Головна
ГоловнаЕкономікаАналіз → 
« Попередня Наступна »
Ю. Н. Іванов. Економічна статистика, 2002 - перейти до змісту підручника

§ 3. СТАТИСТИКА ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ

Статистика витрат на робочу силу є новим розділом вітчизняної статистики праці. Її поява безпосередньо пов'язано з розвитком ринкових відносин у всіх сферах життя суспільства. Інформація про витрати на робочу силу необхідна для нормального функціонування ринку праці.
Витрати на робочу силу являють собою витрати, пов'язані з наймом і змістом робочої сили. При визначенні видатків на робочу силу використовують дві концепції: народногосподарську і галузеву (або на рівні підприємства). У першому випадку мова йде про облік витрат, які несуть не тільки безпосередньо роботодавці, але і держава з професійної підготовки працівників, соціальних програмах, пенсійного забезпечення та ін, а в другому - про облік витрат, які несе роботодавець у зв'язку з наймом і змістом робочої сили. Природно, що ці витрати на робочу силу різняться. Однак на практиці реалізація народногосподарської концепції пов'язана з серйозними проблемами, особливо, якщо необхідно отримати дані не по економіці в цілому, а по галузі або регіону. Тому при зборі та аналізі даних про витрати на робочу силу перевага віддається галузевої концепції. Національні статистичні служби в своїй практичній діяльності прийняли за основу визначення витрат на робочу силу, сформульоване в резолюції 11-й Міжнародною конференцією статистиків праці, в якій говориться:
«Витрати на робочу силу являють собою витрати, які несе роботодавець у зв'язку з наймом і змістом робочої сили. Статистичне поняття витрат на робочу силу включає винагороду за виконану роботу, виплати за неробочий час, премії та подарунки, вар-. тість продуктів, напоїв та інших виплат натурою, витрати роботодавця, пов'язані з наданням житла співробітникам, внески роботодавця на соціальне забезпечення, його витрати на профпідготовку, соціальні потреби і подругам статтями, наприклад, перевезення працівників, витрати по найму, а також податки, зараховують до витратам на робочу силу ».
Витрати на робочу силу, які несе роботодавець, можуть вимірюватися в розрахунку на одиницю трудових витрат і на одиницю виготовленої продукції. Для аналізу конкурентоспроможності продукції переважніше розраховувати показники витрат на одиницю продукції, при цьому слід використовувати дані про продукції в натуральному вираженні. Але в умовах, коли випускаються різні види продукції, розрахунок витрат на робочу силу практично утруднений вже на рівні підприємства, а тим більше на рівні галузі. Тому при вимірюванні витрат на робочу силу перевага віддається їх розрахунку на одиницю часу (на відпрацьовану людино-годину або людино-день).
При визначенні структури витрат на робочу силу національні статистичні служби орієнтуються на Міжнародну стандартну класифікацію витрат на робочу силу, яка включає 10 основних груп елементів витрат. Перелік основних груп витрат Міжнародної стандартної класифікації видатків на робочу силу і Класифікації витрат на робочу силу, використовуваної при російському обстеженні, наведено в табл. 5.1.
Таблиця 5. Класифікація витрат на робочу силу


Міжнародна стандартна класифікація витрат на робочу силу Класифікація витрат на робочу. Силу, використовувана при обстеженні Держкомстату Росії
1. Пряма заробітна плата і платню

2. Оплата за неробочий час

3. Премії та подарунки

4. Харчування, напої та інші виплати натурою

5. Витрати на житло працівників, які бере на себе роботодавець

6. Витрати роботодавця на соціальне забезпечення

7. Витрати на професійну підготовку

8. Витрати на соціальні послуги

9. Інші витрати на робочу силу

10.
Податки, що розглядаються в якості витрат на робочу силу

1. Оплата за відпрацьований час

2. Оплата за невідпрацьований час

3. Одноразові заохочувальні виплати

4. Виплати на харчування, житло, паливо, що включаються в заробітну плату

5. Витрати підприємств (організацій) щодо забезпечення працівників житлом

6. Витрати підприємств (організацій) на соціальний захист працівників

7. Витрати на професійне навчання

8. Витрати на культурно-побутове обслуговування

9. Витрати на робочу силу, не віднесені до раніше наведеним класифікаційними групами

10. Податки, пов'язані з використанням робочої сили


З таблиці. 5.1 видно, що Класифікація витрат на робочу силу, яка використовується в російському обстеженні, відрізняється від Міжнародної стандартної класифікації не тільки назвами розділів, а й елементами витрат.
У перші чотири групи входять витрати, що містять ті ж елементи, які були наведені вище, коли йшлося про зміст фонду заробітної плати. При цьому слід зазначити, що на відміну від Міжнародної стандартної класифікації, де всі витрати, пов'язані з наданням житла, вказуються у п'ятій групі, в російському обстеженні вартість безкоштовно наданого працівникам (відповідно до законодавства) житла або суми грошової компенсації за ненадання його безкоштовно, включені в четверту групу. Причиною цього є те, що це щомісячні, регулярні виплати, які включаються до фонду заробітної плати.
У 5-у групу включаються витрати підприємств з утримання житла, що належить підприємствам і організаціям, вартість житла, переданого у власність працівникам, суми, що надаються працівникам для початкового внеску або погашення кредиту на житлове будівництво, та інші витрати із забезпечення працівників житлом.
До 6-ї групи належать страхові внески до пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонди обов'язкового медичного страхування, а також витрати, пов'язані з внесками в недержавні пенсійні фонди, надбавки до пенсій працюючим працівникам, вихідні допомоги , оплата путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок за рахунок підприємства та інші витрати.
Витрати на професійне навчання (7-я група) включають витрати з утримання навчальних будівель, орендну плату за приміщення для проведення занять; витрати на платне навчання працівників у навчальних закладах; стипендії працівникам, які перебувають в обліковому складі і спрямованих підприємствами на навчання до навчальних закладів за рахунок коштів підприємства, та інші витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів.
До витрат на культурно-побутове обслуговування (8-я група) відносяться витрати підприємств на проведення культурно-масових, спортивних заходів, екскурсій, виставок; витрати з утримання їдалень, бібліотек, клубів, спортивних споруд, дошкільних установ та інші витрати на культурно-побутове обслуговування працівників.
У 9-у групу входять витрати, пов'язані з оплатою проїзду до місця роботи як громадським, так і відомчим транспортом, вартість пільг по проїзду працівника транспортних відомств, вартість виданого безкоштовно форменого одягу, обмундирування та спецодягу та взуття, а також витрати на відрядження та компенсації за роз'їзний характер роботи, витрати при переведенні працівників та інші витрати.
Слід зазначити, що витрати на відрядження у Міжнародній стандартній класифікації не відносяться до витрат на робочу силу. Якщо добові, які виплачуються працівникові, можуть розглядатися як частина доходу працівника компенсаційного характеру, і тому їх можна вважати витратами на робочу силу, то транспортні витрати та оплату проживання у готелі, пов'язану з відрядженнями, очевидно, не слід відносити до витрат на робочу силу.

До податків, які включаються до складу витрат на робочу силу, належать податки, пов'язані з числом зайнятих або фондом заробітної плати. В даний час до них також відносяться податок з суми перевищення фактичних витрат на оплату праці працівників порівняно з їх нормованої величиною.
До складу витрат на робочу силу не включаються доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємств і організацій. Не належать до витрат на робочу силу та виплати працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах та інші виплати, які здійснюються за рахунок державних і недержавних фондів.
Дані про витрати на робочу силу використовуються для визначення середніх показників витрат у розрахунку на один відпрацьований людино-годину і на одного працівника. При аналізі витрат на робочу силу особлива увага приділяється тому, щоб витрати на робочу силу, чисельність працівників і відпрацьований час ставилися до одного і того ж періоду. З цією метою інформація про чисельність працівників та про відпрацьований час, а також про невідпрацьованому і сплаченому часу є складовою частиною обстежень витрат на робочу силу.
Середні показники витрат на робочу силу розраховуються по економіці в цілому, галузям економіки, регіонам, підприємствам різних форм власності.
Розробляються також середні показники витрат на робочу силу для підприємств з різною чисельністю працівників і для підприємств з різним рівнем рентабельності.
Великий інтерес представляє аналіз структури витрат на робочу силу. При цьому визначаються середні показники витрат як в розрахунку на один відпрацьований людино-годину і на одного працівника по основних елементів витрат, виділених у класифікації витрат, так і у відсотках до загальної суми витрат на робочу силу.
Аналізується диференціація окремих видів витрат як всередині галузі, так і на міжгалузевому рівні.
Показники, отримані в ході обстежень витрат на робочу силу, застосовуються при розробці соціальної політики.
Рівень і динаміка витрат на робочу силу є центральним питанням на переговорах між організаціями роботодавців і працівників. Витрати на робочу силу - один з показників конкурентоспроможності підприємства. Дані про них використовуються для міжнародних зіставлень.
Контрольні питання
1. Які групи працівників за статусом в зайнятості отримують заробітну плату?
2. Фонд заробітної плати:
а) дорівнює витратам на робочу силу;
б) може бути більше витрат на робочу силу;
в ) є частиною витрат на робочу силу?
3. У ході жовтневих обстежень отримують дані:
а) про середню заробітну плату працівників окремих галузей економічної діяльності;
б) про заробітну плату окремої професійної групи працівників по економіці в цілому ;
в) про заробітну плату працівників по окремих професіях у конкретних галузях економічної діяльності;
г) про заробітну плату всіх професійних груп працівників, зайнятих в промисловості?
4. Збігається чи ні динаміка середньої номінальної та середньої реальної заробітної плати?
5. Назвіть основні групи Міжнародної стандартної класифікації видатків на робочу силу.
6. Назвіть методи аналізу диференціації працівників за розміром одержуваної заробітної плати.
Література
1. Методологічні положення зі статистики: Вип: 1/Госкомстат Росії. - М., 1996. 674с.
2. Інтегрована система статистики заробітної плати: Метод, керівництво МВТ. - М.: Финстатинформ, 1994. 344 с.
3. Сучасні міжнародні рекомендації зі статистики праці. - М.: Финстатинформ, 1994. 176с.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. СТАТИСТИКА ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ "
  1. § 1. ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
    статистики державного бюджету є характеристика його основних показників, що визначають зміст і спрямованість фіскальної політики. Більш конкретно завдання статистики державного бюджету полягають у тому, щоб визначити: загальну величину доходів і видатків державного бюджету, розмір перевищення витрат над доходами (дефіцит) або доходів над витратами (профіцит); структуру
  2. Бюро статистики праці оголоси-ло, що починаючи з січня загальна зайнятість в США збільшилася на 2,6 млн осіб, але
    статистики праці оголоси-ло, що починаючи з січня загальна зайнятість в США збільшилася на 2,6 млн людина, але кількість безробітних за цей період зменшилася тільки на 1,4 млн осіб. Як ці показники погодитися-ються один з одним? Чому зниження числа без-робітних виявилося менше, ніж збільшення числа зайнятих? 5. Чи є безробіття, описана в наступних щих прикладах,
  3. Питання 3. Розробка методології статистичного показника. Система показників економічної статистики
    статистики - це деякий упорядкований безліч взаємопов'язаних і взаємоузгоджених показників, що характеризують основні аспекти економічних процесів і явищ, а також економіку в цілому. Економічна статистика характеризується системним підходом до вивчення економічної сторони життєдіяльності суспільства, що передбачає розробку системи показників, яка охоплює основні
  4. Зайнятість (форми і характер)
    витрат і більш високою трудомісткістю . Сфера послуг забезпечує в західних країнах від 80 до 100% збільшення зайнятості. Частка зайнятих у промисловості скоротилася, що відображає більш швидке зростання продуктивності
  5. Питання 1. Поняття економічної статистики, її предмет і методи
    статистика є однією з найбільш важливих галузей статистики як наукової діяльності та виду практичної діяльності органів державної статистики. Економічна статистика займається вивченням кількісної боку різних масових економічних явищ і процесів суспільного життя з урахуванням їх якісної сторони. Мета економічної статистики полягає в адекватній
  6.  Як вимірюється рівень безробіття? У США виміром рівня безробіття займається Бюро статистики праці (БСТ) -
      статистики праці (БСТ) - один з підрозділів Міністерства праці. Кожен місяць БСТ публіка-кує відомості про рівень безробіття та інших параметрах ринку праці, таких як зайнятість в різних галузях, середня тривалість робочого тижня і середній час, необхідний для працевлаштування безробітного. Вихідна ін-формація розрахунку цих показників - результати регулярного опитування приблизно
  7.  Поняття робочої сили та зайнятих
      статистикою до робочої сили в розвинених країнах, у тому числі і в Росії, відносять всіх зайнятих (включаючи військовослужбовців) і безробітних. Синонімом поняття є категорія «економічно активне населення». У статистиці під нею зазвичай мається на увазі громадянська робоча сила, тобто за винятком військовослужбовців. Зайнятими в Росії є особи обох статей, що у розглянутий період: -
  8.  Література
      статистики та аналізу РБ; Редкол.: В.І. Зіновський та ін Мн., 2000. 5. Самбірський В. І., Грищенко А.А. Аналіз господарської діяльності в бюджетних і наукових установах: Підручник. М., 1989. 6. Чернюк А.А. Бухгалтерський облік в бюджетних установах: Учеб посібник Мн.,
  9.  11.1. Безробіття
      статистикою. Приховане безробіття обумовлена ??наявністю: а) працездатних людей, які не працюють, шукають роботу, але не реєструються на біржі праці і тому не враховуються офіційною статистикою; б) «безробіття на роботі», тобто реальної відсутності виробничих функцій формально зайнятого працівника (наприклад, що знаходиться у вимушеній відпустці без збереження заробітної плати); в)
  10.  До яких трьома категоріями відносить все доросле населення США Бюро статистики праці?
      статистики праці? Яким чином воно визначає кількість робочої сили, рівень безробіття і частку робочої сили в об-щей чисельності дорослого населення? 2. Який характер зазвичай носить безробіття - короткостроковий чи довгостроковий? Дайте свої пояснення. 3. На яку категорію населення - випускників коледжів чи підлітків роблять основний вплив закони про мінімальну заробітну
  11.  Трудові відносини
      робоча сила - капітал (підприємці) складається в основному під впливом попиту та пропозиції на робочу силу, що визначаються потребами посилення конкурентоспроможності американської продукції і підвищенням її наукоємності. Використовуються нові підходи до управління робочою силою, що мають на меті гнучке управління і контроль над робітниками і службовцями і імітують співучасть працівника в справах
  12.  Економічно активне і неактивне населення
      статистикою широко застосовуються категорії «економічно активне населення» і «економічно неактивне населення». Згідно з рекомендаціями МОП до економічно активного населення відносяться всі особи, які беруть участь у виробництві товарів і послуг, включаючи виробництво товарів для ринку, за бартерними каналах і для особистого користування. Це такі категорії: особи найманої праці - робітники і
  13.  ЛІТЕРАТУРА
      статистика, 1992. Гришаєв СП. Що потрібно знати про цінні папери. М.: ЮРИСТ, 1997. Миркин ЯМ. Цінні папери та фондовий ринок. М: Перспектива, 1995. Проблеми розвитку ринку цінних паперів в Росії / / Економіка і життя, 1995 № 35. Федеральний Закон «Про акціонерні товариства» / За ред. А. А. Ігнатенко і СІ. Мовчан. М: Інформаційно-видавничий дім «Філін», 1996. Четиркін Є.М. Фінансові
  14.  1. Темпи зростання заробітної плати вище темпів зростання продуктивності
      витрат на охорону здоров'я; витрати на компенсацію збільшення плати за житло, а також інші соціальні програми, що здійснюються за рахунок бюджету. Темпи зростання зарплати дещо зменшилися вже після 1983 внаслідок зниження інфляції і посилення конкуренції з боку зарубіжних фірм. Однак існує реальна небезпека того, що в разі збільшення темпів інфляції також відбудеться і
  15.  Терміни і поняття
      робочої сили Кваліфікація Ринок праці Сегментація ринку праці Державне регулювання ринку праці Біржа праці Управління працею в фірмах Крива Філіпса Допомога по безробіттю Пропозиція робочої сили Попит на робочу силу Форми оплати праці Економічна демократія Трудові відносини Мотивація праці Теорія «людського капіталу» Продуктивність
  16.  3. Податкова статистика і податкова інформація: значення для економічних агентів
      статистики та податкової інформації для економічних агентів має істотне значення. Податки - один з головних інструментів держави в здійсненні економічної та соціальної політики. Вирішення означених завдань безпосередньо залежить від рівня податкових надходжень. Аналіз рівня оподаткування, тенденцій розвитку податкової бази і її складових елементів, планування та прогнозування
  17.  Безробіття і її показники
      статистики праці - показник частки включаються в робочу силу, який являє собою відношення чисельності робочої сили до загальної чисельності дорослого (старше 16 років) населення, виражене у відсотках і відображає частку населення, присутню на ринку
  18.  Потоки, у безробіття і з неї
      робочу си-лу. Діаграма корисна для розуміння безробіття, оскільки показує безробіття у вигляді бассейнас двома потоками, один з яких спрямований внего, а інший - випливає з басейну. «Вливання» в армію безробітних виникає в результаті поті-ри людиною роботи, відходу з неї або первоначаль-ного вступу до складу робочої сили. Обратнийпоток складається з тих, хто отримав роботу або поки-
  19.  Тема 2. Характеристика податкової статистики зарубіжних країн
      статистики зарубіжних
  20.  Основні напрями економічної політики
      розбіжних цілей - включення східних земель в систему західного господарювання, підготовка до створення валютного союзу ЄС, забезпечення конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках. Проблеми першого завдання були недооцінені. Соціальна і технічна реконструкція східно-німецького господарства зажадала перекладу великих коштів, які в 1990-1995 рр.. досягали 4-5% валового продукту