Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Проблема вибору ефективного рішення при ограни-ченности ресурсів і безмежності потреб |
||
Тому виникає проблема найкращого задоволення потреб з урахуванням наявного економічного потенціалу. Найважливіші економічні ресурси - фактори виробництва: - матеріальні ресурси - земля, капітал; - людської - праця, підприємницькі здібності. До найважливішого економічного ресурсу земля належать усі природні ресурси, що використовуються у виробничому процесі. Сюди входять: землі, лісу, родовища мінералів, нафти, водні ресурси. Найважливіша основа їх обмеженості - рідкість або недостатність передусім природних ресурсів, як найважливішої основи для трансформування їх в економічні блага та економічні ресурси. Економічний ресурс капітал інтегрує всі інвестиційні ресур-си. Під поняттям "праця" маються на увазі фізичні та розумові здатності людей, використовувані при виробництві товарів і послуг. Підприємницька здатність - похідна від людського ре-сурсу, показник його ефективної реалізації. Що Виявляється в різних формах сьогодні ресурсна недостатність обмежує можливості виробництва товарів і послуг, необхідних суспільству. При цьому завдання найбільш ефективного використання ресурсів для максимального задоволення зростаючих потреб людей стає однією з найважливіших. Обмеженість ресурсів, що не дозволяє виробляти або споживати бажані блага безмежно, постійно ставить перед людьми проблему вибору: використовувати природні матеріали або замінники, виробляти масло або гармати, засоби споживання або засоби озброєння? Необхідність вибору передбачає розрахунок ціни вибору (або так званих альтернативних витрат). Ціна вибору визначається вартістю благ, які принесені в жертву при виборі альтернативи. Це і є та1ал'-альтернативну вартість незатребуваних благ і послуг, яку потрібно віддати в обмін на предмети, що опинилися кращими. В економіці діє закон зростаючих поставлений витрат. Він означає, що в міру збільшення випуску будь-якого продукту нижчі витрати виробництва кожної нової одиниці ростуть. Це обумовлено тим, що раціонально діючий економічний суб'єкт спочатку використовує найбільш придатні для даного виду виробництва ресурси. У міру ж його нарощування змушений переходити до все менш придатним для цього ресурсів. В умовах обмеженості ресурсів специфічні економічні ресурси тільки частково, певною і всі понижающейся мірою можуть бути використані для іншого, альтернативного виду виробництва. У результаті в умовах обмеженості і специфічності ресурсів альтернативних витрати будуть неухильно зростати в міру збільшення випуску будь-якого з альтернативних видів продукції. Крім іншого, випуск альтернативної продукції вимагає додаткових витрат у зв'язку з переходом від виробництва однієї продукції до іншої, що також збільшує нижчі витрати. Альтернативний вибір - одного з двох - означає взаємовиключні для кожної зі сторін можливості. Перевагу одного означає виключення іншого. Разом з тим потребам практики не завжди відповідає принцип "або-або". Досить часто виникає протилежна ситуація - необхідність і в тому, і в іншому. У найбільшій мірі проблема ефективного використання ресурсів актуальна для промислового виробництва, де в якості факторів виробництва виступають природні, людські, інвестиційні ресурси і проблема їх ефективного використання найбільш чутлива. При змінюваному економічному та ресурсному потенціалі саме тут особливо важливо дослідження ефективності використання виробничих факторів, визначення перевагу виробництва з їх допомогою необхідних продуктів. Слід зазначити, що проблема ефективності вельми багатопланова. У найбільш загальному вигляді її можна визначити, зіставляючи результати з витратами на виробництво: чим більше результат (виручка) при даній кількості витрат, тим вище ефективність, і навпаки - менша виручка при цьому кількості витрат свідчить про зниження ефективності. Поряд із загальним виділяють ряд приватних показників ефективності: ефективність використання живої праці, капіталу, ресурсів. Кожен з показників має певну методику розрахунку, яка більш докладно представлена в наступному аналізі. Оскільки ефективність різних факторів виробництва не однакова, важливо дослідження доцільності використання кожного фактора, визначення перевагу виробництва з їх допомогою тих чи інших продуктів. Припустивши, що всі ресурси - робоча сила, засоби виробництва та інші матеріальні і грошові фактори використовуються повно і ефективно, можна визначити виробничі можливості підприємства (товариства). Під виробничими можливостями мається на увазі те максималь-ну кількість товарів і послуг (у певному наборі), яке може бути одночасно вироблено за даний період часу при даних ресурсах і технології. При цьому виявляються і порівнюються різні варіанти, вибираються найбільш кращі позиції. Таким чином, проблема виробничих можливостей-це проблема вибору найбільш ефективного рішення. Для дослідження проблеми виробничих можливостей ефективні графічні побудови. За допомогою графіка можна представити різні варіації виробничих можливостей, з яких вибираються найбільш ефективні та бажані. Зокрема, відомий американський економіст П. Самуельсон для дослідження пропонує наступну модель1 (див. рис. 1.4). Пол Самуельсон (р. 1915) - автор найбільш популярного в США, неоднозначних-кратно перевидавати вступного курсу в економічну теорію. Лауреат Нобелівської премії 1870 за внесок у підвищення рівня наукового аналізу в економічних науках. Рис. 1.4. Графік виробничих можливостей
1 Див: Самуельсон П. Економіка. М., 1992. Т. 1. С. 18-19. Кожна точка на кривій виробничих можливостей представляє якийсь максимальний обсяг виробництва двох продуктів при повній зайнятості ресурсів і повному обсязі виробництва. Точки, що знаходяться поза кривої виробничих можливостей, можуть бути більш кращими, наприклад точка М або N, але вони недосяжні при даній кількості ресурсів і за даної технології. Обмеженість ре-сурсів ставить бар'єр яким іншим сполученням виробництва продуктів, хоча і більш кращим, але які є поза кривої виробничих можливостей. Рис. 1.5 Трансформація виробничих можливостей при пре-майнової орієнтації виробництва
Оскільки характерним для суспільства є не статичне, а динамічне стан, простежимо динаміку виробничих можливостей в умовах економічного зростання (рис. 1.5). В умовах поступального розвитку відбудеться зміщення кривої виробничих можливостей вгору від кривої та центру координат. При цьому, за оцінками дослідників, ступінь видалення кривої виробничих можливостей майбутнього періоду від діючого, сьогоднішнього рівня, багато в чому залежить від сьогоднішньої орієнтації виробничих можливостей на виробництво "товарів для справжнього" і виробництво "товарів для майбутнього". Те суспільство, яке вважатиме за доцільне віддати перевагу "това-рам для справжнього", тим самим зумовить собі більш низький рівень зав-трашнего розвитку. Разом з тим те, яке максимально зорієнтується на "товари для майбутнього", в подальшому забезпечить більший економічний ріст, незважаючи на те й завдяки тому, що в обсягах поточного споживання поступається першому. Отже, вибір суспільством структури виробництва в кожний даний момент зумовлює його майбутні виробничі можливості. Розумна стриманість у сьогоднішньому поточному споживанні забезпечує зростання його добробуту в майбутньому. Таким чином, економіка займається проблемою маневрування обмеженими ресурсами з метою більш ефективного виробництва товарів і послуг, необхідних для насичення суспільних потреб. Щоб підвищити ефективність такого маневрування, необхідна максимально повна зайнятість наявних ресурсів, забезпечує відповідний обсяг виробництва. Оскільки економіка "повної зайнятості" змушена жертвувати випус-ком одних товарів і послуг з метою виробництва інших товарів і послуг або вибирати найбільш доцільні обсяги виробництва кожного, необхідне рішення задач, орієнтованих на мінімізацію витрат і максимізацію результатів , які визначаються як "minimax" (при цьому максимізація результатів, як буде показано в наступному аналізі, передбачає орієнтацію на граничну продуктивність як кожного фактора, так і їх сукупності). Завдання "minimax" актуальні тільки для високорозвиненого виробництва, яка стикається з проблемою обмеженості ресурсів. В умовах достатності ресурсів такі завдання не ставляться. В умовах ресурсної обмеженості протидіючим фактором, що забезпечує "прорив", є науково-технічна революція. Науково-технічна революція передбачає докорінну якісне перетворення факторів і умов виробництва на базі досягнень науки і техніки. Почалася в середині XX в. під впливом найбільших наукових і технічних відкриттів, взаємодії науки з технікою і виробництвом. Головні напрямки - комплексна автоматизація виробництва, контроль і управління на основі широкого використання ЕОМ, відкриття і використання нових видів енергії, створення і застосування нових видів конструкційних матеріалів і т. д. У сучасних умовах особливо актуальна як фактор подолання ресурсної обмеженості, формування нових типів і видів матеріалів, енергоносіїв, сучасних технологій і т. д. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Проблема вибору ефективного рішення при ограни-ченности ресурсів і безмежності потреб" |
||
|