Економічна наука має не тільки специфічним предметом, але й особливим методом дослідження. Слово "метод" у перекладі з грецької означає "шлях до чого-небудь". Стосовно до економічної науці - це шлях до досягнення наукової істини економічних процесів. Тому методи вивчення економічної науки не тільки відображають пізнані закони світу економічної реальності, а й виступають засобом його подальшого пізнання. Світ економічної реальності складний і заплутаний. Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб привести в систему хаотичний набір фактів. Економічна теорія встановлює зв'язки між фактами, узагальнює їх і виводить на цій основі певні закономірності. У побудові закономірностей використовується метод узагальнень і абстракцій, спрощує процес аналізу економічного явища. Абстракції припускають, що всі інші явища, за винятком тих, які в даний момент аналізуються, залишаються незмінними. Наукова абстракція означає виділення найбільш істотних сторін досліджуваного явища і відволікання від усього другорядного і випадкового. Таким чином, узагальнення і є абстрагування і навмисне спрощення. Економічна теорія - це модель, тобто спрощена картина економічної реальності. Така модель дозволяє краще зрозуміти економіку, оскільки вона абстрагується від непотрібних деталей дійсності. Водночас економічна теорія будується на фактах, і тому вона реалістична. При дослідженні функціональної і кількісної залежності економічних явищ широко використовується математичний інструментарій. Змінні величини,
міняють своє значення під впливом різних факторів, позначаються стандартними літерними символами. Наприклад, латинськими буквами Р позначається ціна, D - попит, S - пропозиція і т. д. Якщо дві змінні величини економічного дослідження ж і у пов'язані функціональної залежністю, то на математичній мові це означає, що у є функцією х [у=/ (х)]. Але для економічного аналізу недостатньо показати цю залежність, треба розкрити, яким чином вони пов'язані, тобто як змінюється у в залежності від змін х. Найбільш наочно характер взаємин двох величин визначає графічна форма функцій. В економічній теорії широко використовується традиційна для математики декартова система координат, представляє собою дві взаємно перпендикулярні осі: вісь ординат і вісь абсцис. Залежність двох величин буде відображати крива (з відомою часткою наближення). І чим більше вихідних даних для побудови графіка, тим точніше крива опише характер залежності цих величин (всі інші змінні фіксуються). Однак зайва математизація економічної теорії може відвести дослідження в область наукових абстракцій, далеких від реальної дійсності. Економічна теорія виводить закони на основі двох рівнів аналізу: мікроекономічного та макроекономічного. У процесі мікроекономічного аналізу досліджуються конкретні економічні одиниці: окрема галузь, конкретна фірма чи економічні показники діяльності окремої фірми. Мікроекономічний аналіз необхідний для того, щоб розглянути специфічні
компоненти економічної системи. Макроекономічний аналіз використовується для дослідження або економіки в цілому, або її основних складових, які називаються агрегованими показниками (наприклад, державний сектор, національний продукт, національний дохід). Макроекономічний аналіз пріменяется'для характеристики загальної картини економіки або зв'язків між окремими агрегатами. Тому макроекономічний аналіз оперує такими величинами, як валовий обсяг продукції, валовий обсяг доходу, загальний рівень цін і т. д. Хоча в мікро-і макроанализе економічні явища розглядаються під різним кутом зору, методи та інструменти дослідження одні й ті ж. Використання мікро-та макроекономічного аналізу не означає різкого поділу економічної теорії на окремі розділи, коли одні теми ставляться до мікроекономіки, інші - до макроекономіки. В останні роки у важливих областях аналізу відбувається злиття мікро-та макроекономіки. Наприклад, сучасна безробіття - проблема не тільки макроекономічного аналізу. Для визначення її рівня важливе значення має аналіз функціонування конкретного товарного ринку і ринку робочої сили. « Попередня
|