| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Динаміка і структура міжнародного обмін |
||
|
Сучасна міжнародна торгівля розвивається високими темпами. У період 1950-1994 рр.. світовий торговий оборот зріс у 14 разів. Згідно з оцінкою західних фахівців, період 1950-1970 рр.. можна охарактеризувати як «золотий вік» в розвитку сучасної міжнародної торгівлі. Саме тоді спостерігався щорічний 7-відсоткове зростання вартості світового експорту. Проте вже в 70-і роки він знизився до 5%, ще більше скоротившись у 80-і роки. Наприкінці 80-х світовий експорт характеризувався помітним пожвавленням (до 8,5% в 1988 р.). Далі, після явного спаду на початку 90-х років, в середині поточного десятиліття обсяг світової торгівлі знову демонструє високі стійкі темпи зростання. У 1995 р. він збільшився майже на 9,0%, в 1996 р. - на 8,0%, в 1997 р. - на 9,5%, що стало рекордним показником за минулу 20 років. За попередньою оцінкою, в 1998 р., незважаючи на регіональні та світові фінансові потрясіння, темпи зростання міжнародної торгівлі складали 6,0%. Слід мати на увазі, що в абсолютному вираженні сумарна вартість світового експорту збільшилася в 1980-1998 роках приблизно в 3 рази - з 2,0 трлн. доларів США до майже 6,0 трлн. доларів США. Згідно з прогнозами, динаміка світового товарного експорту буде виглядати наступним чином: в 1999 р. - 6,4 трлн. доларів, у 2000 р. - близько 7,0 трлн. доларів США. Подібний стійке зростання міжнародної торгівлі з'явився наслідком прояву ряду факторів. На думку вітчизняних дослідників, до них відносяться: (1) розвиток міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва; (2) НТР, сприяє оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорює реконструювання старих; (3) активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку; (4) регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі за допомогою заходів Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (ГАТТ), а нині - Всесвітньої торгової організації (ВТО); (5) лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, що включає скасування кількісних обмежень імпорту та істотне зниження мит - освіту вільних економічних зон; (6) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі; (7) отримання політичної незалежності колишніх колоніальних країн. Необхідно також мати на увазі, що в післявоєнний період протягом багатьох років міжнародний обмін залишається найбільш динамічно розвиваються сектором. Так, темпи його щорічного зростання істотно (останнім часом - багаторазово) випереджають показники зростання світового господарства, складаючи відповідно: у 1954-1963 рр.. - 7,1% і 5,2%; в 1964-1973 рр.. - 8,7% і 5,7%; в 1974-1990 рр.. - 4,5% і 3,2%; в 1991-1996 рр.. - 5,6% і 1,5%. Це обумовлено, на думку експертів, постійно зростаючими масштабами активності і ступеня залученості окремих країн і регіонів у процеси міжнародного обміну. Проте за останні десятиліття проявились помітні відмінності в темпах росту і напрямках зовнішньоторговельної (насамперед - експортного) діяльності суб'єктів світової торгівлі [см. таблицю 4]. Подібні тенденції привели до суттєвих зрушень як географічної, так і товарної структури сучасної міжнародної торгівлі. Географічна структура міжнародного обміну являє собою систему розподілу товарних потоків між окремими країнами, групами країн, формованими або за територіальною, або за організаційною ознакою. Нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі особливо чітко простежувалася в другій половині поточного століття, що вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. США поступово втрачали своє домінуюче положення в системі міжнародного обміну. Так, якщо в 1950 р. на частку цієї країни припадала 1/3 усього світового експорту, то в 1995 р. - тільки менш 1/8. Експорт Німеччини, навпаки, наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини істотними темпами зростав експорт та інших західноєвропейських країн. У 90-ті роки Західна Європа перетворюється на головний центр сучасної міжнародної торгівлі. Сукупний експорт цього регіону майже в 4 рази перевищує експорт США. Крім того, в 80-і роки значний ривок у сфері міжнародного обміну зробила і Японія. У 1983 р. ця країна вперше змогла вийти на перше місце в світі з вивезення машин та обладнання. Нині Японія значно випереджає всі країни з експорту легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки та інших товарів. Одна третина японського вивозу припадає на США. Дефіцит США в торгівлі з Японією в 90-ті роки знаходиться приблизно на рівні 50-60 млрд. Поступове зниження домінуючої ролі США в міжнародній торгівлі певною мірою було пов'язане зі зниженням конкурентоспроможності американського виробництва. До кінця 80-х рр.. Японія стала вибиватися в лідери, протягом шести років первенствуя за цим показником. До середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі за конкурентоспроможністю. Але за ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також і Японія. Таблиця ДОЛЯ КРАЇН І РЕГІОНІВ У СВІТОВОМУ ЕКСПОРТІ (%) * Центральна та Східна Європа ** Латинська Америка На тлі відбувалися змін практично постійним протягом останніх двох десятиліть залишалося розподіл пайової участі різних груп країн у міжнародному обміні [см. таблицю 4]. Так, питома вага промислово розвинених країн у світовому експорті коливався в останні двадцять років у межах 70-76%; частка держав світу, що розвивається - в інтервалі 20-24%, а колишніх соціалістичних країн - не перевищувала 6-10%. Небезінтересна також динаміка міжнародного обміну по окремих товарних категоріях. Протягом останніх десятиліть випереджаючими темпами розвивалася торгівля готовими промисловими виробами, а всередині цієї групи - по наростаючій - обмін машинами та обладнанням, засобами зв'язку, електро-та електронної техніки, комп'ютерами, ще швидше - торгівля комплектуючими, вузлами до агрегатів, які поставляються в рамках виробничої кооперації, по каналах ТНК. Крім того, в цей же період відбувався форсований зростання міжнародної торгівлі послугами (невидимий експорт), частка якої в сукупної вартості світового вивезення в 1996 р. досягла приблизно 20%. Внаслідок досить помітних змін в структурі промислового виробництва виявилися і зрушення в товарній структурі міжнародного обміну. Згідно з останніми оцінками, в 1955-1994 рр.. відбулося різке зниження у світовому експорті питомої ваги сільськогосподарських товарів - з 34,9% до 11,9%, продукції добувної промисловості - 23,2% до 13,6%. Навпаки, вельми істотно в світовому вивезенні зросла частка готових виробів - з 40,9% в 1955 р. до 71,5% в 1994 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" Динаміка і структура міжнародного обмін " |
||
|
||