| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||
12.1. Диспропорціональність у розвитку радянської економіки і девальвація рубля |
||||||||||||||
|
Перегляд цін і необхідність прискорення технічного прогресу справили вплив на нормативи формування фонду директора, перейменованого в 1955 р. у фонд підприємства . До фонду відраховувалося 3 - 4% планової та 50% надпланового прибутку або економії. Загальна річна сума відрахувань не перевищувала 5,5% річного фонду заробітної плати промислового персоналу. Для машинобудування відрахування від планового прибутку в перший рік серійного виробництва нової техніки становили 10% , а загальний межа відрахувань, що залежить від питомої ваги нової техніки в обсязі виробництва, становив 7% річного фонду заробітної плати. Кошти фонду використовувалися на виробничі потреби (20%), житлове та культурно - побутове будівництво (40%) і на преміювання - 40 %. Фонд підприємства, залишаючись інструментом преміювання працівників, все більше ставав інструментом децентралізації фінансових коштів держави, що виділяються на інвестиційні та соціальні цілі розвитку. Зниження цін на продукцію промисловості дозволило до 1954 знизити рівень роздрібних цін до рівня довоєнних. Одночасно зі зниженням роздрібних цін відбувалося збільшення грошових заощаджень населення. У цей період, щоб не створювати інфляційного навісу з боку попиту, були розміщені по підписці 6 державних позик розвитку народного господарства строком на 20 років, дохід за якими виплачувався у формі виграшів. В результаті їх випуску державний борг до 1 квітня 1957 склав 25,8 млрд. руб. Було прийнято рішення відстрочити погашення облігацій до 1977 р. з виплатою протягом 20 років рівними частинами щороку. Так як в державному бюджеті на 1957 передбачалися доходи від позик, то був випущений новий державний позику строком на 5 років. За цією позикою поводились тиражі виграшів та погашення, а облігації, що не вийшли в тиражі, викуповувалися в 1962 р. Зростання виробництва і ускладнення виробничих взаємозв'язків все більш утрудняли оперативне керівництво з центру величезним числом підприємств. До 1957 р. в СРСР було понад 200 тисяч підприємств і 100 тисяч будівництв. Керівництво економікою натрапляло на галузеві бар'єри і роз'єднаність діяльності центральних органів . Розбухання управлінського апарату гальмувало місцеву ініціативу. У 1957р. почалася реформа реорганізації управління промисловістю і будівництвом, спрямована на посилення територіального принципу управління за рахунок ослаблення галузевого. Ліквідували 26 промислових міністерств і створили 104 раднаргоспу, підлеглі Радам міністрів союзних республік, які, в свою чергу, підпорядковувалися Верховним Радам союзних республік і контролювалися Радою міністрів СРСР. Підприємства у веденні раднаргоспів охопили 2/3 загального обсягу продукції СРСР, по деяких галузях (нафта, вугілля, чавун і т.д.) - 100%. Ці заходи, зруйнувавши галузеву кооперацію підприємств за технологічним принципом, загальмували технічний прогрес і спричинили за собою великі непродуктивні витрати на реорганізацію економіки. Відповідно з установкою на перенесення центру ваги управління на місця в 1959 р. був прийнятий Закон про бюджетні права Союзу РСР і союзних республік, за яким Верховна Рада затверджує бюджет СРСР в цілому і загальні суми доходів і витрат бюджетів союзних республік. Тим самим було завдано ще одного удару по централізації, оскільки союзні республіки стали самостійно розпоряджатися виділеними їм фінансовими засобами. У 1957 р. скасовано Торгбанк, а його функції передані Сельхозбанку і Цекомбанку, після чого в 1959 р. виконувані ними операції передані Промбанку, перейменованому в Будбанку, і Держбанку. За Будбанком закріпили фінансування капітальних вкладень підприємств, об'єднань промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, геології, науки, культури, охорони здоров'я торгівлі, житлового та комунального господарства тощо Держбанк став фінансувати капітальні вкладення державних підприємств сільського, лісового та водного господарства, кооперативних організацій, культурно-просвітницької мережі в сільській місцевості. Фінансування Держбанком капітальних вкладень порушило функціональний принцип організації банківської системи. У 1954 р. в СРСР побудували першу в світі атомну електростанцію, в 1957 р. - спустили на воду перший у світі криголам з атомним двигуном і вивели на навколоземну орбіту штучний супутник Землі, а в 1961 р. стартував перший космічний корабель з людиною на борту. До 1960 вироблений національний дохід збільшився в 4,4 рази в порівнянні з довоєнним 1940 За цей період введено в дію 714,6 млн. кв . м. житла, що перевищило його введення за всі попередні роки радянської влади. Все це, безумовно, були успіхи, але, як видно за даними табл. 16, країна стала втрачати темпи. Таблиця Середньорічні темпи приросту національного доходу
Орієнтація на галузі-локомотиви викликала напруженість у розвитку сільського господарства. Виходячи з товарних уявлень про соціалізм, колгоспам передали техніку, що знаходилася у веденні матеріально-технічних станцій (МТС), і скасували обов'язкові державні поставки. Тим самим погіршили інвестиційні можливості колгоспів і викликали зростання цін на колгоспних ринках, виникнення черг у державній торгівлі і введення карткової системи на продукти. Створилася ситуація дефіциту продовольства. Сформований криза в розвитку сільського господарства був «дозволений» введенням в 1961 р. нових здавальних цін, що включали собівартість і в невеликому розмірі прибуток, а також девальвацією національної валюти за допомогою обміну грошей. У ході проведення деномінації 1961 один новий карбованець прирівнювався до 10 старим. З урахуванням зміни масштабу цін і реального співвідношення купівельної спроможності радянської та іноземної валюти, золотий вміст рубля було зафіксовано в розмірі 0,987412 г чистого золота. Таким чином, старий рубль, «що важив» 0,222168 г чистого золота, став «важити» 0,0987412, що означало його реальне знецінення в 2,25 рази. Незважаючи на величезні післявоєнні успіхи, СРСР став втрачати середньорічні темпи приросту виробленого національного доходу. Вони знизилися від 8,5% в 50-х рр.. до 6,5%, в 1961 - 1965 рр.. За період 1950 - 1960 рр.. зовнішня торгівля з країнами Заходу починає набувати істотне значення для СРСР. Якщо протягом цього періоду вироблений національний дохід зріс в 2,7 рази, то зовнішньоторговельний оборот СРСР з країнами Заходу виріс більш ніж в 4,3 рази. Якщо в 1950 р. сальдо торгових взаєморозрахунків з цими країнами становило +32 млн. руб., то в 1960 р. воно стає негативним і дорівнює -91 млн. руб. Завдання нового семирічного плану (1959 - 1965 рр..) складалися у створенні умов, необхідних для побудови до кінця ХХ століття комуністичного суспільства з реалізацією принципу «кожному за потребами». Ілюзорні прогнози, не підкріплені реальними можливостями, і негативні тенденції в диспропорційно розвитку радянської економіки визначили необхідність зміни керівника держави. |
||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||
|
|
||||||||||||||
Інформація, релевантна "12.1. Диспропорціональність у розвитку радянської економіки і девальвація рубля" |
||||||||||||||
|
||||||||||||||