| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
43. Післявоєнний розвиток народного господарства |
||
|
Післявоєнне соціально-економічне становище країни залишалося вкрай важким. П'ята частина всього населення загинула в боях, у фашистських концтаборах або померла від голоду. У результаті війни до 30% національних багатств було втрачено, що завдало великої шкоди народному господарству. У травні 1945 р. частина оборонних підприємств перейшла на виробництво товарів народного споживання. У вересні 1945 р. скасували Державний Комітет Оборони, а управління країною було віддано Раді Народних Комісарів, перейменованому в березні 1946 р. до Ради Міністрів СРСР. На базі деяких військових наркоматів були створені нові. На підприємствах і установах відновився нормальний 8-годинний режим праці, скасовувалися понаднормові обов'язкові роботи, заново були введені щорічні оплачувані відпустки. У результаті перегляду бюджету III і IV кварталів 1945 р. і бюджету 1946 статті витрат на цивільну економіку значно зросли, а витрати на військові потреби значно скоротилися. Верховною Радою СРСР у березні 1946 р. був затверджений план подальшого економічного розвитку країни на 1946-1950 рр.. Згідно нього на розвиток галузей важкої та оборонної промисловості виділялося значна кількість грошових коштів, матеріалів і трудових ресурсів. Робилася ставка на збільшення металургійної бази в східній частині СРСР. Для переходу підприємств до випуску цивільної продукції були змінені технології виробництва, введено в експлуатацію нове обладнання, здійснювалася кадрова перепідготовка. На території Білорусії, Молдавії і України в першу післявоєнну п'ятирічку велися відновлювальні роботи. Стали до ладу Запоріжсталь і Дніпрогес. Зводилися нові заводи і фабрики. До кінця цих 5 років в країні діяли 6,2 тис. підприємств промисловості. Великий розвиток отримали металургія, машинобудування, військово-промисловий і паливно-енергетичний комплекси, що виникли на Уралі, в закавказьких республіках, в Сибіру, Середньої Азії. Почалася діяльність Сухумською і Рибінської гідроелектростанцій. У Західній Україні і прибалтійських республіках введені нові промислові галузі: автомобільна, газова, металообробна, електротехнічна. На заході Білорусі розвивалися електроенергетика і торф'яна промисловість. До кінця наміченого державою п'ятирічного плану рівень промислового виробництва збільшився на 73% по відношенню до довоєнного. Зросла чисельність робочого класу. Сільське господарство зазнавало труднощі. У результаті війни кількість посівних полів істотно скоротилася, а обробка посівів погіршилася. У 1946 р. трапилася сильна посуха на Україні, Молдавії, на правому березі Нижнього Поволжя, Північному Кавказі та центральних чорноземних областях. З початку голодом почалася міграція сільського населення в міста. Взимку 1947 держава прийняла рішення забезпечити село сільхозмашинами, тракторами, добривом. Соціально-економічний розвиток СРСР у 1950-і рр.. відбувалося на основі вже сформованих раніше тенденцій, тобто оборонної та важкої промисловості приділялася більшу увагу, ніж іншим галузям. Продукції товарів народного споживання випускалося незначна кількість. Сільське господарство в сформованих умов не забезпечувало належним чином харчову і легку промисловість сировиною. Укрупнення міністерств призвело до збільшення управлінського апарату. У ході прийнятих державою рішень кілька покращилася якість життя населення. У 1947 р. припинила своє існування карточно-продуктова система. Була проведена грошова реформа (старі гроші обмінювалися 1 до 1), але насправді реформа призвела до ліквідації готівкових коштів у громадян. Відродилися багато міст і селища, але на початку 1950-х рр.. нестача житла для населення зберігалася. Згодом вона перетворилася на справжню житлову проблему. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 43. Післявоєнний розвиток народного господарства " |
||
|
||