Головна
ГоловнаЕкономікаАналіз → 
« Попередня Наступна »
Василь Колташов. Криза глобальної економіки, 2009 - перейти до змісту підручника

3. Вплив кризи на Росію


Незважаючи на що починається світовий господарський криза, економічне зростання в Росії триває. Вітчизняний ринок як і раніше залишається привабливим для іноземних інвестицій. У I кварталі 2008 року прямі капіталовкладення в економіку РФ склали 5,585 млрд. доларів, що залишається на 42,8% нижче, ніж у 2007 році. Обсяг портфельних капіталовкладень зменшився на 37,5% і становить 123 млн. доларів. На початку II кварталу ситуація покращилася. У травні чистий приплив капіталів оцінювався в 15 млрд. доларів. За підсумками року він розраховується понад 40 млрд. доларів, що можна порівняти з результатами 2006 року, коли інвестиції склали 41 млрд. доларів.
У минулому році загальний приплив коштів в економіку Росії в порівнянні з іншими країнами BRIC (Бразилія, Росія, Індія і Китай) був найбільш значним. У поточному році РФ також залишається лідером, випереджаючи Бразилію і наступну за нею Індію. Інтерес інвесторів до країн BRIC, перш за все, пояснюється вичерпаність інших ринків планети.
Накопичений іноземний капітал в економіці країни станом на кінець березня 2008 року становив 221,0 млрд. доларів, що на 45,9% більше, ніж у 2007 році в цей же період року. Найбільш велика в накопиченому економікою іноземному капіталі частка кредитів міжнародних фінансових організацій. Вона становить 48,8% і належить, перш за все, до боргів російських великих компаній. Підвищений інтерес для зарубіжних інвесторів після початку кризи в американській економіці являє фондовий ринок Росії. В останні місяці на ньому відзначений рекордний приплив капіталів. У 2007 році російські компанії (значною мірою за рахунок IPO) залучили 47,3 млрд. доларів інвестицій на зовнішніх ринках акцій і облігацій.
Частка Росії в світовому ВВП в 2007 році досягла 3,18%. У 2005 році вона становила 3,09%, ненабагато випереджаючи Італію (2,96%) і Бразилію (2,88%). За номінальним обсягом ВВП національне господарство РФ є десятим у світі. До кінця 2008 року очікується перехід країни на восьме місце. Зростання ВВП Росії з 1999 по 2007 рік склав 83%. Обсяг промислового виробництва збільшився на 74%, продуктів сільського господарства - на 40%. Серед галузей російської промисловості найбільш сильні: видобуток паливно-енергетичних корисних копалин, целюлозно-паперове виробництво, металургія та електроенергетика. У 2007 році в Росії видобуто 491,5 млн. тонн нафти і газового конденсату. Річне зростання видобутку склало 2,2%. У 2006 році він також був рівний 2,2%, в 2005 році - досягав 7,9%. Зовнішньоторговельний оборот Росії виріс в 2007 році на 25,8% (до 552,2 млрд. доларів). Позитивне сальдо досягло 152,8 млрд. доларів. Частка сирої нафти і природного газу в експорті країни за даними на 2006 рік склала 46,2%, ще 6,7% припало на дизельне паливо, 4,5% - на мазут, на інші нафтопродукти (включаючи автомобільний бензин) - 3,4 %. Частка металів та іншого сировину для зарубіжної промисловості склала ще близько 20%. В імпорті країни перше місце займають машини та обладнання - 35,7%, на продукцію автомобілебудування доводиться ще більше 10%.
Російська економіка зберігає хороший рівень зростання. Динаміка ВВП аналогічна спостерігалася в минулому році. У 2007 році ВВП Росії виріс на 8,1%, досягнувши 1280 млрд. доларів. Інвестиції збільшилися на 20%. Обсяг промислового виробництва підвищився на 6,3%. Результати 2008 року по планам уряду повинні виявитися вище торішніх. МВФ вважає, що в 2008 році приріст ВВП Росії складе близько 7,8%. Відзначається висока інвестиційна активність держави. Проте стан господарського буму в Росії викликане не тільки високими цінами на енергоносії, але також вичерпаністю можливостей інших ринків. Розраховуючи на стабільний розвиток в найближчі роки, вітчизняні корпорації збільшують свою заборгованість іноземним банкам. У свою чергу, іноземні банки охоче кредитують російських корпоративних клієнтів, навіть не маючи чіткого уявлення про ефективність їх бізнесу. В якості гарантії виступає не стільки достовірна інформація про перспективи конкретної російської компанії, скільки загальна позитивна оцінка перспектив російського ринку. Але на зовні позитивному тлі в 2008 році для Росії проявилися й негативні тенденції.
За 2007 рік інфляція, за офіційними даними, склала 11,9%. При цьому ціни на товари народного споживання (насамперед продукти харчування) піднялися на 25-50%. Однак у 2008 році зростання інфляції виявився ще більш значним, перевищивши торішній за темпами в 1,7 рази. Вжиті урядом заходи з заморожування цін не принесли істотних результатів. Стримати інфляцію, що росте в національних рамках не вдалося. Державні аналітики виявилися безсилі пояснити причину девальвації світових валют. Наказ нового президента РФ зупинити інфляцію залишається невиконаним. У результаті до літа сповільнилося зростання споживчої торгівлі, темпи збільшення зарплат виявилися нижче темпів інфляції.
Згідно неоліберальної концепції економіки, ці ознаки не рахуються підставою для серйозного занепокоєння. Протягом усього періоду господарського зростання здешевлення робочої сили розглядалося урядом як конкурентна перевага країни. У РФ практикувався викид на ринок нових паперових грошей (насамперед, купюр в 1000 і 5000 рублів), що збільшували грошову масу швидше, ніж зростало виробництво. Нові гроші надходили в економіку не через істотне збільшення зарплат і пенсій, сприяючи підвищенню попиту, що стимулює збільшення виробництва, а за допомогою придбання інфляційних доларів у сировинних корпорацій. В результаті керована інфляція допомагала стримувати зростання доходів населення. Емісійна політика ЄС і США була аналогічною. В умовах світової господарського підйому вона піднімала рентабельність великих компаній. Однак якщо в РФ за допомогою емісії стримувався ріст зарплат населення, то в «старих індустріальних країнах» зростання цін полегшував корпораціям зниження оплати праці. Реалізація цієї політики, поряд з виносом виробництва на периферію міроекономікі прищепила в 2008 році до початку системної кризи світового господарства.
Продовжуючи діяти за колишньою схемою, уряд РФ ігнорує тенденції глобальної кризи. В умовах падіння споживання в США, Великобританії і ЄС головною причиною інвестиційної привабливості Росії (як і в інших країн BRIC) був великий внутрішній ринок. Його звуження здатне обернутися серйозними проблемами для Росії ще до того, як відбудеться відчутне зниження цін на нафту. Ще до кінця 2008 року в РФ можна очікувати перше падіння на ринку житлової нерухомості, викликане національною кризою іпотеки.

Внаслідок динамічного зростання цін реальні доходи російського «середнього класу» почали скорочуватися, утруднюючи оплату іпотечних кредитів. Щоб убезпечити себе від ризиків, банки ускладнили видачу позик і почали посилювати політику щодо боржників, не здатних своєчасно виконувати фінансові зобов'язання. Зросла ставка відсотка. Призупинити на нетривалий час через паніку на світовому ринку процес видачі іпотечних і споживчих кредитів швидко відновився.
Тісно пов'язана з світовим господарством як постачальник сировини, Росія залишалася з 1990-х років досить закритою для транснаціональних корпорацій. Завдяки цьому в ній змогли сформуватися власні сильні корпорації, чого не відбулося в Казахстані та більшості країн Східної Європи. Потужне господарське пожвавлення 2000-2007 років відбувалося для РФ в умовах обмеженого доступу іноземного капіталу. Право працювати на внутрішньому ринку надавалося Кремлем, нерідко тільки в обмін на відкриття російському капіталу доступу на ринки інших країн. Великі російські компанії вільно кредитувалися на світовому ринку, в той час як внутрішній ринок країни був закритий для дешевих кредитів. Належать вітчизняним корпораціям банки здійснювали спекулятивну політику, кредитуючи малий бізнес і населення під лихварський відсоток (який перевищує 7%). В результаті розвиток внутрішнього ринку і орієнтованих на нього компаній стримувалося, а російські транснаціональні корпорації забезпечували собі додатковий прибуток. У справжніх макроекономічних умовах продовження цієї політики наближає залучення російської економіки в глобальну кризу. Незважаючи на активне зростання останніх років, вітчизняний внутрішній ринок залишається вкрай залежним від світових цін на сировину. Будь-яке їх від'ємне коливання моментально відбивається на його стані. У рамках економіки РФ в більшій мірі, ніж сировинні корпорації, вразливий іпотечний ринок.
В даний час ціни на нерухомість в Росії значно перевищують загальноєвропейські, з урахуванням того, що якість більшої частини квартир залишається на низькому рівні. Подібна ситуація існує завдяки граничної монополізації житлового ринку, особливо відчутною в Москві. Спекулятивні ціни на нерухомість зберігаються за підтримки державної бюрократії, що захищає пов'язані з нею великі компанії. Поряд з високою вартістю будинків і квартир в Росії існує гранично завищений річний відсоток. Отримуючи позики під 3-5%, вітчизняні банки кредитують населення по кратно збільшеної ставкою (до 25%) і часто штрафують за передчасне погашення боргу.
Місячний дохід сімей російського «середнього класу» рідко перевищує 2500 євро. У структурі російського суспільства частка людей, які заробляють 300-800 євро не перевищує 17%; частка працівників, щомісяця отримують 800-1500 євро, коливається в районі 7%. Виплачуючи величезні відсотки за переоцінене житло, боржники весь час знаходиться на межі сімейного банкрутства. Матеріальні можливості більшості вже підірвані інфляцією. Подальша девальвація рубля поряд з іншими валютами позбавить їх можливості регулярно здійснювати платежі. Як тільки в США криза проявиться в торгівлі, відбудеться нове посилення світової інфляції, що сприяє відкриттю російського іпотечної кризи.
Вилучення банками житла неплатників не дозволить повернути коштів, витрачених на його покупку, оскільки попит на нерухомість впаде. Такі заходи, якщо вони взагалі будуть в масовому порядку застосовані, приведуть до різкого зниження цін на житловому ринку. Стримати цей процес не допоможе навіть повне панування монополій в будівельній галузі. Щоб уникнути обвалу на ринку нерухомості в результаті масових труднощів з оплатою кредитів, в Росії передбачається запровадження процедури індивідуального банкрутства. Ініціювати його зможуть як самі боржники, так і кредитори. Однак введення такого закону не дозволить уникнути обвалу на житловому ринку, а лише гарантує банкам повернення боргу. У результаті в найскладніший період глобальної кризи середні верстви виявляться вимушеними виплачувати велику заборгованість банкам, тоді як житло буде знецінено через неминуче падіння попиту.
До зими 2008 року обсяг іпотечних угод в РФ може перевищити 30 млрд. доларів. За даними ЦБ, рублева заборгованість фізичних осіб перед банками на 1 квітня 2008 року склала 2799 млрд. рублів. За півроку (з 1 жовтня 2007 року) воно зросла на 523 млрд. рублів. Обсяг заборгованості фізичних осіб за валютними кредитами становить сьогодні 390 млрд. рублів (понад 10 млрд. євро). За останні півроку ця сума збільшилася на 8 млрд. рублів. У порівнянні з попереднім періодом (квітень-жовтень 2007 року) темпи приросту заборгованості фізичних осіб скоротилися на 16%. При цьому за минуле півріччя (жовтень 2007 року - квітня 2008 року) обсяг іпотечних кредитів збільшився на 221 млрд. рублів. З квітня по жовтень 2007 року він зріс на 200 млрд. рублів.
У банківському секторі вітчизняної економіки світовий господарський криза вже дав про себе знати. Після циклу перших біржових обвалів в січні-лютому 2008 року російські банки почали всерйоз відчувати недолік платіжних засобів. Надлишок вільних коштів у світовій економіці змінився їх гострою нестачею. Можливості зовнішнього кредитного підтримки російських компаній істотно скоротилися, відкривши наявність внутрішніх економічних проблем. Дефіцит платіжних коштів у банків виявився можливий завдяки збільшенню труднощів з оплатою кредитів у боржників, що насамперед відносяться до «середнього класу». Зростання цін у 2005-2007 роках поєднувався з розширенням кола громадян, які отримують зарплату від 300 до 800 євро, але практично не компенсувався зростанням реальної оплати праці. В результаті розширення середніх верств майже не супроводжувалося зростанням їх добробуту. Практично дворазове прискорення інфляції в 2008 році посилило негативну динаміку, породивши збої у функціонуванні фінансових інститутів.
У ході зимової кризи ліквідності банки виявили, що кошти швидко йшли, але повільно поверталися. Система почала втрачати ефективність. Велика частка кредитів набула рис неповоротних. При цьому вітчизняні фінансові інститути самі залишалися боржниками на світовому ринку. Внаслідок паніки з російських банків відбувся відтік іноземних капіталів, що відкрив нестача власних платіжних засобів. Для подолання кризи ліквідності уряд пішов на розміщення в банках коштів Пенсійного фонду. Видача іпотечних і споживчих кредитів відновилася, хоча умови їх надання стали жорсткішими.
Маса одержуваної банками прибутку знову почала зростати. Проте заходи уряду ніяк не торкнулися задану світовою кризою логіку падіння реальних доходів населення, що в перспективі гарантувало крах кредитного ринку.
Відчутне скорочення виплат по боргах може моментально викликати в банківському секторі черговий брак платіжних засобів, породивши серйозні труднощі у виплаті пенсій. Привести до нового дефіциту ліквідності в російських банках здатне відкриття торгового кризи в США (ймовірне вже восени), що знаменує перехід глобальної кризи на нову стадію. В результаті наступного інфляційного стрибка купівельна спроможність росіян знизиться ще більше, що здатне вже взимку 2008-2009 років викликати національний криза продажів.
 Якщо ці події накладуться на обвал світових цін на енергоносії, в РФ почнеться загальне економічне падіння. Якщо обвалення нафтових цін відбудеться пізніше, коли світова індустрія великою мірою відчує на собі удар кризи, національне господарство Росії продовжить повільне входження в кризу. Падіння продажів призведе до скорочення внутрішнього виробництва; в ряді галузей, не пов'язаних з експортним сектором, почнуться звільнення. Зростання безробіття разом із загальносвітовою прискоренням інфляції ще більш підірве попит. Вже зараз цей процес стримується за рахунок підвищення інвестиційної активності держави. Згідно з урядовими планами, до 2020 року передбачається вкласти в інфраструктурні проекти з будівництва доріг, портів, аеропортів порядку 1 трлн. доларів. Однак в умовах ускладнення внутрішньоекономічної ситуації, а також падіння світових цін на нафту, держава не буде розташовувати достатніми фінансовими ресурсами. Витрати уряду різко зростуть, тоді як надходження скоротяться. Час, що йде на реалізацію проектів, подовжиться, віддача від них буде значно меншою або відсунути на невизначений термін. Деякі проекти і зовсім виявляться замороженими або перетворяться на довгобуд. 
 На тлі перевищують 500 млрд. доларів золотовалютних резервів зовнішній борг РФ на 1 жовтня 2007 року склав всього 47,1 млрд. доларів. Проте зовнішній борг приватного сектора в порівнянні з 2006 років збільшився на 55%, досягнувши за офіційними оцінками 272,6 млрд. доларів. Частка російських банків (без боргових зобов'язань перед прямими інвесторами) у ньому склала 96,9 млрд. доларів. З 2006 по 2007 рік вона піднялася на 63%. Головними міжнародними боржниками в РФ є вітчизняні корпорації. Незважаючи на безпрецедентне зростання цін на енергоносії в останні роки, загальна заборгованість провідних вітчизняних експортерів дуже велика. Ймовірно, вона значно перевищує офіційні дані. Лише одна з провідних національних компаній - «Роснефть» має боргів на 100 млрд. доларів. Корпорація із закликом про допомогу вже виставила цього року рахунки уряду РФ. Не тільки покрити, а й просто погасити самі термінові позики вона не в змозі. 
 Незважаючи на високу рентабельність сировинних галузей, вітчизняні корпорації вкрай неефективно будують свій бізнес. Уряд і сировинні монополії абсолютно непідготовлені до різкого зниження світових цін на енергоносії, що розглядається як нереалістичний сценарій до початку наступного десятиліття. Росія займає друге місце в світі за обсягами експортованої нафти. Нафта складає 30% ВВП, а державний бюджет на 2/3 формується доходами від її продажу. Однак розрахунки уряду на збереження високих цін на нафту прямо суперечать тенденціям у світовій економіці. Наскільки б сильно ні піднялася вартість нафти (складова зараз близько 135 доларів за барель), в результаті глобального скорочення виробництва вона гарантовано впаде. 
 Внаслідок обвалу цін на енергоносії економіка Росії повною мірою відчує на собі вплив світової кризи. Відбудеться обвал на фондовому ринку, який при збереженні дорогої нафти може ще деякий час притягувати капітали (ймовірно, за 2009 рік). Корпорації не зможуть самостійно платити за своїми боргами, набраними у розрахунку на стійкість світових цін на паливо. Держава візьме на себе фінансову підтримку найбільших російських компаній, надаючи їм субсидії та нізкопроцентниє позики. Ймовірно, воно також візьме на себе оплату невідкладних боргів корпорацій. При цьому надходження до бюджету різко скоротяться. З країни відбудеться втеча капіталів. Корпорації будуть змушені скорочувати персонал і скасовувати замовлення партнерським компаніям на внутрішньому ринку. Почнуться масові звільнення, зросте безробіття. Разом з інфляцією це остаточно підірве платоспроможність середніх шарів: різко впадуть продажі на внутрішньому ринку, відкриється іпотечна криза, почнуть закриватися підприємства у сфері послуг. Орієнтована на внутрішній ринок промисловість повинна буде знизити обсяги виробництва. Економічна криза в Росії прийде у відповідність із загальносвітовою вектором спаду і в силу глобальних господарських протиріч, ймовірно, виявиться дуже важким. 
 Економіка Росії носить периферійний характер і обслуговує тенденції розвитку міроекономікі, що задаються американськими та європейськими корпораціями. Падіння значення нафти для глобального господарства призведе до ослаблення політичного впливу країни і мощі сировинних корпорацій. Криза загострить всі суспільні протиріччя і вимагатиме від Росії галузевої переорієнтації, що, ймовірно, обернеться серйозними суспільно-економічними потрясіннями. Сировинні монополії можуть втратити владу або будуть змушені частково її поступитися. Країна вийде з кризи зовсім інший. Цінність її нафтових ресурсів для міроекономікі впаде. Однак в умовах підвищувальної хвилі якісні трудові та інтелектуальні ресурси Росії неминуче будуть затребувані. 
 Теоретично Росія ще має шанс уникнути руйнівних наслідків кризи, удар якого по країнах - експортерам сировини виявиться особливо сильним. Для цього необхідно понизити уразливість національного господарства, переорієнтувавши його на випереджальний технологічний розвиток. Однак не викликає сумнів, що уряд, маючи в своєму розпорядженні усіма необхідними ресурсами, не піде на це. Структурний переорієнтування економіки не вигідно «Газпрому» та іншим сировинним компаніям, а тому не реалізовувалося минулі десять років і не передбачається до здійснення. Всі позитивні зміни в національному господарстві можуть бути здійснені лише стихійно в процесі повномасштабного поразки Росії кризою. 
 09.06.08 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "3. Вплив кризи на Росію"
  1.  № 114. Геополітичний та економічна криза 16 в. Смутний час
      кризі Московського царства привели останні 20 років правління Івана Грозного: опричнина, набіг на Москву кінноти Кримського хана в 1571 р., спалення Москви, відведення в полон 800 тис. жителів. Результатом стало: 1. населення зменшилося вдвічі; 2. Новгород не оговтався від удару; 3. штучна концентрація в Москві іногороднього купецтва привела до відриву від місць докладання капіталів;
  2.  Питання до теми
      вплив справив боргова криза на країни, що розвиваються? Які позиції зайняли розвинені країни Заходу щодо кризи міжнародної зайнятості? 3. Які форми врегулювання кризи заборгованості застосовувалися розвиненими і країнами, що розвиваються? 4. Які соціально-економічні наслідки врегулювання боргової кризи? 5. Чи існує зараз криза
  3.  Статті в періодичній пресі
      вплив на Росію / / Питання економіки. 2009. № 1. Нестеренко Т.Г. Етапи бюджетної реформи / / Фінанси. 2008. № 2. Силуанов А.Г. Міжбюджетні відносини: напрями вдосконалення / / Фінанси. 2004. №
  4.  Валютна криза в Росії
      кризи на Росію полягає лише в тому, що азіатський криза загострила увагу інвесторів до подій на ринках, що розвиваються і в якійсь мірі підштовхнув їх до відходу з таких ринків. Однак вирішальну роль у розвитку російського валютного кризи зіграли внутрішні чинники. Падіння цін на нафту на світовому ринку лише загострило його. Напередодні кризи зовні ситуація в Росії здавалася більш
  5.  Як скоро криза може прийти до Росії?
      криза проявиться в РФ дещо пізніше, ніж в інших країнах. Однак він може виявитися більш важким. Постачальники сировини завжди пізніше інших виробників відчувають настання економічної кризи, але виявляються більш уразливі для нього. Нерозуміння цього, а також зовнішній спокій на внутрішньому ринку є причинами бравого поведінки вітчизняних політиків. У банківському секторі вітчизняної
  6.  9.1. Криза міжнародної заборгованості в 80-ті роки і його наслідки
      Криза зовнішньої заборгованості почався в серпні 1982 р., коли ряд латиноамериканських країн виявився не в змозі виплачувати свою заборгованість іноземним комерційним банкам і оголосив про припинення частини своїх платежів за боргами. Криза зовнішньої заборгованості швидко поширився на велику кількість держав і перетворився з регіонального в
  7.  Рекомендована література
      кризи. Історія англійських криз. Загальна теорія криз, М.: Наука, РОССПЕН, 1997. 1 До кращого майбутнього. СБ соціально-філософських творів. М.: РОССПЕН, 1996. Кондратьєв Н.Д. М.І. Туган-Барановський / / Витоки. Вип. 2. М., 1990. [Булгаков С.Н. Філософія господарства. М.: Наука, 1991. 'Грсбнев Л.С. Про що писав М.І. Туган-Барановський / / Економічні науки. 1990. №
  8.  РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
      кризи. Історія англійських криз. Загальна теорія криз. М.: Наука, РОССПЕН, 1997. До кращого майбутнього СБ соціально-філософських творів; М.: РОССПЕН, 1996. Кондратьєв Н.Д. М.І. Туган-Барановський / / Витоки. Вип. 2. М., 1990. Булгаков С.Н. Філософія господарства. М.: Наука, 1991. Гребньов Л.С. Про що писав М.І. Туган-Барановський / / Економічні науки. 1990. №
  9.  Частина 2. На пульсі кризи
      кризу. Росія не стала в ньому «тихою гаванню», як обіцяв уряд. Падіння нафти зруйнувало надії верхів на перетворення країни в «світовий фінансовий центр». Усюди в світі прискорилася інфляція. Стало знижуватися виробництва. Почалися звільнення і скорочення зарплат. Криза вдарила по банках і боржникам. Не одна сфера господарського життя не залишилася незачепленою. Економічна криза надовго
  10.  Відтворювальна структура
      вплив на багато галузей господарства і навіть на багато сфер світового господарства. У певних умовах структурні кризи можуть робити глибокий вплив на економічний розвиток протягом досить тривалого часу. Наприклад, енергетична криза, що почався з різкого зростання світових цін на нафту в 1973 р., надав тривалий вплив на економіку більшості країн світу. Економічна
  11.  Які на Ваш погляд будуть індикатори виходу з кризи?
      кризи. До тих пір, поки політика урядів залишається неліберальною, ні про який вихід з кризи говорити не можна. Криза якраз і повинен викликати зміну господарського курсу в світі. Він знаменує зміну тривалих періодів розвитку капіталізму - великих хвиль, по Кондратьєву. Попередній переломний період планета пройшла в 1970-і роки, коли кейнсіанство змінив монетаризм. Місце регульованою
  12.  Азіатська криза
      впливу на інші країни, в тому числі і на Росію, хоча в Росії достатньо було причин для розвитку валютного кризи на власній
  13.  Зовнішня торгівля Росії
      кризи в Південно-Східній Азії і дефолт російської економіки в 1998 році. Один з найбільших фахівців в даній сфері німецький вчений П. Фішер писав про це в книзі «Прямі іноземні інвестиції для Росії: стратегія відродження промисловості». Після російського дефолту прямі іноземні інвестиції аж ніяк не втекли з країни і продовжують
  14.  № 85. Особливості подолання наслідків кризи 1930-х років у Швеції
      кризи в Швеції були наступні вжиті заходи: 1. перехід до змішаної економіки; 2. соціал-демократична політика уряду Швеції; 3. організація громадських робіт; 4. вливання державних інвестицій; 5. укладення Угоди про мирне способі досягнення колективних договорів в 1938 році між Центральним об'єднанням профспілок та Об'єднанням підприємців.
  15.  М. Г. Делягін. Світова криза: Загальна Теорія Глобалізації, 2003
      вплив сучасних технологій на еволюцію глобальної конкуренції, виникнення між групами країн непереборного розриву і руйнівний загнивання глобальних монополій, що призвело до світової економічної кризи. Особливу увагу приділено адаптації Росії до нового світу. Для викладачів та аспірантів вузів, широкого кола
  16.  Питання до теми
      вплив справив соціально-економічна криза східно-європейських країн на світове економічне зростання в 90-ті роки? 3. Як змінилася галузева структура світового господарства? 4. Які зміни відбулися в структурі зовнішньої торгівлі у світі і підсистемах господарства? 5. Проаналізуйте масштаби НДДКР у світі, поширення науково-технічних досягнень в підсистемах
  17.  Запитання і завдання для самоконтролю
      криз). 2. Дайте характеристику основних фаз економічного циклу. 3. Який механізм дії основних важелів антициклічного регулювання економіки в різних фазах циклу? 4. Які причини фінансової кризи кінця 90-х рр..? 5. У чому сутність, причини і форми прояву структурних криз в економіці? 6. Які основні типи циклічних коливань і що є їх