| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.1. Сфера послуг у постіндустріальній еко-номіці |
||
|
Сфера послуг являє собою сферу товарно-грошових відносин з приводу обміну як виробничими, так і невиробничими послугами. Торгівля послугами, незалежно від того, де вона відбувається, має свою специфіку: - невідчутність; - невидимість; - нерозривність виробництва і споживання; - неоднорідність і мінливість якості; - нездатність послуг до зберігання. Саме в силу невідчутності і невидимості більшості послуг торгівлю ними іноді називають невидимим експортом або імпортом. На відміну від товарів процес виробництва і споживання послуги відбувається в основ-ном одночасно, причому, як правило, послуги не підлягають зберіганню. У зв'язку з цим потрібна присутність за кордоном безпосередніх виробників послуг або, навпаки, іноземних споживачів у країні виробництва послуг. На відміну від операцій з товарами послуги не підлягають митному контролю. На частку послуг припадає більше 22% світової торгівлі. Розвиток торговельних відносин в новому секторі світового ринку зажадало впорядкування зв'язків і відносин з обміну услу-гами. Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) є першим багатостороннім і має силу закону угодою, що охоплює торгівлю та інвестиції в цьому секторі. Вона набула чинності з 1 січня 1995 Дана угода направлено на скорочення та усунення державних заходів, які є перешкодою для вільного надання послуг через державні кордони або представляють собою дискримінацію щодо компаній з надання послуг, утворених за участю іноземного капіталу. Угода забезпечує правову базу для вирішення питань про усунення перешкод для торгівлі та інвестицій у сфері послуг, включаючи конкретні зобов'язання країн - учасниць Світової організації торгівлі з обмеження використання таких бар'єрів та узгодження питань щодо відкриття ринків послуг у всьому світі. Поставка послуги - це її виробництво, розподіл, маркетинг, продаж і доставка. ГАТС визначає торгівлю послугами як поставку послуг чотирма основними способами: 1) з території однієї країни на територію іншої країни - так звана «транс-гранична поставка», яка передбачає знаходження споживача і постачальника послуг по різні сторони кордону в момент надання послуги. Наприклад, надання факсом інфор-мації чи консультацій, вантажні перевезення, здійснення міжнародних розрахунків у режимі реального часу; 2) пересування споживача в країну, де надається послуга («споживання за кордоном»). Наприклад, послуги, надані іноземному туристу в країні його тимчасового пре-биванія: він користується послугами підприємств громадського харчування, йому надають послуги місцеві екскурсоводи, підприємства з організації дозвілля та інші. При цьому розуміється, що переміщення безпосередньо самого споживача послуги не завжди обов'язково: досить переміщення власності споживача (наприклад, послуга з ремонту судна за кордоном може припускати тільки переміщення судна); в цьому випадку послуга споживається в місці знаходження власності, а не в місці знаходження споживача ; 3) установа постачальником послуги однієї країни комерційної присутності на терри-торії іншої країни, де повинна надаватися послуга («комерційна присутність»). Під «ком-комерційним присутністю» у даному випадку розуміється будь-яка форма ділового чи професійного установи, включаючи створення, придбання або збереження юридичної особи, фі-Ліала або представництва; 4) надання послуги постачальником послуги однієї країни через присутність фізичних осіб цієї країни на території іншої країни («переміщення фізичних осіб»). Всі країни гарантують забезпечення режиму найбільшого сприяння. Це означає, що країна буде забезпечувати для постачальника послуг, що представляє іншу країну-учасницю, такий режим, який не є менш сприятливим у порівнянні з режимом, забезпечуваним для постачальників послуг з будь-якої іншої країни - учасниці ГАТС. До початку XXI в. сфера послуг у провідних зарубіжних країнах виросла на найбільший сектор господарства: їх сумарна частка досягла 62-74% у ВВП, 63-75% - у загальній чисельності зайнятих і перевищила 50% загального обсягу капіталовкладень (без житлового будівництва). Динаміку послуг визначає ряд довготривалих факторів економічного розвитку. У ході суспільного розподілу праці активне виділення ланок, що спеціалізуються на про-ізводстве послуг, викликано дією закону узвишшя потреб, що посилюється інтеграцією матеріальних і нематеріальних елементів виробництва, змінами в характері економічного зростання - висуненням на перший план в комплексі його джерел наукового знання, нематеріального накопичення, людського фактора. Потреби у розвитку послуг виходять за рамки суто економічних: процес гуманізації економічного зростання супроводжується розширенням комплексу послуг, спрямованих на вдосконалення самої людини, її інтелектуальних і фізичних можливостей, задоволення його культурних, духовних і соціальних запитів. В останні два десятиліття ці довготривалі стимули розвитку сфери послуг суще-ного доповнилися рядом досить вагомих нових. Багатоплановий вплив на послуги оказ-кість сучасна науково-технічна революція. На основі комп'ютеризації, інформаційних технологій, нових засобів комунікацій виник і стрімко утвердився на ринках цілий спектр нових послуг, радикально оновлюються їхні традиційні види, підвищуються якісні показники обслуговування. Критична залежність конкурентоспроможності країн в глобальній економіці від че-ловеческого фактора, а також соціальні зобов'язання держави зумовили збільшення його витрат на розвиток цілого ряду послуг, в першу чергу соціальних. Внутрішній попит на вус-луги в кожній з країн істотно доповнюється зовнішнім. Різні види послуг характеризуються різним ступенем залучення у міжнародний оборот. Менш придатні для цього послуги, які надходять переважно в особисте споживання. Хоча такі види споживчих послуг, як охорона здоров'я та освіта, все більше залучаються на світові ринки розвиненими країнами. До початку XXI в. торгівля послугами зросла в 3 рази, досягнувши 2605 млрд. дол У це-лом за останні два десятиліття темпи зростання експорту товарів і послуг випереджали зростання світового валового продукту. Одночасно з обсягами змінювалася і структура цього ринку. Якщо наприкінці 1970-х - початку 1980-х рр.. в галузевій структурі експорту переважали транспортні послуги, то в наступні роки більш високі темпи зростання були характерні для туризму та інших послуг. Залежність економіки країни від торгівлі послугами показує питому вагу торгів-лі послугами у ВВП країни. Наприклад, його величина в середині 90-х рр.. коливалася в межах 10-15% для Великобританії, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції та в межах 5-10% для США, Канади, Німеччини, ПАР, Австралії, Японії. Зовнішньоторговельна квота (відношення торгівлі послугами до частки сфери послуг у ВВП), а також показник торгівлі послугами країни в розрахунку на душу населення показують ступінь від-відкритості економіки у зовнішньоторговельних зв'язках країни в сфері послуг. Спеціалізація країни на тих чи інших видах послуг залежить від рівня економічного розвитку. Переважаючими в промислово розвинених країнах є фінансові, телеком-комунікаційних, інформаційні та більшість галузей ділових послуг. США, Велику ня, Франція, Швейцарія, Німеччина є експортерами послуг освіти і охорони здо-ров'я. Найбільш високого рівня за розміром виставкових площ і за кількістю проведених виставок досягли США і Західна Європа (особливо Німеччина). Для країн, що розвиваються характерна спеціалізація на транспортних, туристичних та фінансових (офшорних) послуги. Так, багато країн вважають за краще здійснювати перевезення під панамським і ліберійським прапорами. Певний вплив надає економіко-географічне положення країни. На-приклад, істотні доходи отримують країни, чиї портові гавані знаходяться на перехресті торгових шляхів, як, наприклад, Роттердам в Нідерландах. Деякі країни можуть отримувати високі доходи від надання посередницьких послуг при транзиті товарів через свою територію. Розвиток торгівлі послугами сприяє і наданню так званих супутніх послуг. Як правило, країни, що надають порто-ші послуги, спеціалізуються і на судноремонті. США як найбільші виробники комп'ю-теров широко поставляють на світовий ринок комп'ютерні послуги. У країнах - експортерах неф-ти переважає фрахт з обслуговуванням нафтоперевезень. Міжнародний обмін послугами здійснюється в основному між розвиненими країна-ми і характеризується високим ступенем концентрації. У середині 80-х рр.. на них припадало понад 80% експорту і імпорту послуг, але вже на початку 90-х рр.. внаслідок висунення групи но-вих індустріальних країн - близько 70%. Лідерами серед розвинених країн є США, Фран-ція, Німеччина, Японія, Великобританія, Італія та Нідерланди, на які припадає більше половини обсягу торгівлі послугами в світі. Найбільшим експортером комерційних послуг з 1998 р. є США (їх частка в мі-ровом експорті становила 17,5%), причому з кожним роком їх відрив від інших країн дедалі збільшується. Особливу роль у цьому випадку зіграв розвиток транснаціональних корпорацій. Так, обсяг транскордонної торгівлі послугами США в 1998 р. у валовому обсязі торгівлі послугами становив 55%, в той час як на обсяги міжфілійної торгівлі припадало 45%. Серед країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі послугами виділяються три груп-пи країн. До першої належать нові індустріальні країни, особливо азіатського регіону. Рес-публіка Корея, Гонконг, Сінгапур, о. Тайвань, Китай, Таїланд активно виступають на світовому ринку послуг, збільшивши протягом двох останніх десятиліть його обсяги більш ніж у 6 разів. Другу групу складають країни, для яких виробництво послуг є головним напрямком розвитку економіки. Як правило, це острівні чи малі держави. Для них характерна яскраво виражена спеціалізація на туристичних, фінансових або транспортних послугах. В цілому останні два десятиліття ці країни розвивалися по шляху поглиблення своєї спеціалізації. Третя група об'єднує найменш розвинені країни, які є експортерами на світовий ринок переважно сировини (Ангола, Гана, Лівія, Іран і т. д.). Для них частка торгів-лі послугами у зовнішній торгівлі становить менше 10%. Для держав Центральної та Східної Європи, Балтії та СНД, незважаючи на некото-рої нарощування торгівлі послугами, характерно перевищення ввезення послуг над вивезенням. У цьому регіоні найбільшу питому вагу в торгівлі послугами належить Росії, а найбільш конкурентоспроможні на світовому ринку послуг Чехія, Польща та Угорщина. За період 1980-1998 рр.. зниження обсягів зовнішньої торгівлі послугами спостерігалося лише у деяких африканських країн (Алжир, Бенін, Замбія, Габон, Конго, Камерун, Лівія, Ні-герія) і країн Близького Сходу (Іран і Саудівська Аравія). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4.1. Сфера послуг у постіндустріальній еко-номіці " |
||
|
||