| Головна |
| « Попередня | ||
Внутрішнє і зовнішнє рівновагу |
||
|
Зовнішнє рівновагу передбачає досягнення слабансірованності зовнішніх платежів як засобу підтримки щодо стабільного валютного курсу. Внутрішня рівновага зорієнтоване на забезпечення сукупного попиту, що відповідає повній зайнятості. Внутрішнє і зовнішнє рівновагу нерідко вступають у протиріччя. Зокрема, зусилля, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та встановлення контролю над інфляцією, нерідко призводять до розбалансованості платежів, і навпаки, збалансованість зовнішніх платежів може породити згортання зайнятості і вихід з-під контролю інфляції. Водночас взаємозв'язок між зовнішнім і внутрішнім рівновагою і способи його встановлення в чималому ступені залежать від діючого валютного курсу: фіксованого або плаваючого. Щоб не підривати фіксований валютний курс, рекомендується використовувати бюджетну політику для регулювання внутрішнього сукупного попиту, а грошово-кредитні важелі - для підтримки платіжного балансу. При системі гнучкого (плаваючого) курсу валюти увага концентрується насамперед на зовнішньому рівновазі, яке доповнюється стимулюванням внутрішнього сукупного попиту за допомогою грошово-кредитної і бюджетної політики. Стимулювання сукупного попиту на продукцію національного виробництва підвищує її конкурентоспроможність порівняно з іноземною, що веде до поліпшення ситуації з торговельним балансом. Що стосується бюджетної політики, поєднаної з зростанням державних витрат, зниженням рівня податків, то вона теж веде до розширення сукупного попиту, але водночас викликає зростання процентних ставок і приплив іноземного капіталу, що сприяє зміцненню національної валюти. Звичайно, в цьому випадку необхідно виходити з того, що такого роду грошово-кредитна і бюджетна політика у відносно тривалому проміжку часу може породити інфляційні процеси, а це зажадає дозованих заходів у цих сферах державного регулювання. Відносно ситуації, що склалася в Росії, коли в наявності політична та економічна нестабільність, різке погіршення становища на зовнішніх ринках в результаті коливань на них попиту і цін на експортовані нашою країною сировинні товари, практично складно однозначно визначити перевагу фіксованого або плаваючого (гнучкого) валютного курсу. Висновки 1. Для забезпечення взаємних розрахунків між країнами служить валютна система. Необхідно розрізняти національну валютну систему і світову валютну систему. Перша нерозривно пов'язана з грошовою системою країни, спирається на золоторезервние (ключові) валюти, друга - з міжнародними рахунковими грошовими одиницями. 2. Світова валютна система у своєму розвитку пройшла кілька етапів: золотий стандарт (з кінця XIX в. 3. У взаємному обміні національних валют важливу роль відіграють паритети золотий і валютний. Золотий паритет виражає співвідношення валют за їх золотим змістом. Валютний паритет відображає співвідношення між двома національними валютами, встановлене в законодавчому порядку. 4. Поряд з валютним паритетом використовується і валютний курс, який вказує на співвідношення між двома грошовими одиницями різних країн, яке визначається їх купівельною спроможністю. Фіксований курс національної грошової одиниці в іноземній називається валютної котируванням. 5. Угоди з валютами різних країн здійснюються на валютному ринку, на якому, як і на інших ринках, діють закони попиту та пропозиції. Валютний ринок може функціонувати при плаваючому валютному курсі (вільне встановлення співвідношення курсів валют) і фіксованому валютному курсі (коли центральний банк шляхом валютних інтервенцій підтримує курс у фіксованому, незмінному положенні). 6. Підсумком всіх зовнішньоекономічних операцій країни виступає її платіжний баланс, що відображає співвідношення надходжень і платежів за певний період часу. Головною складовою частиною платіжного балансу є торговельний баланс як вираження співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг. |
||
| « Попередня | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" Внутрішнє і зовнішнє рівновагу " |
||
|
||