Головна |
« Попередня | Наступна » | |
1.3. Види аналізу |
||
Таблиця 1.Классіфікація видів аналізу фінансово-господарської діяльності господарюючих суб'єктів Класифікація видів аналізу фінансово-господарської діяльності господарюючих суб'єктів
Класифікація видів аналізу фінансово-господарської діяльності господарюючих суб'єктів. Продовження
Обговоримо ці способи класифікації докладніше. За ступенем широти і доступності притягається інформаційного забезпечення в науковій та навчально-методичній літературі прийнято виділяти два види аналізу: внутрішній і зовнішній. З певною часткою умовності можна сформулювати основні відмінності між ними (див. табл. 1.3), хоча на практиці ці два види аналітичної роботи нерідко перетинаються. Таблиця 1.Основні особливості внутрішнього і зовнішнього аналізу Основні особливості внутрішнього і зовнішнього аналізу
З представлених в табл. 1.3 відмінностей слід виділити два основних: по-перше, широта і доступність притягається інформаційного забезпечення та, по-друге, ступінь формализуемости аналітичних процедур і алгоритмів. Якщо в рамках зовнішнього аналізу спираються передусім на бухгалтерську звітність, яку, в принципі, можна отримати, звернувшись в органи статистики, то інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу набагато ширше, оскільки для його проведення можливе залучення практично будь-якої необхідної інформації, в тому числі і не є загальнодоступною, зокрема для зовнішніх аналітиків. Безумовно, поняття обмеженості доступу до даних і їх конфіденційності існують і щодо внутрішніх аналітиків у тому сенсі, що абсолютної рівнодоступності до джерел інформації всередині підприємства не існує в принципі, оскільки доступ до інформаційної бази, як правило, обмежується в залежності від сфери інтересів, компетентності і відповідальності того чи іншого аналітика. Таким чином, методики зовнішнього аналізу будуються з припущення про певну інформаційної обмеженості аналізу; як правило, подібні методики будуються на базі найбільш повного набору загальнодоступною бухгалтерської звітності, що міститься в річному звіті. Що стосується другого відмінності, то воно значною мірою також зумовлюється складом і структурою вихідних даних, наявних в аналітика. Оскільки для внутрішнього аналізу можуть бути доступні різні внутрішні звіти і форми, які не є уніфікованими і обов'язковими до складання у всіх компаніях та із заданою періодичністю, багато аналітичних процедури не є заздалегідь зумовленими, а сам аналіз в цьому випадку носить більш творчий, певною мірою імпровізаційний , характер. Основним інформаційним забезпеченням зовнішнього аналізу служить бухгалтерська звітність. Навіть якщо вона не є уніфікованою, що має місце в економічно розвинених країнах Заходу, проте можлива розробка досить формалізованої послідовності аналітичних процедур, оскільки шляхом згортки балансу або перекомпонування і агрегування статей публікованих звітів можна побудувати інформаційні інваріанти, придатні для такої формалізації. Зокрема, саме певної уніфікованість доступної інформаційної бази зовнішнього аналізу і формализуемость алгоритмів розрахунку ключових показників пояснюється можливість використання стандартних пакетів прикладних програм аналітичної спрямованості. Другий спосіб класифікації видів аналізу, запропонований в табл. 1.2, заснований на типі аналізованих підсистем підприємства. Детальніше підсистеми підприємства будуть розглянуті в розділі 5.1. Тут же можна відзначити, що найбільшу значимість і інформативність для прийняття управлінських рішень має аналіз виробничої та фінансової підсистем. У дореформений час в нашій країні на підприємствах особливе значення надавалося виробничому аналізу, особливо ретроспективному його аспекту. У сучасних умовах господарювання при проведенні цього виду аналізу акценти дещо змістилися - особлива увага тепер приділяється виконанню планів, а поточного аналізу відхилень, оскільки він є ефективним інструментом оперативного контролю за ходом виробничої діяльності. Виробничий аналіз полягає в узагальненні даних, що стосуються виробничої діяльності господарюючого суб'єкта, виражених насамперед у натуральних вимірниках - тоннах, метрах, штуках. У рамках виробничого аналізу здійснюється порівняння фактично досягнутих показників з плановими, середніми по галузі або по групі споріднених підприємств і виявляються причини розбіжності, резерви збільшення випуску або зміни його структури. Фінансовий аналіз в системі управління фінансами підприємства в найбільш загальному вигляді являє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті: - оцінити поточне і перспективне майновий і фінансовий стан підприємства; - оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення; - виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації; - спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталу. З певною часткою умовності можна стверджувати, що в основі фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту в цілому, лежить уміння працювати з інформацією фінансового характеру, в тому числі і з бухгалтерськими даними - як з офіційною звітністю , так і з даними управлінського обліку. В умовах ринкової економіки значення фінансового аналізу для виживання підприємства і поліпшення результатів його роботи важко переоцінити. З точки зору спрямованості аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства в часі слід виділити два головних аспекти - ретроспективний і перспективний. Ретроспективний аналіз спрямований у минуле і має справу з уже мали місце фактами і результатами. Методики проведення ретроспективного аналізу традиційні, добре розроблені і вимагають від аналітика більшою мірою уваги й акуратності, ніж високої кваліфікації та інтуїції. Однак захоплюватися ретроспективним аналізом не слід. Він досить трудомісткий і вимагає залучення великої кількості інформаційних та людських ресурсів, при цьому значимість його результатів досить обмежена. Для успішної діяльності підприємства в майбутньому набагато важливіше перспективний аналіз, який спрямований в майбутнє і служить для дослідження можливих варіантів розвитку підприємства і вироблення методів досягнення найбільш бажаних результатів. У ході перспективного аналізу виявляються фактори, які будуть чинити істотний вплив на діяльність підприємства і її результати в майбутньому, а також ступінь цього впливу. Висновки, які можна зробити за результатами перспективного аналізу, носять імовірнісний характер, і чим далі в майбутнє йде горизонт прогнозу, тим більше розкид можливих значень досліджуваних характеристик. Однак без такого прогнозування неможливо уявити собі ні оперативне й тактичне, ні стратегічне планування діяльності господарюючого суб'єкта (докладніше про планування будемо говорити в розділі 3. Відмінності між оперативним, тактичним і стратегічним аналізом визначаються термінами прогнозування результатів і особливостями господарської діяльності підприємства. Контроль поточної діяльності виконується в рамках оперативного аналізу. Аналіз в короткостроковій перспективі є тактичним, а довгострокове прогнозування - стратегічним аналізом. Повсякденна діяльність підприємства не вимагає реалізації складних фінансових схем, великих інвестицій і в цілому досить передбачувана. Довгостроковий ж аналіз проводиться в умовах значної невизначеності щодо фактичних характеристик майбутньої діяльності, тому він неможливий без розгляду великої кількості ризиків, з якими підприємство може зіткнутися в своєму розвитку. Аналіз можливих стратегій в таких умовах досить складний, вимагає застосування статистичних методів і не настільки деталізований, як оперативний або тактичний аналіз. З точки зору термінів перспективного аналізу та планування динаміку управлінського процесу можна представити таким чином (рис. 1.2). Структура ресурсів для різних видів упрвления
Стратегія управління полягає у виборі та обгрунтуванні політики залучення та ефективного розміщення ресурсів (в тому числі фінансових коштів) комерційної організації, тактика управління - в конкретизації поставлених цілей у вигляді системи планів і їх ресурсного забезпечення за різними параметрами (тимчасовому, матеріально-технічного, інформаційного, кадрового і т.д.). Залежно від горизонту планування склад і структура використовуваних або плануються до використання ресурсів істотно розрізняються. Так, якщо весь обсяг ресурсів на кожному рівні управління (стратегічний, тактичний, оперативний) умовно прийняти за одиницю, то на стратегічному рівні (t> 1 року) велика частка припадатиме на фінансові ресурси; навпаки, на оперативному рівні (визначається тривалістю технології виробничого процесу та облікового циклу) велика частка припадатиме на матеріальні і трудові ресурси. Звідси можна зробити два основні висновки. По-перше, в тій чи іншій мірі роль аналізу та прогнозування важлива на всіх рівнях управління (стратегічний, тактичний, оперативний), однак особливе значення вона набуває в плані стратегії розвитку підприємства. По-друге, аналіз являє собою провідне сполучна ланка між обліком і прийняттям управлінських рішень, тому є основним компонентом забезпечення безкризового розвитку господарюючого суб'єкта. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства може бути більш-менш розгорнутим, поглибленим або, навпаки, експрес-аналізом. Аналізу може піддаватися якийсь один напрямок діяльності (наприклад, аналіз розміщення та особливостей функціонування збутової мережі або аналіз грошових та інших розрахунків підприємства) - в цьому випадку аналіз буде тематичним. Якщо ж у сферу інтересів аналітичної групи входить все підприємство як комплекс, тоді такий аналіз слід називати комплексним. У ряді випадків аналізуються спеціальні аспекти діяльності підприємств, і тоді термінологія, що стосується видів аналізу, відображає природу аналізованих аспектів: інвестиційний аналіз має на увазі розробку та оцінку інвестиційних програм підприємства, в рамках маркетингового аналізу проводиться вивчення ринків збуту виробленої продукції і т.д. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 1.3. Види аналізу " |
||
|