ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Ведута. Стратегія та економічна політика держави, 2004 - перейти до змісту підручника

12.1. Диспропорціональність у розвитку радянської економіки і девальвація рубля

У 50-х рр.. економіка країни продовжувала розвиватися на основі централізованого управління, стрижнем якого служили перспективні плани, націлені на розвиток передових галузей промисловості. У період виконання 5-го п'ятирічного плану (1951 - 1955 рр. .) тричі знижувалися ціни на продукцію важкої промисловості і тарифи на вантажні перевезення. Перегляд цін здійснювався на основі моделі ціни 1936 - 1939 рр.. Нормативна рентабельність включалася в ціну в мінімальних розмірах на рівні 3 - 4% для важкої промисловості і на рівні 4 - 5 % для легкої. Введені в 1955 р. ціни діяли з деякими змінами до 1966 р.
Перегляд цін і необхідність прискорення технічного прогресу справили вплив на нормативи формування фонду директора, перейменованого в 1955 р. у фонд підприємства . До фонду відраховувалося 3 - 4% планової та 50% надпланового прибутку або економії. Загальна річна сума відрахувань не перевищувала 5,5% річного фонду заробітної плати промислового персоналу. Для машинобудування відрахування від планового прибутку в перший рік серійного виробництва нової техніки становили 10% , а загальний межа відрахувань, що залежить від питомої ваги нової техніки в обсязі виробництва, становив 7% річного фонду заробітної плати. Кошти фонду використовувалися на виробничі потреби (20%), житлове та культурно - побутове будівництво (40%) і на преміювання - 40 %. Фонд підприємства, залишаючись інструментом преміювання працівників, все більше ставав інструментом децентралізації фінансових коштів держави, що виділяються на інвестиційні та соціальні цілі розвитку.
Зниження цін на продукцію промисловості дозволило до 1954 знизити рівень роздрібних цін до рівня довоєнних. Одночасно зі зниженням роздрібних цін відбувалося збільшення грошових заощаджень населення.
У цей період, щоб не створювати інфляційного навісу з боку попиту, були розміщені по підписці 6 державних позик розвитку народного господарства строком на 20 років, дохід за якими виплачувався у формі виграшів. В результаті їх випуску державний борг до 1 квітня 1957 склав 25,8 млрд. руб. Було прийнято рішення відстрочити погашення облігацій до 1977 р. з виплатою протягом 20 років рівними частинами щороку. Так як в державному бюджеті на 1957 передбачалися доходи від позик, то був випущений новий державний позику строком на 5 років. За цією позикою поводились тиражі виграшів та погашення, а облігації, що не вийшли в тиражі, викуповувалися в 1962 р.
Зростання виробництва і ускладнення виробничих взаємозв'язків все більш утрудняли оперативне керівництво з центру величезним числом підприємств. До 1957 р. в СРСР було понад 200 тисяч підприємств і 100 тисяч будівництв. Керівництво економікою натрапляло на галузеві бар'єри і роз'єднаність діяльності центральних органів . Розбухання управлінського апарату гальмувало місцеву ініціативу.
За відсутності стратегії вдосконалення централізованого управління економікою країна «захопилася» організаційними, або, як прийнято сьогодні говорити, інституційними перетвореннями, ефект яких опинявся зворотним по відношенню до декларованим цілям.
У 1957р. почалася реформа реорганізації управління промисловістю і будівництвом, спрямована на посилення територіального принципу управління за рахунок ослаблення галузевого. Ліквідували 26 промислових міністерств і створили 104 раднаргоспу, підлеглі Радам міністрів союзних республік, які, в свою чергу, підпорядковувалися Верховним Радам союзних республік і контролювалися Радою міністрів СРСР. Підприємства у веденні раднаргоспів охопили 2/3 загального обсягу продукції СРСР, по деяких галузях (нафта, вугілля, чавун і т.д.) - 100%. Ці заходи, зруйнувавши галузеву кооперацію підприємств за технологічним принципом, загальмували технічний прогрес і спричинили за собою великі непродуктивні витрати на реорганізацію економіки.
Відповідно з установкою на перенесення центру ваги управління на місця в 1959 р. був прийнятий Закон про бюджетні права Союзу РСР і союзних республік, за яким Верховна Рада затверджує бюджет СРСР в цілому і загальні суми доходів і витрат бюджетів союзних республік. Тим самим було завдано ще одного удару по централізації, оскільки союзні республіки стали самостійно розпоряджатися виділеними їм фінансовими засобами.
У 1957 р. скасовано Торгбанк, а його функції передані Сельхозбанку і Цекомбанку, після чого в 1959 р. виконувані ними операції передані Промбанку, перейменованому в Будбанку, і Держбанку. За Будбанком закріпили фінансування капітальних вкладень підприємств, об'єднань промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, геології, науки, культури, охорони здоров'я торгівлі, житлового та комунального господарства тощо Держбанк став фінансувати капітальні вкладення державних підприємств сільського, лісового та водного господарства, кооперативних організацій, культурно-просвітницької мережі в сільській місцевості. Фінансування Держбанком капітальних вкладень порушило функціональний принцип організації банківської системи.
У 1954 р. в СРСР побудували першу в світі атомну електростанцію, в 1957 р. - спустили на воду перший у світі криголам з атомним двигуном і вивели на навколоземну орбіту штучний супутник Землі, а в 1961 р. стартував перший космічний корабель з людиною на борту. До 1960 вироблений національний дохід збільшився в 4,4 рази в порівнянні з довоєнним 1940 За цей період введено в дію 714,6 млн. кв . м. житла, що перевищило його введення за всі попередні роки радянської влади. Все це, безумовно, були успіхи, але, як видно за даними табл. 16, країна стала втрачати темпи.
Таблиця Середньорічні темпи приросту національного доходу
Середньорічні темпи приросту національного доходу у%
НЕП, відновлення народного господарства після першої світової та громадянської воєн ( 1922 - 1927 рр..
)
19,5
Довоєнні п'ятирічки прискореної індустріалізації (1928 - 1940 рр..) 14,1
Відновлення народного господарства після другої світової війни (1946 - 1950 рр..) 14,6
Період після відновлення народного господарства (1951 - 1970гг.) 8,5
Джерело: Планування народного господарства СРСР. / За редакцією Л.Я. Беррі. Економіка. 1973.

Орієнтація на галузі-локомотиви викликала напруженість у розвитку сільського господарства. Виходячи з товарних уявлень про соціалізм, колгоспам передали техніку, що знаходилася у веденні матеріально-технічних станцій (МТС), і скасували обов'язкові державні поставки. Тим самим погіршили інвестиційні можливості колгоспів і викликали зростання цін на колгоспних ринках, виникнення черг у державній торгівлі і введення карткової системи на продукти. Створилася ситуація дефіциту продовольства. Сформований криза в розвитку сільського господарства був «дозволений» введенням в 1961 р. нових здавальних цін, що включали собівартість і в невеликому розмірі прибуток, а також девальвацією національної валюти за допомогою обміну грошей.
У ході проведення деномінації 1961 один новий карбованець прирівнювався до 10 старим. З урахуванням зміни масштабу цін і реального співвідношення купівельної спроможності радянської та іноземної валюти, золотий вміст рубля було зафіксовано в розмірі 0,987412 г чистого золота. Таким чином, старий рубль, «що важив» 0,222168 г чистого золота, став «важити» 0,0987412, що означало його реальне знецінення в 2,25 рази.
Незважаючи на величезні післявоєнні успіхи, СРСР став втрачати середньорічні темпи приросту виробленого національного доходу. Вони знизилися від 8,5% в 50-х рр.. до 6,5%, в 1961 - 1965 рр..
За період 1950 - 1960 рр.. зовнішня торгівля з країнами Заходу починає набувати істотне значення для СРСР. Якщо протягом цього періоду вироблений національний дохід зріс в 2,7 рази, то зовнішньоторговельний оборот СРСР з країнами Заходу виріс більш ніж в 4,3 рази. Якщо в 1950 р. сальдо торгових взаєморозрахунків з цими країнами становило +32 млн. руб., то в 1960 р. воно стає негативним і дорівнює -91 млн. руб.
Завдання нового семирічного плану (1959 - 1965 рр..) складалися у створенні умов, необхідних для побудови до кінця ХХ століття комуністичного суспільства з реалізацією принципу «кожному за потребами». Ілюзорні прогнози, не підкріплені реальними можливостями, і негативні тенденції в диспропорційно розвитку радянської економіки визначили необхідність зміни керівника держави.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "12.1. Диспропорціональність у розвитку радянської економіки і девальвація рубля"
  1. Як подіяла девальвація рубля на фінансовий сектор економіки, зокрема на банки?
    Девальвація рубля - страшний удар по банках, як би не старалися вони побачити в цьому можливість отримання нових доходів (наприклад, торгівля валютами і золотом). Зниження купівельної спроможності рубля звалює вітчизняні компанії, а з ними і середні верстви суспільства. Банки вже зіткнулися з зростанням числа «поганих боржників». Ця тенденція стає від девальвації рубля тільки сильніше.
  2. Кому по-вашому більше всього вдалося заробити на девальвації?
    Більше всіх заробити на девальвації могли і можуть ті, хто точно знають, коли і на скільки фінансові влади опустять курс рубля. І такі гравці є. Один з них -
  3. Гроші і девальвації
    Позаду тривожні місяці першого девальвації рубля. Чиновники радіють. Росіяни підраховують втрати від майже 30% знецінення національної валюти. Влада запевняє: важка фаза кризи практично пройдена. Обіцяні поліпшення від цілющого кровопускання - девальвації. Експерти Інституту глобалізації та соціальних рухів (ІГСО) дотримуються іншої думки. На наші запитання відповідає Василь Колташов,
  4. Минулого року влада багато говорили про свою боротьбу з інфляцією. У підсумку рубль виявився девальвований на 30%. До чого призведе політика інфляційного таргетування і вільного плавання рубля, до якої , якщо покладатися на слова, прагне ЦБ?
    Ні до чого вона доброго не приводить. Таргетування - звучить грізно. Однак що означає ця політика насправді, толком пояснити не може ніхто. За два минулі роки завдяки емісії рублева маса в економіці була збільшена більш ніж в два рази (за офіційними даними на 50% в 2007 році і на 35% в 2008 році без урахування девальвації). Тобто, зростання маси грошей багаторазово перевищував зростання
  5. Девальвація рубля і спад в економіці
    Зниження вартості рубля по відношенню до іноземних валют могло тільки прискорити спад в російській економіці. Здійснення владою наміру девальвувати національну грошову одиницю повинно було негативно відбитися на всьому вітчизняному господарстві. Одночасно не варто було очікувати різкого поліпшення становища експортних монополій. Світ продовжував швидко скорочуватися попит на сировину.
  6. Минуле десятиліття економічного підйому було зволікаємо гламуру, схилянням перед блиском розкоші. Що змінилося з приходом кризи?
    На споживчому ринку в сегменті елітних продуктів відбувається падіння цін. Все зниження поки носять характер «тимчасових» знижок. Там де продукція не продається, її намагаються реалізувати при знижці до 60%. Якщо товари просто не знаходять споживача в запланований компанією термін, їх намагаються збути з невеликий поки знижкою (до 20-30%). Багато фірм ще не зрозуміли, що зниження інтересу до товарів
  7. Час поганого рубля
    Після девальвації рубля на початку 2009 року, він надовго перестав бути надійною валютою для збереження заощаджень, вважали в ІГСО. Зважившись одного разу обвалити національну валюту, влади могли зробити це знову, варто було тільки цінами на нафту знову опуститися. У такій ситуації нові втрати від розміщення грошових коштів в рублях можуть скласти більше 30%. Інфляція в рублевої зони залишалася
  8. Девальвація
    Девальвація - зниження офіційного курсу національної грошової одиниці по відношенню до іноземних валют. Дія, протилежне
  9. № 143. Мета реформ Вітте і їх роль у розвитку системи державного капіталізму в Росії
    . До 1890-их рр.. фінансова система країни була майже повністю засмучена. Для переходу до золотого стандарту необхідний був достатній золотий запас держави, на створення якого були спрямовані зусилля С. Ю. Вітте як міністра фінансів. Спочатку Вітте забезпечив введення держ. монополії на виробництво і продаж горілки, підвищення непрямих податків-акцизів на товари масового
  10. № 139. Реформи фінансової системи Росії наприкінці 19 в.
    До 1890-их рр.. фінансова система країни була майже повністю засмучена. Для переходу до золотого стандарту необхідний був достатній золотий запас держави, на створення якого були спрямовані зусилля С. Ю. Вітте як міністра фінансів. Спочатку Вітте забезпечив введення держ. монополії на виробництво і продаж горілки, підвищення непрямих податків-акцизів на товари масового
  11. № 148. Економічна політика С. Ю. Вітте і грошова реформа 1895 - 1897 рр.
    . До 1890-их рр.. фінансова система країни була майже повністю засмучена. Для переходу до золотого стандарту необхідний був достатній золотий запас держави, на створення якого були спрямовані зусилля С. Ю. Вітте як міністра фінансів. Спочатку Вітте забезпечив введення держ. монополії на виробництво і продаж горілки, підвищення непрямих податків-акцизів на товари масового
  12. полтинник ( полтині)
    російська монета, складова половину рубля. Карбувалася з міді починаючи з 1654 р., з 1701 р. стала чеканитися зі срібла. Була в обігу і в радянський час, у вигляді монети гідністю 50
  13.  42.1. ЩО ТАКЕ ВАЛЮТА? Конвертованій валюті. Девальвації і ревальвації ВАЛЮТИ
      Валюта? грошова одиниця країни, використовувана в міжнародних фінансових розрахунках, а також міжнародні (регіональні) рахункові валютні одиниці. Валютні відносини є однією з форм міжнародних економічних відносин. Грошові одиниці різних країн стають валютою в міжнародних економічних розрахунках. Залежно від ступеня свободи обміну національної валюти на інші валюти
  14.  ОФІЦІЙНИЙ КУРС РУБЛЯ
      розрахунковий курс рубля, застосовуваний в економічному аналізі, міжнародній статистиці, в розрахунках з погашення державних кредитів з валютною
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний