Головна
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
В.І. Видяпин. Економічна географія Росії, 2000 - перейти до змісту підручника

Глава 1. ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Радикальна економічна реформа, кардинальна зміна геополітичного становища Росії після розпаду СРСР суттєво підвищили роль зовнішньоекономічного фактора в розвитку країни. Посилення зовнішньоекономічного фактора об'єктивно диктується проведеними ринковими перетвореннями, що формують якісно нові засади для взаємодії вітчизняної економіки зі світовою, внутрішнього ринку - з зовнішнім.
Зовнішні економічні зв'язки являють собою цілий комплекс різних напрямків, форм, методів і засобів переміщення матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів між країнами. Зовнішні економічні зв'язки - важливий засіб зниження витрат суспільного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу в народному господарстві.
Серед різних форм економічного і науково-технічного співробітництва Росії з закордонними країнами важливе місце займає зовнішня торгівля. Вона була і залишається визначальним фактором у міжнародному поділі праці. Обмін товарами між країнами сприяє розвитку матеріального виробництва. Зовнішня торгівля характеризується трьома головними показниками: оборотом, товарної структурою, географічним розподілом.
Незважаючи на те, що зовнішньоторговельна діяльність СРСР розвивалася, і навіть в окремі періоди темпи її зростання перевищували темпи зростання національного доходу, місце країни у світовій торгівлі не відповідало ролі СРСР у світовому господарстві. На частку колишнього СРСР припадало 1/5 світового промислового виробництва, при цьому в світовій торгівлі питома вага СРСР становив близько 4%.
Крім того, на всій системі міжнародної торгівлі СРСР негативно позначалася її товарна структура, що входила у протиріччя з основними світовими тенденціями і нагадує структуру торгівлі країн, що розвиваються. Так, в експорті СРСР майже 4/5 припадало на паливо, різні сировинні товари та напівфабрикати, тоді як в імпорті переважали готові вироби. Наприкінці 80-х рр.. з початком політичної та економічної криз не тільки темпи зростання зовнішньоторговельного обороту, але і його абсолютні розміри почали падати. Різко скоротився експорт при одночасному збільшенні імпорту продовольства і промислових товарів з країн Заходу. Характеризуючи зовнішню торгівлю колишнього СРСР, слід підкреслити ще одну проблему. Протягом двох останніх десятиліть СРСР був найбільшим у світі експортером озброєння і військової техніки. Експорт озброєння став основною статтею експорту машинобудівної продукції. Його частка в загальній вартості експорту зросла до 15%. У радянському експорті озброєння 70% призначалося для країн - Індії, Іраку, Сирії та ін
У 1992 р. Росія вперше стала самостійно здійснювати свою торговельну діяльність. Зовнішня торгівля Російської Федерації зазнала суттєвих змін за складом учасників, механізму і динаміці обсягів, географічної і товарної структурі. Почалося здійснення нової стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності, яка включає наступні важливі цілі:
відновлення і розвиток експортного потенціалу та поліпшення структури експорту;
раціоналізація імпорту;
підвищення конкурентоспроможності російських підприємств на світовому ринку;
залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації та створення потенціалу розширеного відтворення;
забезпечення економічної безпеки Росії.
В умовах глибокої кризи економіки показники зовнішньоекономічних зв'язків в 1995 р. не тільки стабілізувалися, але і покращилися в порівнянні з 1994 р. (див. табл. 1.1)
Важливим підсумком у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни стало позитивне сальдо торгового балансу, досягнуте переважно за рахунок різкого скорочення так званого централізованого імпорту та збільшення експорту сировинних товарів. Позитивне торговельне сальдо в операціях з далеким зарубіжжям склало в 1992 р. 5,4 млрд. дол, в 1994 р. - 14,4 млрд. дол і в 1995 р. - 22,7 млрд. дол
У структурі російського експорту в числі найбільш важливих змін варто відзначити зростання частки конкурентоспроможних на світовому ринку товарів: продовольства та сільськогосподарської сировини, металів, хімічних продуктів. У 1995 р. експорт зберіг сировинну спрямованість при скороченні продукції обробної промисловості.
На частку п'яти товарних груп припадає близько 80% експорту (мінеральна сировина та паливо - 45%, метали - 17%, хімічні товари - 8%, лісоматеріали - близько 5%, сільськогосподарська сировина - 3% ). У структурі експорту частка машинобудування скоротилася порівняно з 1991 р. більш ніж в 2 рази (менше 5%).
Валютні надходження від експорту йшли на відновлення експортного потенціалу як галузей обробної промисловості, так і самого паливно-сировинного комплексу. Удосконалення експорту може відбуватися за рахунок збільшення частки продукції обробної промисловості, підвищення якості та конкурентоспроможності машин і устаткування. Велику роль в структурі експорту можуть зіграти приладобудування, електротехніка, електроніка і т. д.
Таблиця 1.Зовнішня торгівля Росії (млрд. дол США)
Показники зовнішньої торгівлі 1992 1993р. 1994р. 1995
Всього Оборот Експорт Імпорт Зарубіжні країни (без держав - учасниць СНД) Оборот Експорт Імпорт Держави - учасниці СНД Оборот Експорт Імпорт 96,6 53,6 43,0 79,4 42,4 37,0 17,2 11, 6,0 103,9 59,6 44,3 77, 44 , 3 32,8 26, 15,3 11,5 118,6 68,1 50,5 90, 53,3 36,9 28,5 14,9 13,6 142,4 81,6 60,8 110,1 66,0 44,1 32, 15,6 16,7
Найважливішою статтею імпорту залишаються машини й устаткування. Велика питома вага в імпорті Росії мають сировинні товари, деякі метали, труби, хімічні продукти. Понад 40% російського імпорту припадає на товари народного споживання.
З часом зміниться і структура імпорту. Пріоритет у ньому буде відданий ввезення новітньої технології для технічної реконструкції та модернізації вітчизняного машинобудування, інших галузей і виробництв.
В умовах переходу до ринкових відносин головною фігурою у зовнішньоекономічній діяльності стає підприємство.
Основне місце у зовнішній торгівлі Росії традиційно займає Європейський регіон, частка якого в зовнішньоторговельному обороті
Росії перевищує 50% (без країн СНД). У цьому регіоні в зовнішньоекономічній політиці Росії сформувався цілий ряд пріоритетів. По-перше, це країни Європейського союзу, розвиток економічних відносин з якими розглядається під кутом зору сприяння включенню Росії в процеси формування загальноєвропейського економічного простору. Цей напрямок має першорядне значення для забезпечення російських інтересів в Європейському регіоні.
Основу реалізації такої зовнішньоекономічної політики становить Тимчасова угода про партнерство і співробітництво, що набула чинності з 1 лютого 1996

Другим найважливішим напрямком зовнішньоекономічної політики в Європейському регіоні є країни Східної Європи. У 1995 р. була розроблена «Концепція зовнішньоекономічних відносин Російської Федерації з країнами Східної Європи на період до 2000 року, виходячи із завдань структурної перебудови економіки Росії».
Як реалізації положень Концепції можна розглядати проведену роботу щодо створення зон вільної торгівлі з Болгарією та Словаччиною.
Третій напрям - це відносини з країнами Балтії. У Литві створено торгове представництво Росії. Крім того, урядом Росії прийняті рішення про створення торгового представництва в Естонії та Апарату торгового радника при посольстві Росії в Латвії.
Четвертим напрямком вважається Балканський регіон і насамперед країни колишньої Югославії, з якими (крім Боснії і Герцеговини) підписані документи в галузі торговельно-економічного співробітництва.
Все більшого значення набувають відносини з США і Канадою. В останні роки в торгівлі Росії з США вперше досягнуто позитивне сальдо торгового балансу. У 1995 р. воно склало 1,9 млрд. дол
У 90-і рр.. намітилася тенденція розвитку торгово-економічного співробітництва Росії з країнами Північно-Східної Азії (КНР, Південною Кореєю, Японією, КНДР, Монголією).
Зовнішня торгівля має позитивну динаміку: розширюються експортні поставки і скорочується імпорт.
Великі перспективи відкриваються у зовнішньоекономічному співробітництві Росії з країнами Латинської Америки. Ці країни зацікавлені в поставках з Росії мінеральних добрив, деяких видів промислової сировини, енергоносіїв. Водночас країни є виробниками та постачальниками на російський ринок продовольчих товарів, продукції тропічного землеробства, сировини для легкої промисловості, товарів народного споживання, а в останні роки і деяких видів машинно-технічної продукції.
Менш сприятливими слід вважати перспективи розвитку взаємовигідного співробітництва Росії з більшістю країн Африки, за винятком ПАР, так як воно потребує капіталовкладень, на здійснення яких у Росії в даний час немає коштів.
Міжнародна кооперація виробництва - головний напрямок зовнішніх економічних зв'язків на довгострокову перспективу. Міжнародна кооперація виробництва стала стрижнем міжнародної інтеграції, прискорювачем НТП, в сучасних умовах вона:
ефективно, ринковими методами інтегрує весь інноваційний цикл;
ініціює і зумовлює напрямки руху капіталу;
підвищує динамізм інновацій і конкуренції;
забезпечує менші інвестиційні та науково-технічні витрати в порівнянні з новим будівництвом;
може істотно послабити можливі негативні наслідки залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку, зменшить його надмірні устремління в сировинну сферу, зорієнтує за напрямками програми, сприяючим прискоренню НТП, підвищенню конкурентоспроможності кооперованою продукції на світовому ринку, отримання валютної прибутку.
Міжнародне співробітництво в галузі матеріального виробництва може проявлятися у спільному виробництві продукції на двосторонній або багатосторонній основі, при якому окремі країни беруть участь у випуску кінцевої продукції. Наприклад, збірка маршрутних автобусів фірми «Мерседес-Бенц» в Голіцина.
Співпраця в галузі капітального будівництва великих промислових та інших об'єктів в одних країнах при економічному і технічному сприянні інших, як правило, передбачає, що такі об'єкти залишаються власністю тієї країни, де вони побудовані. Багато прикладів подібного роду дає практика зовнішньоекономічного співробітництва колишнього СРСР. У післявоєнний період з його допомогою тільки в зарубіжних країнах - членах РЕВ було споруджено більше 2 тис. промислових та інших об'єктів. У більшості своїй це були компенсаційні об'єкти, звані так тому, що кредити, надані СРСР, зазвичай компенсувалися поставками продукції з нових підприємств.
У 70 - 80-х рр.. в СРСР здійснювався ряд великих спільних з країнами Заходу проектів на компенсаційній основі. Вони охоплювали головним чином галузі важкої промисловості - нафтову, газову, хімічну, нафтохімічну, металургійну, лісову та деревообробну. Як приклади можна привести Оскольський електрометалургійний комбінат, створений за допомогою ФРН, Костомукшский гірничо-збагачувальний комбінат, побудований за участі Фінляндії, розробку вугілля Південної Якутії, облаштування нафтових і газових промислів на шельфі острова Сахалін за сприяння Японії.
Створення спільних підприємств - одна з форм міжнародного співробітництва в матеріальному виробництві. Вони випускають різноманітну продукцію обробної промисловості і зайняті виконанням різного виду послуг. Значна частина продукції спільних підприємств призначена на експорт.
У 1996 р. на території Росії діяло близько 25 тис. спільних та іноземних підприємств, з них 15% створено за участю інвесторів з СНД. Найбільша кількість спільних підприємств створено з США, Німеччиною, Китаєм, Фінляндією та Великобританією. Частка їх у експорті товарів і послуг склала близько 5,5% і імпорті - 11% від загального обсягу імпорту країни. У великих промислових і наукових центрах концентруються спільні підприємства, що працюють в області виробництва комп'ютерів і програмування, електротехніки та обладнання, медичної та космічної техніки, легкої промисловості, сфери послуг. На Кольському півострові шведські та фінські фірми співпрацюють з російськими компаніями в розвитку лісової та гірничодобувної промисловості, в Поволжі італійські фірми беруть участь у розширенні автомобільної промисловості, американські - у виробництві обладнання для нафтової і газової промисловості. У Західному Сибіру спільні підприємства займаються видобутком і переробкою нафти, у Східному Сибіру - освоєнням лісових та енергетичних ресурсів, виплавкою алюмінію, на Далекому Сході - видобутком нафти, газу, заготівлею деревини і ловлею риби.
У 1996 р. у сфері торгівлі та громадського харчування діяло 43% спільних та іноземних підприємств, у промисловості - 22%, у будівництві - 8%.
На освіту спільних підприємств прямий вплив надає наявність дрібних і середніх підприємств.
Однією з форм економічних зв'язків є вільні економічні зони (ВЕЗ). Вони функціонують у розвиваються і в промислово розвинених країнах. Створення СЕЗ зводиться до надання окремим районам і територіям країни особливих прав і пільг щодо іноземних інвестицій та зовнішньоекономічного співробітництва. Формування і розвиток СЕЗ орієнтоване на вирішення конкретних пріоритетних економічних завдань, реалізацію стратегічних програм і проектів, при цьому враховуються економіко-географічне положення СЕЗ, розвиток інфраструктури, можливість інтеграційних зв'язків і поставок. Залежно від цілей і завдань виділяють кілька типів зон: комплексні спеціальні зони виробничого характеру; зовнішньоторговельні; функціональні (технологічні парки, технополіси, туристичні, страхові, банківські та ін
 ). У 1990 - 1992 рр.. були прийняті рішення про утворення в Росії наступних СЕЗ: «Санкт-Петербург», «Виборг», «Знахідка», «Янтар» (Калінінградська область), «Сахалін», «Даурія» (Читинська область), «Алтай», «Кузбас »,« Садко »(Новгород),« Технополіс Зеленоград »(Московська область),« Єва »(Єврейська автономна область),« Магадан ». Пізніше були зареєстровані СЕЗ «Інгушетія» і «Шеррізон» (аеропорт Шереметьєво, м. Москва).
  В даний час відносно активно розвиваються СЕЗ у Находці, Калінінградській області і Санкт-Петербурзі.
  У 1991 р. була заснована Міжнародна асоціація розвитку СЕЗ (МАРСЕЗ) з метою підтримки ініціативи відпрацювання методів управління зонами, створення законодавчо-нормативної бази та фінансово-господарської інфраструктури, реалізації проектів.
  Серед різних форм міжнародних економічних відносин чільне місце займають кредитно-фінансові відносини. Експорт та імпорт капіталу зростають швидше, ніж торгівля товарами. В даний час капітал вигідно вкладати в обробну промисловість, в найбільш наукомісткі галузі, а також у сферу послуг. Розрізняють дві основні форми вивозу капіталу - міжнародні позики і кредити, прямі закордонні капіталовкладення. Більше 75% прямих зарубіжних капіталовкладень здійснюються в економічно розвинені країни Заходу і лише 5% - до країн СНД та Східної Європи. Значні інвестиції в економіку Росії в 1995 р. направили США (20% від усіх інвестицій), Швейцарія (15%), Німеччина (10,5%), які вкладають кошти в нафтову та газову промисловість, автомобілебудування, нерухомість, готельне господарство та ін .
  Головними регуляторами міжнародних кредитно-фінансових відносин є кілька спеціалізованих міжурядових установ ООН в системі Світового (Всесвітнього) банку. Найважливіші з них: Світовий валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), в які входять майже 180 держав. У 1992 р. в ці організації були прийняті Росія та інші країни СНД, що дає їм право розраховувати на кредити в конвертованій валюті. У 1990 р. був створений також Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) для надання допомоги Східній Європі та СНД. На початку 1993 р. ЄБРР поетапно вклав в економіку Росії 10 млрд. дол
  Науково-технічне співробітництво являє собою узгоджену діяльність суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків різних країн, спрямовану на прискорення НТП.
  Серед форм західного сприяння російській науці можна виділити наступні.
  1. Власне допомогу, включаючи поставки матеріалів, літератури через благодійні організації та грантове фінансування.
  2. Залучення російських вчених до реалізації міжнародних науково-технічних проектів.
  Найбільш значні обсяги допомоги в науково-технічній сфері надають США. Російсько-американське співробітництво проявляється через створення низки спільних комітетів і комісій. Серед них - Комісія з енергетики та космічному співпраці. Росія і США уклали цілий ряд угод про допомогу і науково-технічне співробітництво: про партнерство в галузі енергетики (1992 р.), про уніфікацію стандартів на науково-технічну продукцію, про співробітництво в галузі використання атомної енергії (1990 р.), про безпеку атомних реакторів і ін
  Серед європейських країн ФРН і Франція надають значну підтримку науково-технічній сфері Росії.
  Останнім часом все більший вплив на всесвітні економічні відносини починає чинити міжнародна торгівля послугами. Широке поширення отримують послуги в галузі інформації та телекомунікацій, дистанційного зондування Землі з космосу, оренда машин і устаткування, розрахунки за допомогою ЕОМ, ринкові, лабораторні та прогнозні дослідження, консультаційні, управлінські послуги, що входять в категорію ділових послуг.
  Послуги - специфічний товар. Надання багатьох їхніх видів вимагає присутності постачальника послуг у країні їх споживання. Наприклад, це відноситься до послуг у галузі банківської справи, страхування, реклами, будівництва, управління та охорони підприємств, оренди машин і устаткування, медичного обслуговування та ін Тому необхідно створення на території країни-імпортера мережі відповідних підприємств і установ, пов'язаних з головною компанією.
  У колишньому СРСР торгівлі послугами не приділялося достатньої уваги. Ця прогалина був певною мірою заповнений лише в договорі з ЄС, укладеному в 1989 р., в якому послуги, особливо ділові, були спеціально обумовлені. Однак частка Росії у світовому експорті послуг сьогодні становить лише 2%.
  Міжнародний туризм - одна з форм обміну послугами. На розвиток міжнародного туризму вплинули урбанізація, вдосконалення транспорту, загальне підвищення якості та рівня життя, загальне зростання культури. Колишній СРСР помітно відставав від більшості економічно розвинених країн за рівнем розвитку туризму. До недавнього часу всі міжнародні туристичні послуги в нашій країні надавали «Інтурист» і «Супутник». Ця галузь народного господарства була високомонополізованої. Зараз у Росії діє до 8000 туристичних фірм. Туристичний потенціал Росії використовується на 8 - 10%. Дуже важливу роль грає група компаній «Інтурист-холдинг», яка уособлює державну напрям у розвитку галузі. Приплив туристів в 90-і рр.. в нашу країну різко скоротився, але разом з тим зріс зворотний потік туристів - з Росії. Якщо в 1993 р. загальне число тих, хто виїхав за кордон росіян склав понад 9 млн. чол., То в 1995 р. - більше 10 млн. чол. Створення в Росії необхідних економічних і правових передумов для вільного підприємництва, задоволення попиту на послуги готельного господарства, вдосконалення підприємств громадського харчування, транспортної інфраструктури, туристичних агентств та інших ланок індустрії туризму може привести до розвитку цієї сфери.
  Розширення економічних зв'язків Росії з закордонними партнерами передбачає її більш активну участь у діяльності міжнародних форумів та організацій, таких, як ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку - орган Генеральної Асамблеї ООН) і ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі). Офіційна заява про вступ до ГАТТ Росія подала в 1993 р. Нещодавно ГАТТ перетворилося у Світову організацію торгівлі (СОТ). Повноправна участь Росії в СОТ та інших міжнародних організаціях дозволило б їй будувати свої зовнішньоекономічні відносини на визнаних світовою спільнотою договірно-правових принципах, домагатися на законних підставах скасування ще діючих дискримінаційних заходів, користуватися іншими перевагами, передбаченими у міжнародних угодах з тарифів і торгівлі.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Глава 1. ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА"
  1.  Відповіді до тестів
      Глава 1 № тесту відповідь 1 а, г, д 2 г 3 б, г 4 г 5 а, б, г, д 6 г, б, в, а, д 7 в, д 8 в 9 г 10 б, в 11 в 12 г Глава 2 № тіста; відповідь 1; в 2; а 3, б 4; г 5; г 6; а 7; а Глава 3 № тіста; відповідь 1; а, в 2; г 3; в 4, б 5; г 6, б 7; а 8; в 9; а, в, г 10; а, б, в, г 11, б 12, б, в 13; а 14; а, б 15, б 16; в Глава 4 № тіста;
  2.  ЛІТЕРАТУРА
      зовнішньоекономічний словник-довідник, с. 81. 2. Цивільний кодекс Російської Федерації. М., "Російська газета", 1994р., Жовтень. 3. Зовнішньоекономічний бюлетень, 1996, N 2. 4. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Док / CONF, 97/18.An. 1. 5. Інкотермс. Див Збірник матеріалів з підприємництва та зовнішньоекономічної діяльності, Вип. 1, М., 1991,
  3.  РЕЗЮМЕ
      зовнішньоекономічного характеру, з тим, щоб потім відпрацювати стратегію економічного
  4.  ЛІТЕРАТУРА
      зовнішньоекономічний словник-довідник. М., МО., 1996, с. 102. 2. Зовнішньоекономічний бюлетень., 1996, N 1. 3. Правила ринку., М., МО.,
  5.  Глава 33. Сутність і головні тенденції світової економіки
      глава.
  6.  РЕЗЮМЕ
      форми МЕВ. Для малих країн їх значення дуже велике, для великих - менше. Роль зовнішньоекономічного фактора в ході розвитку всіх країн підвищується. Для оцінки ролі і місця зовнішньоекономічних факторів у цілому, в окремих галузях, регіонах і виробництвах застосовується ряд економіко-статистичних показників: - співвідношення зовнішньоторговельного обороту і внутрішнього виробництва; - обсяг зовнішньої
  7.  Глава 17. Форми мезоекономічних об'єднань
      Глава 17. Форми мезоекономічних
  8.  Економічні відносини з РФ
      зовнішньоекономічні зв'язки з Російською Федерацією. На її частку припадає менше 1% південно-корейського експорту, основу якого складають електротехнічні та електронні вироби, автомобілі. Найбільшими статтями імпорту є деревина і морепродукти. Інвестиційне співробітництво знаходиться на початковому етапі. Загальний обсяг південно-корейських капіталовкладень перевищує лише 100 млн
  9.  Основні форми міжнародного виробничого співробітництв
      форми існують в «чистому» вигляді. Однак найбільш часто на практиці фірми організують спільні виробництва будь-якої продукції або надання послуг виробничого характеру на основі міжгалузевої та внутрішньогалузевої спеціалізації, вдаючись при цьому до створення спільних підприємств, в яких тісно поєднуються наукова, виробнича і торгово-збутова діяльність. Спільне виробництво
  10.  Г Л А В А 19 МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ
      глава.
  11.  19.2. Промислово розвинені країни в міжнародних економічних відносинах
      зовнішньоекономічні зв'язки можуть сприяти пом'якшенню соціально-економічних диспропорцій або посилювати їх. За рахунок зовнішньоекономічних відносин зазвичай досягається зниження витрат виробництва і підвищення його ефективності. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків приводить у посилення взаємозалежності країн і підсистем, відкритості їх
  12.  Роль зовнішньоекономічної політики
      зовнішньоекономічної сфери. Причини цього полягають у тому, що процес інтернаціоналізації давно вийшов за межі сфери обігу, охопивши в тій чи іншій мірі весь процес відтворення. З ростом інтернаціоналізації господарського життя зросли масштаби впливу зовнішньої сфери на національні ринки. Для цілого ряду країн зовнішньоекономічні зв'язки з підлеглих переросли у визначальні,
  13.  ЛІТЕРАТУРА
      зовнішньоекономічний словник-довідник (за ред. В. Є. Рибалкіна, М.,
  14.  Тенденція до регіональної інтеграції
      зовнішньоекономічних зв'язків відчуває потужний вплив інтересів західних
  15.  4. МІЖНАРОДНЕ науково-технічного співробітництва
      форми цієї співпраці: | створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків; | спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми; | спільні
  16.  ЛІТЕРАТУРА
      зовнішньоекономічний словник-довідник. М., "М.О.", 1996. 3. Основи зовнішньоекономічних знань. Словник-довідник. М., "Вища школа", 1990. 4. Овчинников К. Що може ООН в економіці? МЖN9, 1991, стор