Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Ведута. Стратегія та економічна політика держави, 2004 - перейти до змісту підручника

5.5. Політична економія в обгрунтуванні соціально ефективної стратегії


минає в минуле століття залишиться в історії не тільки століттям глобального кризового розвитку, що направляється великим транснаціональним капіталом, а й століттям пошуку провідними вченими світу соціально ефективної стратегії, як історичної перспективи безкризового розвитку суспільства. Головною проблемою цих досліджень була проблема забезпечення збалансованого розвитку національної економіки в напрямку стійкого зростання рівня життя громадян з використанням інструментів стратегічного плану і ринку. Експериментальною базою цих досліджень був, перш за все, СРСР, досвід якого для вступу людства в якісно новий етап розвитку безцінний.
Марксизм, в якому вперше застосовано системний підхід до вивчення проблем відтворення та розподілу доходів у суспільстві для забезпечення сталого безкризового розвитку цивілізації, з'явився у відповідь викликом вчених, які захищали інтереси більшості трудящих. На базі цього вчення в СРСР був вперше застосований балансовий метод узгодження суспільних потреб з наявними ресурсами для розробки планів соціально-економічного розвитку. Цей метод був розвинений В. Леонтьєвим в систему міжгалузевого балансу, а Дж. М. Кейнсом - в систему національних рахунків для цілей аналізу кількісних взаємозв'язків макроекономічних показників.
Встановлення централізованої економіки в СРСР і Німеччині викликало жваві дискусії в 30-х - 40-х рр.. про раціональне використання ресурсів в централізованій економіці.
Так, видний економіст ордоліберального «Фрайбургской» школи В. Ойкен вважає, що в централізованій системі господарювання плани приймаються центральними органами, а підприємці (директора в СРСР) стають виконавцями з деякою самостійністю в сфері планування і тягарем ризику через елементів ринкового господарства (невизначеності). З переміщенням прийняття важливих рішень від підприємців до центральних органів, які регулюють господарський процес у формі конфіскацій і вказівок, знижується значення ринків і банків, змінюється роль грошей. У цій системі депресії і безробіття місця немає, так як наказом можна зайняти будь-якого працівника, незалежно від того, що він виробляє. Для довготривалого форсування інвестицій керівні органи можуть примусово скорочувати споживання, але не нижче деякого мінімуму. Якщо помилково визначено розміщення робочої сили і речових факторів виробництва, то і тут можлива диспропорційність виробництва, що виявляється переважно в дефіциті споживчих благ і в коливаннях постачання.
Таку ж оцінку централізованій економіці давали Ф. Хайек і Л. Мізес. Вони доводили, що ліквідація в централізованій економіці ринку унеможливлює раціональний розподіл ресурсів у суспільстві. В умовах мобілізаційної економіки ринок перестає визначати напрями використання ресурсів.
Однак, за своєю суттю, така централізована модель економіки означає мобілізаційну модель, що забезпечує в надзвичайних умовах форсований розвиток галузей ВПК за рахунок скорочення платоспроможності інших галузей і населення, що відповідає фазі стрімкої інфляції з подальшою натуралізацією економіки.
Цю модель можна вважати соціально ефективною, якщо держава змушена перебудувати свою економіку для захисту своєї незалежності. Якщо ж ця модель використовується для агресії в інтересах її кредиторів, то вона є корпоративною.
Ринок, як інструмент напрямки стратегій виробників у бік переваг кінцевих споживачів, дійсно стає необхідним для оптимізації управління централізованою економікою після закінчення надзвичайної ситуації. Можливість включення ринку в централізовану економіку визнавали А. Лернер (США), А. Пігу, Г. Диккенсон, Р. Холл (Великобританія). Вони вважали, що ефективність використання ресурсів в централізованій економіці буде значно вище, якщо її механізм буде сконструйований за зразком механізму вільної конкуренції з включенням впливу ринку на встановлення пропорцій народного господарства. На противагу реального соціалізму вони назвали його моделлю «конкурентного соціалізму».
Вплив СРСР - переможця у другій світовій війні виразилося в націоналізації цілих галузей економіки і банків у країнах Західної Європи. Широкий розвиток в післявоєнний період отримали економіко-математичні дослідження зі створення «програмують» моделей розвитку народного господарства. Особливо продуктивно розвивався механізм державного економічного програмування у Франції і Японії, що забезпечує координацію державних і приватних інвестицій для забезпечення високих темпів економічного зростання, що відповідало інфляційної фазі розвитку.
Дискусії про можливості соціалістичної економіки поновилися в 60-х - 70-х рр.. З'являються нові теорії - «ринкового соціалізму» і конвергенції Б. Уорда, А. Бергсона, Дж. Гелбрйта, У. Ростоу, П. Сорокіна, М. Дюверже, Ж. Мока та інших, що намагаються знайти спільне між соціалізмом і капіталізмом. Їх мета - створення індустріального суспільства на основі моделі державного регулювання економіки, в якій механізми планування і непрямого економічного регулювання доповнюються стихійним ринком як головного регулятора економічних пропорцій. Згідно раціоналістичної школи Я. Тінбергена повинна виникнути «змішана економіка», яка дозволить досягти суспільного оптимуму при економічному плануванні, робітничий контроль над умовами виробництва, збереженні приватної власності, ринку, економічних стимулах для підприємців та більшою мірою рівності.
У цей же період інтенсифікувалися дослідження в СРСР в галузі побудови оптимального плану розвитку народного господарства, заснованого на побудові економіко-математичної моделі, що включає систему обмежень по вибору варіантів плану і критерій оптимальності для його вибору, що враховує ринкові оцінки споживчих благ. Великий внесок у вивчення проблем оптимального функціонування соціалістичної економіки внесли В. Канторович, В. Немчинов, В. Новожилов та інші. Проте зважаючи неопрацьованості механізму трансформації централізованої економіки СРСР в напрямку оптимізації управління економікою, тобто її виходу на соціально ефективну стратегію економічного розвитку, націлену на стійке зростання рівня добробуту громадян, країна була приречена програти в «мирної» конкуренції США.

Минуле десятиліття лібералізації економіки Росії дозволяє в якійсь мірі підвести підсумки цього експерименту. Доводиться визнати, що економічна політика 90-х рр.., Що базується на інституційних проектировках західних економічних теорій, зробила не тільки російську економіку сировинним придатком світової спільноти, а й підвела світове співтовариство в цілому до небезпечної межі техногенних катастроф і розвитку міжнародного тероризму. Підміна економічної науки інституційної «грою» стає надто дорогою для людства.
Аналіз практичних рекомендацій сучасних провідних західних, насамперед англо-американських теорій - неокласичної школи, неокейнсіанства, монетаризму, економіки пропозиції, теорії раціональних очікувань, інституціоналізму, маржиналізму, американської «нової» економіки та ін показує , що ці теорії або обслуговують в тій чи іншій мірі фази циклічного розвитку, або націлені на вирішення вузьких завдань. Ці теорії не пропонують рецептів для виходу на соціально ефективну стратегію розвитку.
Відомо, що слідом за дефляційним розвитком світової економіки на перше місце вийдуть соціальні проблеми - безробіття, згладжування соціальної нерівності, екологічна безпека. Ці проблеми досліджуються сучасними соціал-демократичними економічними теоріями, що базуються на кейнсианстве. Практичне застосування їх рекомендацій викличе нову хвилю протекціонізму з подорожчанням життя для трудящих і ескалацією військових дій для розв'язання кризових проблем, після чого можна знову повернутися до дефляції, що базується на монетаризм.
Труднощі і специфічні особливості країн, що розвиваються враховуються при розробці концепцій і моделей розвитку країн «третього світу». Однак і в цих теоріях питання про розробку та практичної реалізації соціально ефективної стратегії в умовах глобалізації залишається невирішеним.
Для виходу держав на соціально ефективну стратегію потрібна розробка динамічної моделі міжсекторної балансу (МСБ), на основі якої можуть бути визначені дії, що управляють держави для виходу на траєкторію сталого зростання рівня добробуту громадян. Така динамічна модель, що імітує мультипликативную зв'язок секторів економіки за зразком механізму вільної конкуренції з включенням впливу державних пріоритетів і ринку для розрахунку траєкторії сталого безкризового розвитку, була розроблена радянським ученим Н. Ведута. Принципи розробки та практичної реалізації цієї моделі можуть служити основою СНС ХХ1-го століття, що дозволяє кожній державі (блоку держав), що має величезні природні та інтелектуальні ресурси, самостійно розраховувати стратегічний план соціально ефективного розвитку, а координуючим міжнародним інститутам - МВФ, Світовому банку та ін . підвищити ефективність у прийнятті рішень для забезпечення глобальної стратегічної стабільності.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 5.5. Політична економія в обгрунтуванні соціально ефективної стратегії "
  1. Поведінка людини і фірми
    Маржиналісти оголошували предметом політичної економії поведінка індивідуумів і соціальних інститутів (фірм, груп людей і т. д.), шляхів і засобів досягнення ними своїх цілей. Практична функція зводилася до ретельного вивчення мотивів поведінки суб'єкта в конкретно-економічної ситуації. Головний практичний висновок - обгрунтування економічної політики фірми. З цим напрямком пов'язана поява
  2. Поведінка людини і фірми
    Маржиналісти оголошували предметом політичної економії поведінка індивідуумів і соціальних інститутів (фірм, груп людей і т.д.), шляхів і засобів досягнення ними своїх цілей. Практична функція зводилася до ретельного вивчення мотивів поведінки суб'єкта в конкретно-економічної ситуації. Головний практичний висновок - обгрунтування економічної політики фірми. З цим напрямком пов'язана поява
  3. Народне господарство та раціональна організація господарської діяльності
    Економічна думка минулого зберегла і інше розуміння політичної економії як науки про народне або громадському господарстві. Німецькі економісти В. Рошер і К. Бюхнер оголосили предметом політичної економії народне господарство, під яким ними розуміється відношення людей до зовнішньої природи. А. Богданов та І. Степанов свого часу відзначали, що визначення, яке увійшло в підручники політичної
  4. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
    1. Назвіть основні ідеї меркантилізму. 2. Які найбільш важливі позитивні і негативні сторони класичної політичної економії? 3. Що найцінніше в марксистській політичній економії і які ідеї К. Маркса виявилися помилковими? 4. Що таке маржиналізм? 5. У чому полягає сутність неокласичної економічної теорії (в тому числі монетаризму і лібералізму)? 6. Який основний
  5. 72. Загальнодержавне планування
    Планування народного господарства є не тільки різноманітної практичної діяльністю, а й виниклої під її впливом великою областю економічної науки. Висновки науки про планування народного господарства перевіряються практикою і в той же час озброюють її новими ефективними методами та рекомендаціями. У системі економічних наук державне планування стоїть між політичною
  6. ЛІТЕРАТУРА
    Блауг М. Економічна думка в репроспектіве. М., 1995. Гол. 17. Фрідмен М. Методологія позитивної економічної науки / / ТНЕ815. 1994. Вип. 4. Блауг М. Нескладний урок економічної методології / / ТНЕ818. 1994. Вип. 4. Хаусман Д. Економічна методологія в двох словах / / Світова економіка і міжнародні відносини. 1994. № 2, 3. КейнсДж.Н. Предмет і метод політичної економії (1891):
  7. Рекомендована література
    Блауг М. Економічна думка в репроспектіве. М., 1995. Гол. 17. Фрідмен М. Методологія позитивної економічної науки / / THESIS. 1994. Вип. 4. Блауг М. Нескладний урок економічної методології / / THESIS. 1994. Вип. 4. Хаусман Д. Економічна методологія в двох словах / / Світова економіка і міжнародні відносини. 1994. № 2, 3, КейнсДж.Н. Предмет і метод політичної економії (1891):
  8. Рекомендована література
    кевонс У.С. Про загальної математичної теорії політичної економії. Коротке повідомлення про загальну математичної теорії політичної економії / / Теорія споживчої поведінки та попиту. Серія «Віхи економічної думки». Вип. 1 / Под ред. В.М. Гальперіна. СПб.: Економічна школа, 1993. С. 67-77, Влауг М. Економічна думка в ретроспективі. М,: Справа, 1994. С. 288-295. кгіші Т. Історія
  9. ЛІТЕРАТУРА
    Джевонс У.С. Про загальної математичної теорії політичної економії. Коротке повідомлення про загальну математичної теорії політичної економії / / Теорія споживчої поведінки та попиту. Серія «Віхи економічної думки». Вип. 1 / Под ред. В.М. Гальперіна. СПб.: Економічна школа, 1993. С. 67-77. Блауг М. Економічна думка в ретроспективі. М.: Справа, 1994. С. 288-295. Негіші Т. Історія
  10. Рекомендована література
    Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів. М.; | 1961. Рікардо Д. Начала політичної економії і оподаткування / / Соч. Т. 1.М., 1955. МілльДж.Ст. Основи політичної економії. Т. 1-3. М.: Прогресс, 1980-1981. Маркс К. Капітал. Т. 2 / / Маркс К. і Енгельс Ф. Соч. 2-е вид. Т. 24. Маркс К. З «критичної історії» / / Енгельс Ф. Анти-Дюрінг. М: Политиздат, 1967. Від. 2 (10).
  11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
      Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів. М., 1961. Рікардо Д. Начала політичної економії і оподаткування / / Соч. Т. 1. М., 1955. Мілль Дж.Ст. Основи політичної економії. Т. 1-3. М.: Прогресс 1980-1981. Маркс К. Капітал. Т. 2 / / Маркс К. і Енгельс Ф. Соч. 2-е вид. Т. 24. Маркс К. З «критичної історії» / / Енгельс Ф. Анти-Дюрінг. М.: Политиздат, 1967. Від.
  12. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
      1 К. Маркс і Ф. Енгельс. Соч., Т. 23, с. 47. 2 К. Менгер. Підстави політичної економії. ? В кн.: Австрійська школа в політи-чеський економії. ? М.: «Економіка», 1992, с. 34. 3 Е. Бем-Баверк. Основи теорії цінності господарських благ. ? В кн.: Австрійська школа в політичній економії. ? М.: «Економіка», 1992, с. 254. 4 Економічна енциклопедія. Політична економія. Гол. ред. А.М.
  13. Національне багатство
      Так, меркантилісти, що відображали інтереси торговців епохи первісного нагромадження капіталу, предметом наукових досліджень вважали національне багатство. Джерелом багатства оголошувалася торгівля. Саме ж багатство ототожнювалося найчастіше з грошима. Основна функція цього вчення зводилася до активізації товарно-грошових відносин, залученню в країну золота і срібла у зв'язку із зростаючою
  14. § 6.2. Обгрунтування інвестицій і бізнес-план інвестиційно-будівельних проектів
      Обгрунтування інвестицій виконується відповідно до рекомендацій СП 11-101 95 "Порядок розроблення, погодження, затвердження і склад обгрунтувань інвестицій на будівництво підприємств, будівель і споруд". Обгрунтування інвестицій є передпроектним і предпланового документом, у складі якого розробляються наступні розділи: 1. Вихідні дані (мета інвестування, характеристика
© 2014-2020  epi.cc.ua