| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.1.3. Назрілі зміни у формах і методах державного регулювання економіки |
||
|
В економічному житті країни держава повинна виступати передусім як владна структура, що встановлює правила поведінки на ринку господарюючих суб'єктів і впливає своїми обов'язковими приписами на умови функціонування ринкових суб'єктів. Найважливішим завданням держави є продовження розробки стабільною і несуперечливої правової бази, заповнення наявних тут численних прогалин. Владні функції можуть реалізовуватися як на базі прийняття нормативних актів загальної дії, які стверджують єдині для всіх суб'єктів господарювання правила поведінки, так і шляхом встановлення різних правових режимів для окремих груп господарюючі суб'єктів. Правове регулювання різних режимів необхідно, в настності, для реалізації політики селективної підтримки реального сектора економіки. | При цьому важливо забезпечити не індивідуальний, а нормативний підхід до надання пільг на основі конкурентності та гласності. Водночас не можна виключати застосування та індивідуальних адміністративних актів управління, коригувальних поведінка окремих підприємницьких структур в громадських інтересах. В умовах перехідного періоду велику роль відіграють регулюючі функції держави з використанням широкого набору інструментів. Ядром системи могло б стати індикативне планування. Слід законодавчо визначити статус індикативних планів, їх місце в системі економічних регуляторів і порядок розробки. Цим цілям сприяла б розробка спеціального закону «Про планування і довгострокових національних програмах соціально-економічного розвитку». На реалізацію економічної стратегії повинні бути налаштовані і інші економічні регулятори - податкові, бюджетні, фінансово-кредитні, державні замовлення, федеральні і регіональні-цільові Програми та ін При цьому важливо забезпечити гнучкість у використанні економічних регуляторів стосовно складається економічної ситуації, до етапів реалізації економічної стратегії. В системі економічного регулювання важливе місце повинні зайняти державні замовлення за рахунок коштів федерального і регіональних бюджетів. Державні замовлення, підвищуючи попит на внутрішньому ринку, здатні стимулювати розвиток не тільки оборонних, а й цивільних галузей народного господарства, стимулювати проведення наукових досліджень, створення та впровадження нової техніки і технології. Очевидно, що потрібно рішуче долати сформовану порочну практику затримки з оплатою виконаних державних замовлень. Роль держави в економіці полягає також і в тому, що держава є крупним учасником ринку в особі державних підприємств і корпорацій. Державний сектор економіки має стати важливим, реально і ефективно діючим інструментом проведення соціально-економічної стратегії. Управління державним сектором не може обмежитися рішенням чисто фінансових за- дач. Воно повинно переслідувати загальноекономічні, науково-технічні, соціальні та екологічні цілі. Враховуючи значимість державного сектора для стабілізації і підйому економіки, слід змінити підхід до продовження приватизації, зберегти контроль за великими підприємствами, що мають важливе значення для національної економіки, зняти обмеження на терміни закріплення в державній власності пакетів акцій акціонованих підприємств. Найважливішою функцією держави є вирішення соціальних проблем: регулювання трудових відносин, проведення державної політики в галузі заробітної плати, регулювання цін на соціально значимі товари і послуги, сприяння працевлаштуванню незайнятого населення, перепідготовка кадрів відповідно до вимог ринку праці і т.п. Роль держави в регулюванні економіки повною мірою повинна проявитися і в тому, що держава є соціальним партнером, що стоять вище інтересів окремих кланів і груп. Підвищення дієвості системи державного регулювання у вирішальній мірі залежить від перетворень в організаційній структурі управління на всіх рівнях виконавчої влади - федеральному, суб'єктів Федерації і місцевого самоврядування. Доцільно провести зміни в організації, методах управління і регулювання урядових органів, в першу чергу в системі функціонального і галузевого управління. Необхідно надати нову якість Міністерству економіки. Йому на ділі має належати лідируюча роль у розробці довго-та середньостроковій економічної політики, індикативних планів, цільових програм з їх реалізації, виробленні спільно з іншими економічними відомствами (Міністерством фінансів, Центральним банком) несуперечливої системи економічних регуляторів, спрямованих на досягнення цілей економічної стратегії. У зв'язку з цим належить істотно підвищити рівень узгодженості в роботі економічних відомств, удосконалити механізми координації їх діяльності. Важливим завданням галузевих органів управління повинна стати підтримка підприємництва, взаємодія з корпораціями та їх альянсами - фінансово-промисловими групами (ФПГ), кон- сорціумамі. Особливого значення набуває стимулювання створення ФПГ. Слід стреміться.к формуванню 150-200 великих ФПГ, здатних забезпечити структурні зрушення, конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках. При організації ФПГ доцільно заохочувати взаємодію і множення можливостей, пов'язаних з інтеграцією економічного і фінансового потенціалу великих виробничих і фінансових структур. Державна підтримка підприємництва повинна включати в себе як пряме фінансове субсидування, пільгове кредитування та селективне гарантування кредитів, так і надання пільг з оподаткування, участь держави в співзасновництві з організації нових підприємств, формування та регулювання ринку праці, надання вигідних держзамовлень. Важливу роль відіграє сприяння в підготовці кадрів і розгортання державної мережі підготовки фахівців для роботи в умовах ринкової економіки, забезпечення правових пільг підприємницької діяльності у вільних економічних зонах, координація діяльності спілок та асоціацій підприємців; Життєво важливо вирішити проблему впорядкування та підвищення ефективності управління державною власністю. Слід провести чітке розмежування повноважень з управління державною власністю між законодавчою і виконавчою владою, з одного боку, і між органами останньої різних рівнів - з іншого. У завдання законодавчої влади з управління державною власністю може входити прийняття програм приватизації, затвердження рішень уряду про інші великі операції з держвласністю (проведення заставних аукціонів, укладення концесійних договорів, продаж або придбання майна). Повноваження уряду можуть охоплювати прийняття рішень про операції з державною власністю, розподіл функцій і завдань з управління держвласністю між міністерствами і відомствами, затвердження на посаду керівників великих підприємств і корпорацій, що мають важливе значення для економіки Росії. Потрібно більш чіткий розподіл повноважень з управління держвласністю між Держкоммайном та галузевими органами. Завданнями Держкоммайна могли б стати розробка і реалізація програм приватизації, підготовка пропозицій щодо здійснення інших операцій з госсобственостио та їх практична реалізація, ведення реєстру держвласності, здійснення контролю за ефективністю її використання. Нагальним завданням є реформування управління на рівні акціонерних товариств з участю як державного капіталу, так і приватизованих підприємств. Таким чином, основні функції і завдання держави в перехідній економіці можна звести до наступного: створення спільних законодавчих та правових передумов, свого роду правил гри для ринкової економіки; пряме державне володіння і управління основними ком понентами інфраструктури народного господарства, природними монополіями, особливо важливими в політичному, економічному та фінансовому відношенні виробництвами (оборонна продукція, виробництво дорогоцінних металів, алмазів, алкогольні напої); розробка і проведення активної промислової політики, участь у ключових інвестиційних, структурно-технологічних програмах шляхом повного або часткового фінансування, надання економічних гарантій, пільгових кредитів та інших видів фінансової допомоги; участь в розподілі і перерозподілі ВНП через госбюд жет, активне використання таких інструментів макроекономічної чеського регулювання, як податки, акцизи, тарифи, мита, банківський відсоток, антимонопольний контроль над цінами, управління грошовим обігом і т.д. Розвиток і зміцнення загальнофедеративного почав у регулюванні економічних і соціальних процесів при недопущенні уніта рістскіх тенденцій і одночасно створення умов для максі мальної самостійності, самофінансування та управління регіонів, що виключає водночас самоуправні, сепаратор. ві дії по питань, що зачіпають інтереси Федерації в цілому чи інтереси інших її суб'єктів; проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої, з одного боку, на поступове входження країни в систему нормальних міжнародних економічних відносин, а з іншого - на захист основних осередків оздоровлення та розвиток національної економіки за допомогою протекціоністських заходів до того моменту, поки вони не опиняться в змозі успішно конкурувати на світовому ринку; перенесення центру ваги з імпорту товарів на імпорт капіталу; запобігання витоку і заохочення репатріації національного капіталу з-за кордону; проведення соціальної політики, управління соціальними процесами (політика в області зростання доходів і їх дифференциа- ції, соціальні трансферти, програми розвитку галузей виробництва і нематеріальних форм багатства - науки і культури, освіти, охорони здоров'я тощо). У саме ринкове господарство повинні бути вбудовані компоненти, що забезпечують його соціальну спрямованість. Ускладнення економічної ролі і функцій держави в ринковій економіці надає надзвичайну актуальність боротьби з бюрократизмом і розкладанням державного апарату в центрі і на місцях, корупцією, зрощенням з тіньовою економікою, мафіозними структурами. Головні засоби для цього - подолання авторитарних тенденцій в державному будівництві, підвищення ролі виборних, представницьких, органів, всебічна підтримаю і розвиток різних форм громадського контролю за діяльністю. Державного апарату на всіх рівнях - федеральному, республікансько-обласному та муніципальному. Важливу роль покликані відігравати також розробка детальної системи нормативів під взаімортношеніях державного апарату і господарських суб'єктів, можливо більш повний перехід від дозвільного до реєстраційного порядку отримання прав на ту чи іншу діяльність, широке застосування системи відкритих аукціонів та конкурсів при виділенні ліцензій, видачу вигідних кредитів, пре -доставлянні пільг. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.1.3. Назрілі зміни у формах і методах державного регулювання економіки " |
||
|
||