносяться: 1) метод поточної ціни; 2) метод «запечатаного конверту», ??або тендерного ціноутворення. До економічних методів ціноутворення відносять
  10.  Рівень заробітної плати, встановлюваний профспілками, і компенсаційна різниця в зарплаті
      методів, які погоджуються з профспілковим-юзом і вводяться за угодою з останнім. По-кільки при інших рівних умовах робочі розглядають ці нормативи інтенсивності праці ісверхурочное час як витрати, очевидно, що темсамим приріст зарплати знижується. Вони зарабати-вають більше, але й умови їх праці менш привлека-тельно. Інша точка зору полягає в тому, що профспілок-зи не є
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний