Головна |
« Попередня | Наступна » | |
18.3. Суперечності і проблеми світової економіки |
||
З одного боку, проявилася тенденція до взаємодії і взаємозалежності країн, обумовлена високим рівнем техніко-технологічного розвитку, використанням глобальних інформаційних систем, що визначають характер взаємозв'язку між учасниками світового господарства. При цьому виділилася група країн, що мають стабільні, достатньо високі показники економічного розвитку - США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція та ін З іншого боку, країни, що не мають досконалої техніко-технологічної бази, опинилися в невигідному становищі. В системі міжнародного поділу праці за рівнем "технологічності" виділяються дві групи країн: 1) орієнтовані на наукомістку продукцію (насамперед, розвиток машинобудування і металообробку - Великобританія, Німеччина, Угорщина, Франція, Чехія, Швеція, Респ. Корея, Сінгапур, США та ін.);
2) орієнтовані на сировинні джерела (паливно-енергетичний комплекс - Росія, Казахстан, Грузія, Туркменія) (табл. 18.1). При цьому для більшості високорозвинених країн характерна стабільна, стійка тенденція макроекономічного зростання. Разом з тим, можна відзначити виділення ряду в минулому відносно не розвинених країн, що здійснюють «скачок», що забезпечують надзвичайно високий рівень економічного зростання - Китай, Ірландія, Індонезія, Сінгапур, та ін Таким чином, в світі є неоднорідна ситуація: більшість високорозвинених, високотехнологічних країн мають стійкий рівень розвитку, що дозволяє їм «на рівних» взаємодіяти в інтегрованій світовій економіці.
* Близько рівні мають Казахстан, Грузія, Туркменія. Росія і країни світу. Статистичний збірник. 2002. С. 159. Друга група - країни з коливальної динамікою рівнів економічного зростання. При цьому для ряду з них характерні високі, для інших - низькі темпи економічного зростання. Результати їх участі в інтеграційних процесах також неоднозначний-ни. Як правило, в системі взаємодії виграють високорозвинені країни, що мають відпрацьовані технології бізнесу, що працюють на їх користь. Для країн з недостатньо високим рівнем економічного розвитку взаємодія з високотехнологічними країнами загрожує стабілізацією відсталості, збереженням потворною, як правило, сировинної спеціалізації. При цьому настільки ж закономірно збереження тяжкого становища проживає в них населення. Зокрема, згідно з проведеними Світовим банком в кінці 90-х рр.. дослідженнями, в нових, динамічно розвиваються, незважаючи на успіх, зберігається тяжке становище населення. Наприклад, в Китаї менш ніж на 2 дол на день проживає 53,7%, на 1 дол - 18,5% населення; в Індії - відповідно 86,2 і 44,2%, в Індонезії - 66,1 і 15 , 2%, у Пакистані - 84,7 і 31%, в Бангладеш -77,8 і29, 1% населення. На рубежі тисячоліть з 6 млрд. людей, що населяють нашу планету, 2,8 млрд. живуть менш, ніж на 2 дол на день, а 1,2 млрд. - менше, ніж на 1 дол в день. При екстраполяції цих даних на 2000 р. з невеликою часткою похибки отримаємо, що наприкінці XX в. в названих п'яти країнах було зосереджено більше 1,9 млрд. бідних і 790 млн. жебраків, або близько 2 \ 3 загального числа обездоленних1. 1 Світовий банк. Доповідь про світовий розвиток 2000 \ 2001. Наступ на бідність. С. 302-303. За додатковою оцінкою Медісона, розрив між найбагатшими та бідними регіонами світу за показником ВВП на душу населення зріс з 13:1 в 1973 р. до 19:1 в 1998 г2. Таким чином, суперечливість економічного розвитку країн не тільки зберігається, але навіть посилюється. Суперечливість світового економічного розвитку призвела до формую-ванию на рубежі XX-XXI ст. проблем, не розв'язаних в рамках однієї країни. Ці проблеми одержали назву глобальних проблем, що вимагають для свого рішення спільних зусиль світової спільноти. Під глобальними проблемами розуміється ряд найбільш значущих проблем, які зачіпають життєво важливі інтереси всього людства, що представляють загрозу розвитку цивілізації, що вимагають колективних зусиль для свого рішення. До таких проблем належать: - демографічна проблема; - продовольча проблема; - екологічна проблема; - проблема подолання економічної відсталості, боротьби з бідністю та ін Демографічна проблема обумовлена започаткованим у другій половині XX ст. «Демографічним вибухом», пов'язаним зі стрімким зростанням населення Землі. При цьому виникла асиметрія в його динаміці: понад 80% світового приросту населення припало на Азію, Африку, Латинську Америку. В результаті досягнень медицини тут вдалося знизити дитячу смертність, ліквідувати деякі масові епідемії. З одного боку, це призвело до подовження середньої тривалості життя. З іншого - збереглася надмірно висока народжуваність. У сукупності вони зумовили "зсув" людського потенціалу в цих регіонах. За прогнозами, до 2100 р. 85% населення Землі буде проживати в цих ре-регіонах. Разом з тим бурхливий ріст і концентрація населення в окремих регіонах перешкоджають раціональному господарюванню, викликають серйозні проблеми. Посилюється руйнівний вплив на природу з боку людей, пов'язане з надмірним споживанням природних продуктів, наростаюча лавина відходів, що гублять навколишнє середовище, нерівномірність розподілу населення світу по відношенню до життєво важливих ресурсів (землям, водним джерелам, корисним копалиною і т. д.). В умовах швидкого зростання населення в окремих країнах обнаружива-ються ознаки абсолютного перенаселення. З іншого боку, спостерігається недовоспроізводство населення в розвинених країнах. Воно виражається в наступному: - старінні населення; 2Maddison A. The World Economy: A. Millennial Perspective, p. 126,127. - Скорочення частки працездатних; - збільшенні частки пенсіонерів; - падінні чисельності корінного населення; - загрозу зникнення окремих народів. Представлений "дуалізм" обумовлює необхідність. Не лише державного, а й міждержавного регулювання цих проблем, насамперед стимулювання або обмеження народжуваності. Вирішення цих проблем - одне з найважливіших завдань світового сообщест-ва. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 18.3. Суперечності і проблеми світової економіки " |
||
|