Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.Д. Кузнєцова, І.М. Шапкін. Історія економіки, 2002 - перейти до змісту підручника

Соціально-економічний розвиток СРСР.

Під впливом прийнятих в 1953-1954 рр.. рішень, що послабили колосальний державний натиск на село, темпи розвитку сільського господарства зросли у п'ять разів. У 1953-1958 рр.. середньорічні темпи зростання сільськогосподарського виробництва склали приблизно 8% проти 1,6% в 1950-1953 рр.. Вагомий внесок у зростання сільського господарства внесло спочатку й освоєння цілинних земель. Вже в 1954-1956 рр.. було розорано 36 млн гектарів цілинних і перелогових земель. У 1956 - 1958 рр.. держава отримала з цілини більше половини заготовленого хліба. Частка капіталовкладень у сільське господарство піднялася майже до 1/3 в порівнянні з 1/5 на початку десятиліття (правда, приблизно 32% цих інвестицій йшло на цілину). Грошові доходи колгоспів з 1953 по 1958 р. збільшилися більш ніж у три рази.
Однак пожвавлення радянського села виявилося швидкоплинним. На продовження розпочатої в 1953-1954 рр.. аграрної політики у радянського керівництва не вистачало грошей. В силу політичних і соціальних міркувань воно не вирішилося підняти роздрібні ціни, перенісши на них приблизно трикратне збільшення заготівельно-закупівельних цін на сільськогосподарські продукти та інші масштабні дотації, отримані колгоспами в 1953-1958 рр.., І цей тягар виявилося непосильним для бюджету. Вироблена в 1958 р. реорганізація МТС, з примусовим викупом колгоспами що була у них техніки, хоча і дозволила викачати з села деякі засоби, тим не менш різко погіршила фінансове становище більшості господарств, а головне, не могла вирішити проблеми інвестицій для сільського господарства. Інші адміністративні реорганізації - укрупнення колгоспів, перетворення частини з них на радгоспи і т.п. - Також не дали помітних результатів.
Глибинні причини кризи сільського господарства коренилися в тому, що ліквідація сталінської системи репресій сприяла розкладанню колгоспного ладу, заснованого на диктаті держави. Розпочата видача паспортів колгоспникам дозволила їм здобути свободу пересування і в масовому порядку рушити в міста. Усунення загрози репресій за невиконання норми трудоднів підірвало найважливіший стимул праці в «громадському господарстві». Ця обставина, а також прагнення наблизитися до повністю обобществленному комуністичному господарству підштовхнули хрущовське керівництво до спроб ліквідувати особисте селянське обійстя. Однак цей захід не змусила колгоспників краще працювати в колгоспах. Навпаки, вона завдала сільському господарству величезних збитків і виштовхнула нові мільйони колгоспників в міста.
Як наслідок середньорічні темпи зростання сільськогосподарського виробництва в 1959-1964 рр.. знизилися приблизно в п'ять разів (у порівнянні з 1953-1958 рр..), склавши приблизно 1,5%, що відповідало періоду 1950-1953 рр.. Середньорічне виробництво зернових на душу населення ледь перевищувало рівень 1913 р. Освоєння цілини, що привело величезних інвестицій, хоча і дало спочатку відмінні результати, проте не змогло вирішити зернової проблеми в СРСР, оскільки через ерозії грунту і посух врожаї на цілинних землях стали швидко падати. На початку 60-х років у містах виник гострий дефіцит продуктів харчування, включаючи хлібобулочні, м'ясні вироби, та інших товарів масового попиту. Для пояснення тотального дефіциту влада почала боротьбу проти «спекулянтів», «економічної злочинності», але поліпшити ситуацію не змогли. У 1962 р. радянське керівництво змушене було підвищити роздрібні ціни на м'ясо (на 30%) і масло (на 25%), що викликало масові протести населення. Однак проблему дефіциту продуктів харчування це не вирішило. З 1963 р. радянський уряд, щоб уникнути голоду, вперше закупило за кордоном більше 12 млн т зерна (на 1 млрд дол.) СРСР став регулярно, в возраставших розмірах ввозити зерно з-за кордону.
Вимушене припинення масованої перекачування ресурсів з села в міста ліквідувало найважливіше джерело накопичень радянської економіки, що дозволила їй свого часу провести форсовану індустріалізацію, післявоєнне відновлення промисловості і міст.
Більше того, підірване в результаті цього сільське господарство саме стало вимагати величезних ресурсів, як у вигляді прямих капіталовкладень, так і у вигляді масштабного імпорту продовольства. Стан справ у сільському господарстві справляло величезний вплив на народне господарство і суспільство в цілому.
Необхідність економії коштів з'явилася одним з найважливіших факторів масштабних скорочень армії і звичайних озброєнь. Тільки в 1955-1958 рр.. радянські збройні сили, що налічували 5,8 млн людей, були скорочені більш ніж на 2,1 млн осіб. Однак економія була відносною. Колосальні ресурси поглинала гонка озброєнь, насамперед стратегічних, в яких СРСР припадало, як правило, наздоганяти США *. У цій сфері Радянський Союз вперше домігся короткочасного пріоритету, перший створивши міжконтинентальну балістичну ракету.
* Міжконтинентальний бомбардувальник був створений в США в 1948 р., а в СРСР в 1955 р., балістична ракета, що запускається з підводного човна, відповідно в 1960 і 1964 рр.., Твердопаливні міжконтинентальні балістичні ракети в 1962 і 1966 рр.. і т.д.
У промисловості середина 50-х років була ознаменована поступовим пом'якшенням сталінського сверхцентралізма, радикальної децентралізацією і демократизацією управління. Розширилися права союзних республік. У їх ведення було передано 15 тис. підприємств, ряд міністерств з союзних було реорганізовано в союзно-республіканські. Прискореними темпами розвивалася легка промисловість. Таким чином, у перші роки «відлиги» промислова політика, так само як і економічна політика загалом, була націлена на вирішення першочергових завдань.
Науково-технічні досягнення епохи «відлиги», що йдуть своїм корінням в попередню епоху, заклали основу для досягнення в подальшому військово-стратегічного паритету з США. Розгортання НТР підштовхнуло і розвиток освіти. Швидко збільшувався випуск фахівців з вищих навчальних закладів. У 1958 р. було введено обов'язкове восьмирічну освіту. Науково-технічні досягнення в масовому порядку стали входити в побут радянських людей. Все більшого поширення стали отримувати телевізори (тільки за 1953-1958 рр.. Їх число збільшилося з 0,2 млн до 3 млн), холодильники, радіомовлення. Таким чином, СРСР зумів не пропустити що почалася науково-технічну революцію. Прискорений розвиток науково-технічного прогресу, вперше в радянській історії забезпечило нашій країні світовий пріоритет в деяких принципових науково-технологічних галузях, стало одним з найбільших досягнень «відлиги».
У другій половині 50-х років резерв «простих» рішень, виправляти колишні «перекоси», було вичерпано. Однак, виходячи з колишньої логіки «простих рішень» та висловлених у попередні роки нових ідей (децентралізація, посилення контролю знизу, скорочення апарату управління, комплексний розвиток територій тощо), Хрущов в 1957 р. зумів наполягти на зовні радикальної перебудови господарського управління з переважно галузевого на територіальний принцип. У підсумку було скасовано більше 140 союзних, союзно-республіканських і республіканських міністерств і створено 105 рад народного господарства. Для проведення науково-технічної політики при Раді Міністрів СРСР були засновані державні комітети (з автоматизації, авіаційній техніці, машинобудуванню, радіоелектроніці і т.д.).
Реформа дала певний економічний ефект за рахунок різкого скорочення числа міжвідомчих бар'єрів, підвищення оперативності управління, налагодження регіональної кооперації і т.д. Однак головним було інше. Ще на початку створення раднаргоспів фахівці помітили, що на перехідний період, коли підприємство залишалося як би безхазяйним (міністерства вже склали свої повноваження, а раднаргоспи ще не оформили), багато з них покращили свою роботу.
Ефект реформи проявлявся доти, поки нові органи управління ще не склалися в стійку систему, поки сама логіка розвитку адміністративної системи не привела до укрупнення раднаргоспів і фактичному відновленню установчо-галузевої системи управління всередині територіальної.
Таким чином, зберігши сутність адміністративно-командної системи, реформа як би замінила недоліки галузевої системи управління проявилися невдовзі недоліками територіальної системи управління, з галузевою незбалансованістю, місницькими тенденціями, набряклим апаратом управління. Поділ в 1962 р. партійних і радянських органів за виробничим принципом на промислові та сільські було просто актом відчаю заплутався хрущовського керівництва.
Поступово ставало ясно, що без істотного реформування всього господарського механізму, системи стимулювання працівників і підприємств вирішити економічні проблеми неможливо.
В цілому в 50-х - першій половині 60-х років радянська промисловість розвивалася високими, хоча і поступово знижується, темпами. Зростання промислового виробництва в СРСР в цей період був вищий, ніж у всіх провідних капіталістичних країнах, за винятком Японії. За оцінкою деяких дослідників, в 50-і роки темпи зростання промислового виробництва та національного доходу були найвищими за всю радянську історію з 1928 р. Середньорічні темпи зростання промисловості склали: у першій половині 50-х років - 8,7%, у другій половині 50 -х років - 8,3, а в першій половині 60-х років - 7%. Особливо швидко розвивалося машинобудування, хімічна промисловість. Однак харчова і легка промисловість з кінця 50-х років стали відчувати всі зростали труднощі. Загальне уповільнення темпів промислового розвитку в СРСР було пов'язано як з нараставшими труднощами в сільському господарстві, так і в господарському механізмі самої промисловості і в цілому радянської економіки, так і не зуміла вирішити ключову проблему мотивації трудової діяльності.
Найважливіше значення мали новації хрущовського керівництва в соціальній політиці. Було здійснено масштабне підвищення заробітної плати, скасовані примусові державні позики. Були удвічі підвищено пенсії, а з 1964 р. пенсії вперше стали видавати колгоспникам. У 1953-1958 рр.. заробітна плата городян зростала в середньому на 6% в рік. Споживання овочів і фруктів зросла в 3,4 рази, риби - на 90%, м'яса - на 50, молочних продуктів - на 40%. У другій половині 50-х років робітники і службовці були переведені на 7-годинний робочий день. Вперше за роки радянської влади було розгорнуто масове житлове будівництво. Міський житловий фонд в 1955-1964 рр.. збільшився в 1,8 рази. Проте через масовий наплив в міста мігрантів з села подолати житлова криза не вдалося. Таким чином, за темпами підвищення рівня життя населення період середини 50-х років займав виняткове місце в радянській історії, порівнянне хіба що з непом. Однак наприкінці 50-х - початку 60-х років під впливом економічних труднощів темпи зростання добробуту населення різко сповільнилися, соціальні проблеми і насамперед тотальний дефіцит продовольчих та інших товарів загострилися.
Деяке ослаблення напруженості проявилося в міжнародних відносинах. У пріоритетному порядку розвивалися виробничі, торговельні та науково-технічні зв'язки з соціалістичними країнами, що сприяють вирішенню політико-ідеологічної завдання - створення «власної» економічної системи, яка протистоїть західній. Після розриву відносин з Китаєм на початку 60-х років увагу радянського керівництва було зосереджено на європейських соціалістичних країнах - членах створеного в 1949 р. Ради Економічної Взаємодопомоги.
В цілому в 50-х - середині 60-х років почалося поступове «відкриття» СРСР світу. Однак автаркія розвитку була не подолано, а лише трохи модернізована. Це зумовило прогресуюче економічне і особливо науково-технологічне відставання Радянського Союзу і країн РЕВ від західного світу в наступний період.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Соціально-економічний розвиток СРСР. "
  1. Тема 7 Економічний розвиток СРСР
    соціально-економічні
  2. Тема 7 Економічний розвиток СРСР
    економічні уклади; використання державного капіталізму, його основні форми. Розвиток системи планування. Грошова реформа 1922 - 1924 рр.. Грошова реформа 1947 року й подальші зміни в грошовій системі. Скасування карток. Економічні реформи 30-х років. Реорганізація управління промисловістю. Кредитна реформа. Податкова реформа. Економічні реформи 50-60-х років та їх
  3. Теми рефератів
    : Кредитна реформа кінця 1920 - початку 1930 рр.. в СРСР. Податкова реформа кінця 1920 - початку 1930 рр.. в СРСР. Колективізація сільського господарства в 1929-1932
  4. Тема 8. Економіка «державного соціалізму»
    економічному розвитку країн Східної Європи. Економіка застою. Особливості економічного зростання і причини його уповільнення. Накопичення макроекономічних диспропорцій. Адміністративно-командна система управління: проблеми та
  5. № 197. Сутність і значення політики перебудови радянської економіки
    . ПЕРЕБУДОВА в СРСР (1985-1991 рр.) - це ініційований М. С. Горбачовим і його найближчим оточенням процес реформування тоталітарної системи в СРСР. Починається відкрита номенклатурна приватизація, приватна власність узаконюється, про реально-державної (тоталітарної власності) вже і мови немає. Номенклатура відкрито перетворюється в капіталістичну. До кінця цього періоду лад
  6. № 199. Причини провалу реформ М.С.Горбачева
    соціальних зіткнень. З розпадом СРСР зазнала поразки і політика перебудови. Але вона привела до формування основ ринкових
  7. Тема 8. Економіка "державного соціалізму-ма"
      економічному раз-вітіі країн Східної Європи. Економіка застою. Особливості економічного зростання і причини його уповільнення. Накопичення макроекономічних диспропорцій. Адміністративно-командна система управління: проблеми та
  8.  № 198. Внутрішні і зовнішні причини економічних реформ М.С.Горбачева
      соціально-економічних відносин, заснована на масовому стандартизованому виробництві, позбавлення працівника ініціативи, бюрократичне управління всіма економічними процесами, вже не могла забезпечити подальшого зростання ефективності виробництва, випуску продукції, яка була потрібна для потреб оборони та для задоволення зростаючих потреб населення. Загострилася криза сільського
  9.  № 89. Головні соціально-економічні наслідки Другої світової війни
      соціально-економічними наслідками Другої світової війни стали зміни в Східній Європі. Державний суверенітет звільнених збройними силами Радянського Союзу країн був насильно обмежений; в 40-50-х рр.. склалася світова соціалістична система, куди увійшли залежні від СРСР країни Східної Європи (НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія). Комуністичні
  10.  Рекомендована література
      економічної думки / / Історія СРСР. 1990. № 2. Ніконов А.Н. Спіраль багатовікової драми. Аграрна наука і аграрна політика в Росії {XVIII-XX ст.). М.: Енциклопедія російських сіл, 1995. Гол. 4-6. Члянов і Схід. М.: ИНИОН АН СРСР, 1991. 11 (. Шин Т. Форми господарства поза систем / / Питання філософії. 1990.
  11.  Рекомендована література
      1. Гусейнов Р. Історія економіки Росії. - Новосибірськ, 1998. 2. Історія світової економіки / За ред. А.Н. Маркової, Г.Б. Поляка. - М., 1999. 3. Історія народного господарства. Словник довідник / За ред. А.Н. Маркової,-М., 1995. 4. Конотопом М.В., Сметанін С.І. Нариси історії економіки. М., 1993. 5. Тимошина Т.М. Економічна історія Росії. - М., 1998. 6. Хромов П.А. Економічна