Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
Л.І. Абалкін. Курс перехідної економіки, 1997 - перейти до змісту підручника

5.7.1. Інструменти бюджетно-кредитної та грошової політики


Грошово-кредитна політика відіграє визначальну роль у формуванні бюджетно-податкової політики. Це обумовлено тим, що грошово-кредитні інструменти тісно пов'язані з обігом матеріальних цінностей, з динамікою і структурою ВВП, обігом матеріальних цінностей і з процесом створення і примноження цих «цінностей. Бюджет відділений від руху фізичного обсягу ВВП і є по суті одним з головних інструментів механізму перерозподілу ВВП.
Формуючі дохідну частину бюджету податки є фіскальним інструментом вилучення доходів: від їх обгрунтованості багато в чому залежить мотиваційний механізм діяльності суб'єктів ринку, ефективність господарської діяльності та продуктивність праці. Вони прямо впливають на фінансове становище господарюючих суб'єктів, їх здатність до заощадження, накопичення та інвестування коштів.
Грошово-кредитний механізм повинен забезпечувати емісійний фонд, достатній для обслуговування виробництва та накопичення капіталу. Емісія грошей, правильне визначення її масштабів з урахуванням
фактора часу є базовим елементом не тільки грошово-кредитної політики, а й перераспределительного бюджетно-податкового механізму.
У емісії є одна властивість, яке робить її схожою з податками. Емісія, що виходить за рамки природних потреб фізичних процесів виробництва і обігу товарного господарства, перетворюється з фінансового інструменту, обслуговуючого фізичні процеси, в інструмент перерозподілу. Вона може знижувати купівельну спроможність валюти, породжувати інфляцію і навіть раз-балансувати попит і пропозиція товарів і послуг.
При виробленні правильної емісійної політики з'являється більше можливостей для зниження податкового преса і посилення стимулюючої функції податкової системи, створення сприятливих умов для заощаджень і накопичення. Навпаки, необгрунтоване стиснення грошової маси збільшує фіскальне навантаження податкової системи, породжує її нестійкість, оскільки попит на гроші, охоплюючи більшість суб'єктів ринкової економіки, набуває глобального характеру і дезорганізує все товарно-грошове господарство. При цьому держава позбавляє себе частини емісійного доходу: його отримують емітенти різного роду сурогатних грошей або емітенти іноземної валюти, якщо держава допускає її звернення всередині країни.
Основою грошово-кредитної і бюджетної політики на макрорівні є загальна економічна політика, націлена на зростання валового внутрішнього продукту.
Всі елементи ВВП: фонд оплати праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, а також валовий прибуток беруть участь у формуванні фінансових ресурсів країни і суттєво впливають на її бюджету та цільових фондів. Від ВВП (його обсягу і структури) залежить також формування на рахунках суб'єктів ринкової економіки залишків грошових коштів як основи кредитних ресурсів. Проте одна з особливостей ринкової економіки полягає в тому, що фінансові, грошові, кредитні та інші ресурси не просто виводяться з ВВП, але й відіграють самостійну роль у його створенні та примноженні. Цей ефект грошей, їх енергетичні можливості проявляються у формуванні платоспроможного попиту суб'єктів ринкового господарювання, а масштаби і структура платоспроможного попиту залежать від скоординованості грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики.
В останні роки в якості основи для координації фінансових і грошово-кредитних інструментів використовуються цільові імперативи: зниження інфляції, скорочення бюджетного дефіциту,

керована помірна девальвація рубля, формування валютних резервів. Це приватні доданки економічної політики, в основі якої лежить досягнення глобальної мети-J-збалансованість попиту і пропозиції товарів і послуг.
Якщо в 1992-1995 рр.. головним було збалансувати попит і пропозицію будь-яку ціну, то з 1996 р. проводиться політика балансування попиту та пропозиції при відносно меншому зростанні споживчих цін. Показник інфляції виступає глобальним системоутворюючим імперативом, що впливає на всі сторони фінансової та господарської діяльності країни. При цьому темп інфляції стає головним базовим елементом як грошово-кредитної, так і бюджетної політики. Саме цей показник береться за основу визначення грошової маси, а обмеження грошової маси покликане скоротити попит на гроші і, отже, скоротити попит на бюджетні кошти.
Порівняльний аналіз динаміки споживчих цін, грошової маси, кредитних вкладень і рівня дефіциту бюджету у відсотках до ВВП за 1991-1996 рр.. показує:
| перше, в цілому за період 1991-1995 рр.. споживчі ціни в Росії росли в 3,5 разу швидше грошової маси;
| друге, в 1995 р. темпи зростання цін і грошової маси зближувалися, а в 1996 р. зростання грошової маси випереджало зростання цін. При цьому попит на гроші не тільки не скоротився, але різко зріс. Грошей не вистачало на найелементарніші потреби простого відтворення. Загальна заборгованість по заробітній платі збільшилася в 1996 р. більш ніж в 2 рази. Найбільшим боржником були підприємства та організації. Вони повинні були своїм працівникам 37800000000000 р., А вся бюджетна система - 9300000000000 р. Проведені Центральним банком РФ в 1996 р. зміни обсягу грошової маси не компенсували невиправдано різкого її стиснення в 1991-1995 рр.., Що негативно вплинуло на збирання податків і погіршило фінансовий стан суб'єктів господарювання;
| в- третій, динаміка кредитних вкладень ще більше, ніж грошова маса, відстала від зростання цін, що додатково посилило режим формування і використання грошових коштів суб'єктів ринкового господарства;
| по-четверте, багаторазовий стійке зростання споживчих цін, зменшення податкової бази, погана збирання податків не дозволили зжити бюджетний дефіцит;
| по-п'яте, зближення зростання грошової маси із зростанням цін в 1995 р. і випереджаюче її зростання в 1996 р. не зробили впливу, як це передрік-
Чи радикальні монетаристи, на збільшення бюджетного дефіциту. У 1995 р. рівень його знизився до 3,3% порівняно з 9,9% в 1994 р., а в 1996 р. дефіцит склав 4,1%.
З наведеного аналізу випливає, що грошово-кредитна політика не може дати бажаного результату, замикаючись в рамках одного року. Потрібна довгострокова концепція формування грошової маси, яка повязана з системою інших макроекономічних показників.
Формуванню сучасної концепції грошової маси може допомогти порівняльний аналіз динаміки ВВП, споживчих цін і грошової маси в зарубіжних країнах. Простежується чітка тенденція: у країнах з розвиненою ринковою економікою (США, Японія, Німеччина тощо) грошова маса збільшується в 2-5 разів швидше споживчих цін і в 3-6 разів швидше ВВП, незважаючи на те, що коефіцієнти монетизації ВВП в цих країнах в 4-6 разів вище, ніж у Росії. У Китаї, який можна віднести до країни з керованою ринковою економікою, темпи зростання і ВВП і цін в 4-5 разів вище, ніж у перерахованих західних країнах. Коефіцієнт випередження зростання грошової маси порівняно зі споживчими цінами склав: 1991 р. - 5,9 рази, 1992 р. - 5,6 рази, 1993 р. - 2,4 рази, 1994 р. - 1,2 рази.
Зовсім інша тенденція спостерігається в країнах з перехідною економікою. Коефіцієнт випередження зростання цін становив: в Угорщині - 1,77, в Польщі - 1,4, в Румунії - 1,36, у Словаччині-0, 81, у Чехії - 1,84. Таким чином, приріст споживчих цін у цих країнах, крім Словаччини, перевищував приріст грошей в обігу.
Однією з причин більш повільного зростання грошової маси порівняно з цінами можна вважати зростаючий попит на іноземну валюту при знижується курсі вітчизняної валюти.

Ця взаємозалежність досить чітко виявляється і в російській економіці. Курс рубля в 1992-1995 рр.. знизився в 11,2 рази, а по відношенню до фіксованого курсу рубля 1991 набагато більше. Знижується курс рубля вимагає для підтримки того ж обсягу виробництва все більшої грошової маси, а для стабілізації цін та інфляції потрібні зворотні умови - обмеження грошової маси. У російській економіці вихід з цього протиріччя знайдений на шляхах глибокого проникнення долара в усі сторони економічної діяльності, включаючи укладення контрактів, формування балансів банків в двох вимірах (рублевому і валютному) і орієнтацію суб'єктів господарювання та частини населення на конвертацію вітчизняної валюти. Необгрунтоване стиснення грошової маси веде до того, що місце вітчизняної валюти займає іноземна. За багатьма оцінками, в сукупному обороті в Росії долар складає -. З
загального обсягу грошових доходів в 1996 р. населення витратило на покупку іноземної валюти 254 трлн р. (19%), тоді як заощадження у вкладах та цінних паперах склали 59 трлн р. (4%).
Ще одним аргументом на користь зміни підходу до обгрунтування обсягу грошової маси служать дані світової статистики про коефіцієнт монетизації ВВП (відношення середньорічної грошової маси до номінального валового внутрішнього продукту).
Цей показник в 1985 р. в Росії становив 53,6%, в 1990 р. - 73,2, в 1995 р. -12,3%. У 1996 р., за даними Банку Росії (за січень-жовтень); він склав 15,3%.
У Німеччині коефіцієнт монетизації в 1985-1995 гп коливався в межах 57,4-62,1%, в США - 57-69,1%; в Японії - 91,9 - 112,7 %, в Китаї - 49,7-96,1%. Росія має один з найнижчих коефіцієнтів монетизації в світі. Ще нижче він в Азербайджані (6,5%), у Вірменії (5,3%), в Грузії (3,8%), в Гвінеї (8,8%), в Заїрі (2,8%). Зближення внутрішніх цін до світових і тим більше їх перевищення вимагає, щоб цей фактор враховувався в грошово-кредитній політиці при визначенні коефіцієнта монетизації ВВП. Поки рівень цін і їх динаміка по секторах економіки не враховуються при проектуванні необхідної грошової маси.
Оцінюючи в цілому ефективність інструментів грошово-кредитної та бюджетної політики, слід зазначити, що з їх допомогою на загальноукраїнському ринку досягнута збалансованість попиту і пропозиції товарів і послуг, але за рахунок високої частки імпорту (50-70 % в роздрібному товарообігу при пороговому значенні - 30%), руйнування внутрішнього товарного виробництва в життєво важливих галузях економіки, зниження життєвого рівня більшості населення країни.
Ефект, отриманий економікою від позитивного сальдо торгового балансу, яке склало в 1996 р. 28 млрд дол, а також ефект банківської політики від контрольованого зниження курсу рубля у вигляді валютних резервів, що складали в 1995-1996 рр.. 12-15млрд дол, набагато менше тих втрат, які несе народне господарство, вітчизняна фінансово-банківська система від доларизації економіки і не підвладного владі вивозу капіталу. За оцінкою Мінекономіки, «втеча капіталу» становило в 1995 р. 35 млрд дол, а незалежні експерти оцінюють його за період з 1990 по 1995 р. у розмірі 200 млрд дол
Оцінка функціонування фінансово- банківської системи дозволяє визначити наступні її недоліки та суперечності:
| фінансово-кредитна система в сучасному вигляді не здатна
забезпечити коштами не тільки розширене, а й просте відтворення. Ці функції вона частково виконує тільки в традиційно експортних галузях. З точки зору побудови складних систем вона характеризується незавершеністю, що проявляється у величезних масштабах взаємних неплатежів і, що особливо небезпечно, в порушенні гарантованості фінансування бюджетних витрат на виплату заробітної плати, оборонного замовлення, пенсій та допомог;
| фінансові та грошово-кредитні інструменти недостатньо скоординовані між собою як за термінами розробки, так і в частині визначення базових інструментів. Наприклад, розміри грошової маси визначаються в структурі грошово-кредитної політики, яка розробляється в кінці року. Тим часом бюджетна політика, особливо в частині довгострокового, стратегічного інвестування розробляється набагато раніше, не маючи під собою базової основи у вигляді проектировок грошової маси;
| фінансово-банківська система базується на змішаній системі грошового обігу (рублева , доларова) і породжує «втеча капіталу»;
| ЦБ перестав бути єдиним емісійним центром, держава втрачає приблизно 10 трлн р. емісійного доходу. Емісія квазігрошових коштів здійснюється без обгрунтованих критеріїв, не має під собою ліквідної товарно-матеріальної бази;
| сучасна фінансово-банківська система сформувалася в умовах високої інфляції і не пристосована до нових умов стабілізації цін та інфляції;
| законодавча база системи не відрізняється повнотою (немає ряду законів - про бюджетний процес, про експорт капіталу, податкового кодексу та ін.)
Для виправлення кризової ситуації необхідно правильно вибрати вихідне ланка сучасної економічної політики. Досвід показав, що протягом 1992-1996 рр.. ця роль переходила від одного інструменту до іншого, комплексність їх застосування не забезпечувалася, тому і не вдалося вийти на траєкторію розвитку. Так, звільнення цін, їх лібералізація в 1992-1993 рр.. створили рівновагу попиту і пропозиції, але призвели до спаду виробництва. Ще сильніше постраждали наука, культура та охорона здоров'я; які традиційно входять до сфери державних інтересів, формують імпульси стратегічного розвитку.
Зниження інфляції в 1996 р. не вирішило проблеми стійкості доходів населення, в 2 рази зросли масштаби невиплат заробітної плати. Бюджетна система теж не адаптувалася до зниження ролі
цінового фактора. Скоротилося на 0,6% ставлення до ВВП надійшли в бюджетну систему державних податків, зборів і платежів. За даними Державної податкової служби, на 1 грудня 1996 недоїмка по платежах до бюджету склала 118800000000000 р.
Жорсткість іншого імперативу фінансово-грошової політики - бюджетного дефіциту - поряд із нормативом інфляції призвела до порушень принципів бюджетного фінансування державних витрат. Не виправдався розрахунок на те, що лібералізація цін оздоровить бюджет і дозволить зжити його дефіцит.
  Те, що сталося в 1996 р. зниження інфляції до 1-2% на місяць зіграло підступну роль. У 1996 р. приблизно в 2 рази скоротилася прибуток, в 2,5 рази збільшилася загальна сума збитків у промисловості, будівництві та на транспорті. У промисловості частка збиткових підприємств досягла 42%.
  Звички до цінового допінгу наткнулися на звуження платоспроможного попиту, в тому числі у зв'язку з необгрунтованим заниженням обсягу проектованої грошової маси.
  Недофінансування державних витрат порушує безперервність руху грошей, систему розрахунків і платежів, посилює глобальну кризу неплатежів. Заборгованість по платежах у промисловості, будівництві, на транспорті і в сільському господарстві склала 1 041900000000000 р., Або 46% річного обсягу ВВП.
  При формуванні курсу сучасної економічної політики необхідно основою грошово-кредитної і податково-бюджетної політики зробити ВВП, темпи його приросту, а нормативи інфляції і бюджетного дефіциту вважати індикаторами, підлеглими завданню економічного зростання.
  «Фінансова економіка», а за висловом лауреата Нобелівської премії Джеймса Тобіна, «паперова економіка» не повинна бути домінуючою. Усі фінансово-грошові інструменти повинні допомагати «фізичної економіці» не тільки вижити, а й розвиватися, враховуючи широкий спектр потреб сучасного суспільства.

  Взяті ізольовано, поза ієрархії інших макроекономічних показників і цілей соціально-економічного розвитку, фінансово-кредитні інструменти позбавлені сенсу. Потрібно виходити з необхідності збалансованості товарного ринку, динаміки ВВП і т.д. Дефіцит бюджету, будучи одним з індикаторів фінансової збалансованості, не повинен розглядатися ізольовано, поза завдань відновлення економічного зростання, гармонізації окремих складових глобальної економіки: фізичної її складової, матеріальних потоків і фінансових потоків.
  В останні роки формування грошової маси відбувається поза законом попиту та пропозиції. Дія цього закону лише враховується на товарному і частково на фінансовому ринку, оскільки попит на гроші суб'єктів ринкової економіки систематично не відстежується .. Навіть на макрорівні немає необхідної ув'язки між ВВП, його фізичним обсягом і системою складаються цін.
  На регіональному рівні та на рівні господарюючих суб'єктів попит на гроші приймається до уваги лише при розробці бюджету, але в усіченому варіанті, що пов'язано з нерозробленістю методології вивчення попиту на гроші, зокрема потреби у грошових ресурсах для підйому ділової активності (попит на угоди), а також попиту на фінансові активи. Рішення проблеми забезпечення грошей в російській економіці бачиться на шляхах, по-перше, розширення кола активів, які могли б служити матеріально-речової базою грошової маси, а також інтелектуальної власності, запасів корисних копалин, виражених через фінансові інструменти. Природно, що такий підхід доповнює відому методологію, засновану на товарному забезпеченні рубля, його підкріпленні золотовалютними резервами.
  По-друге, розширення активів, що підвищують стійкість рубля, саме по собі недостатньо: необхідний механізм циркуляції цих активів, з одного боку, захищає вітчизняного товаровиробника, а з іншого - вписується в міжнародну фінансово-банківську систему.
  Необхідна синхронна скоординована політика проектування ВВП, грошової маси, емісії, кредитних вкладень, індексу 'цін та інфляції, доходів населення, курсу валюти, сальдо торгового балансу, валютних резервів ЦБ і Мінфіну. Для цього потрібна розробка концепції економічної політики, спрямованої на економічне зростання, яка з'явилася б базою для концепції бюджету та грошово-кредитної політики. Ця скоординованість різних інструментів дозволить забезпечити цілісність економічної політики.
  Основною проблемою федерального бюджету є його нереалістичність. І справа не тільки в розрахунковій базі бюджету, в завищене ™ його витрат. Велика частина, наприклад, витрат на соціальну сферу об'єктивно зумовлена ??мінімальними соціальними гарантіями держави своїм громадянам. Проблема в тому, що дохідна частина бюджету недостатня для виконання державою своїх найважливіших функцій в ринковій економіці і соціальному житті суспільства. Це фундаментальна проблема, вона може бути вирішена на
  шляхи підвищення ефективності реального сектора економіки, збільшення його внеску у формування державних доходів, а також використання можливостей інститутів фійансового ринку в зосередженні капіталу на фінансуванні інвестиційних проектів, що знижують попит на державні ресурси з боку комерційних організацій.
  Загальним концептуальним вимогою бюджету 1998 має бути перетворення ідей «розвитку», «економічного зростання», «підйому», «формування прогресивної структурної політики» в стрижневу основу розробки бюджету.
  У цьому зв'язку потрібна система аналітичних розробок з обгрунтування доходів бюджету. Президентські програми, федеральні програми Уряду, а також найважливіші регіональні програми повинні бути органічно пов'язані з формуванням бюджету 1998 Потрібна більш тісний зв'язок бюджетної політики з грошово-кредитною політикою. В даний час грошово-кредитна політика затиснута в жорстких лещатах двох імперативів - рівня інфляції та рівня бюджетного дефіциту. Тому вона негативно впливає на економіку. Необхідно цю політику зробити елементом розвитку економіки, що потребують визнання ролі кредиту в авансування виробництва, забезпеченні безперервності кругообігу коштів, специфіки кредиту в оборотні кошти і в основний капітал. Визнання цих очевидних істин дозволить виробити більш обгрунтований підхід до формування грошової маси. Вона буде не тільки виводитися з проектировок бюджету, а й активно впливати на його формування. На основі такого підходу емісію можна розглядати як один з чинників економічного зростання за умови чіткого обгрунтування каналів використання додаткової грошової маси і нейтралізації її впливу на зростання цін.
  Необхідно перетворити федеральний бюджет на 1998 р. з політичного документа в економічний інструмент. Для цього доцільно проводити розробку концепції федерального бюджету на 1998 р. як складового елементу бюджетної стратегії на 1998-2000 рр.. Бюджетна стратегія передбачає розробку федеральних бюджетів на відповідні роки по основних укрупнених позиціях на базі прогнозів соціально-економічного розвитку країни.
  При варіантної опрацюванні бюджету 1998 необхідно виходити принаймні з двох сценаріїв його взаємодії з грошово-кредитною політикою, включаючи підхід до курсу рубля. Один зі сценаріїв - невелика корекція інструментів грошово-кредитної по-
  літики (зниження процентних ставок до 15-20%, подальша девальвація курсу рубля і т.д.). Інший сценарій - це збільшення грошової маси до рівня, відповідного обороту найважливіших складових ВВП, авансування оборотних коштів, визначення динаміки цін та інфляції, доходів і дефіциту бюджету.
  У концепції бюджету 1998 необхідно обгрунтувати частку консолідованого бюджету в сукупних фінансових ресурсах. Це дозволить вести активний діалог з суб'єктами ринкової економіки, показати, що подальше зниження частки бюджету в сукупних фінансово-кредитних ресурсах економічно не раціонально, оскільки знижується стійкість фінансово-банківської системи.
  Іншим ключовим показником бюджетної політики повинен бути, як у багатьох країнах з ринковою економікою, показник частки державних витрат у ВВП. Потрібно виходити з стратегічної орієнтації, принаймні на три роки. Стратегія державних витрат пов'язана із загальною стратегією ролі держави в ринковій економіці. Якщо виходити з визнання цих функцій, то тенденція зниження частки державних витрат у ВВП повинна бути замінена тенденцією стабілізації та поетапного, розумного підвищення до необхідного рівня.
  Враховуючи містяться в Указах Президента, урядових документах наміри про проведення реформи житлово-комунального господарства, пенсійної та військової реформ, необхідно в концепції бюджету 1998 визначити вплив цих реформ на доходну та видаткову частини федерального бюджету. При цьому доцільно врахувати і непрямі взаємозв'язки, наприклад вплив на реальні доходи надходжень податків з населення, масштаби ухилення від комунальних платежів, зростання інфляції і грошової маси і т.д.
  І, найголовніше, потрібно врахувати сукупний вплив трьох зазначених реформ на доходи населення і платоспроможний попит. Можливо, розрахунки покажуть, що реформи доцільно проводити поетапно і не все відразу. Необхідно чітко сформулювати якісні параметри цих реформ, з тим щоб визначити їх соціальну ціну.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "5.7.1. Інструменти бюджетно-кредитної та грошової політики"
  1.  Глава 15. Державні витрати і податки. Бюджетно-податкова політика
      інструментів і важелів впливу економічну політику держави прийнято поділяти на бюджетно-податкову і кредитно-грошову. Економічна політика держави по соціальному регулюванню ринкової економіки і є предметом розгляду даної і наступної глав
  2.  Глава 15. Державні витрати і податки. Бюджетно-податкова політика
      інструментів і важелів впливу економічну політику держави прийнято поділяти на бюджетно-податкову і кредитно-грошову. Економічна політика держави по соціальному регулюванню ринкової економіки і є предметом розгляду даної і наступної глав
  3.  Контрольні питання
      бюджетно-податкової політики? 3. Як впливають темпи зростання ВВП, цін, рівень бюджетного дефіциту, зміна процентної політики ЦБ на грошову
  4.  Стаття 44. Банк Росії щорічно ... представляє ... не пізніше 1 грудня - основні напрямки єдиної державної грошово-кредитної політики на майбутній рік ...
      інструменти єдиної державної грошово-кредитної
  5.  Глава 9 ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
      інструментом державного регулювання економіки. На відміну від фіскальної політики, яка проводиться урядом і впливає на рівновагу ринку товарів і послуг, грошово-кредитну політику проводить центральний банк, і вона впливає на рівновагу ринку грошей. Грошово-кредитна політика - сукупність монетарних заходів, за допомогою яких центральний банк впливає на параметри
  6.  Ког- да сукупний попит надлишковий, що веде до підвищення ризику зростання тем- пов інфляції, політики повинні скорочувати
      інструменти грошово-кредитної та фінансово-бюджетної політики, спрямовані на стійкості-вий економічне зростання, приносять користь кожному члену суспільства. Аргументи «проти» державного впливу на економіку Інструменти грошово-кредитної та фінансово-бюджетної політики теоретично дозволяють стабілізувати економічний розвиток, однак практична реалі-зація наявних можливостей
  7.  5.7. Взаємодія грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики
      бюджетно-податкової
  8.  5.7. Взаємодія грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики
      бюджетно-податкової
  9.  Поняття стабілізаційної політики
      інструментів грошово-кредитної та бюджетно-податкової
  10.  Політики повинні вкрай обережно звертатися до грубих «важелям» грошово-кредитної та фінансово-бюджетної
      бюджетної полі-тики і задовольнитися розумінням того, що їх втручання не обернулося куди більшими бідами. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ Поясніть причини запізнювання монетарія-ної та фінансово-бюджетної політики. Чому при виборі між активною і пасивною економіч-ської політикою таке значення має часів-ної ла'г? Нормативна і дискреционная грошово-кредитна політика
  11.  41. Грошова система та грошово-кредитна політика держави.
      інструменти впливу на грошову пропозицію з метою зміни рівня
  12.  Ви знаєте, що президент і Конгрес досягли угоди про скор- щении державних витрат, спрямованого
      інструментів грошово-кредитної і фіскальної політи-ки! Раніше ми обговорили довгострокові результати державного регулювання. У гол. 24 і 25 ми розглядали вплив фінансово-бюджетної політики на Ощад-вання, інвестиції та довгострокове економічне зростання,
  13.  Завдання
      бюджетної політики на випуск при відносно низькій мобільності капіталу при плаваючому курсі. 2. Використовуючи рис. 13.2, побудуйте графік, що показує вплив податково-бюджетної політики на випуск за досконалої мобільності капіталу при плаваючому курсі. 3. Використовуючи рис. 13.3, побудуйте графік, що показує вплив кредитно-грошової політики на випуск за досконалої мобільності капіталу при
  14.  Глава 14. Кредитно-грошова система і політика кредитно-грошового регулювання
      інструменти та механізми прямого і непрямого регулювання гро-ної маси; - "жорстка" і "м'яка" монетарна політика; - тенденції сучасної кредитно-грошової політики; - сутність і види інфляції, рівень інфляції; - інфляція очікувана і неочікувана; - слідства інфляції; - інфляція і зайнятість; - антиінфляційна
  15.  4. Грошово-кредитна політика: цілі, інструменти
      інструментів, що впливають на короткострокові процентні ставки. «Широка» політика спрямована на боротьбу з інфляцією через воздейстия на грошову масу в обігу. За допомогою прямих і непрямих методів кредитного контролю регулюється ліквідність банківської системи і довгострокові процентні ставки. У сучасних умовах регулювання ліквідності банківської Цстеми увазі контроль за грошовим
  16.  91. Регулювання дефіциту платіжного балансу
      інструментів служать фінансові та грошово-кредитні заходи: зменшення бюджетного дефіциту, зміни облікової ставки Центрального банку, кредитні обмеження, обмеження зростання грошової маси. 2. Девальвація. Зниження курсу національної валюти спрямовано на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Однак роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних
  17.  Тенденції сучасної кредитно-грошової політики
      бюджетної стабільності, продуманої антиінфляційної політики, політики валютного