| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Закономірності та етапи перехідної економіки |
||
|
До числа загальноекономічних закономірностей перехідної економі-ки відносяться: 1.Неустойчівость. Класична політична економія, К. Маркс, Н. Кондратьєв ис-ходять з стійкості економічної системи, маржиналізм ставить її в центр уваги економічної теорії, що вивчає зріле стан ринкової економічної системи. «Перехідні процеси ... не є-рівноважними, їх характеризує нелінійність, стохастичний, ймовірно-стние характер розвитку ». Об'єктивність нестійкого характеру перехідної економіки зумовлена її нецілісність. Кожна з виділених на рис. 1 зрілих ступенів еволюції суспільства і економіки була цілість-ної системою. Перехідна економіка об'єктивно нецілісність, т.к. вона ха-теризується поєднанням як старих, так і нових економічних форм і стосунків. 2.Альтернатівний характер розвитку. Підсумки розвитку перехідної економіки можуть бути багатоваріантних, тому що в стан нестійкості економіка потрапляє внаслідок вимог («виклику») економічних, політичних, природних та інших факторів, які вимагають «відповіді». Підсумком завершення періоду перехо-так від однієї економічної системи до іншої можуть бути різні варіанти економічної системи, але всі ці варіанти являють собою вариан-ти розвитку, еволюції суспільства. Вступ суспільства в перехідний з-стояння виключає повернення до колишньої щаблі розвитку, т. к. після початку перехідного періоду «система не пам'ятає свого минулого». 3.Появленіе і функціонування особливих перехідних форм, напри-мер, грошова рента в період переходу від феодалізму до капіталізму, ін-дікатівное планування при переході до постіндустріального суспільства, колективно-часткова власність на землю в РФ . 4.Особое характер протиріч. В умовах перехідної економіки економічні протиріччя являють собою протиріччя розвитку (між новими і старими елементами виробничих відносин), а не протиріччя функціо-нування (всередині кожного виробничого відносини). 5.Історічность, тобто минущий характер перехідної економіки, яка змінюється періодом зрілого розвитку економічної систе-ми. Як довго триватиме перехідний період в Росії? Адже й експерти ЄС і Президент у посланні Думі 1998р. характеризують россий-ську економіку як ринкову. Безумовно, це справедливо з точки зре-ня рішення однієї групи взаємопов'язаних завдань - формування одно-навесні економіки, бо ринок - певна рівновага, система загально-дарських відносин, в якій пропозиція товарів врівноважує їх попит. Це найпростіша група завдань трансформації ЦУЕ в ринкову, розв'язувана стандартним набором макроекономічних перетворень - лібералізація, приватизація, фінансова стабілізація. У результаті в Росії було встановлено рівновагу на споживчому ринку, якого не було 70 років, розвивається ринок робочої сили, нерухомості, фінансовим-вий, валютний ринки і т.д. Але є і більш довготривалі і серйозні завдання у перехідної економіки - запуск сформованого ринкового механізму. Адже ринок - це не тільки рівновагу, ринок приводить в рух економіку, запускає виробництво товарів, перетворюється на двигун економічного розвитку, змушує економіку рухатися впе-ред, вимагає, щоб росла ефективність, знижувалися витрати, оновлювалася продукція, розвивався НТП. У цьому відношенні економіка постсоціалі-стических країн ще довго буде носити перехідний характер, оскільки до такого ефективного механізму сформованим в Росії, наприклад, елементам ринку ще належить пройти тривалий шлях розвитку. Т.ч., предметом сучасної теорії перехідної економіки являють-ся загальні принципи економічної поведінки людей в умовах станов-лення ринку в постсоціалістичних країнах. Така особливість предме-та визначає специфічність і методу аналізу економічних процесів в перехідній економіці. Як відомо, головним методом дослідження цілісних економічних систем є гіпотезно-аналітичний, тобто формування та перевірка пояснення розглянутих процесів на ос-нове однієї або декількох теорій. "Теорією називається твердження, з-тримати систему взаємопов'язаних гіпотез" (Н. Смелзер). Його застосований-ня включає в себе ряд послідовних дій: ? концептуалізація вже накопичених знань про аналізований предмет, його цілісне концептуальне сприйняття як сукупність-ності взаємопов'язаних і взаімообусловлівают гіпо-тез, ? розчленовування відповідно з цим досліджуваного предмета на від-слушні, "первинні" і не менш істотні для розуміння, але "вторинні" частини і послідовний аналіз їх в відособлений-них, ідеальних, "модельних", чистих формах, ? вироблення уявлення про їх спільній дії, їх синтез в цілісну систему, що враховує їх все більш конкретні фор-ми (М. Вебер, К. Маркс). Дослідження перехідних економічних форм має свою специ-фіку. Тут на перший план виступає розгляд основних економіч-ських і соціальних факторів і сил, які формували дану щабель раз-розвитку суспільства в ході найгостріших економічних, соціальних і полі-тичних конфліктів і зіткнень. Тому на відміну від аналізу целост-них економічних систем, де панує структурно-функціональний аналіз і синтез, що враховує відносну стійкість утворень, в теорії перехідної економіки головну роль грає історико-генетичний підхід, для якого особливо важлива теорія конфлікту, як потужного чинника виробничих, соціальних і політичних зрушень (К. Маркс, Р. Дарендорф). Необхідний синтез структурно-функціонального підходу та теорії конфлікту (Н. Смелзер) приводить до висновку про закономірності виходу з конфліктів в результаті процесу чергового, нового піднесення, сублімації миро людини. Наступний щабель дослідження полягає в тому, щоб визначити стан перехідного процесу в конкретних історичних умовах, його головні труднощі і рівень їх осмислення суспільством, характер і з-стояння головних резервів і рушійних сил. Такий аудит (або діагноз) досягнутого рівня розвитку виробництва, соціально-економічних та інших відносин в Росії вимагає вже осмислення величезної маси спе-ного країнових емпіричних даних. Аналіз емпіричних даних по Росії та іншим країнам з перехідною економікою дозволив до числа вже виявилися економічних закономірностей сучасної перехідної від централізовано управляє-мій до ринкової економіки віднести наступні чітко простежуються процеси, які є типовими для всіх постсоціалістичних країн: 1. Становлення різноманіття економічних суб'єктів як основ-ве умова формування ринкової економіки здійснюється через приватизацію держвласності (землі, нерухомості, майна) та ство-рення нових комерційних структур. Наприкінці 1999р. в Росії замість 47 тис. підприємств і організацій (кінець 80-х років) функціонувало 26 тис. великих АТ (у тому числі і з державною участю понад 75%), 124,6 тис. приватизованих підприємств у промисловості та сфері обслуговування (60% загального числа), 270,2 тис. фермерських господарств, 1,7 млн. приватних підприємств переважно у сфері ринкової інфра-структури (в т.ч. 860 тис. малих підприємств), близько 25 тис. великих сільськогосподарських підприємств, 110 тис. бюджетополучателей, 1300 комерційних банку, 3,7 млн. підприємців без утворення юриди-чеського особи, що дозволяє говорити про певний ступінь сформиро-вавшейся ринкової багатосуб'єктності економіки Росії. 2. Перетворення економічної системи ("трансформація" по Ю.Ольсевічу) супроводжується більшим чи меншим залежно від інтенсивності ринкових реформ трансформаційним (Я.Корнаі) спадом виробництва. У Росії спад виробництва ВВП за 1991 - 96 рр.. склав 39%, в тому числі 6% в 1996 р. У 1997р. виробництво ВВП склало 100,4%, в 1998р. - Впало на 5%, в 1999р. зросло на 1,4%, в 2000р зростання склало 7,6%. Глибина спаду виробництва в Росії вище трансформацій-онного, що обумовлено більш деформованою, ніж в інших постсоц-лістіческіх державах, структурою економіки, 75% якої приходь-лось на галузі ВПК та виробництва засобів виробництва, непоследова-тельностью ринкових реформ і масовим відходом виробництва в тінь (30 - 50% ВНП не входить в офіційно обліковуються його розміри). 3. Триваюче протягом 9 років падіння виробництва і ВВП обумовлює зниження життєвого рівня населення через конфиска-цію накопичених доходів, інфляцію, зростання безробіття (або її подавши-ленний характер, що обумовлюється "окукливанием" підприємств) і уг-лубленную диференціації населення за рівнем отримуваних доходів, про що свідчить як зростання коефіцієнта К. Джині (приблизно на 0,063 пункту на рік протягом 5років), так і зростання (до 1996р.) угнутості кривої М. Лоренца. Доцільний коефіцієнт зріс з 1:1,8 в 80-і роки до 1:16 в 1995р. і 1:13,6 в 1999р. Падіння реальних доходів населення Росії за 1991-96г.г. склало 39%, споживання матеріальних благ і послуг знизився-лось на 10%, в 1997р. вони зросли на 2,5%, у 1998р. - Впали на 18%, в 1999р - на 15%, на 2000р. - Зросли на 9,1%. 4. "Відкриття" пригніченою інфляції, лібералізація цін обу-зловили високі інфляційні перехідних економік, придушення ко-торою забезпечується тим швидше, чим вище послідовність і темпи ринкових перетворень (країни Балтії, з одного боку, і Україна - з іншого). У Росії ІСЦ змінювався таким чином: 1991р. - 261%, 1992р. - 2680%, 1993р. - 1008%, 1994р. - 324%, 1995р. - 231%, 1996р. - 123%, 1997р. - 111%, 1 півріччя 1998р. - 104,5%, 1998р. - 184,4%, 1999р. - 138%, 2000р. 120,5%. 5. Трансформаційний спад, завищена зайнятість у централі-заклику-керованій економіці об'єктивно зумовлюють зростання безробіттю-тіци в перехідний період чисельність населення, не зайнятого в економі-ці, і яка шукає роботу в Росії на середину 1997 р. склали 6,9 млн. чоло-вік, або 9,5% усього економічно активного населення відповідно до методології Міжнародної організації праці, в кінці 1999 р. - 9 млн. чоловік, або 12,5% економічно активного населення, в 2000р. - 7,35 млн. чол. Офіційно зареєстроване безробіття знизилася в 2000р. з 1,3 млн. чол. до 1 млн.. чол. 6. Аграрний криза і повна монополія держвласності на землю ускладнюють становлення різноманіття економічних суб'єктів аграрного ринку і рішення обостряющегося у всіх постсоціалістіче-ських країнах аграрного питання. На ці чинники накладається також не-необхідно реституції землі, якщо не конкретним власникам (стра-ни Балтії та Східної Європи), то репресованим верствам населення (козацтво). 7. У зв'язку з концентрацією підприємницьких якостей пре-майново у номенклатури, яка завжди їх реалізувала "в тіні", в криміногенних формах, первісне нагромадження капіталу не могло не здійснитися у формах «номенклатурної» приватизації госсобствен-ності або ресурсів і неплатежах. 8. Криза державності у поєднанні з криміногенними формами реалізації підприємницьких якостей обумовлює зусилля-ня криміногенної ситуації в економіці, злиття державних структур і тіньового капіталу, що ставить завдання зміцнення економічної безпеки як внутрішньої, так і зовнішньої. 9. Висока дефіцитність державних бюджетів, ведуча до зростання грошової і кредитної емісії, генеруючим інфляцію. Дефіцит держбюджету Росії становив: 1995р. - 70трлн. руб., 1996р. - 80550000000000. руб., 1997р. - 89трлн. руб., 1998р. (План) - 132,4 млрд. руб. який мав бути покритий за рахунок випуску державних цінних паперів і зовн-них запозичень, фактично - 143,7 млрд. руб. (5,3% ВВП), 1999р. - 101,3 млрд. руб. (2,5% ВВП) (план), фактично - 70млрд руб., 2000р. - Профіцит 320 млрд. руб. 10. Завищення намітилися на початку 20в. тенденцій усуспільнити-лення та соціалізації економіки призвело до високої монополізації всіх сфер економіки країн реального соціалізму, що обумовлює необ-ність демонополізації в процесі приватизації та подальшого функціонування державних (казенних) підприємств на основі разук-рупненія та комерціалізації їх діяльності. 11. Високий податковий пресинг: податки складають 22,2% ВВП, а разом із соціальними внесками - 33%, державні витрати - 45% ВВП, що перевищує оптимальні межі по кривій А. Лаффера. Крім того, вони припадають на законослухняних платників, що збіль-лічівает їх податковий тягар до 43% ВВП. 12. Інвестиційний криза - за 1991-96г.г. інвестиції знизилися на 72,1%, у 1997р. - На 5%, 1998р. - На 6,8%, 1999р. - Зростання на 8,5%, 2000р. - На 17%. Незважаючи на економічні, соціальні, національні, геополити-етичні та інші особливості кожної з постсоціалістичних країн, ре-акція їхніх економік на ринкові перетворення є абсолютно нормальною, що свідчить про внутрішню прісущності ринкової саморегуляції сучасної економічної цивілізації. Відмінності в реалізації загальних закономірностей обумовлені разли-чіямі у стартовій економічної ситуації: рівень розвитку, залежно від міжнародної торгівлі, ступеня просунутості економічних ре-форм, рівні незбалансованості економіки. Наприклад, сільське госпо-дарство Польщі складалося з безлічі дрібних (занадто дрібних, щоб бути ефективними) господарств та неефективних величезних госхозов і кооперативів. Угорщина вводила регульований ринок з 1968 р., а Чехосло-вакія мала жорстко керовану державну економіку до 1989 р., але в обох було менше макроекономічних дисбалансів, ніж у Росії та Польщі. Таким чином, ситуація, економічна ситуація в кожній країні вплинула на особливості реалізації загальних закономірностей. Апробований у різних країнах набір перетворень, підсилю-вающих ринковий характер економіки, дозволяє виділити економіч-ські етапи перехідної економіки: - створення політичних та інституційних передумов (1991р.); - лібералізація економіки (1992р.); - приватизація (1992 - 1994рр.) - макроекономічна (фінансова) стабілізація (1996р. - пер-ше півріччя 1998р); - структурна перебудова. Історично послідовність цих етапів у Росії була наступній: 1991-93гг. - Розвал адміністративної системи, становлення основ ринкової економіки, 1994-95гг. - Етап інфляціоністской, протекціоністської політи-ки, 1996-97гг. - Досягнення фінансової стабілізації, реструктуризації-ція підприємств, зупинення падіння виробництва, 1998-99гг. - Фінансова криза та її наслідки. 2000 р. - вихід на траєкторію економічного зростання. За своїм характером економіка перехідного періоду є сме-шанной з переважанням держсектора і колективістських форм влас-ності. У ній присутні наступні сектори: - державний (в 1995р. Охоплював 50% основних фондів і виробляв третину ВВП, займав 40% робочої сили, в 1999р. Виробниц-ство ВВП в держсекторі знизилося до 20%); - приватний (індивідуальний і спільний); - корпоративний; - дрібнотоварний (човники, вулична торгівля, селянські госпо-дарства); - тіньовий. Висновок: наявність в ринковій економіці безлічі економічних суб'єктів, що представляють різні форми власності та форми господарю-вання, об'єктивно обумовлює змішаний характер перехідної економіки, тобто співіснування і нових, і старих секторів, що відображає інерційність економіки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Закономірності та етапи перехідної економіки" |
||
|
||