| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.2. Принципи організації золотовалютного стандарту |
||
|
На конференції були представлені два плани: англійська план, розроблений Кейнсом, та американський план, розроблений Уайтом. В основі обох планів лежали принципи лібералізації руху товарів і капіталів, рівноваги платежів і стабільності валютних курсів, заміни золотого стандарту золотовалютним стандартом. Передбачалося створення міжнародної валютної організації, що забезпечує контроль і реалізацію механізмів валютного співробітництва держав з різними системами взаємодопомоги, а в перспективі - світового уряду. Відмінності планів визначалися різними стартовими умовами і економічною практикою Англії та США. Кейнс виходив з англійської практики державного регулювання економіки, згідно з якою валютно-кредитна політика країни служить, перш за все, національному економічному розвитку, не допускаючи дефляцію. Для зменшення впливу зовнішніх валютних обмежень на національну економічну політику він пропонував широко використовувати міжнародну допомогу, девальвацію і введення тимчасового валютного контролю для країн з негативним сальдо, а для країн з позитивним сальдо - ревальвацію і розвиток внутрішнього кредиту. Для реалізації цих цілей він запропонував створити Міжнародний кліринговий союз, якому центральні банки після взаємного кредитування переводили б дебетове або кредитове сальдо, що спрощувало б розрахунки між ними і давало можливість Союзу позичати банкам-дебіторам кошти в межах квоти, пропорційної обсягом зовнішньої торгівлі їхніх країн. Для здійснення розрахунків та визначення валютних курсів пропозиція заснувати розрахункові гроші - Банкор, що замінюють золото і всі інші міжнародні засоби ліквідності. Залежно від потреб країни та за погодженням з Союзом допускалося гнучке регулювання валютного курсу. Набагато простіше був план Уайта, який виходив з американської практики та інтересів США, що володіли більше ніж 70% світових запасів золота. Цей план передбачав створення Міжнародного фонду стабілізації у вигляді загальної каси, куди всіма країнами-учасниками фонду вносяться певні внески, надані потім нужденним країнам в обмежених межах і на певних умовах. Міжнародною валютою повинен був стати Унітас, по відношенню до якого жорстко фіксувалися валютні паритети національних валют. Так як Унітас, в свою чергу, жорстко фіксувався по відношенню до золота, а ціна золота в доларах фіксувалася казначейством США, то світовими грошима за цим планом ставав фактично долар. Конференція в Бреттон-Вудсі, що спрямовується казначейством США, прийняла, по суті, план Уайта, незважаючи на жорсткий опір Кейнса. За угодами, підписаними державами, міжнародна валютна система стала регульованою. Бреттон-Вудський угоди передбачали створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) для контролю і забезпечення стабільного функціонування валютної системи, Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) для фінансування інвестицій в економіку європейських країн і колишніх колоній, а також Міжнародної організації торгівлі для нагляду за обмеженнями в торгівлі. Цілями нової організації міжнародних економічних відносин були оголошені: досягнення стабільності та багатосторонності в торгівлі для зростання реального доходу, розвитку виробничих ресурсів і підтримки підвищених рівнів зайнятості; забезпечення оборотності валют з поступовою відміною валютних обмежень і стійкості валютних курсів, запобігання девальвації з метою валютного демпінгу. Згідно зі статтею 1 Статуту МВФ, кожна країна зобов'язана була встановити фіксований паритет валюти по відношенню до золота, або по відношенню до долара США і гарантувати її конвертованість у золото за встановленим паритетом підтримкою максимального відхилення валютного паритету в 1 % на валютному ринку. Так як валютні паритети були виражені в доларах, обмінюваних на золото за курсом 35 доларів за тройську унцію, і в золоті, то тим самим встановився золото - доларовий стандарт. Оскільки для країн Британської Співдружності в якості резервної валюти міг використовуватися фунт стерлінгів, а для держав зони французького франка - франк, то в цьому сенсі режим Бреттон-Вудської системи назвали золотовалютним. Лише США, володіючи 70% світових золотих запасів, могли гарантувати конвертованість долара в золото, а інші держави дотримувалися конвертованість валюти шляхом створення валютних резервів в іноземних валютах. Золото залишалося лічильної основою і засобом створення резервів. На практиці центральним банкам було вигідніше створювати резерви в доларах, оскільки загальний запас золота залежав від його світового виробництва і, крім того, зберігання доларів давало можливість отримувати відсотки. Тому режим золото - доларового стандарту поступово відхилявся до доларового стандарту. Вперше в міжнародній валютно-кредитній системі з'явився міжнародний депозитарій золота і девіз - МВФ, який є акціонерним товариством. Вага кожної країни в прийнятті рішень залежить від величини її участі в капіталі фонду. Завданнями МВФ стали контроль за стабільністю валютного обміну та економічною політикою країн-членів, надання фінансових ресурсів боржникам для відновлення рівноваги платежів за умови проведення ними рекомендованої економічної політики. Операціями фонду стали покупка і продаж девіз, надання короткострокових позик нужденним країнам для уникнення тимчасових валютних труднощів з урахуванням квот в МВФ, узгодження з країнами паритетного курсу національних валют по відношенню до долара США і підтримка цього курсу, не допускаючи відхилень більш, ніж на 1% . У разі стійких і серйозних розбіжностей між рівнем внутрішніх і світових цін допускалася девальвація національної валюти. При зміні паритету не більше ніж на 10% достатньо було лише проінформувати Фонд. Якщо зміна було більше, то було потрібно отримати схвалення МВФ, який у разі грубих порушень рівноваги давав свою згоду на девальвацію. Основною метою МБРР, почав функціонувати в 1946 р., було акумулювання бюджетних коштів капіталістичних держав і залучуваних капіталів американських інвесторів для надання довгострокових позик і кредитів країнам-учасникам МВФ з гарантіями центральних банків країн, які робили борги, для приватних інвестицій. Тим самим він сприяв поширенню впливу американського капіталу там, куди прямували його інвестиції. На перших порах МБРР повинен був стимулювати приватні інвестиції у відновлення економіки західноєвропейських держав. У 1947 р. була підписана Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ) з цілями забезпечення вільного обміну товарами за допомогою зниження тарифних бар'єрів та скорочення практики контингентування. У ГАТТ було передбачено, що кожна країна надає митні пільги для країн, включених в спеціальні списки на принципах багатосторонності, як це відбувалося б на основі двосторонніх угод. Конференція в Бреттон-Вудсі була валютно-фінансової конференцією ООН. Тому в числі 44 держав, що підписали хартію ООН, був і СРСР, який після розбіжностей з США не ратифікував угоди. В односторонньому порядку конгресом США було перервано угоду з надання СРСР американського кредиту для оплати незакінчених замовлень по ленд-лізу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 9.2. Принципи організації золотовалютного стандарту " |
||
|
||