| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
42. Радянська економіка в роки війни |
||
|
З 1942 р. збільшилося промислове виробництво (звичайно, в основному військове). Жорсткі заходи контролю зверху, приголомшлива працездатність і самовіддача простих трудівників дозволили налагодити випуск такої кількості військової продукції, що до кінця війни Радянський Союз не тільки наздогнав, але й перегнав Німеччину, Англію і США по військовому озброєнню. До 1945 у радянської сторони танків було в 2,8 рази більше ніж у німецької, літаків - у 7,5 разів, а артилерійських знарядь - в 3,2 рази. Таким чином, на кожне німецьке знаряддя доводилося 20 радянських, а на кожен німецький танк - 7 радянських. Радянське озброєння відрізнялося високою якістю. У виробництво впроваджувалися новітні російські розробки. У невеликі терміни радянськими конструкторами були створені нові марки озброєння, значно перевершували розробки німецьких конструкторів. Великою підмогою для фронту стали винищувачі Яковлєва та Лавочкіна, знамениті легкі і маневрені танки Т-34 і реактивні артилерійські установки («Катюші») - прообраз майбутніх систем залпового вогню «Град». Розпочатий з 1942 р. спад промислового виробництва з випуску мирної продукції в значній мірі сприяв активному розвитку кустарно-ремісничого промислу. Економіка воєнного часу потребувала не тільки в потужному технічному оснащенні, а й у кваліфікованих кадрах, особливо робочих спеціальностей. За верстати ставали не тільки дорослі чоловіки, але й жінки, люди похилого віку і навіть діти, причому жінки становили понад 50% усіх працюючих. Зародився рух «двухсотников» і «трехсотников», які виконували по 2-3 норми. У кількісному співвідношенні на одного солдата доводилося по 6-7 тилових робітників. У зв'язку з нарощуванням темпів зростання продуктивності праці на заводах був введений 11-годинний робочий день, а належні за законом відпустки анульовані. Для підтримки сил робітники отримували продукти за картками (хліб, цукор та ін.) Належний їм раціон хоча і був мізерним, але все ж значно перевищував карткове забезпечення непрацюючого населення. Багато були просто змушені йти на заводи для того, щоб прохарчується. Що стосується сільського господарства, то тут були значні втрати, так як найбільша частина сільгоспугідь перебувала на окупованих фашистами територіях (Україна, Дон). У селищах залишалися переважно жінки, діти, люди похилого віку і каліки, а чоловіче бій-і працездатне населення було мобілізовано. Технічна база застаріла, а коней в селах було вже мало. Частково доводилося вести оранку на людях, які впрягались замість коней самі. Але що підвищилася до 9% інтенсивність праці не могла компенсувати втрату орних земель на заході СРСР. Майже в 3 рази впало виробництво технічних культур: соняшнику, бавовни, цукрового буряка. Скоротилося поголів'я худоби. У містах гостро відчувалася нестача продуктів харчування, тому там були введені продовольчі картки і створені ОРСи (відділи робітничого постачання). У магазинах продукти і промтовари продавалися за державними розцінками, а на ринках стався сильний стрибок цін. Це було викликано тим, що попит значною мірою перевищував пропозицію. Буйним цвітом розцвіла спекуляція, коли, наприклад, за буханець хліба віддавалася-яка цінна річ, значно перевищує його за вартістю. Грошова емісія також сприяла зростанню цін. Для зменшення грошової маси було потрібно щось зробити. І керівництво країни прийняло рішення про створення «комерційних» магазинів. З їх допомогою держава кілька стабілізувало економічне становище, так як через ці магазини воно реалізовувало товари народного споживання і продукти харчування додатково до існуючих пайкам, з одного боку, а з іншого - затримувався зростання ринкових цін на вільному або «колгоспному» ринку. Більше того, держава ввела нові податки для населення (податок на холостяків). Ще одним способом поповнити скарбницю стало примусове поширення позик і облігацій, дохід з яких до кінця війни зріс в 2,8 рази. Особливе місце зайняв фонд оборони, куди пересічні громадяни добровільно вносили кошти. Деякі внески були настільки великі, що на них спокійно можна було побудувати, наприклад, танк чи літак. Люди не шкодували ні сил, ні коштів. «Все для фронту, все для перемоги» став не просто гаслом, а способом життя всієї країни на 5 довгих років. У цей період держава, що виступало головним замовником і гарантом стабільності, зміцнило методи командно-адміністративного управління. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 42. Радянська економіка в роки війни " |
||
|
||