Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
З.К.Раджабова. Світова економіка, 2006 - перейти до змісту підручника

VII.2.1. Економічний потенціал Росії

Економічний потенціал * 1 є важливим показником економічної могутності держави і регіонів. У міжнародній практиці в поняття "внутрішній економічний потенціал" або "економічний потенціал країни" включають такі елементи як "природно-ресурсний, трудовий потенціал", досягнутий рівень розвитку найважливіших галузей народного господарства, а також інфраструктури, науково-технічний потенціал і т. д.
___
* 1 Економічний потенціал - це багатогранна складна економічна категорія. Поняття "потенціал" походить від латинського слова "патантіа", що означає можливість, потужність, приховані можливості. Під економічним потенціалом розуміється сукупна здатність галузей народного господарства виробляти промислову і сільськогосподарську продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевозити вантажі, надавати послуги населенню і т.д. За своїм змістом економічний потенціал (ЕП) приймає як натуральну, так і вартісну форму. У першому випадку ЕП виступає як сукупність основних продуктивних фондів, оборотних коштів, людських, а також природних ресурсів. У другому випадку ЕП можна розглядати як вартість витрат минулої праці у вигляді основних виробничих фондів (ПФ), матеріальних витрат (М), що входять до складу валового суспільного продукту, а також витрат живої праці на створення національного доходу (НД) плюс вартісна оцінка природних ресурсів (ПР). Слід розрізняти поняття "економічний потенціал" і "виробничий потенціал". Виробничий потенціал, як і економічний, має на увазі максимально можливий річний випуск продукції і послуг при повному використанні засобів виробництва, а також прогресивної технології. Зрештою економічний потенціал виступає як сукупність виробничого потенціалу і національного доходу.
Для оцінки економічного потенціалу країни найчастіше використовується показник ВВП, який відображає сучасний рівень розвитку економіки, характеризує особливості її структури та ефективності розвитку різних галузей, положення країни в МРТ, ступінь залученості країни в міжнародні інтеграційні процеси і ін
Підсумки десяти років системної трансформації російської економіки свідчать, що найважливіші макроекономічні показники мали стійкі тенденції до зниження. Якщо за даними Держкомстату в 1993 р. ВВП Росії склав 735 200 000 000 дол, або більше 3% загальносвітового (9-е місце в світі) - це 11,7% ВВП США проти 23% у 1990 р., то в 2000 р. питома вага Росії у світовому ВВП склав 1,61%. Така ж тенденція простежується і в показниках ВВП на душу населення (табл. 40).
Таблиця 40

Удлельний вага Росії у світовому хозйстве за 1990-2000 рр.. * 1

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000


Росія у світовому реальному ВВП,%

3,36 3 , 15 2,63 2,35 2,02 1,86 1,69 1,64 1,63 1,62 1,61


ВВП Росії на душу населення (співвідношення по ЄС=100)

59 52 47 44 38 35 34 34 29 29 30
___
* 1 Андріанов В.Д. Росія у світовій економіці. - М., 1999. - С. 12.
На думку експертів МВФ уповільнені темпи приросту в Росії збережуться в 2001 р. і складуть 1,5% на рік.
За сукупним індексом ІМЕПІ РАН, покликаному відобразити порівняльне просування постсоціалістичних країн по шляху реформ у світлі економічних і соціальних підсумків перетворень, Росія займає одне з останніх місць - значення індексу 2,853, тобто восьме місце з дев'яти можливих. На першому місці знаходиться Словенія - 7,032, на другому Польща - 6,945, далі Чехія - 6,939 і т. д. З одного боку, це пояснюється специфічним спадщиною, яка дісталася Росії від колишнього СРСР, а з іншого - самим характером проведених реформ з крайнім лібералізмом на ранніх етапах, породившим нестабільну ситуацію перехідного періоду. До кінця сторіччя негативну роль зіграв також фінансова криза 1997-1999 рр.., Що зародився в Південно-Східній Азії. Він безумовно торкнувся і Росії, посилюючи і без того наявні проблеми на шляху ринкових перетворень.
За офіційними індексами темпів зростання, розрахованим Центром міжнародних економічних зіставлень Інституту Європи РАН, обсяг промислового виробництва в Росії склав (на 1998 р.) всього 28% рівня США, 36 - Німеччини, 61 - Франції, 73% - Великобританії. Відповідні співвідношення з ВВП для цього року виявилися рівними 7,5% до рівня США, 32,5 - Німеччини, 44,5 - Франції і 47,5% - Великобританії * 1.
___
* 1 Сукупна таблиця за даними: Глазьєв С. Стабіллізація і економічне зростання / / Питання економіки. - 1997. - N 1. С. 90-103; Десять років системної трансформації в країнах ЦСЄ Росії / / МЕ і МО. - 2000. - N 5. - C. 3-14.
Все це значно менше, ніж для СРСР в 1987 р. і Росії в 1913 р. Відповідні співвідношення Росії по відношенню до чотирьох західним країнам по продуктивності праці в промисловості істотно погіршилися за 1998 р. і склали по відношенню до США 12%, Німеччині - 18, Франції - 16 та Великобританії - 23% * 1. Така статистична, чисто якісна характеристика місця Росії у світовій економіці в кінці століття.
___
* 1 Кудрі В. Місце Росії у світовій економіці на початку XXI в. / / МЕ і МО. - 2000. - N 5. - С. 78.
Росія має потужний і різноманітний природно-ресурсний потенціал, здатний забезпечити потреби самої країни й значні обсяги експорту. Займаючи за обсягом розвіданих запасів мінеральної сировини провідне місце у світі, Росія має достатньо розвинену мінерально-сировинну базу. При цьому вона знаходиться на першому місці в світі за запасами більшості природних ресурсів, у тому числі природного газу, вугілля, залізних руд, ряду кольорових металів, а також за запасами земельних, водних і лісових ресурсів.
У країні відкрито і розвідано близько 20 тис. родовищ корисних копалин. Валова потенційна цінність розвіданих балансових запасів основних видів корисних копалин оцінена в 28600000000000 дол, а прогнозний потенціал - в 140 трлн дол * 1
___
* 1 Андріанов В.Д. Росія у світовій економіці. - М., 1999. - С. 12.
Із загального обсягу корисних копалин, що видобуваються у світі, на Росію доводиться: апатитів - 55%, природного газу - 28, алмазів - 26, нікелю - 22, калійних солей - 16, залізної руди - 14 , кольорових і рідкісних металів - 13, нафти - 12, кам'яного вугілля - 12%.
У структурі прогнозного потенціалу домінує тверде паливо (79,5%), далі йдуть газ (6,9%) і нафта (6,5%), а на всі інші види корисних копалин в сукупності доводиться 7,1%.
На території Росії розташовано 23% всіх світових запасів вугілля. За розвіданими запасами (202 млрд т) Росія займає третє місце в світі, після США (445 млрд т) і Китаю (272 млрд т). Геологічні запаси кам'яного вугілля Росії становлять 30% світових.
З урахуванням потреб народного господарства досить висока нерівномірність розміщення ресурсного потенціалу. Близько 93% всіх розвіданих і оцінених вугільних ресурсів країни припадає на частку Сибіру і Далекого Сходу, а на європейську частину тільки 7% всіх запасів країни. За даними за 1996 р. Державного комітету РФ по геології і використанню природних ресурсів за 1996 р. видобуток природного газу зріс до 599 млрд куб. м., 4/5 загального обсягу видобутку газу припадає на Західну Сибір і, в першу чергу, Нижня Приобье Тюменського Півночі. У межах Західного Сибіру розвідано і оцінено близько 300 великих родовищ нафти і природного газу. З одного боку, це дуже сприятливий фактор для організації великомасштабного видобутку сировини і виробництва енергії за умови низької собівартості продукції, а з іншого - висока концентрація основних видів ресурсів створює передумови для подальших територіальних диспропорцій.
Паливно-енергетичний комплекс Росії в роки реформ залишається найбільш стабільно працюючим ланкою економіки країни. На даний період ПЕК в основному виконав покладені на нього завдання щодо забезпечення економіки країни паливно-енергетичними ресурсами та валютними надходженнями.
У 1996 р. вироблено 1388 млн т.у.п. первинних паливно-енергетичних ресурсів. Це дозволило повністю забезпечити платоспроможний попит споживачів внутрішнього ринку і на 8% збільшити валютну виручку від експорту енергоресурсів. Обсяг експорту у фізичному вираженні виріс на 2%, у тому числі в країни далекого зарубіжжя - на 7,2%. У наступні роки ці показники зберегли тенденцію зростання. У період європейського нафтової кризи (2000 р.) валютні надходження від нафтоекспорту Росії зіграли істотну роль у формуванні бюджету країни на 2001 рік з профіцитом.
Треба сказати, що вугільна промисловість країни переживає глибоку кризу. З року в рік падають обсяги видобутку і споживання. Якщо в 1991 р. обсяг видобутку склав 367 млн ??т, то в 1998 р. на 135 млн т менше. Основна причина - спад виробництва в усіх галузях. Пожвавлення економіки в 1999 р. викликало збільшення видобутку вугілля порівняно з 1998 р. більш ніж на 17 млн ??т (табл. 41). На тлі пріоритетного розвитку нафтової і газової промисловості, сьогодні вугільна промисловість потребує значних фінансових ресурсів для реструктуризації та подальшого розвитку в структурі ПЕК країни.

Таблиця 41

Видобуток і експорт основних паливо-енергетичних ресурсів Росії за 1998-2000 рр.. * 1

Основні види 1998 1999 2000
палива Добування Експорт Добування Експорт Добування Експорт


Нафта, млн т



303



180



305



181



308



181

Природний газ млрд м

591

208

590

207

595

206

Вугілля, млн т

232

-

249

-

253

-

___
* 1 За даними БИКИ. - 1999. - N 133; Нафтогазова вертикаль. - 2000. N 2.
Росія володіє досить великим потенціалом металлорудних сировини, а саме запасами гірських, кольорових і рідкісних металів, здатними забезпечить потреби країни на тривалий період.
Росія є найбільшим у світі виробником золота і дорогоцінних каменів. Основні родовища дорогоцінних металів знаходяться в корінних породах у вигляді кварцово-золотоносних жив і в розсипах Уралу, Сибіру і Далекого Сходу. Прогнозні запаси золота в Росії оцінюються в 150 тис. т. Це означає, що за розвіданими запасами вона перевершує Австралію і Канаду. У середині 90-х рр.. лідером світового виробництва золота залишалася ПАР - 518 т (23% світового виробництва), далі йдуть США - 338 т (15%), Австралія - ??248 т (11%), країни СНД разом узяті - 223 т (10%), Канада - 157 т (7%), Китай - 135 т (6%) * 1.
___
* 1 БИКИ. - 1996. N 34. - C. 15.
За період реформ спостерігається тенденція до зниження видобутку золота. Якщо в 1992 р. було вироблено 146,1 т, то за даними 1996 видобуток золота склала 115-117 т, а в 1998 р. вона скоротилася ще приблизно до 90 т. Причиною скорочення обсягів видобутку, з одного боку, є структурна перебудова галузі, різке скорочення геологорозвідувальних робіт, а з іншого - галузь переживає глибоку фінансово-економічну кризу через незначних внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Згідно довгостроковій урядовій програмі до 2000 р. видобуток російського золота може зрости на 70-75 т, при цьому особливу роль буде грати ефективність залучення зарубіжних і вітчизняних інвестицій. Будучи завжди абсолютно закритою, за роки реформ золотодобувна промисловість Росії зуміла стати привабливою для іноземних інвесторів. У 1994 р. іноземний капітал в цій галузі склав 72 млн дол, в 1995 р. - 49 млн дол, в 1996 р. обсяг зарубіжних інвестицій у цю галузь зріс майже в два рази в порівнянні з 1995 р. За існуючими оцінками для реалізації урядової програми-2000, буде потрібно від 4 до 5 млрд дол вітчизняного та іноземного капіталу.
За оцінками Вашингтонського інституту золота, щорічний видобуток золота в світі до 2000 р. зросте приблизно на 15-20% і досягне 2580-2600 т, при цьому обсяг видобутку в ПАР скоротиться до 45 т, а в США та Австралії зросте до 395 т. Китай з видобутку золота обжене Канаду. У Росії обсяг видобутку золота може скласти до кінця сторіччя 120-130 т.
На частку Росії припадає близько 25% світового видобутку алмазів і вона займає друге місце в світі після ПАР. Найбільш перспективним алмазоносних районом країни є республіка Саха (Якутія), на частку якої припадає 99,8% загального видобутку в Росії. Основними центрами видобутку є селища Світ, Айхал, Вдала, Сикитанская. В даний час Росія - єдина країна в світі, ведуча одночасно видобуток, переробку та експорт алмазної сировини і діамантів.
Світовий ринок діамантів оцінюється в 12 млрд дол В даний час в Росії переробляється до 1/3 всіх алмазів, виробництво діамантів на 167 гранувальних підприємствах оцінюється в 700 млн дол Країна також зберігає друге місце в світі (після ПАР) з виробництва металів платинової групи (щорічний обсяг видобутку 130-140 т). Необхідно відзначити, що роль платини як сировини і дорогоцінного металу на світовому ринку постійно зростає, оскільки за своїми технічними властивостями вона набагато перевершує можливості золота.
  Однак, незважаючи на велику різноманітність і значні запаси природно-ресурсного потенціалу, за іншими показниками Росія істотно поступається ряду зарубіжних країн:
  - Показник забезпеченості активними запасами (відношення запасів до поточної річної видобутку) основних видів мінеральної сировини становив по нафті 59%, по свинцю і цинку - 50, по нікелю - 33, по природному газу - 31, по міді - 23%. Тільки по природному газу і дорогоцінним металам забезпеченість активними запасами вище загальносвітової - від 60 до 180 років * 1. За багатьма іншими видами сировини забезпеченість досягає всього 25-50 років;
  ___
  * 1 Шлях у XXI століття: стратегічні проблеми і перспективи російської економіки. - М.: Економіка. - 1999. - С. 255.
  - Показник ресурсонасищенності економіки країни (кількість споживаних ресурсів та продуктів їх переробки на душу населення) в 90-х рр.. склав: вугілля - 2,5 т (в США - 35 т, у Німеччині - 6,2 т); алюмінію - 10 кг (15,5 і 26 кг); міді - 4,6 кг (7,3 і 13, 7 кг); фосфорних добрив - 16 кг (157 і 122 кг).
  Стримуючий вплив на розвиток гірничодобувної промисловості надає слабка виробнича інфраструктура по всіх гілках, низька комплексність використання видобутої сировини, внаслідок чого значні втрати цінних компонентів на стадії збагачення і переробки. Однак, незважаючи на досить гострі проблеми у добувній промисловості Росії, саме ця галузь забезпечує майже 1/3 валютних надходжень країни.
  Трудові ресурси слід віднести до одного з основних факторів розвитку як національної, так і світової економіки. У сучасному світі сукупний потенціал трудових ресурсів Китаю (більше 600 млн чол.), Індії (близько 350 млн чол.), Індонезії (понад 80 млн чол.) І Бразилії (близько 70 млн чол.) Перевищує трудові ресурси всіх інших країн світу. Однак за якістю робочої сили (освітній рівень, число інженерно-технічних працівників, висококваліфікованих кадрів і т. д.) індустріально розвинені країни сильно випереджають всі інші держави світу.
  Росія має суттєві переваги по групі факторів, здатних вплинути на прискорення економічної динаміки. Конкурентними перевагами країни є кваліфіковані трудові ресурси при відносно низькій вартості робочої сили.
  За оцінкою Держкомстату Росії чисельність населення країни до початку 2000 р. склала 145 900 000 чол. Зберігається тенденція зниження абсолютних показників, тобто загальна чисельність росіян тільки за 1996 р. зменшилася на 475 тис. осіб, або на 0,3% (в 1995 р. на 330 тис. осіб, або на 0,2%). Загалом з 1992 по 1999 р. населення Росії скоротилося майже на 2 млн чол., Що переважно пов'язано з скороченням міграційного та природного приросту населення. Про можливі масштаби скорочення до 2010 р. дають уявлення деякі останні прогнози, наведені за різними варіантами розрахунків (табл. 42).
  Таблиця 42

  Прогнозні оцінки чисельності населення Росії, млн чол.

 Автор і рік прогнозу  2000  2005  2010


 Держкомстат РФ, 1997



 144,1-145,9



 139,5-144,8



 134,7-143,7

 ООН, 1996

 145,8-147,1

 142,8-146,0

 139,5-145,1

 Бюро цензів США, 1997

 145,9

 144,3

 143,9

  Примітка. Таблиця складена за даними: Стратегічний бюлетень - М.: Держкомстат РФ, 1997; World Population Prospects: the 1996 Revision; VS Bureau of Census International Data Base.
  Станом на кінець 1999 трудові ресурси Росії склали 74300000 чол., Тобто близько 54% ??населення країни. Це четверте місце в світі після Китаю, Індії, США.
  За період реформ загальна чисельність зайнятих у галузях народного господарства скоротилася більш ніж на 10 млн чол. Структура зайнятості на середину 90-х рр.. виглядала наступним чином: 25,6% із загального числа зайнятих у народному господарстві припадало на промисловість, 15,7 - на сільське і лісове господарство, 11,0 - на освіту і культуру, 9,6 - на будівництво, 9,9 - на торгівлю і громадське харчування, 7,8 - на транспорт і зв'язок, 6,6 - на охорону здоров'я, 4,5 - на побутове обслуговування, 2,5 - на науку і освіту і т. д. Зберігається тенденція зниження зайнятих на державних підприємствах. Внаслідок низького рівня оплати праці зростає вторинна зайнятість населення на постійній основі.
  Зайнятість населення - одна з найбільш гострих соціальних проблем в сучасному світі. За даними МОП в 1995 р. в світі налічувалося близько 120 млн офіційно зареєстрованих безробітних. За неофіційними даними кількість безробітних у світі оцінюється в 820 млн чол., Що становить 1/3 усього працездатного населення світу. На початку 2000 р. в Росії 12,8% економічно активного населення було частково або повністю безробітним.
  Найнижчі показники рівня безробіття зареєстровані в нових індустріальних країнах. У першу десятку за цим показником входять - Таїланд (1,4%), Тайвань (1,45), Сінгапур (1,9), Гонконг (2,0), Південна Корея (2,4), Мексика (2,49 ), Японія (2,5), Малайзія (3,0), Індонезія (3,2) і Чилі (4,4%).

  У сучасній Росії трудовий потенціал має досить високим освітнім рівнем, якому відповідає 1/3 всіх зайнятих у народному господарстві. Як у всьому світі в цілому, так і в нашій країні зберігається стійка тенденція до зростання еміграції висококваліфікованих фахівців. З початку 90-х рр.. нашу країну залишають щорічно в середньому близько 100 тис. чол., велика частина з яких - висококваліфіковані фахівці. Основні напрямки еміграційних потоків - Німеччина (62%), Ізраїль (22%), США (13%).
  За наявними оцінками, приблизно 1/3 найбільш талановитих російських вчених працює за кордоном, а щорічні втрати країни внаслідок цього процесу оцінюються в 50-60 млрд дол Це явище інакше називається "витоком мізків".
  Таким чином, від ефективності використання наявного позитивного потенціалу через розробку механізмів зайнятості, перепідготовки кадрів, створення робочих місць, розширення видів громадських робіт і багатьох інших напрямків залежить вирішення сформованої досить складної соціально-економічної проблеми країни.
  У сучасному світовому господарстві науково-технічний потенціал, як в цілому, так і на рівні окремої національної економіки, стає одним з активних елементів відтворювального процесу. Переваги країни обумовлені розвиненістю фундаментальної науки, наявністю досить сильних позицій за передовими технологічними напрямками. Серед них - біотехнологія, лазерна техніка, генна інженерія, дослідження та розробки в галузі ядерної енергетики, авіації, освоєння і дослідження космічного простору і ряд інших напрямків.
  За обсягами витрат на розвиток науково-технічного потенціалу в даний час лідирують розвинені країни світу. Цей показник становить у Швеції 3% ВВП, в Японії - 2,97%, у Чехії - 2,91, у Швейцарії - 2,86, у Німеччині - 2,73, в США - 2,8%. Велику увагу розвитку НДДКР стали приділяти в нових індустріальних країнах. За минуле десятиліття НІС Південно-Східної Азії (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг) збільшили наукоємність ВВП в півтора рази і наблизилися до показників європейських країн, а Південна Корея вже досягла американського рівня.
  Економічні реформи Росії різко посилили існували ще в період СРСР тенденції до деградації науково-технічного потенціалу. Асигнування в науку з 1988 по 1992 р. знизилися більш ніж в 3 рази.
  Якщо загальні витрати на науку в колишньому СРСР становили 4% ВВП, що було найвищим показником у світі, то в 1992 р. в Росії питома вага асигнувань на НДДКР скоротився до 0,87% (27-е місце в світі). За абсолютними витрат на НДДКР (0010000 дол) Росія займає 24-е місце в світі, поступаючись не тільки розвиненим, а й деяким країнам, що розвиваються. До середини 90-х рр.. витрати на науку у федеральному бюджеті скоротилася до 0,44%.
  Розрахунки показують, що частка витрат на НДДКР у ВВП Росії в даний час відповідає рівню 50-х рр.., В той час як абсолютна величина загальних витрат на НДДКР близька до рівня початку 60-х рр.. Загалом частка витрат на НДДКР у ВВП Росії за період проведення реформ знизилася до рівня Єгипту, Індії, Португалії, хоча ще наприкінці 80-х рр.. цей показник відповідав рівню США, Німеччини, Японії, Швеції * 1.
  ___
  Шлях у XXI століття: стратегічні проблеми і перспективи російської економіки. М.: Економіка. - 1999. - С. 349.
  На початку реформ науково-технічний потенціал Росії включав 2,9 тис. науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро, 559 проектно-вишукувальних організацій, 400 научноисследовательских і конструкторських підрозділів на промислових підприємствах, 450 вищих навчальних закладів. За роки реформ через гострий наростання фінансових проблем, падіння престижу вчених, багато науково-дослідні інститути були закриті, різко скоротилася дослідна діяльність, підготовлені вчені чи виїхали за кордон або перейшли в комерційні структури. Загальне число зайнятих в науковій сфері зменшилася вдвічі - до 1,7 млн ??чол.
  Характерною рисою російського науково-технічного потенціалу, як і всієї економіки країни, була і залишається надмірно висока мілітаризація. Якщо середньосвітові показники в галузі наукових витрат на військові цілі відповідають 25%, то в Росії вони складають близько 70% всіх асигнувань на НДДКР. Крім того, 80% всіх науково-дослідних інститутів і близько 70% науково-технічних кадрів обслуговують інтереси військово-промислового комплексу.
  З початку 90-х рр.. намітилася тенденція зниження освітньої бази країни. На всіх щаблях освіти (вуз-аспірантура-докторантура) різко скоротилися пріоритети державної цільової підготовки кадрів, паралельно з'явилися комерційні напрямки, куди найчастіше відбираються не за принципом високої підготовленості, а виходячи лише з фінансових можливостей.
  Якщо в 80-і рр.. близько 70% фундаментальних і прикладних розробок за спрямованістю та рівнем отриманих результатів відповідали світовому рівню, а 20% розробок навіть перевершували його, то в середині 90-х рр.. (1995-1996 рр.). Ці показники знизилися відповідно до 25 і 7% * 1.
  ___
  * 1 Андріанов В.Д. Росія у світовій економіці. М., 1999. С. 32.
  Маючи на увазі те, що науково-технічний потенціал, ефективність НДДКР визначають конкурентні переваги країни за багатьма пріоритетними напрямками, в даний час назріла необхідність розробки принципово нової державної політики науково-технічного розвитку країни, адекватної її суспільно-державним інтересам, цілям реформ і довгостроковим перспективам економіки.
  Реалізація науково-технічного потенціалу визначатиметься формуванням ефективного механізму трансформації результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у наукомісткі технології, здатного стати основою технічного переозброєння широкого кола галузей і виробництв на якісно новому рівні для виробництва висококонкурентному продукції, здатної завоювати міцні позиції на внутрішньому та зовнішньому ринках і створити основу для технологічного переозброєння.
  Для досягнення цих цілей "Концепція середньострокової програми Уряду РФ на 1997-2000 роки" пропонує наступні основні напрямки:
  - Провести дослідження і розробки в області діяльності для забезпечення життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави, створивши таким чином науково-технічний заділ для сталого розвитку Росії, її національної безпеки;
  - Створити і модернізувати інфраструктуру, що забезпечує проведення і використання результатів наукових досліджень на світовому рівні;
  - Сформувати необхідні організаційні, економічні, нормативно-правові та інші види забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності;
  - Реформувати вітчизняну систему підготовки кадрів для науки, наукомістких виробництв, інших видів інтелектуальної діяльності, забезпечити відповідність кадрової основи російської економіки завданням її технологічного переозброєння та інтенсивного розвитку.
  Для реалізації цих напрямків необхідно вирішити наступні завдання:
  - Реформувати мережу наукових організацій з метою проведення пріоритетних досліджень і розробок з урахуванням реальних ресурсних обмежень;
  - Здійснити заходи щодо інтеграції науково-технічної та освітньої діяльності, розвитку системи підготовки кваліфікованих наукових кадрів;
  - Створити умови для підвищення престижності наукової праці, відродження галузевої науки та науки виробничого сектора, залучення молоді в сферу науки, а також забезпечити соціальний захист науковців і фахівців;
  - Створити, модернізувати, вдосконалити необхідні організаційні, економічні, нормативно-правові, інформаційні та інші види забезпечення наукових досліджень і створення високопродуктивних технологій, їх захисту та використання;
  - Розробити і реалізувати систему заходів щодо збереження, відтворення і розвитку в Росії інфраструктури (будівель, споруд, комплексів, поставки та застосування наукового обладнання, приладів тощо), що забезпечує проведення і використання результатів наукових досліджень на світовому рівні.
  Згідно з методикою оцінки наукового капіталу РАН, різке скорочення витрат на науку в період проведення реформ, обтяжене економічною кризою, призвело до появи сьогодні довгострокової тенденції спаду наукового капіталу. Подолати дію цієї тенденції вдасться в кращому випадку лише після 2003-2007 рр.., Коли мабуть буде подолана мінімальний рівень даного показника.
  При розробці заходів щодо збереження та реформування науки Росії ймовірно слід враховувати довгострокові особливості розвитку наукового потенціалу. Необхідна розробка довгострокової концепції розвитку російської науки на період до 2015-2020 рр.. На жаль, довгострокові перспективи розвитку практично не були враховані при розробці "Концепції реформування російської науки на період 1998-2000 рр..".
  Контрольні питання
  1. Що таке економічний потенціал, назвіть його основні складові?
  2. Яке місце Росії у світовому господарстві по найважливіших макроекономічних параметрах?
  3. За якими видами ресурсів Росія має домінуючі позиції?
  4. Охарактеризуйте демографічну ситуацію в Росії за роки реформ.
  5. Які основні проблеми і риси розвитку наукового потенціалу країни?
  Терміни і поняття
  Економічний потенціал.
  Ресурсний потенціал.
  ПЕК - паливно-енергетичний комплекс.
  Металлорудних сировину.
  Ресурсонасищенность.
  ВПК - військово-промисловий комплекс.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "VII.2.1. Економічний потенціал Росії"
  1.  5. Підприємницький потенціал Росії
      потенціал
  2.  2.1.6. Монопольна влада на ринку
      економічної науки з цього
  3.  Висновок
      економічної діяльності держави з метою розробки теоретико-методологічних основ дослідження економічного потенціалу країни, визначення його місця і ролі у відтворювальному процесі на основі розгляду критеріїв ефективності розвитку дозволяє зробити наступні висновки. 1. Рівень розвитку країни визначається величиною, станом, якістю і ступенем використання
  4.  Місце зовнішньої торгівлі в економіці Росії
      економічній сфері досить скромна. Частка Росії у світовому експорті в 1997 р. склала близько 1,3%. На стані російської зовнішньої торгівлі досі болісно відбиваються різке скорочення господарських зв'язків з іншими колишніми радянськими республіками в результаті розпаду СРСР і згортання торгівлі з колишніми соціалістичними країнами - членами РЕВ, які на початку 90-х рр.. були головними
  5.  Глава 2. Податки: їх сутність, функціональний потенціал і класифікація
      потенціал і
  6.  Приклади розв'язання
      економічного простору; розвал соціальної сфери та науково-технічного потенціалу країни, який визначає стан економіки і можливість її розвитку в майбутньому, а також підтримання обороноздатності країни на належному
  7.  Стаття 2. Статутний капітал та інше майно Банку Росії є федеральною власністю ...
      Банк Росії здійснює свої витрати за рахунок власних доходів ... Держава не відповідає за зобов'язаннями Банку Росії, а Банк Росії - за зобов'язаннями
  8.  Проблема імміграції до Росії
      потенціал репатріантів становить 4-6 млн. чоловік. За оцінкою Інституту ООН з проблем роззброєння, які підготували доповідь про тенденції міграції в Європі, чисельність слов'янського населення в неслов'янських країнах колишнього СРСР до 2016 р. зменшиться на 15-30%. Прийом, розміщення та працевлаштування наших співвітчизників вимагатиме від Росії значних матеріальних і організаційних зусиль.
  9.  Контрольні питання
      потенціалу та його використання. 3. Розкрийте фактори активізації інвестиційної діяльності. 4. У чому суть нової інвестиційної парадигми - 'інвестицій в
  10.  Стаття 37. Банк Росії може встановлювати одну або кілька процентних ставок по різних видах операцій або проводити процентну політику без фіксації відсоткової ставки
      Процентні ставки Банку Росії являють собою мінімальні ставки, за якими Банк Росії здійснює свої операції. Банк Росії використовує відсоткову політику для на. Ринкові процентні ставки з метою зміцнення
  11.  Стаття 35. Основними інструментами і методами грошово-кредитної політики Банку Росії є
      : 1) процентні ставки по операціях Банку Росії; 2) нормативи обов'язкових резервів, що депонуються в Банку Росії (резервні вимоги); 3) операції на відкритому ринку; 4) рефінансування банків; 5) валютне регулювання; 6) встановлення орієнтирів зростання грошової маси; 7) прямі кількісні
  12.  Практичні завдання
      1. Наведіть приклади різних форм безробіття в Росії. 2. Знайдіть статистичні дані про фактичний ВВП і рівень безробіття за 2003, 2004 або 2005 Припустивши, що природний рівень безробіття в Росії становить 6%, підрахуйте розмір ВВП, недоотриманий в результаті безробіття. 3. Проаналізуйте характер кризи, що вибухнула в Росії в 1990-і рр.. 4. Визначте, на який
  13.  6.1. Заощадження, капіталовкладення та економічний розвиток
      економічного розвитку, включаючи економічне зростання, продуктивність праці та інші складові цієї
  14.  Стаття 55. Банк Росії є органом банківського регулювання та нагляду за діяльністю кредитних організацій
      Банк Росії здійснює постійний нагляд за дотриманням кредитними організаціями банківського законодавства, нормативних актів Банку Росії, зокрема встановлених ними обов'язкових нормативів. Головна мета банківського регулювання і нагляду - підтримка стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Банк Росії не втручається в оперативну діяльність
  15.  РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
      економічна література. М., 1958. Образ майбутнього в російської соціально-економічної думки кінця XIX - початку XX в. М., 1994. Розділ перший. Пантин І.К., Плімак Е.Б., Хорос В.Г. Революційна традиція Росії. М., 1986. Гол. 5-7. Рачков М.П. Політико-економічні прогнози в історії Росії Іркутськ, 1993. Гол. I. Рязанов в.т Економічний розвиток Росії. СПб., 1998. Гол. III.
  16.  Рекомендована література
      економічна література М., 1958. Образ майбутнього в російської соціально-економічної думки кінця ^ XIX-початку XX в. М., 1994. Розділ перший. Пантин І.К., Плімак Е.Б., Хорос В.Г. Революційна традиція п1 Росії. М., 1986. Гол. 5-7. Рачков М.П. Політико-економічні прогнози в історії Росії Іркутськ, 1993. Гол. I. Рязанов В.Т. Економічний розвиток Росії. СПб., 1998. Гол. III.
  17.  Основні терміни і поняття
      потенціал, абсолютні переваги, порівняльні переваги, протекціонізм, політика вільної торгівлі, тарифні бар'єри, мито, демпінг, нетарифні бар'єри, ліцензування, квотування, експортна
  18.  Стаття 41, Під валютними інтервенціями Банку Росії розуміється купівля-продаж Банком Росії іноземної валюти на валютному ринку для впливу на курс рубля і на сумарний попит і пропозиція грошей
      Стаття 41, Під валютними інтервенціями Банку Росії розуміється купівля-продаж Банком Росії іноземної валюти на валютному ринку для впливу на курс рубля і на сумарний попит і пропозиція
  19.  Стаття 40. Під рефінансуванням розуміється кредитування Банком Росії банків, у тому числі облік і переоблік векселів
      . Форми, порядок і умови рефінансування встановлюються Банком