ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
С.К. Ашванян. ЕКОНОМІКА. Частина 2: Макроекономіка, 2009 - перейти до змісту підручника

3. Економічний розвиток і економічне зростання. Вимірювання, фактори і типи економічного зростання

.
Як зазначалося вище процес економічного розвитку не може протікати прямолінійно. Розвиток відбувається нерівномірно, періоди зростання змінюються спадом, позитивні тенденції поєднуються з негативними.
Для вимірювання рівня економічного розвитку країни використовують цілий ряд показників:
? ВВП і національний дохід на душу населення;
? галузеву структуру національної економіки;
? виробництво основних видів продукції на душу населення;
? рівень і якість життя населення;
? показники економічної ефективності (продуктивність праці, фондоозброєність, фондовіддача, фондомісткість тощо)
Визначальним показником економічного розвитку є ВВП на душу населення. Саме він визначає, які країни відносяться до розвинених.
Так, згідно з міжнародними класифікаціями до числа розвинених країн відносяться країни, що виробляють на душу населення ВВП не нижче $ 20 тис. на рік. Однак, щоб вважатися розвиненою, країна повинна мати ще й відповідну галузеву структуру економіки та ресурсний потенціал, що дозволяють їй підтримувати високий рівень і якість життя населення.
Економічний розвиток - це ширше поняття; воно більш повно порівняно з поняттям економічного зростання відображає господарський прогрес, тобто поступальний рух економіки вперед.
Основним критерієм і джерелом економічного розвитку є економічне зростання.
Економічне зростання - це стійка тенденція до збільшення основних показників національного виробництва (ВВП, ВНД) як в абсолютному, так і в середньодушове вираженні.
Сутність і значення економічного зростання полягають у постійному дозволі на кожному новому рівні основної проблеми будь-якої економічної системи, а саме, суперечності між обмеженістю економічних ресурсів і безмежністю економічних потреб.
У статичної економіці в умовах повної зайнятості економічних ресурсів збільшення виробництва одних товарів можливе лише за рахунок скорочення виробництва інших товарів. Економічне зростання дозволяє розсунути межі виробничих можливостей, що на графіку відображається зсувом кривої виробничих можливостей вправо і вгору (рис.3.) (Докладніше про це дивіться розділ 2 частина 1 навчального посібника "Економіка").


Рис.3 Крива виробничих можливостей
В умовах економічного зростання виникає можливість збільшення як виробництва інвестиційних товарів (товарів для майбутнього), так і споживчих товарів (товарів для справжнього) . Таким чином, незважаючи на зростання поточного споживання, що не ущемляються можливості розширення господарської діяльності в майбутніх періодах.
Вимірювання економічного зростання здійснюють як у фізичному, так і у вартісному вираженні. Вартісні показники найбільш універсальні.
До них можна віднести:
? темпи зростання реального ВВП і ВНД (зміна номінального ВВП і ВНД може і не свідчити про економічне зростання);
? темпи зростання реального ВВП і ВНД на душу населення;
? темпи приросту ВВП і ВНД.
Показники економічного зростання діляться на абсолютні і відносні.
Абсолютний приріст реального ВВП за певний період розраховується за формулою:
? Y=Y-Y0,
де Y-реальний ВВП в поточному періоді,
Y0-ВВП у базовому періоді.
Відносні показники:
? Темп зростання реального ВВП (ТР):
Y
ТР=x 100%
Y0
? Темп зростання реального ВВП на душу населення (ТРДН):
Y Y0
ТРДН=: x 100%
N N0
де N - чисельність населення в поточному році;
N0 - чисельність населення в базовому році.
Якщо економічне зростання розраховується відносно до попереднього року (або якомусь іншому року), то в якості Y0 враховується реальний ВВП цього року. ? Темп приросту реального ВВП (ТП):
Y - Y0
ТП=x 100%
Y0
Економічне зростання може бути не тільки позитивним, але і нульовим і навіть негативним (в останньому випадку темп зростання буде мати значення менше 100%, а темп приросту зі знаком мінус).
З точки зору економічної теорії головним є питання про те, які ті фактори і процеси, які в змозі забезпечити досить швидке і стабільний економічний розвиток у довгостроковій перспективі.
Для відповіді на нього аналізуються фактори і типи економічного зростання.
Класична політекономія (Ж.Б.Сей) враховувала три чинники економічного зростання, в якості яких розглядала такі фактори виробництва, як праця, земля, капітал.
Сучасна економічна наука ділить фактори економічного зростання на прямі (фактори, що лежать на стороні сукупної пропозиції) і непрямі (фактори, що лежать на стороні сукупного попиту).
Найбільш важливими визнаються прямі фактори роблять економічне зростання фактично можливим. До них відносяться:
- кількість і якість трудових ресурсів;
- кількість і якість природних ресурсів;
- обсяг основного капіталу;
- технологія і організація виробництва;
- рівень розвитку підприємницьких здібностей в суспільстві.
Непрямі фактори економічного зростання - це умови, що сприяють реалізації наявних в економіці прямих передумов. Такі умови створюються переважно факторами попиту.
До цих факторів належать:
- зниження ступеня монополізації ринку;
- податковий режим в економіці;
- ефективність фінансової системи держави;
- розширення сукупного попиту за рахунок споживчих, інвестиційних та державних витрат;
- сприятливе зовнішньоекономічне становище країни;
- мобільність ресурсів;
- стимулююча система отримання та перерозподілу доходів у суспільстві, в тому числі мотивація праці;
- соціальна стабільність і.
Т.д.
Фактори економічного зростання взаємопов'язані і переплетені, тому визначити частку кожного досить важко.
На підставі кількісних і якісних складових економічного зростання К. Маркс виділив два його типу (способу забезпечення): екстенсивний та інтенсивний. Вони розрізняються співвідношенням факторів і результатів виробництва.
Екстенсивний економічне зростання - це такий тип економічного зростання, який здійснюється за рахунок збільшення обсягу використовуваних економічних ресурсів (землі, обладнання, сировинних, паливно-енергетичних і трудових ресурсів тощо) при незмінності їх якісних і технічних характеристик.
Екстенсивний економічне зростання може бути забезпечений в результаті:
? залучення в сільськогосподарський оборот нових земель, збільшення поголів'я худоби;
? використання більшої кількості сировини, матеріалів, електроенергії;
? будівництва нових господарських об'єктів і збільшення виробничих площ;
? розширення верстатного парку;
? збільшення чисельності працівників або кількості відпрацьованого часу;
? використання більшої кількості інших економічних ресурсів.
Екстенсивні фактори економічного зростання відображають кількісну сторону збільшення обсягу національного виробництва. Причому це збільшення не супроводжується зниженням витрат на виробництво.
Екстенсивний тип економічного зростання дозволяє досягти значних темпів зростання національного продукту за короткий період за рахунок вільних дешевих факторів виробництва. Однак даний тип розвитку не характеризується техніко-економічним прогресом, а, отже, відрізняється технічним застоєм. Тому відбувається лише кількісне збільшення створеної продукції, що не супроводжуване її якісним вдосконаленням. Крім того, за стрімке екстенсивний розвиток доводитися платити дуже високу ціну.
Так, за оцінками західних фахівців, СРСР витрачав на виробництво одиниці кожного виду продукції в 2-3 рази більше сировини, матеріалів та енергії, ніж індустріально розвинені країни.
Інтенсивне зростання - це тип економічного зростання, при якому збільшення і якісна зміна вироблених благ відбувається за рахунок вдосконалення застосовуваних ресурсів, технології та організації.
Інтенсивні фактори економічного зростання відображають якісну сторону збільшення обсягу виробництва за рахунок підвищення ефективності використання виробничих ресурсів. До них відносяться:
? поліпшення агрокультури;
? застосування ресурсозберігаючих технологій,
? підвищення кваліфікації працівників,
? науково - технічний прогрес,
? вдосконалення організації праці та виробництва,
? застосування робототехніки і т.д.
У даному випадку відбувається прискорення економічного зростання, що передбачає випереджаючі темпи зростання ВВП порівняно із зростанням зайнятості ресурсів.
Науково-технічний прогрес, який означає нові можливості комбінації вже наявних виробничих ресурсів з метою збільшення кінцевого випуску продукції, тісно взаємопов'язаний з такими факторами, як інвестиції та продуктивність праці.
Інвестиції в нові машини й устаткування є реальним втіленням технічного прогресу, але, з іншого боку, вирішальним чинником зростання продуктивності живої праці є збільшення її фондоозброєності.
Слід зазначити, що до якісних факторів слід віднести не тільки технічний прогрес, а й зміна організаційно-економічних відносин, оскільки саме від них залежить, чи буде у виробників стимул до впровадження нововведень у виробництво.
Екстенсивний зростання за наявності вільних економічних ресурсів можливий в умовах відносно стабільної структури економіки. Але екстенсивне зростання має межі. Інтенсивне зростання на основі НТП пов'язаний з необхідністю переміщення ресурсів з одних галузей в інші, тобто з необхідністю структурної перебудови економіки.
Напрями структурної перебудови пов'язані з переважаючим типом НТП. Технічний прогрес (залежно від того, на скорочення використання яких ресурсів він спрямований) може бути трудосберегающим, енергозберігаючим, матеріало-зберігаючих або в цілому ресурсозберігаючими.
Сучасний ресурсозберігаючий НТП пов'язаний з відносним скороченням використання всіх видів економічних ресурсів на основі переходу до нового технологічного укладу.
Це супроводжується певними структурними змінами в економіці:
? зростає частка наукомістких галузей за рахунок капіталомістких і трудомістких;
? відбувається різке зростання галузей інфраструктури, причому не тільки виробничої, а й невиробничої, пов'язаної з відтворенням «людського капіталу»;
? в структурі відбувається збільшення частки виробництва споживчих товарів і послуг.
Саме інтенсивний економічне зростання є основою підвищення суспільного добробуту. Даний тип розвитку привабливий тим, що він дає можливість знизити гостроту проблеми обмеженості ресурсів. Інтенсивно зростаючі країни домагаються високих показників ресурсозбереження, тобто виробництво товарів і послуг обходиться суспільству значно дешевше, що економить непоновлювані рідкісні природні ресурси, зберігаючи національне багатство.
Насправді не спостерігається економічного зростання виключно екстенсивного або інтенсивного характеру. Якщо частка реального ВВП отриманого за рахунок факторів інтенсифікації більше 50%, то такий тип економічного зростання розглядається як переважно інтенсивний.
Відповідно, якщо більше половини приросту ВВП відбулося в результаті залучення додаткових екстенсивних факторів, то мова йде про переважно екстенсивному економічному зростанні.
Особливістю сучасного розвитку світової економіки є той факт, що велика кількість або недолік екстенсивних факторів не є визначальною умовою для економічного зростання і процвітання. Соціально-економічний розвиток передових країн спирається, насамперед, на інтенсивні компоненти економічного зростання, що визначають підвищення ефективності використання обмежених трудових і природних ресурсів.
Економічне зростання має як позитивні, так і негативні сторони. Позитивними сторонами економічного зростання є:
- підвищення рівня життя;
- підвищення оподатковуваної бази, а, отже, і податкових доходів держави, необхідних йому для виконання своїх функцій;
- збільшення національного доходу і національного багатства країни;
- зростання частки та ролі економіки країни у світовому господарстві, а, отже, підвищення міжнародного престижу країни.
Негативними сторонами економічного зростання є:
- забруднення навколишнього середовища;
- вичерпання ресурсів;
- зростання інтенсивності праці, і, як наслідок, зростання нервових, серцево-судинних та інших захворювань;
- проблеми перекваліфікації кадрів;
- перенаселеність великих міст.
Відомі дві теорії, що пояснюють можливість уникнення негативних наслідків економічного зростання:
  - теорія «нульових темпів зростання» ВВП на душу населення;
  - теорія оптимальних темпів зростання стосовно особливостей окремо взятої країни (етапи розвитку країни; соціально-економічні цілі і завдання та ін.)
  Теорія «нульових темпів зростання» була висунута на початку 70-х рр.. ХХ століття в доповіді Міжнародної дослідницької організації «Римський клуб», підготовленому групою вчених під керівництвом відомих американських футурологів Дениса і Донеллі Медоуз. Доповідь швидко здобув популярність, оскільки передрікав глобальну катастрофу у зв'язку з вичерпанням економічних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища протягом найближчих 100 років. Пропозиція про «нульових темпах зростання» змусило вчених і політиків задуматися про оптимальні темпах зростання для різних груп країн.
  У відповідності з теорією про оптимальні темпах зростання для окремо взятої країни були виявлені наступні залежності:
  - для слаборозвинених ("наздоганяючих") країн темпи зростання повинні бути більш високими (в реальній економіці від 7-10% до 17% на рік);
  - для високорозвинених країн (постіндустріальних), вирішальних інші завдання соціального розвитку, темпи зростання в кількісному вираженні повинен бути на рівні 2-3% на рік.
  Необхідно, щоб ці темпи зростання забезпечували вирішення тих соціальних і економічних завдань, які сприяють збалансованому економічному розвитку.
  Важливим завданням економічної політики є додання економічному зростанню сталого характеру. Це досягається за допомогою наступних основних напрямків економічного розвитку:
  - підвищення ефективності виробництва;
  - гармонізація інтересів суб'єктів ринку, що забезпечує збереження їх ринкових позицій;
  - гармонізація соціальних інтересів, що запобігає соціальні конфлікти;
  - рух до спільного економічного рівноваги, що представляє собою формування умов збалансованого економічного зростання.
  Збалансований економічний ріст означає, що економіка розвивається, зберігаючи стабільність і своєчасно долаючи виникаючі диспропорції; при цьому забезпечується приріст реального ВВП.
  Збалансоване зростання досяжний при різних комбінаціях ресурсів, при різної ефективності виробництва.
  Збалансоване зростання і ефективне зростання - не тотожні поняття, хоча вони і припускають один одного.
  Процес досягнення збалансованості економіки є постійним і нескінченним в силу того, що:
  - економіка змінюється і ускладнюється;
  - виникають потреби у принципово новому виробництві;
  - з'являється необхідність в розширенні асортименту та у підвищенні якості продукції, що випускається.
  Ефективною є та економіка, яка має здатність мобілізувати наявні ресурси і найбільш швидко виходити з ситуації незбалансованості. Вихід економіки на траєкторію збалансованого зростання є гарантом стійкого і збалансованого розвитку. Однак НТП постійно призводить до необхідності нових господарських рішень. В результаті досягнута раніше збалансованість розглядається вже як диспропорція. Виникає рух суспільства до нового, більш високого рубежу економічного зростання.
  Так як кінцевою метою економічного зростання є забезпечення стійкого руху вгору рівня життя населення, то для досягнення цього необхідно забезпечити перевищення темпів економічного зростання над темпами зростання населення.
  Розробка теорій економічного зростання на Заході пов'язана з створенням конкретних моделей економічного зростання.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "3. Економічний розвиток і економічне зростання. Вимірювання, фактори і типи економічного зростання "
  1.  Коментарі
      економічна теорія може бути розчленована на свої найпростіші елементи, а історії та соціології відводилася допоміжна роль. На думку Менгера, емпіричний матеріал відіграє допоміжну роль в економічному дослідженні. Історичний метод дослідження характеризувався при цьому як чисто описовий. Менгер дотримувався точки зору Берка щодо непланованої розвитку суспільства і
  2.  2.4. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ. ТИПИ І ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
      економічне зростання країни, забезпе-ня якого є найважливішою метою економічної політики держа-ви. Економічне зростання - це збільшення обсягу товарів і послуг, вироблених за певний період часу (звичайно за рік). Збільшення сукупного виробництва розраховується у відсотках по відношенню до попереднього періоду. Економічне зростання може вимірюватися в натуральних і
  3.  Питання до іспиту
      економічні проблеми. 2. Валовий внутрішній продукт і способи його обчислення. 3. Номінальний і реальний ВВП. Індекси цін. 4. Чистий внутрішній продукт і чистий національний доход. Особистий дохід і наявний дохід. 5. Потенційний ВВП і закон Оукена. 6. Тіньова економіка: зміст, причини, форми і місце в ринковій системі. 7. Макроекономічна рівновага як центральна
  4.  7. Вплив негативної корисності праці на пропозицію праці
      економічної ізоляції тільки заради безпосереднього задоволення власних потреб, припиняє працювати в той момент, коли починає цінувати дозвілля, тобто відсутність негативної корисності праці більш високо, ніж прирощення задоволення, очікуваного від продовження роботи. Задовольнивши свої найбільш насущні потреби, він розглядає задоволення ще незадоволених потреб менш бажаним, ніж
  5.  10.4. Аналіз фонду заробітної плати
      економічних умов держава не може в достатній мірі стимулювати працівників цієї сфери, забезпечити їм високу заробітну плату. Це призводить до падіння престижу наукової діяльності, відтоку найбільш здібних і енергійних співробітників, про що говорилося при розгляді аналізу чисельності, складу і структури трудових ресурсів НДІ. Ситуація ускладнюється ще й загальними економічними
  6.  ДЕМОКРАТІЯ ПРОТИ РИНКУ
      економічно пристосовані повинні виганяти з ринку непристосованих - в економічний небуття. Сенс капіталістичної ефективності полягає саме в «виживанні найбільш пристосованих» і в нерівності купівельної спроможності. Індивіди і фірми стають ефективними заради багатства. Якщо виразити це в самій різкій формі - капіталізм цілком сумісний з рабством. Така система існувала
  7.  Економічне зростання
      економічне зростання є показником, що характеризує довгостроковий період, а отже, йдеться про збільшення потенційного ВВП (тобто ВВП при повній зайнятості ресурсів), про зростання виробничих можливостей економіки; 3) реального ВВП (а не номінального, зростання якого може відбуватися за рахунок зростання рівня цін, причому навіть при скороченні реального обсягу виробництва). Тому важливим
  8.  Види безробіття. Природний рівень безробіття
      економічного зростання і економічного циклу (рис. 5.2). Кожна точка на тренді, изображающем економічне зростання, відповідає величині потенційного ВВП, або стану повної зайнятості ресурсів (точки В і С), а кожна точка на кривій, що відображає економічний цикл, відповідає величині фактичного ВВП (точки А і D). Якщо фактичний ВВП перевищує потенційний (точка А) і фактичний
  9.  1. Конкуренція: поняття і види. Ефективність конкурентних ринків
      економічною відособленістю кожного з них; - залежністю ринкових суб'єктів від кон'юнктури ринку; - протиборством з усіма іншими ринковими суб'єктами за задоволення купівельного попиту. Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічний закон ринкового господарства. Це боротьба серед продавців, серед покупців, між продавцями і покупцями.
  10.  4. Розподіл доходів. Нерівність
      економічних досліджень і стверджує, що виходить з поверхні землі шляхом з'єднання праці, машин і капіталу, ділиться між трьома класами суспільства: власниками землі, власниками капіталу і робітниками. Але ці частки досить різні на різних стадіях суспільного розвитку. Вважається, що оригінальний теоретичний внесок Дж. Стюарта Мілля полягає у введенні їм відмінності «законів
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний