|
вищевідзначених взаємозв'язок податків і виробництва національного продукту підтверджує і аналіз потоків «витоку-ін'єкції». Податки, як заощадження та імпорт, являють собою витік з потоку внутрішніх доходів - витрат. Вони припускають таке їх використання, яке ніяк не зачіпає споживання. В результаті введеного податку споживання буде менше національного виробництва на величину заощаджень (після сплати податків), імпорту та податків. Якщо повністю відтворювати умова рівноваги відповідно до аналізу потоків «витоку-ін'єкції», то можна записати:
Сп + В + Н=І + Е + Рг,
де Сп - заощадження після сплати податків; В - імпорт (ввезення); Н - податки; І - інвестиції; Е - експорт (вивезення); Рг - державні витрати.
При абстрагуванні від зовнішньоторговельної діяльності це рівняння набуває наступний вигляд:
Cн + Н=І + Рг.
Звернемося до графіка, представленого на рис. 32.4.
Рис. 32.4. Податки та національне виробництво в моделі «витоку - ін'єкції»
Скорочення заощаджень в результаті сплати податку призвело до зміщення лінії заощаджень З вниз в положення Сп. Але податки (відрізок MN) представляють собою додаткові витоку (вилучення) при кожному рівні національного виробництва, які повинні бути додані до заощаджень, скороченим на обсяг податків (Сп), даючи в сумі Сп + Н.
У цьому випадку рівноважний стан системи досягається при такій величині обсягу національного виробництва, коли загальна сума, яку зберігають споживачі і яку уряд має намір зібрати у вигляді податків, дорівнює сумі, яку підприємці мають намір інвестувати і яку уряд планує витратити на закупівлі. Графічно це умова визначається точкою N, яка є точкою перетину ліній (Сн + Н) і (І + Рг), тобто це рівноважний стан системи.
|
- Податки та споживання
податків на національну економіку. Як ми вже відзначали, для спрощення аналізу візьмемо податок постійної величини, тобто незалежно від величини національного продукту. Припустимо, що вводиться податок (Н). В результаті наявний дохід (після сплати податку) скоротиться на величину податку. Але наявний дохід (Др), як правило, розпадається на споживання і заощадження. Виходячи з граничною
- Економічний ріст і заощадження, капіталовкладення
заощадження. Наприклад, швидко розвиваються, Східної Азії спочатку мали високі темпи господарського зростання, а потім пішов зростання темпів заощаджень. У 50-60-ті роки в Японії і Південній Кореї початок підйому темпів заощаджень на кілька років відставало від зростання ВВП. Зниження темпів приросту ВВП наприкінці 60-х років супроводжувалося зниженням відповідних показників заощаджень. Дослідження
- Заощадження Ларрі можуть бути більше, ніж його інвестиції, і це дозволить йому
податків і витрат на споживання. Громадські заощадження - різниця доходів органів держав-ного управ-ня різних рівнів, отриманих у вигляді зібраних податків і їх витр-дов. Бюджетний надлишок (профіцит) - перевищення опо-вих надходжень над державними витратами. Дефіцит бюджету - перевищення державних витрат над податковими
- 6.2. Рівні світових заощаджень і капіталовкладень
Заощадження і капіталовкладення перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Заощадження зазвичай передують накопичення і являють собою формування грошового капіталу, важливу роль у процесі утворення якого грають кредитні
- 1 ВПЛИВ инфл-ЦИИ НА оподаткування ЗАОЩАДЖЕНЬ У відсутність інфля-ції 25-процентний прибутковий податок знижує
податок знижує реальний відсотковий дохід з 4% до 3%. При 8% інфляції той же податок зменшує реальний відсоток-ний дохід з 4% до 1%. 22 Частина 10. Гроші і ціни в довгостроковому періоді У Економіці 2 реальна процентна ставка також дорівнює 4%, але темпи інфляції становлять 8%. Відповідно до ефекту Фішера номінальна процентна ставка досягне 12%. Оскільки закон про
- 14.3. Споживання і заощадження: взаємозв'язок і відмінності. Гранична схильність до споживання і заощадження
податків повинна завжди бути рівною одиниці. Тобто приріст доходу може йти або на споживання, або на заощадження. Тому спожита частка (МРС) і збережена частка (MPS) повинні поглинути весь приріст доходу: МРС + MPS=1. Вплив доходу на схильність людей до споживання і заощадження є предметом дискусій. Довгі роки стверджувалося, що в міру зростання доходу зростає схильність до
- У США податком на спадок не обкладаються перші $ 600 тис.
податком на спадок не обкладаються перші $ 600 тис., а з решти суми стягується податок за ставкою 55%. Заклопотаність громадськості національними заощадження-ми викликана бажанням гарантувати економічне процвітання майбутнім поколе-вам. Тому дивно, що податкове законодавство не стимулює пряму допомогу одного покоління наступного. Негативно впливає на стимули населення
- З іншого боку, більш високий рівень прибутку змен-щує потреба в заощадженнях: домашнє господарство
податків на доходи з капіталу. Відомі й інші, крім надання податкових пільг забезпеченим громадянам, способи збільшення національних заощаджень. Національні сбе-реження є сума приватних і громадських заощаджень. Замість того щоб змінювати податковий кодекс, політики мають можливість збільшити обсяг про-суспільних заощаджень, скорочуючи бюджетний дефіцит. Зменшення дефіциту
- Держбюджет, заощадження та інвестиції. Ефект витіснення
податків і тому позначаються також буквою Т (taxes), а до приватних інвестицій (I) додаються державні витрати (G), які для економіки виконують роль інвестиційних вливань: S + Т=I + G, (27.2) Якщо перетворити це рівняння, то отримаємо S-I=G-T, (27.3) Ця перетворена формула показує, що різниця між заощадженнями та інвестиціями дорівнює різниці між
- Як ми бачили в попередньому розділі , заощадження - найважливіший долгосроч-ний фактор, що визначає продуктивність праці. Якби США
податкової політи-кою, не стимулює обмеження поточного споживання. Федеральне правитель-ство США, так само як і уряди багатьох штатів, стягує податки з доходів, отриманих за банківськими вкладами, облігаціями та у вигляді дивідендів по акціях. Розглянемо простий приклад. Припустимо, що житель США набуває трид-цатілетніе державні облігації, що приносять 9% річних, на $
- Отже, буде дорівнює нулю і складаю-щая чистого експорту в нашому вихідному рівнянні, яке прийме наступний вих Y=C
податків і які воно виплачує домашнім господарствам у вигляді трансфертних платежів (пенсії ш інші соціальні допомоги). Тоді національні заощадження математично мож-но представити або як S=Y-^ CG, або як S=(Y-TC) + (T-G). Хоча обидва ці вирази тотожні один одному (оскільки у другому з низ. T присутній з різними знаками), вони мають на увазі різний підхід до попрілості е-
|