| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.2. Родові ознаки кооперативів |
||
|
Незалежно від складу своїх членів, району розташування, характеру діяльності та інших умов всі кооперативи мають деякими родовими, загальними для них ознаками. Інтересу) і альтруїзму (ідеальних цілей); стійке об'єднання членів кооперативу і т. д. і т. п. У наведеному переліку поряд з реальними спільними ознаками кооперативів є й такі, які не підтверджені і навіть спростовані кооперативної практикою. Єдиний підхід до питання про родові ознаках кооперативів поки ще не вироблений. Але сама ця проблема є актуальною. Адже в житті досить часто доводиться з'ясовувати питання: кооператив перед нами або кооператив? Істинний він кооператив або приватна фірма, що діє під виглядом кооперативу? Сучасним кооперативам притаманний ряд родових ознак. Перший і головний з них - одночасне виконання кооперативом функцій громадської організації та господарської одиниці (підприємства). І це характерно тільки кооперативним товариствам. Кооператив створюють не влади, не держава; кооператив створюють громадяни, громадськість, тому кооператив повинен служити своїм членам. А для виконання своїх статутних завдань кооперативу необхідно виконувати функцію підприємства. Господарська, підприємницька діяльність кооперативу підпорядкована етичним ідеям. Таке розуміння кооперативу вважається однією з вершин філософії кооперації. Разом з тим кооперативи в першу чергу є економічними організаціями, і тільки завдяки господарському успіху вони роблять також соціальний вплив. Поєднання економічного і соціального почав в одному кооперативі - це та подвійність (дуалізм) кооперації, яка робить її єдиною у своєму роді. І разом з тим поєднання економічного і соціального робить кооперацію суперечливою: їй призначено вирішувати цілком земні завдання, погодившись з високими етичними ідеалами. Великий російський письменник і мислитель Лев Толстой (1828-1910), співчутливо ставився до кооперативному руху, стверджував, що установа кооперативів та участь у них є єдина громадська діяльність для морального человека1. Корисність традиційного бізнесу для суспільства безперечна. У сфері традиційного бізнесу все починається з матеріального і завершується матеріальним; економічна діяльність орієнтована на максимізацію прибутку в інтересах насамперед відносно невеликої групи осіб. Інша справа в сфері кооперативного підприємництва. Наприклад, в споживчій кооперації заздалегідь задана соціальна установка, наказано матеріальний початок з'єднати з моральним; економічна діяльність орієнтована в основному на максимізацію корисності безпосередньо в інтересах значних верств населення. Інший родової ознака кооперативу - його власність на майно. Майно належить кожному даного кооперативу в цілому. Без майна, без капіталу неможлива нормальна економічна і соціальна робота кооперативу. Однак значення кооперативної власності не можна переоцінювати. Багато видатних кооператори минулого підкреслювали службову роль капіталу в кооперативах. Великий теоретик і діяч вітчизняної кооперації Олександр Чаянов (1888-1937) писав: "У кооперації капітал - слуга, а не господар" 2. Господарями кооперативу є його члени. Як правило, члени кооперативу матеріально беруть участь в утворенні коштів кооперативу шляхом сплати внесків та внесення вкладів. Ці кошти необхідні для початкового облаштування матеріальною базою (відкриття цехів і магазинів, покупки сировини та інших товарів у постачальників і т. п.) і для подальшого розвитку кооперативного господарства. Внески діляться на два види: вступний (безповоротний у разі виходу члена з кооперативу) і пайовий (поворотний), причому останній вноситься як в обов'язковому порядку (основний пай), так і за бажанням члена кооперативу понад обов'язкового (додатковий). Якщо вступний внесок звичайно має грошову форму, то пайовий може вноситися грошима, цінними паперами, земельною ділянкою, іншим майном і навіть майновими правами, що мають грошову оцінку. Найчастіше основною пайовий внесок для всіх членів кооперативу встановлюється в однаковому розмірі. Для окремих категорій членів (учнів, безробітних і т. п.) іноді визначають пільговий розмір паю. Підприємницька діяльність кооперативу, як правило, приносить йому доходи. Позитивна різниця між доходами кооперативу та його витратами являє собою прибуток. Вона належить членам кооперативу та після сплати податків розподіляється ними на загальних зборах. Якщо зазначена вище різниця є негативною, то це означає збиткову роботу кооперативу. Збиток кооперативу теж належить його членам. Тому вони зацікавлені в беззбиткової роботі кооперативу. Є й такі кооперативні товариства, членів яких прибуток не цікавить зовсім. Їх цілком влаштовує те, що кооператив дозволяє мати непряму вигоду, надає послуги, покращує побутові умови і т. д. Ще одним родовою ознакою кооперативів є солідарна матеріальна відповідальність їх членів за результати спільної економічної діяльності. Члени кооперативу несуть обмежену або (значно рідше) необмежену відповідальність. Обмежену відповідальність встановлюють у розмірі одного пайового внеску або у кратному йому розмірі. При необмеженої відповідальності члени кооперативу відповідають за результати його діяльності всім своїм майном. Матеріальна відповідальність членів виникає при неспроможності (банкрутство) кооперативу, у разі, якщо майна і фінансових коштів кооперативу недостатньо для задоволення претензій кредиторів. Тоді на покриття збитку можуть бути звернені пайові внески, а при необмеженій матеріальної відповідальності - навіть особисте майно членів кооперативу. Відповідальність членів кооперативу, додаткова до відповідальності кооперативу за його зобов'язаннями і що виникає у разі неможливості кооперативу у встановлені терміни задовольнити пред'явлені до нього вимоги кредиторів, називається субсидіарної. Управління справами кооперативів здійснюється на демократичних засадах. Це означає, що вищим органом управління в них є загальні збори членів; інші органи зазвичай виборні і підзвітні названому зборам; всі члени кооперативу рівноправні: незалежно від кількості паїв на зборах пайовиків діє принцип "один кооператор - один голос". Але демократія в кооперативі цим не вичерпується. Вона передбачає також добровільне, непримусового членство; збіг, деякий єдність інтересів учасників кооперативу; вільне визначення ними процедури виборів; повноправну участь жінок, у тому числі в керівних органах кооперативу, і багато іншого. Так що в істинному кооперативі демократія пронизує всі сторони, грані його діяльності. Демократія означає не тільки права, але й обов'язки пайовика. Не буває прав без обов'язків, так само як і обов'язків без прав. Але права і обов'язки відрізняються один від одного: користуватися правами можна за бажанням, а от обов'язки потрібно виконувати обов'язково. Основною метою кооперативу є задоволення економічних, соціальних і культурних потреб своїх членів. Саме це - самоціль для переважної більшості сучасних кооперативів. Та й ранні кооперативи створювалися як специфічні громадські осередки взаємодопомоги та переслідували безпосереднє поліпшення матеріального становища своїх пайовиків. Видатний російський вчений Михайло Туган-Барановський (1865-1919) в своїй книзі "Соціальні основи кооперації" (1916) мета кооперативів визначив як найбільший ступінь добробуту своїх членів. Він же підкреслював прагнення кооперативів до збільшення трудових доходів своїх членів або до зменшення витрат цих членів на їх споживчі потреби. Мета кожного конкретного кооперативу - це спільна мета його членів. Вона досягається в результаті здійснення закладених в кооперативі його власних внутрішніх можливостей. Розглянуті вище родові ознаки полегшують вирішення практичного завдання - як відрізнити, відмежувати справжній кооператив від інших організацій, кооперативами які не є. Насамперед істинні кооперативи відрізняються від напів-кооперативних об'єднань (наприклад, старовинних артілей), квазікооператівов (коли власники приватних підприємств оголошують свій союз кооперативом). Зустрічаються й інші тільки зовні схожі на кооперативи організації: товариства взаємного кредиту тощо Далі, кооперативи не можна змішувати з чисто громадськими об'єднаннями, нехай навіть дуже масовими: професійними спілками, жіночими та молодіжними організаціями, спортивними товариствами. Порівняємо кооперативи і профспілки. Кооператив характеризує в першу чергу спільна підприємницька, господарська діяльність. Профспілки домагаються своєї мети, як правило, за відсутності власних господарських підприємств. У боротьбі за вигідні умови продажу робочої сили профспілки висувають економічні вимоги до роботодавців, організовують страйки, вдаються навіть до деяких крайніх заходів (безстрокові страйки і т. п.). Нарешті, кооперативи відрізняються від чисто ділових підприємств - підприємств бізнесу. Так, є принципова різниця між кооперативним споживчим товариством і акціонерним суспільством. Перше є об'єднанням осіб, друга - об'єднанням капіталів; перший, як правило, створюється для задоволення матеріальних і духовних потреб своїх членів, друга - для отримання якомога більшого прибутку. Правда, виробничий кооператив також переслідує прибуток, але знову-таки відміну залишається: у виробничому кооперативі його члени повинні трудитися в основному особисто самі, чого немає в акціонерному товаристві. Крім того, внутрішньокооперативних демократія теж відрізняється від демократії в акціонерному товаристві: кожен член кооперативу на загальних зборах має один голос, а в акціонерній компанії кількість голосів визначається кількістю акцій, володарем яких є акціонер. Отже, великі власники акцій мають перевагу перед дрібними акціонерами. У деяких країнах кооперативам та їх спілкам теж дозволено випускати і продавати цінні папери, але на строго певних умовах. Акції розміщуються головним чином серед членів кооперативу та його працівників (дуже рідко - серед сторонніх). Кооперативні акції звичайно не звертаються на фондовій біржі - загальнодоступному ринку цінних паперів. Як правило, ці акції не дають їх власникам додаткових прав в управлінні кооперативними організаціями. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1.2. Родові ознаки кооперативів " |
||
|
||