Головна
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Л.І. Абалкін. Курс перехідної економіки, 1997 - перейти до змісту підручника

7.2.2. Іноземні інвестиції в Росії


| Обсяг і структура іноземних інвестицій. Ситуація в інвестиційній сфері залишається складною. Загальний обсяг інвестицій з-Крат на 24% в 1994 р., на 13% в 1995 р. і на 18% в 1996 р. У цілому загальний обсяг капітальних вкладень за п'ять років скоротився більш ніж на 60%. Зниження обсягів капітальних вкладень характерно і для більшості регіонів Росії. Проблема полягає не тільки в об'єк-Еме інвестицій, що залучаються в російську економіку, але і в їх ефективності. Як уже зазначалося у розділі 4, для російської еконо-міки характерний дефіцит накопичень, який може бути ослаблений за допомогою залучення іноземних інвестицій.
На 1 січня 1997 р. загальний обсяг накопичених іноземних інвестицій склав 13520000000 дол США і 4 262 630 000 000 р., У тому числі прямі інвестиції - 6,82 млрд дол США і 3405600000000 р. У 1995 р. іноземні інвестиції в російську економіку склали 2,8 млрд дол США і 850 200 000 000 р., Тобто зростання по відношенню до 1994 р. становила 2; 7 рази. В1996 р. було залучено 6,5 млрд дол США і 2 380 700 000 000 р. іноземних інвестицій, що перевищило аналогічні показники 1995 відповідно в 2,3 і 2,8 рази.
Структура іноземних інвестицій мала в 1996 р. наступний вигляд: прямі інвестиції склали 32,3%, портфельні - 0,77% та інші (позики, кредити) - майже 67%.
У загальному обсязі накопичених іноземних інвестицій лідирують США, Швейцарія, Нідерланди, Великобританія і Німеччина. На частку цих п'яти країн припадає 64,6% загального обсягу накопичених іноземних інвестицій. У 1996гмстрановая структура іноземних інвестицій змінилася. У першу п'ятірку увійшли наступні країни: США, Швейцарія, Нідерланди, Кіпр і Великобританія. Частка цих країн у загальному обсязі іноземних інвестицій в 1996 р. склала 80%.
Найбільш привабливими галузями для, іноземного капіталу є фінансова сфера, комерційна діяльність, по забезпе-чення ринку, паливна промисловість. У число перших шести галузей, які найбільш активно інвестуються іноземними компаніями, входять харчова промисловість, машинобудування і металообробка, торгівля і громадське харчування.
Основна частка іноземних інвестицій припадає на п'ять регіонів - Москву і Московську область, Тюменську область, С.-Пе-тербург і Республіку Татарстан. За підсумками 1996 частка цих регіонів склала майже 82% загального обсягу іноземних інвестицій, що значно перевищує частку всіх інших суб'єктів Російської Федерації.
Обсяг і структура іноземних інвестицій, є незадовільними. Насамперед обсяг іноземних інвестицій не-зі-відповідає основним показниками, які характеризують російську економіку: масштабам виробництва, ємності ринку, забезпеченості сировинними і мінеральними ресурсами, кваліфікації істоімості; ра-
бОЧеЙСІЛИ;
країнових структура іноземних інвестицій вимагає більшої диференціації країн - основних інвесторів, що буде сприяти вать ослаблення економічної залежності в отриманні додаткових них джерел накопичень як від однієї, отдельйо взятої; країни, так і від невеликої кількості країн: Галузева структура предоп ределяет необхідність збільшення вкладень іноземних-інвести ций в галузі матеріального виробництва. Регіональна структура іноземних інвестицій деформована і характеризується дуже - не значними вкладеннями іноземних інвестицій в основну частину регіонів Російської Федерації.'',
Основна причина незначних обсягів іноземних інвестицій в російську економіку, як вказувалося, полягає в недостатньо сприятливому інвестиційному кліматі, для якого характерні такі ознаки: економічна і правова нестабільність; жорстка податкова система; низький рівень развітія'многіх елементів ринкової інфраструктури; слабке інформаційне забезпе печення іноземних інвесторів про можливості інвестування капіталу; недостатньо чітка регламентація прав Власності на землю, фонди партнера, майно приватизуються.
Тому актуальним завданням є створення системи стиму-лювати залучення іноземних інвестицій.
| Стимулювання іноземних інвестицій. Необхідність стимулювання інвестиційної діяльності зумовлюється слідую-ські факторами.
По-перше, для протидії входженню економіки в тривалу депресію, подолання інвестиційної кризи і дефіциту на-накопичень необхідно підвищити інвестиційну активність суб'єктів підприємницької діяльності та ефективність капітальних вкладень за допомогою створення системи стимулювання інвесторів. По-друге, для багатьох суб'єктів підприємницької діяльності банківський кредит є недостатньо доступним через високий відсотка. Крім того, банки дуже неохоче інвестують галузі матеріального виробництва, що мають низьку швидкість обороту капіталу, і вважають за краще короткострокові кредити в тих сферах господарської діяльності, які мають високу швидкість оборота.1 третє, світові ринки капіталів характеризуються перевищенням попиту над пропозицією. По-четверте, в найближчій перспективі у зв'язку з виходом економіки з кризи, підвищенням темпів розвитку галузей і виробництв, необхідністю оновлення елементів основного капіталу проблема додаткових джерел накопичення може ще більше загостритися.
Все це зумовлює необхідність стимулювання іноземних інвестицій. З метою поліпшення інвестиційного клімату осу-ществляя ряд заходів податкового та митного регулювання, спрямованих на надання пільг іноземним інвесторам.
Так, від податку на додану вартість (ПДВ) звільнено:
| технологічне обладнання, комплектуючі і запасні частини до нього;
| товари, що ввозяться в якості внеску до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями і призначені для включе-ня до складу основних виробничих фондів;
| товари (за винятком підакцизних), що ввозяться в рахунок погашення державних кредитів, наданих та послуги іноземним державам Союзом РСР та Російською Федерацією;
| кредитні кошти, включаючи міжфірмовий кредити.
Звільняються також від податку на прибуток кошти, спрямовані:
| підприємствами галузей сфери матеріального виробництва на фінансування капітальних вкладень виробничого призначення (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки по кредитах;
| підприємствами всіх галузей народного господарства на фінансування житлового будівництва (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки по кредитах.
Звільняються від стягнення мита:
| товари, що ввозяться на територію Російської Федерації в якості внеску до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями, в межах строків, встановлених установчими документами для формування фондів, і відносяться до основних виробничих фондів;
| обладнання, включаючи машини, механізми, а також матеріали, що входять в, комплект поставки срответствующего обладнання, і ком-плекту вироби (за винятком підакцизних) , що ввозяться на митну територію Російської Федерації в рахунок кредитів, перед-залишених іноземними державами та міжнародними фінансовими організаціями відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації. Звільнення проводиться тільки у випадках, коли це передбачено міжнародними договорами Російської федерації;
обладнання, включаючи машини, механізми, а також матеріали, що входять в комплект поставки відповідного обладнання, і ком-плекту вироби (за винятком підакцизних ), що були ввезені на митну територію РФ за контрактами, укладеними до 15 березня 1995 р., в рахунок кредитів, наданих іноземними державами та міжнародними фінансовими організаціями відповідно до міжнародних договорів РФ, не передбачають звільнення від мита товарів, що поставляються або під гарантії Уряду РФ, але не випущені в, вільне, рбра-щення до набрання чинності Федерального закону «Про внесення, змін і доповнень до Закону Російської Федерації« Q митний тариф »від 5 лютого 1997 р., підлягають умовному випуску з відстрочкою сплати мита на п'ять років з дня набуття чинності ука занного закону. Справжній федеральний закон набув чинності з дня його офіційного опублікування - 11 лютого 1997
Можливо також зниження в два рази ставок ввізних митних зборів поотношенію до базових ставок на термін не більше ^ п'яти років для іноземних товарів , що ввозяться на територію Росії іноземними інвесторами, є учасниками інвестиційних угод, за умови, що сумарний обсяг прямих капіталовкладень становить не менше 100 млн дол США, мінімальний внесок іноземного інвестора до статутного (складеного) капіталу господарського товариства або товариства-не менше 10 млн дол . США, а об'єк-ем пільг, одержуваних іноземним інвестором відповідно до митного режиму, не перевищує обсягу фактично здійснюваних ним капіталовкладень.
Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам, та спільні підприємства, у статутному фонді яких іноземних-ні інвестиції становлять понад 30%, має право без ліцензій імпортувати продукцію для власних потреб, за винятком випадків, передбачених чинними на території Росії міжнародними договорами. Порядок визначення продукції власного про-виробництва, що поставляється на експорт, та продукції, імпортованої для власних потреб, встановлюється Урядом на підставі правил походження товару, відповідних світовій практиці.
Одним з напрямків державного регулювання інвестиційного процесу є створення системі підтримки іноземних інвесторів. Така система спрямована на підтримку високоефективних інвестиційних проектів, що мають термін окупності менше двох років і передбачають надання приватним інвесторам державної підтримки за цими проектами в розмірі від 50 до 20% від їх загальної вартості. Державну підтримку отримують високоефективні інвестиційні проекти, пов'язані з розвитком «точок зростання» економіки.
Приватний інвестор має право вибору форми державної підтримки. Такими формами можуть бути: надання коштів фе-дерального бюджету на поворотній основі на термін не більше 24 місяців; надання державних ресурсів на умовах закріплення в державній власності частини акцій створюваних акціонерних товариств, які реалізуються на ринку після закінчення двох років з початку отримання прибутку від реалізації інвестиційного проекту (розмір пакета акцій, що закріплюються у державній власності, а також рік їх реалізації визначаються відповідно до бізнес-пла-
ном інвестиційного проекту); надання державних гарантій для інвестиційних проектів.
В цілому по відношенню до іноземних інвесторів має місце тенденція до скорочення пільг. Так, в 1996 р. була скасована пільга з оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями, які займаються діяльністю у сфері матеріального виробниц-ства, за умови, що частка іноземного інвестора у статутному фонді-складала не менше 30% і в еквівалентній сумі - не менше 10 млн дол США, і зареєстрованих після 1 січня 1994 Ці підприємства звільнялися повністю від сплати податку на прибуток у федеральний бюджет в перші два роки роботи, а в третій і четвертий роки ставка податку зменшувалася відповідно на 50 і 25%.
| Державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
Іноземні інвестиції користуються повним і безумовним правовим захистом, яка забезпечується законодавством Російської Фе-ської Федерації та міжнародними договорами, чинними на території Росії. Умови здійснення іноземних інвестицій і право-вої режим діяльності іноземних інвесторів не можуть бути * менш сприятливим, ніж умови здійснення інвестицій і режим діяльності російських інвесторів, крім вилучень, які встановлюються федеральними законами.
Російське законодавство гарантує іноземним інвесторам Права власності. Так, Законом РРФСР «Про іноземних ін-вестицій в РРФСР» встановлено, що іноземні інвестиції не підлягають націоналізації і не можуть бути піддані реквізиції або конфіскації, крім як у виняткових, передбачених законодавчими актами випадках, коли ці заходи вживаються в суспільних інтересах. У разі націоналізації або реквізиції іноземному інвестору виплачується швидка, адекватна і ефективна ком-пенсація. Рішення про націоналізацію приймаються Державною Думою, рішення про реквізицію і конфіскацію - у порядку, встановленому чинним на території РФ законодавством, та можуть бути оскаржені в суді Російської Федерації.
Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, завданих їм у результаті виконання суперечать чинному на території Росії законодавством вказівок державних органів чи їх посадових осіб по відношенню до іноземного інвестора або підприємству з іноземними інвестиціями. Компенсація, що виплачується іноземному ін інвестору повинна відповідати реальній вартості націоналізованих або реквізується інвестицій безпосередньо до моменту, коли офіційно стало відомо про фактичне здійснення або про майбутню націоналізацію або реквізицію. Компенсація повинна виплачуватися тільки в тій валюті, в якій спочатку були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій іноземній валюті, прийнятній для іноземного інвестора. До моменту виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно діючої облікової ставки Банку Росії.
  Відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, завданих іноземному інвестору, здійснюється органом, що допустили про-тівозаконние дії.
  Федеральний закон «Про угоди про розподіл продукції», прийнятому 30 грудня 1995 р., спрямований на створення сприятливих умов для залучення іноземних інвесторів у сферу надрокористування. Закон надає державні гарантії стабільності умов господарської діяльності на весь період дії угоди про розподіл продукції.
  Якщо протягом терміну дії угоди про розподіл продукції будуть прийняті правові норми, що погіршують комерційні результати діяльності інвесторів, то в угоду мають бути внесені поправки, що забезпечують інвестору результати господарської діяль-ності, які він міг би отримати на момент укладення угоди про розподіл продукції. Це положення федерального закону, ре-що регулюють зміна дій угоди, не застосовується в тому випадку, якщо вносяться зміни до чинних норми з безпечного ведення робіт, охорони надр, навколишнього природного середовища, здоров'я людини, в тому числі з метою приведення їх у відповідність з аналогічними нормами, прийнятими в міжнародній практиці.
  Відповідно до угоди про розподіл продукції Російська Федерація надає іноземному інвестору на оплатній основі та на визначений термін виняткові права на пошук, розвідку, видобуток мінеральної сировини на ділянці надр, зазначеному в угоді, і на ведення пов'язаних з цим робіт. Інвестор зі свого боку зобов'язується провести вказані роботи за свій рахунок і на свій ризик. Угода визначає всі умови, пов'язані з користуванням надр, у тому числі умови та порядок розподілу виробленої продукції між учасниками угоди.
  В результаті прийняття Федерального закону «Про угоди про розподіл продукції» вступили в дію угоди про розподіл продукції за проектами «Сахалін-1» і «Сахалін-2». Угоди передбачають освоєння п'яти великих нефтеконденсатних родовищ на шельфі о. Сахалін. На підставі техніко-економічних розрахунків орієнтовний обсяг інвестицій за проектами складає 27 млрд дол. США (15,2 млрд дол - «Сахалін-2» і 11,8 млрд дол - «Сахалін-1»). Чистий дохід російської держави оцінюється в 35-40 млрд дол США. Крім того, буде створено 20 тис. нових робочих місць. Реалізація проектів гарантує повне забезпечення Далекосхідного регіону власним паливом і нафтопродуктами, газифікацію Хабаровського і Приморського країв, Сахалінської і Амурської областей.
  З метою створення економічних механізмів реалізації Федерального закону «Про угоди про розподіл продукції» Уряд Російської Федерації 21 травня 1996 направило до Державної Думи проект Федерального закону «Про внесення до законодавчих актів Російської Федерації змін і доповнень, що випливають з Федерального закону« Про угоди про розподіл продукції ».
  Правовий захист діяльності іноземних інвесторів здійснюється судовими органами Російської Федерації. З 1 липня 1995 р. впроваджено в дію новий Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації. Ст. 22 цього кодексу передбачено, що арбітражний суд розглядає підвідомчі йому справи за участю іноземних організацій, організацій з іноземними інвестиціями. Таким чином, підприємства з іноземними інвестиціями стали учасниками арбітражного процесу незалежно від того, чи є угода про передачу спору на розгляд до арбітражного суду (як це було передбачено раніше діючим Арбітражним кодексом).
  У 1995-1996 рр.. підготовлено ряд законодавчих актів, регулюючих участь іноземного інвестора в інвестиційній діяльності. Найважливішими з них є проекти федеральних законів: «Про внесення змін і доповнень до Закону РРФСР« Про іноземних інвестицій в РРФСР »,« Про вільні економічні зони »,« Про концесійних договорах, укладених з російськими та іноземними інвесторами ».
  Ведуться переговори про укладення міжурядових угод, які передбачають заохочення і взаємний захист капита-ловложений. Укладено 37 таких угод. Міжурядові угоди про заохочення і взаємний захист капіталовкладень перед-ставлять правові гарантії закордонним інвесторам, які вкладають капітал в російську економіку, а також російським інвесторам здійснюють капіталовкладення за кордоном. Такі угоди сприяють припливу іноземних інвестицій в економіку Росії. Таким чином, заходи щодо залучення іноземних інвестицій в російську економіку спрямовані на розвиток міжнародного інвестиційного співробітництва, поліпшення інвестиційного клімату в Росії, підвищення активності іноземних інвесторів, збільшення притоку іноземних інвестицій та їх ефективності. Вирішення цих завдань в інвестиційній сфері сприятиме створенню припускає-силок для економічного зростання.
  7.2.3. Вивіз російського капіталу
  Характерна для перехідної економіки лібералізація зовнішньоекономічної діяльності поширюється не тільки на зовнішню торгівлю, а й на участь країни в міжнародному русі капіталу, його ввезенні та вивезенні.
  На основі вивозу вітчизняного капіталу триває організація за кордоном видобутку сировини і збірки (доробки) готових ви-робів, а в ряді випадків - налагодження повномасштабного виробництва товарів та його обслуговування. У Росії, охопленої тривалим і глибокою економічною кризою, що породжує несприятливий інвестиційний клімат, вивіз капіталу перетворився по перевазі в його втеча з країни.
  У «втечу капіталу» беруть участь всі категорії господарюючих суб'єктів, а в інтеграції у світову економіку на базі вивозу капіталу - лише деякі з них, переважно великі, що перетворюються або вже перетворилися на транснаціональні корпо-рації (ТНК).
  Для ТНК, створених країнами з перехідною економікою, характерна схильність до створення за кордоном спільних підприємств із міс-тнимі партнерами, що пояснюється їх меншою (у порівнянні з ТНК розвинених країн) фінансової, технологічної та управлінської кон-ності. Їх головними конкурентними перевагами часто є невисокі ціни, пристосована до місцевого попиту продукція, що відповідає місцевим умовам технологія, хороше знання місцевих умов господарювання. Іншими важливими причинами швидкого зростання ТНК країн з перехідною економікою є підвищення рівня економічного розвитку цих країн, їх зростаюча по-требность в отриманні доступу до закордонних джерел сировини.
  У Росії частину ТНК була організована порівняно давно (колишні совзагранбанков, зовнішньоторговельні об'єднання), інші з'явилися в останні роки. Ті й інші займаються за кордоном переважно експортно-імпортними операціями, їх фінансовим, страховим, транспортним та іншим забезпеченням і набагато рідше - організацією виробництва інших послуг і тим більше виробництва товарів і видобутком сировини.
  Додатковим стимулом для зростання числа і потужності російських ТНК стало прийняття в 1995 р. Закону «Про фінансово-промислові групи» (ФПГ), багато в чому націленого на заохочення виходу вітчизняних ФПГ на зовнішній ринок. Одні ФПГ вже стали своєрідними ТНК, інші є базою для перетворення на них. Крім декількох десятків вже оформлених, в Росії діє безліч сформованих, але юридично не оформлених ФПГ.
  Зарубіжну інвестиційну діяльність російських ФПГ стримують їх обмежена фінансова база, а також недостатній досвід конкурентної боротьби на внутрішньому і зовнішньому ринку. Ці слабкості менш характерні для російських компаній паливно-енергетичного та сировинного комплексів. Їх велика фінансова міць, що знаходиться на світовому рівні технологія, наявність традиційних зарубіжних ринків збуту дозволяють їм створювати і набувати зарубіжні філії в різних регіонах.
  Як вказувалося, в Росії важливим елементом міжнародного руху капіталу стала втеча, тобто таке вивезення капіталу з країни, який суперечить її інтересам. Помітною частиною «змушеного втікати капіталу» є кошти, отримані незаконними способами: внаслідок юридично не оформленої господарської діяльності, кримінальної активності і т.д. «Втеча капіталу» здійснюється як легальними (банківські перекази), так і нелегальними способами (контрабанда, спотворення зовнішньоторговельних цін та ін.)
  Масштаби «втечі капіталу» з Росії, за оцінками автора, становили в 1995 р. 28-29 млрд дол, а в 1996 р. - '| орієнтовно 33 млрд дол Весь вивіз капіталу з Росії в ці роки оцінюється в 38 і 46 млрд дол відповідно.
  Загалом «втеча капіталу» вкрай негативно позначається на платіжному балансі Росії, стимулює зростання зовнішньої заборгованості (оскільки частина зовнішніх позик через бюджет спрямовується на кредитування підприємств, а від них іде за кордон), скорочує обсяг внутрішніх інвестицій, завдає величезної шкоди державному бюджету, перш всього через відхід капіталу від оподаткування.
  Обмежити «втеча капіталу» здатні такі заходи, як макроекономічна політика, яка націлена на економічне зростання, збільшення приватних і державних інвестицій, позитивні процентні ставки, незавишенний обмінний курс, зменшення можливостей для незаконного збагачення, а також валютний контроль. Що стосується можливостей повернення «втекти» за кордон довгостро-РОЧНО капіталу, то більшість дослідників ставляться до них скептично.
  Концентрація тимчасово вільного капіталу насамперед у приватних руках, все більша відкритість російської економіки і слабкість державного контролю над вивозом капіталу створюють передумови для експорту приватного капіталу в позичкової формі. Це подтвержда-ється швидким зростанням вивозу з Росії приватного капіталу у вигляді експортних кредитів і портфельних інвестицій.
  Для прямих інвестицій найважливішими передумовами є рівень конкурентоспроможності галузей і підприємств, найбільш активно інтегруються у світову економіку, і характер їхньої продукції, величина трансакційних витрат з організації та ведення господарської діяльності за кордоном. Подібні передумови залишилися і навіть посилилися в останні роки для російських компаній з виробництва промислової сировини, палива, сільськогосподарських, лісових і деяких інших товарів.
  «Втеча капіталу» базується на трьох головних передумовах: на несприятливому інвестиційному кліматі в країні походження капіталу; на відкритому характері її економіки і нерідко на незаконне походження вивозиться капіталу. Всі ці передумови існують в Росії 90-х років.
  Опитування російських компаній різного профілю, що мають за кордоном власні фірми, показав, що основним мотивом для портфельних інвестицій є бажання російського підприємця диверсифікувати свій капітал за рахунок інвестицій за кордоном, а також висока прибутковість іноземних цінних паперів і необхідність участі в капіталі зарубіжного партнера, іноді - труднощі інвестування в Росії.
  Для прямих інвестицій основними мотивами є бажання знати кон'юнктуру і можливості зарубіжного ринку і закріпитися на цьому ринку; сприяння власним експортних і імпортних операціях через закордонні фірми; налагодження виробництва товарів і послуг за кордоном насамперед через вигідності; бажання використовувати свої конкурентні переваги; труднощі інвестування в Росії, насамперед через високого оподаткування та політичної
  і правової нестабільності; бажання створити за кордоном «запасний майданчик», яка страхує від потрясінь в Росії.
  За оцінкою, масштаби знаходиться за кордоном приватного російського капіталу дуже приблизно можуть бути оцінені в 150 - 180 млрд дол, а з урахуванням знаходиться в Росії готівкової іноземної валюти - в 180-210 млрд дол З них накопичена величина прямих інвестицій за кордоном становить від 20 до 30 млрд дол Вони надають і будуть надавати стимулюючу дію на російський експорт, особливо сировини і матеріалів, а також можуть підвищувати рівень конкурентоспроможності російських компаній і супроводжуватися помітним припливом дивідендів і прибутку. Ця притока міг бути більше, якби не нелегальне походження значної частини інвестицій і високе оподаткування доходів від них у самій Росії.
  Портфельні ж інвестиції (накопичена величина яких становить від 30 до 40 млрд дол) не є стимулюючим фактором для російського експорту товарів і послуг, не ведуть до високого притоку доходів і гальмують розвиток російського фондового ринку. Величина експортних кредитів по відношенню до величини російського експорту занадто велика через невисоку довіру на світовому фінансовому ринку до російським експортерам і низької платоспроможності покупців з країн СНД. Надмірно велика величина рос-сійських коштів, що знаходяться на рахунках і депозитах за кордоном (за оцінкою, до 70 млрд дол) і коштів, вкладених у готівкову іноземних-ную валюту в самій Росії (близько 35 млрд дол.)
  Великі втрати для Росії тягне за собою і капітал, вивезений для покупки нерухомості (приблизно 30-40 млрд дол.) Він веде до відволікання коштів від російського капітального будівництва та пов'язаних з ним галузей, а також до втрати податків на Нерухомість і землю.
  Застосовувані в світі заходи державного регулювання експорту приватного капіталу різноманітні. З них можна виділити заходи з обмеження цього вивезення, заходи щодо її підтримки, а також заходи з обліку і аналізу експорту капіталу. Логічно пов'язані один з одним, вони утворюють систему державного регулювання вивозу приватного капіталу, тобто механізм втілення в життя державної політики у цій сфері.
  Заходи з обмеження вивозу капіталу зводяться переважно до необхідності отримання попереднього дозволу (ліцензії) на здійснення інвестицій за кордоном, до заборони або ограни чению деяких видів інвестицій, до обмежень вивезення капіталу у вигляді вимог виконання низки попередніх умов. Ці заходи реалізуються переважно через адміністративний і валютний контроль.
  Лібералізація вивозу капіталу охопила переважно розвинені країни. Їх колишній досвід регулювання вивозу капіталу становить певний інтерес для Росії, особливо спроби ряду цих країн в 60-70-х роках обмежити негативний вплив вивозу капіталу на платіжний баланс, націливши фінансування експорту капіталу на зовнішні джерела, а не на переказуються з самої країни кошти. У розвинених країнах розроблено комплекс заходів державної підтримки вивозу капіталу, в першу чергу прямих інвестицій. Це заходи інформаційної та технічної підтримки інвесторів (інформація, сприяння в подисканіі зарубіжного партнера, в організації попереднього ТЕО, в реалізації інвестиційних проектів та ін), фінансування інвестицій (участь у капіталі, надання податкових пільг, кредитування) і особливо їх страхування. У розвиваються, і країнах з перехідною економікою лібералізація заходів з обмеження вивозу капіталу охопила лише меншу частину з них і зачіпає переважно прямі інвестиції. Для Росії може бути корисним досвід країн (зокрема, Китаю), пом'якшуючих поступово обмеження на вивіз капіталу у міру поліпшення стану платіжного балансу і золотовалютних резервів. Їх досвід також свідчить про можливість при збереженні обмежень на експорт капіталу одночасно підтримувати прямі інвестиції, які відповідають національним інтересам, особливо якщо вони сприяють експорту та стратегічно важливого імпорту товарів і послуг в сусідні країни.
  У Росії державна політика у сфері вивезення капіталу досі не склалася, не вироблена навіть її концепція. Тому від сутствует і система державного регулювання вивозу капіталу (є лише її окремі елементи). До об'єктивних причин цього можна віднести, насамперед, неясність багатьох елементів російської моделі ринкової економіки і особливо масштабів і глибини дер-жавного втручання. Із суб'єктивних причин потрібно виділити непослідовність державного регулювання економіки, а також низький рівень підпорядкування закону ділових кіл.
  Заходи адміністративного контролю над вивезенням російського капіталу базуються на Указі Президента від 15 листопада 1991 р. «Про чи лібералізації зовнішньоекономічної діяльності на території РРФСР», який у загальній формі встановлює дозвільний порядок здійснення інвестицій за кордоном. Дозвіл (у вигляді позитивного висновку) на створення (купівлю) підприємства за кордоном видає Міністерство зовнішніх економічних зв'язків РФ, керуючись при цьому відомчою інструкцією.
  Валютний контроль над вивезенням капіталу грунтується на Законі «Про валютне регулювання та валютний контроль», який визначає валютні операції, пов'язані з рухом капіталу, та порядок їх здійснення. Для отримання ліцензії Банку Росії на валютні операції, пов'язані з рухом капіталу, російський резидент представляє ряд документів.
  Однак навіть ці розрізнені заходи з обмеження вивозу російського капіталу погано дотримуються. У результаті основна частина експорту капіталу з Росії здійснюється нелегальними способами, а з багатьох десятків тисяч зареєстрованих за кордоном компаній з російським капіталом тільки близько двох тисяч зареєстровано в Державному реєстрі зарубіжних підприємств, створюваних з російським участю (його веде Державна реєстраційна палата при Міністерстві економіки РФ) .
  У той же час є деякі успіхи у використанні валютного контролю (у поєднанні з експортно-імпортним контролем) проти НЕ-яких каналів «втечі капіталу», зокрема через експорт товарів. Ці успіхи може закріпити новий Кримінальний кодекс Російської Федерації, в який включені ст. 174 «Легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна, придбаних незаконним пу-тем» та ст. 193 «Неповернення з-за кордону коштів в іноземній валюті». Посиленню державного контролю над вивезенням приватного капіталу можуть сприяти також угоди про співробітництво в галузі валютного та експортного контролю, укладені Росією з деякими країнами.
  Заходи державної підтримки експорту приватного капіталу в Росії майже відсутні і представлені лише міжнародними Угоді про заохочення і захист інвестицій з більш ніж трьома десятками країн, а також угодами про уникнення подвійного оподат-кування з приблизно такою ж кількістю країн. Практично відсутній і прийнятний для аналізу облік розміщених за кордоном прямих, портфельних та інших інвестицій.
  Таким чином, Росії необхідна детальна концепція державної політики у сфері експорту приватного капіталу з Росії. Вона покликана сформулювати національні інтереси і ключові

  завдання в цій сфері, а також основні заходи щодо її регулювання. Кон цепция потрібна як для федеральних органів виконавчої влади, так і для приватних інвесторів, які повинні мати ясне представ ня про основи політики російської держави в області вивбза приватного капіталу. i - - '"|'
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "7.2.2. Іноземні інвестиції в Росії"
  1.  ЛІТЕРАТУРА
      Булатов А. С. Вивіз капіталу: як заснувати компанію за кордоном. М.: БЕК, 1996. Булатов А. С. Російські компанії та їхні зарубіжні фірми / / Зовнішня торгівля. 1996. № 10-11. Іноземні інвестиції в Росії: сучасний стан та перспективи / За ред. І.П. Фаминского. М.: Міжнародні відносини, 1995. Іноземні інвестиції в російську економіку: проблеми і перспективи / За заг. ред.
  2.  4. Період виробництва, час очікування і період передбачливості
      Якби хтось вирішив виміряти довжину періоду виробництва, витраченого на виготовлення наявних благ, то йому довелося б простежити їх історію до точки, у якій мала місце витрачання первинних факторів виробництва. Йому необхідно було б встановити, коли природні ресурси були вперше використані в процесах, які крім участі у виробництві інших товарів в кінцевому рахунку також
  3.  Коментарі
      [1] хитрість природи Мізес має на увазі І. Канта [см. Кант І. Ідея загальної історії у всесвітньо-цивільному плані / / Соч. Т. 6. С. 523] і Г. Гегеля, якому належить вираз хитрість розуму (List der Vernft) [Гегель Г. Філософія історії / / Соч. Т. VII. М., 1935. С. 32.]. [2] праксиология Supplement to Oxford English Dictionary (1982) повідомляє, що англійське слово praxeology (вар. praxiology,
  4.  4.5. Кредитний консалтинг
      Коло проблем, що вирішуються консалтингом, досить широкий. А спеціалізація компаній, що надають консалтингові послуги, може бути різною: від вузької, що обмежується яким - або одним напрямком консалтингових послуг (наприклад, аудит), до найширшої, що охоплює повний спектр послуг у цій галузі. Відповідно цьому, кожен фахівець (або кожна фірма), що працює в даній області,
  5.  4.6. Додаткова інформація
      В даний час зросло значення освіти та самоосвіти. Розумні люди живуть довше. Смертність людей з високим рівнем освіти в чотири рази нижче, ніж у малоосвічених. До останнього часу вважалося, що на тривалість життя людини в основному впливають три чинники: спадковість, спосіб життя і екологія. Проте вчені дійшли висновку, що розумні живуть довше і менше хворіють.
  6.  КИТАЙ
      Китай економічно зростає (на 10% в рік протягом більше п'ятнадцяти років), і якщо колишній капіталістичний світ хоче уникнути розладу травлення при спробі поглинути 1,2 мільярда китайців, включаються в глобальну економіку, то він і сам повинен швидко перебудуватися. Надаючи належне значення тому факту, що в Китаї живе п'ята частина людства, розглянемо це питання більш докладно (8).
  7.  Державний бюджет, фінанси і фінансова система
      Державний бюджет - це річний план державних витрат і джерел їх фінансового покриття (доходів). Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - парламентом країни (у Росії - Державною Думою), регіональними та місцевими законодавчими органами (залежно від структури бюджетної системи країни) .. У сучасних умовах бюджет є
  8.  Тіньова економіка
      Розмивання прав власності, відсутність справжнього контролю за виконанням законодавства приводить до розквіту тіньової економіки. Тіньова економіка - це неформальна економіка, що функціонує поза правовим полем. Її ключовою ознакою можна вважати ухилення від офіційної реєстрації комерційних договорів або умисне спотворення їх змісту при реєстрації. Функцію засобу платежу в
  9.  Відкрита і закрита економіка
      В перехідній економіці здійснюються процеси трансформації командної економіки на ринкову. Командна економіка - це, як правило, автаркія, тобто господарська відокремленість, закритість окремої країни від світових господарських зв'язків. Один з теоретичних аргументів прихильників автаркії в тому і полягає, що створення відокремленої від решти світу національної економіки нібито
  10.  Справедливість цього рівняння визначається тим, що кожна угода в еконо- кість робочих місць в
      Справедливість цього рівняння визначається тим, що кожна угода в еконо-Міці в однаковій мірі впливає на його праву і ліву частини, тобто наше рівняння ня є тотожністю. Щоб переконатися в справедливості тотожності, розглянемо приклад. Предполо-жим, що американська авіабудівна компанія Boeing продає кілька са-молетов японської авіакомпанії. Американська компанія передає