загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

43. Післявоєнний розвиток народного господарства

Після закінчення Великої Вітчизняної війни належало серйозне відновлення промисловості, залізниць, сотні міст і селищ. Держава вирішила повернутися до довоєнним п'ятирічкам. Майбутнє країни бачилося в продовженні будівництва радянського соціалістичного суспільства.
Післявоєнне соціально-економічне становище країни залишалося вкрай важким. П'ята частина всього населення загинула в боях, у фашистських концтаборах або померла від голоду. У результаті війни до 30% національних багатств було втрачено, що завдало великої шкоди народному господарству.
У травні 1945 р. частина оборонних підприємств перейшла на виробництво товарів народного споживання. У вересні 1945 р. скасували Державний Комітет Оборони, а управління країною було віддано Раді Народних Комісарів, перейменованому в березні 1946 р. до Ради Міністрів СРСР. На базі деяких військових наркоматів були створені нові.
На підприємствах і установах відновився нормальний 8-годинний режим праці, скасовувалися понаднормові обов'язкові роботи, заново були введені щорічні оплачувані відпустки. У результаті перегляду бюджету III і IV кварталів 1945 р. і бюджету 1946 статті витрат на цивільну економіку значно зросли, а витрати на військові потреби значно скоротилися.
Верховною Радою СРСР у березні 1946 р. був затверджений план подальшого економічного розвитку країни на 1946-1950 рр.. Згідно нього на розвиток галузей важкої та оборонної промисловості виділялося значна кількість грошових коштів, матеріалів і трудових ресурсів. Робилася ставка на збільшення металургійної бази в східній частині СРСР.
Передбачалося освоєння нових вугільних запасів.
Для переходу підприємств до випуску цивільної продукції були змінені технології виробництва, введено в експлуатацію нове обладнання, здійснювалася кадрова перепідготовка. На території Білорусії, Молдавії і України в першу післявоєнну п'ятирічку велися відновлювальні роботи. Стали до ладу Запоріжсталь і Дніпрогес. Зводилися нові заводи і фабрики. До кінця цих 5 років в країні діяли 6,2 тис. підприємств промисловості. Великий розвиток отримали металургія, машинобудування, військово-промисловий і паливно-енергетичний комплекси, що виникли на Уралі, в закавказьких республіках, в Сибіру, ??Середньої Азії. Почалася діяльність Сухумською і Рибінської гідроелектростанцій. У Західній Україні і прибалтійських республіках введені нові промислові галузі: автомобільна, газова, металообробна, електротехнічна. На заході Білорусі розвивалися електроенергетика і торф'яна промисловість. До кінця наміченого державою п'ятирічного плану рівень промислового виробництва збільшився на 73% по відношенню до довоєнного. Зросла чисельність робочого класу.
Сільське господарство зазнавало труднощі. У результаті війни кількість посівних полів істотно скоротилася, а обробка посівів погіршилася. У 1946 р. трапилася сильна посуха на Україні, Молдавії, на правому березі Нижнього Поволжя, Північному Кавказі та центральних чорноземних областях. З початку голодом почалася міграція сільського населення в міста. Взимку 1947 держава прийняла рішення забезпечити село сільхозмашинами, тракторами, добривом.
У 1940-1950 рр.. відбулося укрупнення дрібних колгоспів (з 255 до 94). У республіках створювалися нові колективні господарства, причому колективізація нерідко проводилася насильницькими методами. Незадоволені піддавалися репресіям і висилку (з Литви було вислано у травні-липні 1948 року 70 тис. сільських жителів). Вжиті заходи не вплинули на продуктивність села. Так, в 1950 р. зерна зібрали 32,3 млн т, що на 3,9 млн т менше, ніж було зібрано в 1940 р. Індивідуальні приватні господарства зазнали поборам з боку держави.
Соціально-економічний розвиток СРСР у 1950-і рр.. відбувалося на основі вже сформованих раніше тенденцій, тобто оборонної та важкої промисловості приділялася більшу увагу, ніж іншим галузям. Продукції товарів народного споживання випускалося незначна кількість. Сільське господарство в сформованих умов не забезпечувало належним чином харчову і легку промисловість сировиною. Укрупнення міністерств призвело до збільшення управлінського апарату. У ході прийнятих державою рішень кілька покращилася якість життя населення. У 1947 р. припинила своє існування карточно-продуктова система. Була проведена грошова реформа (старі гроші обмінювалися 1 до 1), але насправді реформа призвела до ліквідації готівкових коштів у громадян. Відродилися багато міст і селища, але на початку 1950-х рр.. нестача житла для населення зберігалася. Згодом вона перетворилася на справжню житлову проблему.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 43. Післявоєнний розвиток народного господарства "
  1. Тема 6 Економіка країн з розвиненою ринковою системою після другої світової війни
    післявоєнного господарства країн Західної Європи. Економічна програма Л.Ерхарда в ФРН. Німецьке "Економічне диво" і висунення ФРН на провідні позиції в Європі наприкінці 50-х років - 60-і роки. Розвиток економіки Франції після другої світової війни. Післявоєнна націоналізація. Основні напрями економічної політики Франції в 50 - 60-і роки. Індикативне планування у Франції. Політика
  2. Народне господарство та раціональна організація господарської діяльності
    народному або громадському господарстві. Німецькі економісти В. Рошер і К. Бюхнер оголосили предметом політичної економії народне господарство, під яким ними розуміється відношення людей до зовнішньої природи. А. Богданов та І. Степанов свого часу відзначали, що визначення, яке увійшло в підручники політичної економії як «науки про громадському господарстві ... абсолютно неточно і ненауково », бо« у поняття про
  3. Управління народним господарством.
    Народним господарством виглядала наступним чином. ЦК партії розробляв теоретичні основи діяльності апарату. Загальне керівництво здійснював Раднарком (РНК), вирішував найбільш важливі питання. Окремими сторонами народногосподарського життя керували народні комісаріати. Їх місцевими органами були відповідні відділи виконкомів Рад. Вища рада народного господарства (ВРНГ),
  4. Тема 9 Періодизація історії економіки Росії
    розвиток централізованої Російської держави (друга половина XV-XVII повіки). Росія в епоху петровських перетворень. Економіка Росії в другій половині XVIII століття. Соціально економічний розвиток Росії в першій половині XIX століття. Реформи Олександра II. Росія на рубежі XIX-XX століть. "Військовий комунізм" як етап становлення командно-адміністративної системи (1917-1921 роки). Росія в роки
  5. № 174. Післявоєнне відновлення економіки СРСР
    розвиток народного госп-ва приблизно на 10 років. На період з 1946 по 1950 рр. був розроблений 4-й п'ятирічний план відновлення і подальшого розвитку народного госп-ва. Основними завданнями плану були: переклад економіки на мирні рейки, демобілізація воїнів, надання їм матеріальної допомоги, відродження промислового потенціалу, подальший розвиток важкої промисловості, відновлення с / г. До березня
  6. 1.1 Умови і фактори післявоєнного розвитку італійської економіки
    післявоєнного розвитку італійської
  7. 48. ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ І ІНТЕГРАЦІЯ ЕКОНОМІКИ
    післявоєнного економічного устрою. Світовими грошима продовжувало залишатися золото, але в якості розрахункового засобу стали використовувати долари США. Повоєнний період відзначений створенням все нових міжнародних інститутів і органів, що регулюють різні аспекти світової системи, постійним формуванням регіональних та міжнародних блоків та угруповань, були створені Міжнародний валютний
  8. Контрольні питання
    післявоєнної Європи? 3. Які основні елементи переходу до соціального ринкового господарства? 4. Яку роль зіграв «план Маршалда» у розвитку європейського
  9. Лекція 9. Історія світової економіки в післявоєнний період
    післявоєнний
  10. Лекція 9. Історія світової економіки в післявоєнний період
    післявоєнний
  11. Глава 1 Економічна характеристика держави в післявоєнний час
    повоєнний
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний