Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
Є. Ф. Борисов. Економічна теорія, 1999 - перейти до змісту підручника

§ 2. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ МАКРОЕКОНОМІКИ


Історично первинним був тип показників, якими вимірювали масштаби розвитку тільки сфери матеріального виробництва. Це було цілком природним для доіндустріального та індустріального виробництва, де визнавався і цінувався тільки праця з виготовлення корисних речей.
Народногосподарські показники матеріального виробництва з таких позицій англійські класики ділили весь труд в національному господарстві на два роди: а) продуктивний, що створює матеріальне багатство, і б) непродуктивний, який не створює багатство, а тільки споживає його . Так, А. Сміт до трудової діяльності другого роду відніс послуги таких професій, як "священики, юристи, лікарі, письменники ... актори, паяци, музиканти, оперні співаки, танцівники і пр." 1
На цій теоретичній базі була розроблена і тривалий час застосовувалася наступна система макроекономічних показників, яка до цих пір придатна для економічного аналізу сфери матеріального виробництва.
Про найзагальніших підсумки розвитку виробничої сфери нас достовірно інформує показник - сукупний (або валовий) суспільний продукт. Сукупний суспільний продукт - вся продукція матеріального виробництва, створена за певний період (звичайно за рік). У розвинених країнах світу основний внесок у його створення вносять промисловість, сільське господарство і будівництво.
Виражений у вартісній формі продукт суспільства виступає як валовий суспільний продукт - сума вартості продукції всіх господарських одиниць. При її підрахунку підсумовується вартість витрачених засобів виробництва, що втілює минулий працю (СП), і нова (додана) вартість (Сд). Звідси вартісну структуру всього валового продукту (Пв) ми дізнаємося за формулою:
Пв=СП + Сд
Даний показник має суттєвий недолік. При підрахунку валового суспільного продукту неодноразово складаються величини матеріальних витрат на всіх технологічних стадіях виробництва. Скажімо, для видання цієї книги по
'Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів. Тl.M.: 1935.C.279. була потрібна папір, вихідною сировиною для якої послужила деревина. Вартість останньої спочатку враховувалася на лісозаготівельних підприємствах, потім - на целюлозно-паперовому комбінаті і ще раз - в друкарні. Виходить, що працівники та целюлозно-паперового комбінату і типографії нарощували загальну вартість виробленої ними продукції в чималій мірі за рахунок праці, витраченого на лісозаготівлях.
Щоб правильно оцінити діяльність кожного підприємства і будь-якої галузі, треба з їх результатів виключити все створене чужою працею. З валової продукції слід відняти те, що повторно враховується на кожній стадії виготовлення кінцевої продукції, тобто вартість предметів праці, що втілюють - для обробних підприємств - минулий працю. Щоб це зробити, валову продукцію підрозділяють на проміжний і кінцевий продукти (рис.13.1). Валова продукція Проміжний продукт Кінцевий продукт Амортизація Національний дохід рис.13.1. Структура валової продукції Проміжний продукт - частина валового суспільного продукту, яка протягом року направляється на поточні матеріальні витрати. До них відносяться сировина, матеріали, паливо, енергія, покупні комплектуючі деталі, вузли та напівфабрикати, а також незавершені будівництва. Всі ці предмети праці не виходять з виробничого процесу.
Інша частина валової продукції, створеної за рік, - кінцевий продукт-це готові матеріальні блага, які йдуть для споживання населення, відновлення зношених протягом року засобів праці і для накопичення. До кінцевого продукту відносяться предмети споживання, машини та обладнання (в частині, що відповідає річному зносу, або річному фонду амортизації), готові будівельні об'єкти.
Кінцевий продукт вільний від повторного рахунку вартості предметів праці. Разом з тим він містить стару вартість, втілену в готових засобах праці і дорівнює сумі нарахованої за рік амортизації. Якщо дана величина вартості не влучає у повторний рахунок, то вона проте створена минулим працею (у попередній період). Тому необхідний інший узагальнюючий показник, який зміг би підсумувати трудову діяльність працівників матеріального виробництва за поточний рік (очистивши її від минулої праці).
Таким показником є ??національний дохід. Національний дохід - це частина сукупного суспільного продукту ", яка містить новостворену протягом року вартість. Цей дохід - чиста вартість кінцевого продукту: він не включає стару вартість предметів обробки і засобів праці, створених у попередні роки. Національний дохід визначається як сума доходів, які спочатку отримують зайняті в матеріальному виробництві.
Стало бути, ми послідовно розглянули всю систему макроекономічних показників, які точно свідчать про те, як поетапно утворюється весь продукт і дохід суспільства у сфері матеріального виробництва. Тим часом залишилися , поза полем нашого зору результати економічної діяльності у сфері нематеріальних послуг.
Новий тип макроекономічних показників.
Другий тип показників відображає той стан національного господарства, яке формується показників в новітню епоху постіндустріального, суспільства. Примітно, що в 1992 р. у сфері послуг у країнах Заходу було створено приблизно 2/3 всієї нової доданої вартості (у той же час в Росії - 1/3, тобто на рівні Індії).
Новий тип показників національної економіки спирається на такі теоретичні положення неокласиків:
все корисності і цінності створюються працею як у матеріальному виробництві, так і в сфері послуг;
весь суспільний продукт розглядається (і підраховується) як результат застосування трьох факторів виробництва:
праці, капіталу і землі.
Стало бути, зараз макроекономічні показники узагальнюють результати діяльності двох сфер: матеріального виробництва та послуг. Як же підраховуються ці результати?
Вихідним є показник: валова (загальна) вартість всієї продукції. Вона дорівнює сумі продажів всіх товарів і послуг. Цю вартість підрозділяють на два виду продукції:
проміжну (вона надходить на кожну фірму з боку тих підприємств, які виробляють сировину, матеріали, комплектуючі вироби);
кінцеву, яка йде в кінцеве споживання .

Оскільки проміжна продукція неодноразово повторно підсумовується на кожній технологічній стадії виготовлення готової продукції, то її віднімають з валової вартості. Тоді утворюється головний макроекономічний показник - валовий національний продукт.
Валовий національний продукт (ВНП) являє собою сукупну вартість кінцевих продуктів, які створені, розподіляються і використовуються в національному господарстві протягом року. Це найбільш загальний показник, що охоплює кінцеві результати економічної діяльності всіх господарських одиниць у виробничій сфері та у сфері нематеріальних послуг.
Створений ВНП визначається як сума "валової доданої вартості" (додана вартість - різниця між продажами фірм і їх покупками матеріалів і послуг інших фірм) для всіх галузей народного господарства. Стало бути, він не включає вартість проміжного продукту, а також наданих господарськими одиницями послуг.
Багато країн сильно відрізняються за загальним обсягом і структурою ВНП, оскільки у них неоднаково розвинена сфера послуг і різний рівень продуктивності праці в окремих галузях і в народному господарстві в цілому. Про це можна судити, наприклад, за даними табл. 13.1. Попутно зауважимо, що в США створювався ВНП приблизно в 2 рази більше, ніж у Радянському Союзі.
Таблиця 13.1 Структура валового національного продукту СРСР і США в 1988 р. (у фактично діючих цінах, у відсотках)
НВП
У тому числі Промисловість Сільське господарство Будівництво Транспорт Торгівля Сфера послуг СРСР 100 34 18 10 6 12 20 США 100 24 2 5 6 16 47
Коли валовий національний продукт розподіляється, то він стає основою утворення доходів господарських одиниць і населення від якої економічної діяльності. Розподілений ВНП виглядає як сума заробітної плати всіх працівників прибутку, доходів від індивідуальної трудової діяльності та інших доходів, а також річної суми амортизаційних відрахувань. Інакше кажучи, розподілений ВНП постає в основному як сума первинних доходів (що утворюють національний дохід), доходів зайнятих у сфері послуг і суми амортізаціoннoгo відшкодування річного зносу основних фондів (рис. 13.2 ). ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ Національний дохід Доходи сфери послуг амортизація
рис.13.2. Структура валового національного продукту
Нарешті, перетворений на доходи ВНП йде на цілі кінцевого споживання (особистого і продуктивного). Тому використаний ВНП постає як: а) кінцеве споживання населенням матеріальних благ і послуг (споживчі витрати домашніх господарств, споживання послуг, наданих безкоштовно державними організаціями та установами), б) валове нагромадження (капітальні вкладення і приріст матеріальних оборотних коштів); в) кінцеві витрати органів державного управління, оборони, науки та ін; г) сальдо зовнішньої торгівлі.
Залежно від багатьох обставин (у тому числі від економічної ролі держави, розмаху і ефективності накопичення, розвиненості сфери послуг та ін) в різних країнах складається досить неоднакове кінцеве використання ВНП, що підтверджує табл .13.2.
Використання ВНП в нашій країні не можна визнати оптимальним. Через повну одержавлення економіки, роздування державного апарату , неефективного використання капіталовкладень порівняно мало коштів виділялося на кінцеві витрати населення.
В показник ВНП входить чистий експорт (різниця між вартістю вивезених з країни товарів і вартістю ввезених товарів). Однак у різних країнах питома вага зовнішньоторговельної діяльності дуже різниться. Тому для міжнародних зіставлень ступеня розвиненості економіки застосовується показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який являє собою валовий національний продукт за вирахуванням сальдо платіжного балансу (різниця між вартістю експорту та імпорту). У цьому показнику враховуються кінцеві результати економічної діяльності тільки всередині кожної країни.
Таблиця 13.2.
Структура валового національного продукту за кінцевим використання в 1989 р. (у відсотках)
У тому числі Країна Валовий національний продукт Кінцеві витрати населення Кінцеві витрати державних установ Валові капітальні вкладення Радянський Союз 100 48 20 32 США 100 66 20 14 Великобританія 100 64 19 17 Японія 100 57 9 34
Про те, як показник ВВП використовується для зіставлення рівнів виробництва в різних країнах, можна бачити з оцінки валового внутрішнього продукту Росії за результатами програми міжнародних зіставлень Організації об'єднаних націй (перерахунок ВВП Росії на долари США проведений в порівнянної валюті - за паритетом купівельної спроможності рубля до долара США), табл.13.3 .
Валовий національний продукт і валовий внутрішній продукт утворюють базу для обчислення інших макроекономічних показників. Що це за показники?
До складу ВНП і ВВП входить не тільки нова вартість, виникла в матеріальному виробництві та сфері послуг, а й амортизація (частина кінцевої продукції, яка відшкодовує витрачений основний капітал, йде на відновлення машин, інструменту тощо). Якщо з ВВП відняти суму річної амортизації, то ми отримуємо чистий національний продукт ( ЧІП).
У свою чергу, в чистий національний продукт входять непрямі податки, що встановлюються державою. Непрямі податки - особливий вид податків, які додаються до цінами, встановленими фірмами. Так, в США їх іменують "податки з продажів ", вони становлять 10% ЧНП. Такі податки оплачують покупці, що втрачають на цьому частину своїх доходів. Якщо з ЧНП відняти непрямі податки, то, в кінцевому рахунку, утворюється показник національного доходу. Національний дохід - це сукупність доходів всіх економічних агентів ( всіх учасників сфер матеріального виробництва і нематеріальних послуг).
Таблиця 13.3
Оцінка валового внутрішнього продукту Росії за результатами програми міжнародних зіставлень 1990 1993 ВВП Росії:
Всього, млрд. дол.США
На душу населення, дол США
1268,4
8555, 7
868,3
5839,2 Співвідношення ВВП Росії і США
(США)=100
всього
на душу населення
23
38,7
13,6
23,6 Паритет купівельної спроможності (рубль / долар США) 0,52 204,85
У результаті ми можемо наочно уявити співвідношення всієї системи сучасних макроекономічних показників (рис .
13.3). Ця система показників введена в нашій країні з 1988 р. (з відставанням від міжнародної статистики на 35 років). Валовий національний продукт Чистий експорт Валовий внутрішній продукт Непрямі податки національного доходу
ріс.13.3. Співвідношення макроекономічних показників.
Розглянутий нами валовий національний продукт (як і сполучені з ним статистичні величини) не є ідеальним показником результатів господарської діяльності. Найслабшою ланкою в цьому відношенні є підрахунок вартості послуг. Справа в тому, що деякі речі (державні, або громадські блага) і послуги не продаються і не мають ринкової ціни. Тому ці блага та послуги включаються до ВНП по особливої ??методології розрахунку - по умовно нарахованої вартості.
  Наприклад, якщо людина знімає житло, то платить за це орендну плату. Але для обліку житлових послуг, якими користуються власники власних будинків, до складу ВНП умовно включається "орендна плата", яку нібито вони «платять» самі собі. Так само міністерство торгівлі США підраховує "орендну плату", яку нібито "платить" собі (така умовно нарахована вартість входить у ВНП). Що стосується юристів, поліцейських, пожежників, сенаторів та інших подібних робітників, то вартість їх послуг умовно включається у ВНП за показником їхньої заробітної плати.
  Але вартість ряду товарів і послуг взагалі не враховується в ВНП. Це - наркотики та інші продукти "чорної" економіки. Сюди не потрапляють блага, які виробляються і споживаються в домашньому господарстві.
  У зв'язку з цим професор П. Самуельсон писав про "головоломках" обчислення національного продукту. Якщо, припустимо, програвати грамофонну пластинку будинку, то це не входить у вартість ВНП. Але якщо це ж робити з допомогою автомата (сплативши відповідну суму), то це збільшує ВНП.
  Вартість послуг прислуги входить в загальну величину ВНП, а вартість послуг дружини, скоєних в домашньому господарстві, - ні. Звідси професор Пол Хейне ("Економічний спосіб мислення", C.5L5) зробив парадоксальне висновок: ВНП має тенденцію знижуватися в міру зростання числа шлюбів і зростати зі збільшенням числа розлучень.
  Мається ще один недолік показника ВНП. Його вартість підраховується як сума продажів кінцевої продукції в ринкових цінах. Тим часом в умовах інфляції ринкові ціни спотворюють дійсну вартість ВНП. Тому розрізняють: номінальний ВНП - сума кінцевих товарів і послуг в поточних ринкових цінах і реальний ВНП - вартість товарів і послуг, виміряна в постійних ціна (цінах базового року).
  Знаючи номінальний і реальний ВНП, ми можемо підрахувати дефлятор ВНП (або дефлятор цін ВНП). Дефлятор ВНП - це відношення номінального обсягу ВНП до реального:
  Дефлятор ВНП=номінальний ВНП / реальний ВНП
  Стало бути, дефлятор ВНП показує зміну середньої ціни одиниці продукції в звітному році по відношенню до базисного року. Якщо, заради простоти, виберемо самий типовий товар (наприклад, буханку хліба), характерний для ВНП, то дефлятор ВНП покаже, як змінилася Ціна буханки хліба в поточному році в порівнянні з базисним роком.
  Отже, ми різнобічно розглянули макроекономічні (показники, за допомогою яких вдалося організувати національне рахівництво.
  Національні рахунки.
  Валовий національний продукт - такий показник, який одночасно вимірює: сукупний дохід всіх господарських одиниць і загальний обсяг витрат на виробництво всіх товарів і послуг.
  Така єдність доходів і витрат не випадково. Воно було добре видно нам при розгляді циклічних потоків, в яких знаходяться всі частини ВНП. Припустимо, домашнє господарство несе витрата - платить податки державі. Однак для держави такі податки - дохід, що надходить до його бюджету.
  Величини доходів і витрат рівні. Це випливає з прав бухгалтерського обліку: усі витрати на придбання продукт обов'язково є доходом виробників цих продукт. Звідси випливає можливість запровадження всеосяжного обліку в масштабі всієї країни. Такий облік ведеться у вигляді національних рахунків. Національні рахунки - система взаємопов'язаних макроекономічних показників, які характеризують виробництво, розподіл і використання ВНП і національного доходу. Необхідність у цій системі обліку виникла в результаті переходу від мікро-до макроекономіки (це сталося другій половині 40-х років).
  При складанні національних рахунків використовується принцип подвійного запису, застосовуваної в бухгалтерському балансі (фр. balance - ваги). Такі рахунки стали використовуватися в міжнародній статистиці з 1953 р. у вигляді стандартної системи рахунків Організації Об'єднаних Націй. З 70-х років ця система »знялася більш ніж в 100 країнах. Вона введена в нашій країні 1995 року.
  У національних рахунках узагальнена інформація про економічні операціях господарських одиниць за наступними секторами:
  а) "підприємства" - підприємства, організації або установи-я, які засновані на комерційних засадах;
  б) "домашні господарства" - населення як споживач, а також комерційні організатори (профспілки, благодійні товариства, аматорські спортивні асоціації, приватні некомерційні школи, лікарні, вузи);
  в) "державні установи» - державний апарат (адміністрація, армія, поліція, працівники судочинства);
  установи науки, культури, освіти та охорони здоров'я (фінансуються державою);
  г) "закордонні країни" - те, що знаходиться за межами національного господарства.
  Основу національних рахунків складають зведені рахунки. Прикладом може служити баланс доходів і витрат у масштабі нації (ВНП). Доходи становить загальна сума доходів господарських одиниць і населення (оплата праці, прибуток, інші види доходів, амортизація). Витрати складаються з чотирьох груп: споживання, інвестиції, державні закупівлі, чистий експорт.
  Національне рахівництво дозволяє визначати ступінь досягнення нормального - рівноважного - стану макроекономіки. Його результати широко використовуються для економічних прогнозів: обсягу і структури виробництва, витрат країни, інвестицій, споживання, оподаткування та інших параметрів національного господарства. Національні рахунки - це інструмент для вивчення та вдосконалення народногосподарських структур.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 2. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ МАКРОЕКОНОМІКИ"
  1.  Предмет макроекономіки
      система, сукупність економічних процесів і явищ та їх показників. Вперше термін «макроекономіка» використовував у своїй статті в 1933 р. відомий норвезький учений, економіст-математик, один з основоположників економетрики, лауреат Нобелівської премії Рагнар Фріш. Однак змістовно сучасна макроекономічна теорія веде свій початок від фундаментальної праці видатного
  2.  Валовий внутрішній продукт
      системі соціального забезпечення і фірмам у вигляді субсидій. Трансферти не включаються у вартість ВВП, по-перше, тому, що в результаті цієї виплати не відбувається зміна величини ВВП, не проводиться нічого нового (ні товару, ні послуги), і сукупний дохід лише перерозподіляється; а по-друге, щоб уникнути подвійного рахунки, оскільки трансфертні платежі включаються в споживчі витрати
  3.  Номінальний і реальний ВВП. Індекси цін.
      системі національних рахунків відображають результати економічної діяльності за рік, тобто виражені в цінах даного року (в поточних цінах) і тому є номінальними. Номінальні показники не дозволяють проводити як міждержавні порівняння, так і порівняння рівня економічного розвитку в різні періоди часу. Такі порівняння можна робити тільки за допомогою реальних показників (показників
  4.  Класична модель
      системі досконалої конкуренції). Завдяки цьому обсяг випуску завжди знаходиться на своєму потенційному рівні (рівні потенційного ВВП, тобто ВВП при повній зайнятості всіх економічних ресурсів). 7. Обмеженість ресурсів робить головною в економіці проблему виробництва, тобто сукупної пропозиції. Тому класична модель - це модель, що вивчає економіку з боку сукупного
  5.  Кейнсіанська макроекономічна модель
      система. Контракт підписується на термін від одного до трьох років, і протягом цього періоду номінальна ставка заробітної плати, обумовлена ??в контракті, мінятися не може, б) діють профспілки, які підписують колективні договори з підприємцями, обумовлюючи певну величину номінальної ставки заробітної плати, нижче якої підприємці не мають права платити робітникам. Таким
  6.  2. Розділи (рівні) економіки. Теоретична та прикладна економіка. Економічна політика
      систем або галузей народного господарства (агропромисловий, військово-промисловий комплекси і т.д.) і супермакроекономіку, що пояснює поведінку світового господарства, світової економіки в цілому. Щоб отримати наочне уявлення про багатоярусної структурі побудови економіки, виділимо найбільш характерні її рівні, які можна представити на рис. 2.1. У кожної людини, кожної сім'ї є
  7.  Тема 35. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ЯК ЦІЛЕ
      показників. Основні макроекономічні показники можна звести в чотири вихідні групи: - показники, що характеризують формування національного обсягу виробництва: валовий випуск продукції, валовий національний і внутрішній продукти, кінцевий і проміжний продукти, чистий національний продукт, національний, особистий і наявний доходи; - цінові показники: загальний рівень цін,
  8.  Глава 21 «Теорія споживчого вибору» присвячена процесам прийняття рішень індивідом з
      системи національних рахунків. У главі 23 «Вимірювання вартості життя» аналізується числення та ис-користування індексу споживчих цін. Наступні три глави описують поведінку реальної економіки в долгосроч-ном періоді. У главі 24 «Виробництво та економічне зростання» розглядаються основні фактори, що обумовлюють значні відмінності рівня життя в раз-них країнах і його зміни з
  9.  Тн розширення бізнесу.
      системи. По-перше ми розглянемо різні інститути, що утворюють фінансову систему амери-канской економіки. По-друге, ми обговоримо взаємозв'язок стану фінансово? системи і деяких основних параметрів макроекономіки, головним образоі показників заощаджень та інвестицій. По-третє, ми розробимо модель попиту г пропозиції позикових коштів на фінансовому ринку. У цій моделі основних
  10.  Глава 20. Система національних рахунків і її показники
      система показники, що дають повноцінну картину господарської