| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
4.1. Сутність міжнародної торгівлі та її особливості на сучасному етапі |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Міжнародна торгівля - це обмін товарами і послугами між різними країнами, пов'язаний із загальною інтернаціоналізацією господарського життя та інтенсифікацією між-народного поділу праці в умовах науково-технічної революції. Зовнішня торгівля виникла в глибоку давнину. У формаціях, заснованих на натуральному господарстві, в міжнародний обмін надходила невелика частина продуктів, головним чином предмети розкоші, прянощі, деякі види мінеральної сировини. Потужним стимулом розвитку міжнародної торгівлі став перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин, а також створення національних держав, встановлення виробничих зв'язків як усередині країн, так і між ними. Створення великої промисловості дозволило зробити якісний стрибок у розвитку продуктивних сил в міжнародній торгівлі. Це призвело до збільшення масштабів про-виробництва і поліпшенню транспортування товарів, тобто були створені передумови для розширення господарських і торговельних зв'язків між країнами, а разом з тим посилило необхідність розширення міжнародної торгівлі. На сучасному етапі міжнародна торгівля є найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин. Необхідність її зумовлена такими факторами: по-перше, утворенням світового ринку як однієї з історичних передумов капіталістичного способу виробництва; по-друге, нерівномірністю розвитку окремих галузей в різних країнах; продукція найбільш динамічно розвиваються галузей, яку неможливо реалізувати на внугреннем ринку, вивозиться за кордон; по-третє, тенденцією, що виникла на нинішньому етапі розвитку економіки до безмежного розширення розмірів виробництва, тоді як ємність внутрішнього ринку обмежена платоспроможним попитом населення. Тому виробництво неминуче переростає кордону внутрішнього попиту, і підприємці кожної країни ведуть запеклу боротьбу за зовнішні ринки. Отже, зацікавленість окремих країн у розширенні своїх міжнародних зв'язків пояснюється потребами збуту продукції на зовнішніх ринках, необхідністю отримання певних товарів ззовні і, нарешті, прагненням витягти більш високий прибуток у зв'язку з використанням дешевої робочої сили і сировини країн, що розвиваються. Особливість розвитку міжнародної торгівлі після Другої світової війни полягає в її динамічному розвитку. Цьому сприяла насамперед науково-технічна революція, яка стимулювала оновлення і розширення основного капіталу, що було викликано як створенням нових галузей, так і корінний технічною реконструкцією старих виробництв. Важливим фактором високих темпів економічного розвитку в післявоєнний період було державне регулювання економіки з метою інтенсифікації процесів накопичення капіталу та запобігання економічних криз. Крім того, економічному зростанню в значній мірі сприяла зросла міць промислових підприємств, які в рамках своїх виробничих комплексів, Складових часом цілі галузі національного, а іноді й міжнародного виробництва, вводили елементи планування і прогнозування. Значну роль в економічному зростанні повоєнного періоду грала і боротьба трудящих країн Заходу за поліпшення свого матеріального становища, що змушувало промислові компанії йти по шляху технічного прогресу. Безпосередніми причинами зростання світової торгівлі є важливі зрушення у виробництві в умовах науково-технічної революції, які зажадали спеціалізації і кооперування в міжнародному масштабі. Дані процеси послужили головним фактором швидкого зростання товарообміну між країнами, причому цей ріст відбувався головним чином за рахунок продукції обробної промисловості. На інтенсивність товарообміну між державами вплинув збільшений експорт капіталу і посилення транснаціональних компаній за рахунок спеціалізації і кооперування своїх підприємств, розташованих у різних країнах. Росту темпів міжнародного товарообміну сприяла також інтеграція, особливо в Західній Європі, оскільки були скасовані обмеження в торгівлі між цими країнами, на які припадає майже половина обсягу світової торгівлі. Крім того, в структурі міжнародної торгівлі відбулися зміни під впливом науково-технічної революції, яка прискорила процес міжнародного поділу праці та викликала зростання обміну наукомісткої продукцією, готовими виробами та послугами. Зміни в структурі товарного експорту характеризуються тим, що якщо до Другої світової війни міжнародна торгівля була переважно сировинний, то в 90-і рр.. неухильно збільшується частка готових виробів, питома вага яких в даний час складає більше 2/3 світового товарообігу. З'являються нові галузі і види виробництв, що посилює залежність ряду країн від імпорту деяких видів сировини, особливо кольорових металів, нафти, газу та ін Наприклад, частка імпорту в задоволенні внутрішніх потреб США становить по кобальту 85 %, марганцю - 100, бокситів - 96, нікелю - 75%. Подібне становище спостерігається також у Західній Європі та Японії. Важливим чинником розвитку міжнародної торгівлі в умовах високорозвиненої ринкової економіки є вивезення капіталу, який симулює зростання зовнішньої торгівлі. Вивіз капіталу у підприємницькій формі тягне за собою вивіз товарів, так як він пов'язаний з поставками засобів виробництва для підприємств, що створюються за кордоном. Раніше інвестиції іноземного капіталу спрямовувалися переважно в економічно відсталі країни, головним чином в експортні галузі економіки. Після Другої світової війни напрямок експорту капіталу змінилося - тепер він вивозиться переважно з одних промислово розвинених країн в інші, що веде до посилення інтернаціоналізації виробництва і капіталу. У результаті виникли два види міжнародних компаній, що мають підприємства в різних країнах, а саме: транснаціональні корпорації (ТНК) та міжнародні корпорації (МНК). Перші являють собою компанії, національні за капіталом, але інтернаціональні по сфері діяльності, а другі - інтернаціональні і за капіталом і по сфері діяльності. Міжнародні компанії, і насамперед ТНК, мають величезний вплив на зовнішню торгівлю: на частку їх внутрикорпорационного обороту припадає майже 1/3 всього світового експорту. Так, відома американська компанія ІБМ створила альянси більш ніж з 40 партнерами. Японська комп'ютерна фірма «Фудзісу» створила альянс з "Тексас инструментс", "Сіменс» і «Хітачі». Під впливом цих факторів міжнародний товарний обмін досяг небувалого розмаху. Наприклад, якщо в 1970 р. світовий обсяг експорту становив 315 100 000 000 дол, то в 1992 р. - 3662400000000 дол, тобто збільшився в 11,6 рази, відповідно і обсяг імпорту зріс з 328 300 000 000 дол до 3796800000000 дол, тобто теж в 11,6 рази *. * Розраховано за: Фомічов В.І. Міжнародна торгівля: Підручник. - М.: ИНФРА. 1998. - С. 428. Необхідно відзначити, що змінилася географічна структура міжнародної торгівлі, яка визначається особливостями розвитку окремих країн та їх роллю на світовому ринку. Про це свідчать такі дані (див. табл. 4.1). З таблиці видно, що частка промислово розвинених країн у світовому господарстві становить 71-72%, приблизно така ж їх частка і в імпорті. Таблиця 4.1 Розподіл світового експорту та імпорту по країнах,% Джерело: Фомічов В.І. Указ соч. - С. 59.
До найбільшим світовим експортерам відносяться Німеччина, Японія, США, Франція, Великобританія, Італія. Серед країн, що розвиваються потрібно виділити так звані «нові ін-індустріальної країни» Південно-Східної Азії (НІС ПСА), а саме: Сянган (Гонконг), Південну Корею, Сінгапур і Тайвань, сукупний експорт яких перевищує експорт Франції, а також Китай, на Близькому Сході - Саудівську Аравію, в Латинській Америці - Бразилію і Мексику. Приблизно таке ж положення ці країни займають і в світовому імпорті. Найбільшим же світовим імпортером є США. Кількісними показниками, що характеризують значимість експорту для економіки країни, є експортна і імпортна квоти, які розраховуються як відношення вартості експорту та імпорту до вартості ВВП за відповідний період у відсотках (див. табл. 4.2). Таблиця 4.2 Експортна і імпортна квоти по країнах (1994 р.),% Джерело: Фомічов В.І. Указ. соч. - С. 43.
Таблиця показує, що все більша частина кінцевого суспільного продукту реалізується на зовнішніх ринках . Особливо це відноситься до таких країн, як Бельгія, Малайзія, Словаччина, Чехія та Естонія, у яких частка експорту у відношенні до ВВП становить понад 50%. Приблизно така ж їх частка і з імпорту товарів. Ці дані свідчать про те, що в значно більшій залежності від зовнішніх виробничих зв'язків знаходяться країни з невеликою територією і чисельністю населення. Значно менше залежать від зовнішніх ринків США, де структура економіки носить більш комплексний характер. Так, експортна квота США в загальному обсязі сукупного промислового і сільськогосподарського виробництва становить 10,7%, а імпортна - 12,1%. Разом з тим розширення зовнішньоекономічних зв'язків продиктовано не лише потребою збуту продукції на зовнішніх ринках, а й необхідністю отримання певних товарів з-за кордону. Особливо велику роль зовнішній ринок відіграє для країн, що розвиваються, так як багато хто з них мають відносно обмежені розміри внутрішнього ринку. В даний час одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва є включення держави в процес міжнародного поділу праці. Участь у ньому і розвиток зовнішньоекономічних зв'язків сприяють зростанню ефективності виробництва насамперед через відмінності у витратах виробництва в окремих країнах. При цьому також з'являється можливість купувати за кордоном ті види сировини і продовольства, вартість яких на зовнішніх ринках нижче, ніж на внутрішніх. Однак навіть при рівності витрат на виготовлення продукції в різних країнах міжнародний поділ праці та обмін товарами необхідні для збільшення масштабів виробництва та оптимізації його розмірів. Міжнародна спеціалізація і кооперування дозволяють зосередити наукові сили, кваліфіковані кадри та матеріальні ресурси в тих галузях виробництва, в яких країна спеціалізується на світовому ринку. Це є умовою підвищення технічного рівня виробництва, зростання продуктивності праці і підвищення якості продукції. При цьому створюються умови для використання передового зарубіжного технічного досвіду з метою прискорення науково-технічного прогресу шляхом прямої покупки ліцензій, «ноу-хау» на винаходи, технологічні процеси, нові вироби, а також для застосування набутих за кордоном новітніх машин і устаткування. Особливо слід відзначити закупівлі ліцензій на нову технологію за кордоном, до чого активно вдаються все промисло-но розвинені країни. Наприклад, в Японії, ФРН і Франції витрати на покупку таких ліцензій в 2-3 рази перевищують доходи від їх продажу. Обмін товарами між країнами займає особливе місце в міжнародному розподілі праці, основним спонукальним мотивом якого є прагнення до отримання економічних вигод. Рушійна сила міжнародного поділу праці в умовах товарного виробництва - це закон вартості, що виявляється у відмінностях національної та інтернаціональної вартості виробництва товарів. Під впливом науково-технічної революції торговельні зв'язки між країнами ускладнюються і збагачуються, усе більш переростаючи в комплексну систему світогосподарських зв'язків, у якій торгівля, хоча і продовжує займати провідне місце, поступово втрачає своє значення. Прогнози та розрахунки свідчать про те, що міжнародний поділ праці буде неухильно поглиблюватися і далі, і на його основі випереджальними темпами будуть рости міжнародний обмін товарами і послугами. У перспективі виробництво економічно розвинених країн все більшою мірою буде орієнтуватися на зовнішніх виробників, а внутрішній попит - на імпорт. У розвиваються, передбачається порівняно швидке, переважно екстенсивне, розширення внутрішнього ринку. Світовий ринок слід відрізняти від національних ринків окремих країн. Світовий ринок охоплює торгівлю значної частини країн світу і має такі відмінні особливості. По-перше, якщо на національному ринку рух товарів обумовлено такими факторами, як виробничі зв'язки між підприємствами і районами країни, то на світовий ринок значний вплив роблять міждержавні кордони і зовнішньоекономічна політика окремих країн. По-друге, відмінною рисою світового ринку є існування особливої системи - системи світових цін. По-третє, світовий ринок товарів доповнюється ринком послуг, зокрема торгівлею ліцензіями. По-четверте, структура і напрям торгівлі окремих країн на світовому ринку визначаються зміною конкурентноздатності їхніх товарів. І, нарешті, по-п'яте, світовій торгівлі притаманна нерівномірність зростання як торгівлі окремих країн, так і всього світового товарообігу. У сучасних умовах світовий ринок стає сферою діяльності великих компаній - найбільших транснаціональних компаній США, Японії, ФРН, Франції, Великобританії та інших країн. Причому ці компанії об'єднують свої зусилля з метою зміцнення позицій на світовому ринку в конкурентній боротьбі з іншими компаніями. Таким чином, світовий ринок розвивається в умовах гострої конкурентної боротьби. Активну роль в ній грають ті держави, які не тільки здійснюють заходи щодо захисту національного ринку від ввезення товарів ззовні, а й проводять політику, спрямовану на форсування експорту своїх товарів. Особливістю світового ринку в даний час є розвиток міждержавних форм його регулювання. Для цього виникли як загальні торгові організації (наприклад, ГАТТ, нині СОТ), так і регіональні інтеграційні економічні організації: Бенілюкс, ЄЕС (нині ЄС), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Латиноамериканська асоціація інтеграції, Асоціація країн Південно-Східної Азії та ін Першими в Західній Європі почали рух до об'єднання Бельгія, Люксембург і Нідерланди, які 3 лютого 1958 в Гаазі підписали договір про утворення Економічного союзу Бенілюкс. Цей договір набув чинності 1 листопада I960 р. Бенілюкс - митний союз трьох держав. Пізніше договір був доповнений Конвенцією про уніфікацію митної території Бенілюксу (1969 р.), а також введенням в дію документа про товарообмін всередині Бенілюксу (1984 р.). Європейський союз (ЄС) виник на базі Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), договір про створення якого було підписано в Римі 25 березня 1957 і набув чинності 1 січня 1958 Основні цілі ЄЕС були: ліквідація в торгівлі між країнами-учасницями митних зборів і кількісних обмежень; встановлення єдиного митного тарифу і проведення єдиної торговельної політики стосовно третіх країн; забезпечення вільної конкуренції в Загальному ринку і т.д. Фундаторками ЄЕС були 6 країн Західної Європи: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. На початку 1961 контингентирование було скасовано країнами ЄЕС, а з 1 липня 1968 були усунені митні мита всередині «шістки». Одночасно був введений Єдиний митний тариф в торгівлі з третіми країнами. З 1 липня 1973 були скасовані мита також у приєдналися до «шістці» Греції, Іспанії та Португалії. Для останніх трьох країн був встановлений перехідний період. Договір про Європейський союз (ЄС) був підписаний в 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди) і набрав чинності 1 листопада 1993 Членами ЄС є 15 країн: Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція. Основні цілі Європейського союзу: - Створення простору без внутрішніх кордонів; - Сприяння збалансованому і тривалому економічному прогресу, і в першу чергу за допомогою: а) створення простору без внутрішніх кордонів; б) посилення економічної і соціальної взаємодії; в) утворення економічного і валютного союзу і в перспективі єдиної валюти і тд. Країни - члени ЄС виробляють до 80% промислової продукції, 3/4 імпорту і 4/5 експорту всіх держав Західної Європи. Рівень «відкритості» економіки ЄС, вимірюваний експортної та імпортної квотами, значно вище, ніж в інших центрах світового господарства. Проте країни ЄС в цілому все ж залежать від зовнішнього світу, за рахунок якого вони задовольняють 45% своїх потреб в енергетичних ресурсах. Більшість торгівлі ЄС (до 2/3) припадає на взаємну торгівлю (у всіх країн ЄС - понад 50%, а у малих країн - 70%), на торгівлю з іншими європейськими країнами - членами ОЕСР * - близько 10%, на торгівлю з США - близько 7, з Японією - приблизно 7 і з країнами, що розвиваються - близько 12% **. * ОЕСР - Організація економічного співробітництва 24-х промислово розвинених країн. ** Фомічов В.І. Указ. соч. - С. 204. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Договір про її створення був підписаний 20 листопада 1959 в Стокгольмі і набув чинності 3 травня 1960 До складу ЄАВТ входять Норвегія, Швейцарія, Ісландія (з 1 березня 1970 р.), Ліхтенштейн - з 4 січня 1960 як асоційований член. Австрія, Великобританія, Данія, Португалія, Фінляндія і Швеція вийшли з ЄАВТ і стали членами ЄС. Основні цілі ЄАВТ: - Сприяння постійному зростанню економічної активності, забезпеченню повної зайнятості, підвищенню продуктивності, раціонального використання ресурсів, фінансової стабільності та неухильному підвищенню рівня життя; - Надання сумлінних умов конкуренції в торгівлі між державами-членами; - Ліквідація нерівності в умовах постачання сировиною, виробленим на території ЄАВТ; - Сприяння гармонійному розвитку та зростанню світової торгівлі шляхом поступової ліквідації торговельних бар'єрів. Європейський економічний простір (ЄЕП) виникло в результаті підписання в 1992 р. державами - членами ЄАВТ та ЄС Договору про його освіту, який набув чинності в 1994 р. В результаті був створений суперринок з населенням в 375 млн чоловік, на який припадає понад 40 % світової торгівлі. У цьому ринку ліквідовані практично всі бар'єри, на шляху вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і людських ресурсів. Зняття даних бар'єрів може підвищити темпи економічного зростання країн - членів простору, знизити рівень цін на ряд послуг, зменшити витрати виробництва і в кінцевому рахунку підсилити економічні позиції цих країн на світовому ринку, їх конкурентоспроможність. За принципом Спільного ринку створені Північноамериканська зона вільної торгівлі (серпень 1992 р.), до якої входять США, Канада і Мексика; Азіатсько-Тихоокеанський регіон, що включає Японію, США, НІК ПСА, країни - члени АСЕАН, Канаду, Австралію, Нову Зеландію і Китай, та ін Таким чином, міжнародна торгівля в даний час проходить під знаком розвитку інтеграційних процесів. Результатом цього є зростання масштабів і якісних змін характеру міжнародної торгівлі, яка має великий вплив на інтернаціоналізацію економічного життя всіх країн світу. Але головне в цьому процесі - докорінні якісні зрушення, які у міжнародній торгівлі. Полягають вони в наступному: по-перше, змінилися функції міжнародної торгівлі - з чисто комерційних короткострокових угод вона перетворилася на основний засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів, що зв'язує їх в єдиний механізм, що не визнає національних кордонів; по-друге, акцент в такому обслуговуванні зміщується з початкових стадій (обробка сировини і матеріалів) на заключні етапи виробництва (оздоблювальні та складальні операції). |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "4.1. Сутність міжнародної торгівлі та її особливості на сучасному етапі" |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||