| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6. Аргументи на користь тарифів |
||
|
Модель, використана в попередньому параграфі, звичайно, нереалістична. Багато прихильників тари-фов стверджують, що більш складні моделі, відпрацьовано-жающие реальний стан справ, і визнання то-го, що відмова від зайвих витрат не є єдиний-жавної метою суспільства, підтверджують ту точкузору, що для суспільства в цілому тарифи могутбить корисні . У цьому параграфі ми дамо оценкуглавним аргументів, які висувають стороннікамітакого підходу Другосортні аргументи Вихідною точкою для перевірки будь-якого аргументу впользу тарифу є визнання того, що «хоро-ший» тариф повинен витримати подвійну перевірку. По-перше, тариф повинен забезпечувати достіженіесоціально бажаної мети. По-друге, він повинен ро-бити це з найменшими витратами, ніж любойдругой наявний метод. Найбільш популярниедоводи на користь тарифів зазнають невдачі на второйстадіі цієї перевірки, тому що іншими методу-ми (за допомогою споживчих або виробниц-дарських субсидій або податків) рішення проблемиобходітся дешевше. Отже, ті аргументи, які не задовольняють вимогам на второйстадіі перевірки, є другосортними, таккак вони показують тільки те, що тариф можевикористовуватися для досягнення бажаної мети, ане те, що це кращий спосіб досягнення вказаний-ної мети. Розглянемо деякі приклади. СПОСІБ ЖИТТЯ. Суспільство може порахувати необ-хідно забезпечити засоби до существованіюфермеров чи ремісників з низькою виробляй-ності, можливо, тому, що ці люди з іхтрадіціонно сформованим образом життя служатстабілізаціі і зростанню багатства суспільства. Тому, як стверджують, потрібно ввести тарифи, щоб захисту пра-тить цих людей від іноземної конкуренції. Це другосортний аргумент, тому що є промінь-ший спосіб захисту традиційного способу життя, при якому витрати споживачів не повисятся.Таріф захищає виробників, але одновременнопрепятствует зростанню споживання. Однак ми можемзащітіть виробників безпосередньо, представ-лені їм виробничу субсидію, і при етомпотребленіе не постраждає. Наприклад, з помощьюпроізводственной субсидії можна поддержатьфермеров, що виробляють зерно, неоподатковуючи прицьому податком хліб. Предметів розкоші. Візьмемо інший прімервторосортного аргументу. Припустимо, що загально-ство засуджує демонстративне споживання перед-метов розкоші (автомобілів «роллс-ройс», золотихзубочісток і т. п.). Чи варто використовувати тариф, щоб перешкоджати споживанню предметів ро-скошено? Або краще ввести податок на їх споживання? По суті тариф оподатковує споживачів, атакож заохочує вітчизняне виробництво перед-метов розкоші. МОЛОДІ ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ. Ні-обходимость захищати молоді галузі промисло-лінощів - один із звичайних доводів на користь та-рифу. [Цей довід починається із зауваження, що фір-ми часто навчаються ефективному виробництву факти- тично в процесі свого функціонування. Але ес-ли на початковому етапі у вітчизняних фірм ещеотсутствует досвід і, отже, вони мають висо-кі витрати, то як же вони зможуть продати доста-точну кількість товару, навчитися проізводітей дешевше, ніж іноземці? Тому вважається, що молодим галузям повинна бути надана про-текція за допомогою тарифу до тих пір, поки вони не «подорослішають» і не зможуть конкурувати на рав-них умовах з більш досвідченими иностраннымипроизводителями. Дійсно, існують ситуації, требующіезащіти молодих галузей промисловості, перебуваючи-дящихся в таких умовах. Але введення тарифу неявляется кращим способом досягнення цієї целіпо двох причин. По-перше, проізводственнаясубсідія краще тарифу. Немає причин обкладати подат-гом споживачів протягом того періоду, поки оте-кількісний виробники набираються досвіду; та-риф тільки скорочує внутрішній ринок. По-дру-яких, на практиці існує велика небезпека по-заохочувати галузі, які ніколи не доростуть дотого, щоб стати конкурентоспроможними, і по етойпрічіне завжди буде важко скасувати тарифи ілісубсідіі, раз вони вже введені. Коли галузі ужеосновани, неважливо, чи є вони конкурентос-пособности чи ні; зменшення протекціонізму вих користь призведе до втрати робочих місць, на чтополітікі погоджуються з небажанням. Тому виборсубсідіі або тарифу для захисту нарождающіхсяотраслей дуже непростий. Теорія приваблива, але прак-тичні досвід часто більш суворий. ДОХОДИ. У XVIII в. більшу частину державних-них доходів становили тарифи, тому що їх ліг-до було стягувати в портах, через які імпорт-рова товари. У той час тарифи були ефек-нормативним способом збільшення державних дохо-дов. Дійсно, навіть сьогодні в країнах, де ад-міністратівного система розвинена слабо, тарифи мо-гут бути хорошим способом збільшення надхо-джень. Але в сучасній економіці з розвиненими ад-міністратівного системами та врахуванням мало чтоможно сказати на користь тарифу як еффектівногометода збільшення надходжень. Загальний податок спродаж по всіх продаваним товарам стягувати неважко, ніж податок з імпорту. А такі загальні подат-ги є набагато ефективнішими, ніж уве-личение надходжень допомогою введення тарифу. Дешевий іноземну працю Часто стверджують, що вітчизняні виробляєте-ли потребують захисту, тому що іностранниегосударства використовують дешеву працю. Але цей аргу-мент є поверхневим. По-перше, іност- ранниі праця є найдешевшим в розрахунку на годину ра-бочего часу. Але зазвичай це пов'язано з тим, чтоон менш продуктивний. Щоб справити 1 едініцуімпортного товару, ймовірно, іноземного трудатребуется більше вітчизняного. Слідчий-но, вартість іноземного праці в розрахунку на одиницю продукції, що випускається може і не бути ні-ж вартості праці у вітчизняному виробництві. Але в суперечках про величину витрат на іноземних-ний працю не беруть до уваги, що головна причина су-ществованія торгівлі полягає у відмінностях междустранамі, що мають різну ступінь забезпечено-сті факторами виробництва. Торгівля - це спо-соб використовувати в своїх інтересах производствен-ні переваги та переваги в забезпечено-сті факторами виробництва за допомогою експортатоваров, які ми можемо виробляти що-до дешевше, а потім використовувати наш експортдля покупки тих товарів, які іноземні го-державу можуть виробляти щодо дешевлеНекоторие зарубіжні країни розташовують біль-шим кількістю робочої сили, і праця там болеедешев, або вони мають великим колічествомдешевого сировини. Ми можемо виграти від цього, по-Зволен їм виробляти ті товари, в яких оніімеют порівняльну перевагу. Якщо ми небудем імпортувати їх товари, то не зможемо ек-спортіровать свої, у виробництві яких миімеем порівняльну перевагу і, таким обра-зом, не отримаємо виграш від торгівлі. Проблема полягає не в тому, що іностраннийтруд несправедливо дешевий, а в тому, що некотораядоля вітчизняного праці використовується в виробниц-стве товарів, які слід робити за граніцей.Еслі вітчизняна галузь втратила сравнітельноепреімущество, то вона повинна бути згорнута. У цьомувипадку її працівникам може бути предоставленапомощь, щоб перейти в інші галузі або перее-хати в інші регіони. Дійсно, СоедіненниеШтати надають допомогу працівникам отрас-лей, які страждають від іноземної конкуренції, що-б ті пристосувалися до змінених условіям.Такая допомогу обходиться суспільству в цілому гораздодешевле, ніж тарифний протекціонізм. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 6. Аргументи на користь тарифів " |
||
|
||