| Головна |
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||
6.2. Основні проблеми глобальної екології |
|||||||||||||||||||||||||
|
Наведемо деякі показники стану деградації навколишнього природного середовища, глобальної екологічної системи на планеті. Щорічно на планеті знищується лісів площею понад 20 млн га, що становить площу Румунії чи Великобританії. В результаті деградації ґрунтів -4,9 гаі351м3;Швєщї--2,5 гаі313м3;СІИА-0,9гаі88м3; України--0,18 га і 34 м3. Великі площі лісу є в Індії, Анголі, Колумбії, Мексиці, Перу. За даними ООН, у середині 80-х років у світі щорічно знищувалося 11 млн га тропічних лісів, а на початку 90-х років уже 17 млн га. Швидкість знеліснення складає нині в середньому 0,6 % у рік, причому вона майже однакова в американських, африканських і азіатських тропіках. За останні декілька десятиліть площа тропічних лісів скоротилася на 25-30 %, а вологих тропічних лісів - більше ніж на 40 %. У біосфері ліс виконує унікальні функції: він поглинає вуглекислий газ, постачає понад 50 % кисню. Ліс сприяє збільшенню запасів підземних вод, зберігаючи вологу атмосферних опадів; завдяки лісові поверхневі води отримують рівномірне живлення підземними водами. Зменшуючи поверхневий стік, ліси уповільнюють водну і вітрову ерозію ґрунтів. Крім того, в лісових районах практично не відбувається замулювання річок, ставків, водосховищ. Ліс впливає як на мікроклімат (особливо міст), так і на клімат усієї планети. Вплив на глобальні кліматичні процеси тропічних лісів можна порівняти хіба що з океаном. їх вирубування (300 млн га, а за останні 30 років - 180 млн га) призвело до виникнення пустель на величезних територіях. Покрита лісом площа Землі з 50-х pp. до початку 80-х pp.скоротилася вдвоє. Велика роль лісу в природному балансі азоту. Листя, хвоя, шматки кори та гілки, відмираючи, поповнюють органічні рештки верхнього шару ґрунту, які за допомогою бактерій поступово перетворюються в органічні добрива. У планетарному масштабі найбільш значиму роль у стабілізації кисневого балансу в атмосфері відіграють бореальні хвойні ліси Північної півкулі та вічнозелені листяні ліси тропіків та субтропіків. Ліси утворюють на Землі найбільші екосистеми. У них акумулюється велика частина органічної речовини планети, яка використовується потім людиною як для особистих потреб, так і для відновлення зникаючих під час її господарської діяльності компонентів біосфери. У процесі використання лісових насаджень важливе значення мають їх санітарно-гігієнічні функції, які забезпечують створення екологічно сприятливого середовища для людини. Ліси активно перетворюють хімічні атмосферні забруднення, особливо газоподібні, та забезпечують біосферу киснем. Окрім того, ліс здатний поглинати окремі компоненти промислових забруднень. Деякі рослини, є індикаторами забруднення повітря. Незважаючи нате, що лісами вкрито всього 9 % земної поверхні, саме в лісових рослинних формаціях, що являють собою найбільшу концентрацію біомаси на одиницю площі, спостерігається висока інтенсивність кругообігу кисню і вуглекислого газу. Виробництво кисню лісом на 1 га площі в 3-10 разів перевищує його продукування польовими культурами. Це пояснюється, зокрема, величезною сумарною поверхнею листя деревних рослин. Кисень виділяється зеленим листям рослин завдяки фотосинтезу, тобто процесу створення рослинами органічних речовин із вуглекислого газу і води з допомогою світлової енергії. В сонячні дні, за дослідженнями фізіологів, 1 га лісу поглинає з повітря 220-280 кг вуглекислого газу і виділяє 180-220 кг кисню. Ліс, особливо хвойний, виділяє фітонциди, які вбивають багатьох хвороботворних мікробів, оздоровлюючи повітря. Фітонциди - це біологічно активні газоподібні речовини, які згубно діють або пригнічують інші живі організми (головним чином шкідливі мікроорганізми). Один гектар листяного лісу в період вегетації за день виділяє близько 2 кг летких фітонцидів, хвойного лісу - 5, а ялівцевого - до 30 кг. Тому максимальне збагачення селітебних територій міст і селищ рослинністю має виключно важливе санітарно-гігієнічне і лікувальне значення. Необхідно відзначити цілющі властивості лісового мікроклімату. Ліс позитивно впливає на психіку. У ньому висока іонізація, особливо в сосняку. Листя крон очищає повітря від шкідливих механічних домішок, значно знижує шум, усуває високочастотні звуки, володіє пило-захисними властивостями. У повітрі лісу відсутні патогенні мікроби. Мільйони гектарів лісу щорічно гинуть або пошкоджуються шкідливими промисловими викидами. Заданими Організації Об'єднаних Націй з питань навколишнього середовища (ЮНЕП), площа світових лісів зменшується щорічно на 25 млн га, що становить близько 1 % лісистості суші. При цьому ліс вирубується в основному в країнах "третього світу". Зелене вбрання планети зменшується здебільшого через інтенсивність заготівлі деревини, розчищення лісових площ під сільськогосподарські угіддя, пожеж і, звичайно, в результаті забруднення навколишнього середовища. Зменшується і генетичне різноманітність екологічних систем. З кожним роком зменшується масив тропічного лісу Південної Америки, що називається "легенями Землі", а це загрожує екологічною катастрофою глобального масштабу. Амазонський ліс, що займав у 1809 р. близько 7 млн км2, швидко знищують найпримітивнішим способом - його спалюють. Те ж відбувається в країнах Африки, в Індонезії, на Філіппінах, в Таїланді, Гвінеї. Тропічні ліси, які покривають 7 % земної поверхні в районах, близьких до екватора, що відіграють важливу роль у збагаченні атмосфери планети киснем та в поглинанні вуглекислого газу, скорочуються зі швидкістю 100 тис. км2 за рік. На грані катастрофи - зелені ресурси Філіппін. Сто років назад ліси покривали 16 млн га території цієї країни, а зараз - всього 900 тис. Збереглося тільки 22 % незайманих джунглів. А для того, щоб зберегти нормальний екологічний баланс, на думку вчених, на Філіппінах повинно бути покрито лісами 54 % площі. Проте там щогодинно знищується в середньому 25 га лісу, і при таких темпах лісозаготівлі останнє дерево в країні буде зрубане через 32 роки. Лісові ресурси займають менше 20 % загальної площі В'єтнаму, тоді коли 50 років назад вони покривали майже половину території. Несприятливий стан з лісами і на Європейському континенті. Ліси страждають від забруднення повітря газами та пилом із димових труб промисловості, електростанцій, міського господарства, кислотних дощів. Внаслідок цього в деревах підвищується вміст важких металів, свинцю, ртуті, миш'яку, кадмію. Під впливом шкідливих чинників значна кількість дерев усихає, знижується їх морозостійкість, збільшується зараження грибками, паразитами. Погіршується санітарний стан насаджень. Промисловими викидами ушкоджено ЗО % лісів Австрії, 50 % лісів Німеччини, ушкоджено ліси Чехії, Словаччини, Польщі. Поряд з чутливими до забруднення ялиною, сосною, піхтою стали ушкоджуватися такі відносно стійкі породи, як бук і дуб. Ліси скандинавських країн страждають від кислотних дощів, що утворюються при розчиненні двоокису сірки, яка викидається в атмосферу іншими європейськими країнами. Аналогічні явища відзначені в канадських лісах від забруднень, що переносяться із США. В кленових лісах від цих забруднень гине близько 70-80 % дерев. За даними ФАО (продуктової і сільськогосподарської організації при ООН), дефіцит у деревині в 2040 році буде становити 250 млн м3 щорічно. За останнє століття площа лісів земної кулі зменшилася вдвічі. Вирішення міжнародних глобальних проблем невід'ємне від розв'язання проблем національних. Наприклад, довгострокова національна лісова політика України щодо збереження й сталого управління лісовими ресурсами з метою підтримання біорізноманіття та посилення екологічних функцій лісів повинна враховувати закладені основи переходу людства від національних лісів до глобального лісового господарства, які відображені в Порядку денному XXIстоліття, "Лісових принципах" (Ріо-де-Жанейро. Конференція ООН з розвитку й охорони навколишнього середовища, 1992 p.), а також у "Конвенції про біологічну різноманітність", "Рамковій конвенції з регулювання клімату". Участь України у міжнародному політичному форумі з глобального лісового господарства в межах Міжурядової групи по лісах (1996 р.) також повинна бути націлена на прийняття всесвітньої Лісової конвенції. Вирішення проблем сталого (екосистемного) управління лісами України як національним надбанням неможливе без врахування того, що вони разом утворюють соціальні, екологічні та економічні умови, необхідні для життя людства на планеті, поступального розвитку країн світової співдружності. Міжнародне співробітництво лісових відомств щодо раціонального використання й відтворення лісових екосистем, особливо прикордонних (межуючих), може бути орієнтоване на взаємоприйнятне вирішення таких питань, як узгодження національних та міжнародних критеріїв й індикаторних показників стійкого управління лісогосподарською діяльністю, в тому числі оцінки еколого-еко-номічних збитків, пов'язаних із забрудненням та деградацією природного середовища; сприяння встановленню та практичній реалізації узгодженої екологічно орієнтованої лісової політики (на міжнародному та національному рівнях); розроблення та здійснення спільних міждержавного значення планів дій щодо лісів, особливо прикордонних, узгоджене розроблення та впровадження в практику господарювання дійових механізмів оцінки економічних й екологічних функцій лісових біогеоценозів. При цьому важлива роль повинна належати моніторингу впливу зовнішніх факторів на розвиток, збереження та управління лісовими екосистемами; формування адекватних позицій урядів щодо виконання взятих у Ріо-де-Жанейро (1992 р.) зобов'язань у галузі лісового господарства для забезпечення науково обґрунтованого регулювання та управління лісами, їхніми екосистемами. Для вирішення глобальних проблем лісового господарства у межах довгострокової лісової політики України потрібні нові форми сприяння на основі активної діяльності нашої держави під егідою міжнародних організацій, таких, наприклад, як Всесвітній фонд дикої природи (WWF), Міжнародний союз охорони природи (IVSH), Грінпіс, які залучають широкі маси населення, громадські організації до вироблення концепції ак- тивної природоохоронної політики, ефективних управлінських рішень у галузі раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Земельні ресурси. Земля завжди займала головне місце в перерахуванні національних багатств будь-якої держави. Структура світового земельного фонду, який складає 13400 млн га, представлена в табл. 6.9. Таблиця 6.9 Розміри та структура світоводо земельного фонду Земля є одним з головних природних ресурсів, джерело
м життя людей. Земля - це основа, базис, підвалина життя людини, а також головний засіб виробництва продовольства та сировини, основа сільськогосподарського виробництва. Найбільшу цінність мають обробні землі, що дають 88 % необхідних людству продуктів харчування. Основна частина обробних площ Землі розташована у Північній півкулі. Більше половини їх розташовано в Європі й Азії та 15 % - у Північній Америці. В середньому на душу населення у світі припадає 0,25 га орних земель. Важливе значення мають і пасовища, що забезпечують 10 % продуктів харчування. Структура земельного фонду Землі постійно змінюється. Впродовж тисячоліть людство веде вперту боротьбу за розширення земель, придатних для проживання та сільськогосподарського використання. вже про відносне скорочення (на душу населення), у зв'язку зі зростанням населення, особливо в країнах, що розвиваються. 15 років тому на душу населення Землі припадало 0,5 га, зараз - 0,35 га. У багатьох країнах світу площа орних земель надушу населення різко відрізняється. Так, наприклад, у США на душу населення припадає 0,65 га орних земель, у Німеччині - 0,12, у Великобританії - 0,11, вЯпонії - 0,03 га, а в Україні - 0,80 га. Збільшення антропогенних навантажень на земельні ресурси нашої планети, зумовлене зростанням населення та науково технічним прогресом, призвело до того, що площа земельних ресурсів, яка припадає на душу населення, скорочується щорічно на 2 %, а площа сільськогосподарських угідь - на 6-7 %. Хибне уявлення про невичерпність сільськогосподарських угідь зумовлює вилучення значних площ із сільськогосподарського виробництва. Так, площа, освоювана під забудівлю міст, поселень і промислових підприємств, подвоюється в країнах СНД кожні 15 років. У посушливих регіонах світу площа орних земель скорочується за рахунок опустелювання. Цей процес охопив 900 млн га і загрожує ще 300 млн га в межах більш ніж ста країн, переважно тих, що розвиваються. Експерти ООН підрахували, що при збереженні нинішніх темпів опустелювання за наступні 30 років воно може охопити територію, що дорівнює половині Західної Європи. У XXст. антропогенне навантаження на земельні ресурси різко зросло. З розвитком урбанізації міська промислова та транспортна забудова стала все активніше наступати на сільськогосподарські угіддя. Особливо великої шкоди завдає відкрита розробка корисних копалин. У результаті скорочення сільськогосподарських угідь навантаження на землю зростає, а забезпеченість земельними ресурсами зменшується. Спеціалісти підрахували, що площа сільськогосподарських угідь у світі щорічно зменшується на 6 млн га. Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури та інші впливи призводять до погіршення якості ґрунтів, зниження їх родючості. Головна причина - те, що інтенсивні технології сільського господарства зайшли в суперечність із функціонуванням екосистем, порушили природний кругообіг речовин та енергії в них. Найбільш шкідливими для навколишнього природного середовища є забруднення ґрунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб. У місцях випадання промислових викидів деградують природні і культурні біоценози, погіршуються фізико-хімічні властивості і біологічна активність ґрунтів, посилюється їх ерозія, виникає нове надзвичайно небезпечне явище підкислення чорноземів, знижується врожайність культур. Зокрема, в зоні впливу промислових комплексів у міру наближення до джерела викидів урожайність зернових культур зменшується на 20-30 %, соняшнику - 15-20 %, овочів - 25-30 %, кормових культур - 23-28 % і плодових - на 15-20 %. Складний характер має забруднення грунтів хімічними засобами захисту рослин. Зменшення в 2,5 раза обсягів використання пестицидів, яке має місце в останні роки, хоч і сприяло зменшенню забруднення ґрунтів та продукції! отрутохімікатами, проблему в цілому не вирішує. Рекреаційні ресурси. Нині багаті рекреаційні ресурси світу використовуються поки що недостатньо. Проблема ускладнюється тим, що найбільший рекреаційний попит має місце саме в густонаселених урбанізованих районах, особливо навколо найбільших міських агломерацій. Загальновідомо, що в цих районах територія досить інтенсивно використовується іншими галузями господарства й використання її з оздоровчою метою дуже ускладнюється. Тому так важлива порівняльна оцінка економіко-екологічної ефективності використання територіальних природних комплексів різними галузями світового господарства. Рекреаційні ресурси світу доцільно охарактеризувати у розрізі регіонів. Європа Завдяки сприятливим рекреаційним ресурсам Європа стала провідним регіоном світу в галузі санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму. На розвиток рекреаційного господарства країн Європи позитивно впливають такі економіко-географічні чинники: - вигідне економіко-географічне положення (близьке розташування однієї європейської країни до іншої, а також до Азіатського континенту); - високий рівень розвитку більшості країн Європи та порівняновисокий середній рівень життя у більшості європейських країн; - густа мережа шляхів сполучення на території Європи та її зручні транспортні зв'язки з іншими регіонами світу; наявність великої кількості транспортних засобів та відносно низька вартість проїзду з однієї країни до іншої; - розвинена рекреаційна структура, насамперед, високий рівеньрозвитку фонду розміщення рекреантів та значний досвід організаціїрекреації майже в усіх країнах Європи; - висока економічна ефективність рекреаційного господарства. Європа виділяється цілим комплексом сприятливих різноманітних рекреаційних ресурсів. Тут зосереджено цілющі мінеральні води, прекрасні пляжі, гірські території для організації зимового спорту, туризму, альпінізму. Переважна частина цього регіону має сприятливі для відпочинку та санаторно-курортного лікування кліматичні умови. До країн з найбільш сприятливими рекреаційними ресурсами належать, передусім, приморські, з найбільшою кількістю сонячних днів (Італія, Франція, Хорватія, Монако та ін.), країни з мальовничими гірськими ландшафтами та чистим повітрям (Швейцарія, Австрія). Територія Європи насичена цінними у пізнавальному відношенні історичними та архітектурними пам'ятками. На відносно невеликій території регіону спостерігається велика строкатість національного складу населення. Мільйони жителів Північної та Центральної Європи, а також численних рекреантів з інших регіонів планети приваблює сонячне узбережжя Середземного моря. Надзвичайно сприятливі природні рекреаційні ресурси Середземномор'я вдало доповнюються його вигідним економіко-географічним положенням, зручними шляхами сполучення, численними археологічними, історичними й архітектурними пам'ятками. Північна Америка До цього рекреаційного регіону належать дві країни - США та Канада. Розвитку рекреації тут сприяють такі природні та соціально-економічні чинники: вигідне економіко-географічне положення Північної Америки, що омивається трьома океанами (Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим), і є на перетині важливих морських комунікацій і повітряних трас; велика територія з її природним і соціально-економічним потенціалами, людськими ресурсами; багаті природні та соціально-економічні ресурси з визначними об'єктами; високий рівень економічного розвитку; високий рівень рекреаційної структури, включаючи всі види транспортних комунікацій, і велике насичення транспортними засобами. Латинська Америка Цей регіон охоплює всі країни Латинської Америки на південь від СІЛА. На міжнародному рекреаційному ринку він займає скромне місце, незважаючи на швидке зростання туризму та відпочинку у Мексиці та країнах Карибського моря. Це пояснюється, насамперед, такими причинами: - віддаленість регіону від інших густонаселених регіонів, де формуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія); - слабким розвитком транспортних комунікацій і низьким рівнемнасичення транспортними засобами; - недостатнім розвитком у більшості країн Латинської Америкирекреаційної інфраструктури; - низьким економічним рівнем більшості країн регіону та важкимматеріальним становищем їх населення; - відсутністю у багатьох латиноамериканських країнах політичноїстабільності. Азія В останні роки цей регіон відзначається швидким розвитком рекреаційної галузі. У перспективі дальшому розвитку рекреації в Азії будуть сприяти такі чинники: - сусідство з таким великим рекреаційним ринком, як Європа; - найбільша та наймісткіша серед інших територій світу територія; - територія омивається трьома океанами, багатьма морями та затоками, де проходять важливі морські комунікації; - надзвичайно різноманітні та багаті природні та культурно-історичні рекреаційні ресурси; - розміщення у межах території регіону важливих центрів паломництва; - надзвичайно велика етнічна строкатість населення Азії. У той же час Азія має і деякі негативні для розвитку рекреації чинники. Це, по-перше, несприятливі природні рекреаційні ресурси для організації масового відпочинку на величезній її території (пустелі, високогірні області, важкодоступні райони з джунглями та заболоченими ділянками тощо), а по-друге, невисокий рівень економічного розвитку більшості країн та їх непідготовленість до прийому рекреантів; слабкий розвиток транспортних комунікацій та нестабільне внутрішньополітичне становище в багатьох азіатських країнах. У майбутньому Азія зможе успішно розвивати рекреаційну галузь, якщо в цьому регіоні підвищиться матеріальний добробут і культурний рівень її численного населення. А це можливо лише за умови міцного миру в даному регіоні. Африка На сьогодні Африка перетворюється на важливий рекреаційний регіон світу. Найсприятливішими чинниками розвитку рекреації є близькість її до експортних ринків - Європи та Азії і наявність цінних в оздоровчому та пізнавальному відношенні ресурсів. До країн Африки потенційних рекреантів приваблюють: теплий клімат і щедрість сонця впродовж усього року; чудові пляжі, що тягнуться на багато кілометрів; екзотична флора та фауна, що збереглися в заповідниках і національних парках у незайманому вигляді; унікальні історичні та культурні пам'ятки. Багато африканських заповідників і національних парків мають світову славу, їх щорічно відвідують сотні тисяч туристів з усіх кінців планети. Загальна площа територій, що охороняються, досягає 1 млн км2, що становить 1/30 її території. Ускладнюють розвиток рекреації такі несприятливі чинники, як: - слаборозвинена рекреаційна інфраструктура (транспортні комунікації, засоби транспорту, об'єкти розміщення рекреантів); - несприятливі природні явища в деяких районах Африки (нестерпна спека, суховії або, навпаки, випадання надмірних опадів); - низький економічний рівень та недостатня стабільність внутрішнього становища у більшості африканських країн. Проте Африка має добрі перспективи для розвитку рекреаційної сфери в майбутньому. З поліпшенням економічного становища, зростанням їх політичної незалежності та культури населення можливості для розвитку оздоровлення, відпочинку та туризму будуть зростати. Завдяки своєму географічному положенню Африка має великі можливості для розвитку рекреації впродовж всього року. Це буде сприяти вирішенню проблеми сезонності рекреаційної діяльності, особливо в Європі та Північній Америці. Австралія та Океанія Цей регіон приваблює рекреантів сприятливими природними ресурсами для відпочинку біля моря і в горах, унікальністю та екзотичністю природи. Сприяє цьому також добре розвинене рекреаційне господарство, відмінно поставлений сервіс. Дуже привабливі такі рекреаційні ресурси Австралії та Океанії, як чудові морські пляжі. Організація катання на яхтах і водних лижах, підводного полювання робить відпочинок ще більш привабливим. В Австралійських Альпах розміщено гірсько-кліматичні курорти та добре обладнані центри зимових видів спорту. Найбільша кількість туристів відвідує Австралію та Океанію в зимові місяці, що для Європи та Північної Америки є періодом спаду рекреаційної активності. Це, по-перше, сприяє пом'якшенню сезонних коливань у відпочинку і, по-друге, відкриває перед Австралією та Океанією широкі можливості для подальшого розвитку рекреаційної галузі. Клімат. Глобальне потепління клімату, яке нині спостерігається, пов'язане, в першу чергу, з посиленням так званого "парникового ефекту" через антропогенне збільшення концентрації вуглекислого газу, метану й інших атмосферних газів, змін у землекористуванні і ландшафтах. При цьому швидкість зростання концентрації СО2 не має аналогів в історії Землі. Одну із основних причин різкого потепління клімату вбачають у перенасиченні атмосфери різними промисловими викидами, зокрема вуглекислим газом. Парниковим ефектом називають підвищення температури поверхні Землі внаслідок відносно хорошої прозорості атмосфери відносно сонячного випромінювання й ЇЇ непрозорості відносно інфрачервоного випромінювання. Механізм "парникового ефекту" був описаний ще в 1860 р. відомим англійським фізиком Тіндалом. У загальних рисах він пояснюється поглинанням в атмосфері теплового інфрачервоного випромінювання, яке виходить від земної поверхні (нагрітої сонцем) із наступним його ізотропним перевипромінюванням в атмосфері, що призводить до повернення частини первісного теплового випромінювання до по- верхні. Цей додаток до сонячної енергії, що падає на земну поверхню, викликає ЇЇ додаткове розігрівання. У середньому земна поверхня поглинає 168 Вт/м3 сонячної енергії, а випускає 390 Вт/м3 теплової, причому 324 Вт/м3 повертається назад через парниковий ефект. Без парникового ефекту було б взагалі неможливе життя на Землі (у всякому випадку у звичних формах), оскільки середня глобальна температура тоді була б рівною -20 °С замість +15 °С. Нині щорічний світовий обсяг викидів парникових газів оцінюється в 25,7 млрд т еквівалента СО2 (понад 25 % припадає на США, близько 25 % - на країни ЄС, 14 % - на Китай і понад 7 % - на Росію). Для вирішення глобальної проблеми стабілізації клімату на планеті й обмеження емісії парникових газів, на думку багатьох спеціалістів, потрібні величезні ресурси та координація зусиль політичних діячів і спеціалістів із найрізноманітніших галузей знань: економістів, математиків, фізиків, медиків, соціологів тощо. Вперше Світова конференція з проблем клімату була проведена у 1979 р. Декларація, ухвалена на конференції, закликала уряди країн передбачати та попереджувати викликані антропогенною діяльністю потенційні зміни клімату, що можуть негативно впливати на середовище життєдіяльності людини. При підтримці Програми ООН із навколишнього середовища ЮНЕП (UnitedNationsEnvironmentProgramme) і Всесвітньої метеорологічної організації (WorldMeteorologicalOrganization) у 1988 p. була створена авторитетна Міжурядова комісія зі змін клімату ІРСС (TheIntergovernmentalPanelonClimateChange), основними завданнями якої є: - оцінка доступної наукової інформації з питань зміни клімату; - оцінка соціально-економічних наслідків кліматичних змін і їх діяна навколишнє середовище; - розробка стратегії реагування на ці зміни. ІРСС відзначає, що внаслідок потепління клімату можливі збитки в сільському господарстві можуть виникнути через зменшення вологості ґрунту, збільшення кількості шкідників рослин і тварин, а також внаслідок стресової дії тепла. Крім цього, в одних регіонах може зрости ерозія ґрунту у зв'язку зі збільшенням кількості опадів, тоді як в інших - посиляться засухи. Моделі передбачають, що в багатьох регіонах середніх широт (наприклад СІЛА), кількість засушливих років може зрости з 5 % у теперішній час до 50 % до 2050 р. Але відзначаються й можливі позитивні ефекти для економіки. Так, зросте період, сприятливий для росту рослин, очікується збільшення врожаю при рості кон- центрації С02 через відому стимулюючу дію вуглекислого газу на фотосинтез рослин. Згідно з лабораторними експериментами, подвоєння концентрації СО2 може на 1/3 збільшити врожайність рису, сої та інших культур. За останні 100 років середньорічна температура на Землі підвищилася майже на 0,5-0,7 °С. З цим явищем, на думку вчених, пов'язані глобальні зміни клімату. Системні дані метеорологічних спостережень показують, що для останніх десятиліть є характерними найбільші коливання температур та кількості опадів. Як твердять спеціалісти, глобальне потепління може призвести до підйому рівня Світового океану на 90 см, зміни режиму випадання опадів на тих чи інших територіях, зміни напрямів морських течій тощо. Також очікується підвищення рівня моря приблизно на 0,5 м до 2100 p., що здебільшого відобразиться на прибережних зонах і на невеликих островах. У літературі розглядаються такі види збитків від підвищення рівня моря: додаткові капіталовкладення в берегоохо-ронні споруди; збитки, пов'язані з втратами прибережних земель; затрати в результаті частих повеней. Для всього світу підвищення рівня моря на 0,5 м до кінця століття потребує вкладень близько 1 млрд дол. щорічно, а очікувані економічні втрати складуть приблизно 50 млрд дол. Згідно з оцінками, у випадку підвищення рівня океану на 1 м приблизно на 20 % зросте кількість людей, які опиняться в зоні можливих повеней. У лісовому господарстві передбачається збільшення кількості лісових пожеж і скорочення лісів внаслідок посух, яке компенсується інтенсивним ростом лісів через збільшення концентрації СО2 в атмосфері. Підвищення температури повітря призведе до збільшення концентрації тропосферного озону й інших шкідливих газів. За деякими оцінками, заходи щодо відновлення якості повітря до попереднього рівня потребують близько 15 млрд дол. у рік. Аналогічні заходи щодо відновлення якості води потребують від 15 млрд дол. до 67 млрд дол. у рік. У цілому для світової економіки очікувані економічні втрати складають 1,5-2 % ВНП або близько 300 млрд дол. у рік. Прогнозні дані на 2200-2300 pp. свідчать, що внаслідок збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері середньоглобальна температура збільшиться на 6-18 °С, а рівень океану підвищиться на 2-3 м. При підвищенні середньоглобальної температури на 10 °С очікується, що тільки США втратить близько 300 млрд дол. у рік, або близько 6 % ВНП. Для кардинального поліпшення кліматичних прогнозів нині розгорнуті широкомасштабні розробки в рамках Всесвітньої програми досліджень клімату (WorldClimateResearchProgramme) і Міжнародної геосферно-біосферної програми (InternationalGeosphere-BiosphereProgramme). Все це такождозволяє надіятись на суттєве покращення кліматичних прогнозів у найближчому майбутньому. Світовою спільнотою прийнято ряд важливих міжнародних угод, зокрема Рамкова конвенція ООН зі змін клімату (1992 p., Ріо-де-Жанейро), Угоди щодо обмежень викидів СО2 (1997 p., Японія). У1995 р. багатьма країнами була підписана "Рамкова конвенція щодо кліматичних змін" (UNFCCC - UnitedNationsFrameworkConventiononClimateChange), у ст. 2 якої записано: " Мета конвенції.. .досягнути стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, що виключає небезпечне антропогенне втручання в кліматичну систему..." Європейська комісія висунула вимоги до всіх індустріальних держав до 2010 р. скоротити викиди, що викликають парниковий ефект, на 15 % порівняно з їх обсягом у 1990 р. Бурхливе, соціально-економічно детерміноване розширення енергетичного сектора в країнах Третього світу викликає обґрунтовану тривогу за майбутнє клімату на планеті. За 1990-1995 pp. викиди двоокису вуглецю зросли там на 21,3 % у порівнянні з 3,8 % у країнах ОЕСР. Згідно з прогнозами, до 2030 р. країни, що розвиваються, будуть забруднювати атмосферу більше, ніж Японія, Західна Європа і США разом узяті, хоча нині країни "золотого мільярда" тримають першість у забрудненні навколишнього середовища. США залишаються лідером забруднення СО2 й іншими "парниковими газами", частка всієї Північної Америки оцінюється в 26,4 %, ЄС - 14,7 %. Світовою радою підприємців з питань сталого розвитку розроблений сценарій світового розвитку - Geopolity (1996 р.), у якому ставка робиться на створення супернаціональних організацій, наділених достатніми повноваженнями для застосування санкцій. Виникає питання: чи можливе застосування будь-яких санкцій до країн (наприклад Індія, Китай), які нарощують свій економічний потенціал? Розвинуті країни несуть головну відповідальність за забруднення природного середовища і виснаження невідновних ресурсів. За даними Міжурядового агентства з питань зміни клімату, 74 % викидів вуглецю в атмосферу здійснюють розвинуті, і лише 26 % - країни, що розвиваються. В перерахунку на душу населення в розвинутих країнах цей показник у десять разів вищий, ніж у країнах, що розвиваються. Тому для подолання екологічної кризи необхідно ввести обмеження на обсяги забруднення природного середовища. У 1997 р. на Міжнародній конференції з глобальних змін клімату в Кіото індустріальні країни підписали протокол про скорочення викидів парникових газів до 2008-2012 pp. на 5,2 % (США на 7%) порівняно з 1990 р. Це важлива подія, оскільки прогнозні дані щодо США показують, що без таких обов'язкових обмежень, викиди у цій країні можуть у 2010 р. перевищити рівень 1990 р. на 30 %. Наша цивілізація перебуває на порозі важливих рішень, коли людство повинно шукати можливості збереження майбутнього нашої планети і впроваджувати їх. Підписання Кіотського протоколу урядами багатьох країн підтверджує рішучість протистояти глобальному потеплінню клімату. Після підписання Кіотського протоколу багато держав усвідомили, що потрібно скорочувати споживання викопного палива. Запаси нафти і газу в ЄС і Північній Америці стрімко скорочуються. Згідно зі звітами Європейської комісії, ЄС на 50 % залежить від імпорту нафти і газу. Ця залежність від політично" нестабільних регіонів зросте до 2030 р. до 70 %, якщо не будуть вжиті заходи щодо збільшення енергоефективності будівель, споруд і використання альтернативних джерел енергії. Європейською комісією підготовлено розпорядження щодо енергоефективності, яке дасть можливість скоротити споживання енергії на опалення і кондиціонування, гаряче водопостачання і освітлення будівель на 22 % до 2012 р. Якщо це буде виконуватися, то будуть дотримуватися і зобов'язання, прийняті ЄС за Кіотським протоколом - скоротити викиди СО2 на 8 % до 2012 р. За К. Кондратьєвим глобальні викиди СО2 (у млн т вуглецю) з 1990 по 1995 pp. збільшилися з 5943 до 6056. При цьому ні США, ні Японія не знизили викидів, лише деяке їх скорочення відбулося у ФРН (на 9,9 %), а значне - в країнах з величезним економічним спадом (у Росії - на 24,1 %, на Україні - 43,5 %). Сценарії розвитку глобальних соціаль-но-економічної та природно-кліматичної систем на найближчі 100 років показують, що концентрація парникових газів в атмосфері при відсутності спеціальних заходів щодо обмеження їх емісії (особливо від спалювання органічного палива) підвищиться в порівнянні з рівнем 2000 р. у діапазоні 33-242 %. У1000-1750 pp. концентрація вуглекислого газу в атмосфері становила 280 частин на 1 млн, нині вона досягла 368 частин, а в перспективі може зрости до 450-1000 частин на 1 млн і вище. Такий ріст призведе, на думку І.Башмакова, до підвищення середньої приземної температури на 1,4-5,8 °С, а у північній півкулі - на 2-8 °С. Саме тому постає завдання не стільки збереження клімату, скільки пом'якшення антропогенного впливу на його зміни чи його стабілізацію. В будь-якому випадку для пом'якшення антропогенного впливу потрібно буде стабілізувати на певному рівні концентрацію парникових газів, а значить, знизити чи обмежити ріст їх емісії. Життя на планеті залежить від різниці температури всього в декілька градусів за Цельсієм. Навіть невеликі зміни клімату можуть трагічно вплинути на середовище проживання людей. Надто зростаюче споживання викопного палива призводить до глобального потепління з усіма його наслідками. Підвищення температури в останні роки є рекордним за останні декілька століть. Якщо для того, щоб зменшити залежність людства від викопного палива і скорочення забруднення атмосфери землі "парниковим" газом нічого не буде зроблено, то викиди СО2 зростуть на 33-40 % протягом наступного століття, піддаючи людство і цілі екосистеми величезному ризику. Більш конкретно визначити вплив глобальних змін клімату на економіку важко, адже відомий фізик Денніс Габор говорив: "Ми не можемо передбачити майбутнє, можемо лише придумати його..." |
|||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||
Информация, релевантная "6.2. Основні проблеми глобальної екології" |
|||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||