Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Питання 5 Теорії міжнародної торгівлі |
||
Відповідь Історично першою спробою пояснення процесу міжнародної торгівлі є теорія абсолютних переваг шотландського економіста А. Сміта (Adam Smith). Згідно британському вченому, країна буде спеціалізуватися на випуску товару, на виробництво якого вона витрачає менше ресурсів. Основи теорії порівняльних переваг сформульовані Д. Рікардо (David Ricardo) у його головній роботі «Начала політичної економії та оподаткування». Англійський економіст вважав вигідним обмін товарами між державами навіть у тому випадку, якщо одна з країн має абсолютні переваги перед іншою у виробництві всіх товарів. Отже, згідно британському вченому, країна буде спеціалізуватися на випуску товару, при виробництві якого вона витрачає менше ресурсів (табл. 9).
Таблиця 9. Ресурсомісткість товарів у країнах Сигма і Ксю Згідно табл. 9 країна Сигма має абсолютні переваги у виробництві товару У, а держава Ксю спеціалізуватиметься на випуску й експорті товару A. Розглянемо числовий приклад. Припустимо, що країни X і Y виробляють товари А і В. Причому держава X має перед державою Y абсолютні переваги у випуску обох товарів: його виробничі можливості дозволяють виробляти або 60 од. товару А, або 60 од. товару В, у той час як країна Y може випустити відповідно 40 і 20 од. товарів. Очевидно, що порівняльна вартість товарів А і В у державі X дорівнює 1 А=1 В, в країні Y - 2А=1 В. Таким чином, порівняльна вартість товару А нижче в країні Y, і вона повинна спеціалізуватися на випуску даного товару, в той час як держава X стане спеціалізуватися на виробництві товару В і обміні даного товару на товар А, вироблений державою Y. Припустимо далі, що країни X і Y стануть обмінюватися в певної середньої пропорції: 1,5 од. товару A=1 од. товару В. У результаті країна X, зробивши 60 од. товару В, зможе обміняти їх на 90 од. товару A, а держава У, випустивши 40 од. товару A, може отримати натомість 26,6 од. товару В. Таким чином, спеціалізація країн на випуску особливих товарів фактично призводить до збільшення їх виробничих можливостей і зсуву кривої вправо і вгору. Теорія співвідношення факторів виробництва (або забезпечення країн факторами виробництва) викладена в роботі шведських учених Б. Оліна (Bertil G. Ohlin) і Е. Хекшера (Eli F. Heckscher) «Міжрегіональна і міжнародна торгівля» (1933 р.). Відповідно до даної концепції (названої теорією Хекшера Олина на честь визнання заслуг шведського економіста Е. Хекшера, що опублікував раніше кілька робіт на ту ж тему) причиною порівняльних переваг однієї з країн у виробництві певних товарів є відмінності в готівкових факторах виробництва. Для спрощення скандинавські економісти аналізують ситуацію, коли товари виробляються за допомогою всього двох факторів: праці і капіталу. Припустимо, дві країни - Альфа і Бета - виробляють товари A і В. При цьому товар А вимагає значних витрат капіталу, а товар В більш трудомісткий. Якщо держава Альфа володіє великим запасом капіталу, а країна Бета краще забезпечена трудовими ресурсами, ніж її сусідка, то Альфа матиме порівняльні переваги у виробництві товару A, а Бета, відповідно - у виготовленні продукту В. На сайті Нобелівського фонду http://nobelprize.org/economics розміщена навчальна комп'ютерна гра, присвячена теорії Хекшера Олина. Наслідками з теорії Хекшера Олина є теореми Столпера Самуельсона і Рибчинського. Згідно з теоремою Столпера Самуельсона (теоремі про вирівнювання співвідношення «фактори - ціни»), якщо підвищується ціна товару, то підвищується і вартість того фактора виробництва, яким більшою мірою насичений цей товар. Теорема Рибчинського звучить наступним чином: коли в країні спостерігається зростання одного з факторів виробництва, то збільшується випуск товару, найбільш насиченого цим фактором, і порівняльні переваги країни змінюються на користь даного товару. Американський економіст російського походження, лауреат нобелівської премії В. Леонтьєв вирішив перевірити реальність дії теорії Хекшера Олина за допомогою розробленої ним моделі «витрати - випуск». Тестування проходила експортовані та імпортовані Сполученими Штатами продукція 200 галузей. У підсумку В. Леонтьєв дійшов висновку, що США експортують в основному трудомістку продукцію, а імпортують капіталомістку, що суперечить висновкам з концепції шведських учених. Таким чином, «парадокс Леонтьєва» полягає в тому, що країна з відносним надлишком капіталу може експортувати товари, насичені працею, і навпаки. Серед пояснень парадоксу Леонтьєва можна виділити наступні: - висококваліфікована американська робоча сила вимагає великого обсягу інвестицій в людський капітал, в результаті американські товари виявляються більш трудомісткими; - для виробництва експортних американських товарів використовується імпортовану сировину, що призводить до подорожчання, а отже, і до зменшення обсягу капиталоемкого експорту. Подальше тестування теорії Хекшера Олина іноді призводило до доказу її висновків, іноді - до їх спростуванню. У сучасній економічній теорії прийнято вважати її принципово вірною, але при цьому враховується, що для міжнародної торгівлі деяких країн може мати місце парадокс Леонтьєва. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Питання 5 Теорії міжнародної торгівлі " |
||
|