ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
Г.Б. Поляк, А.Н. Маркова. Історія світової економіки, 2002 - перейти до змісту підручника

34.1. Економіка СРСР у період Великої Вітчизняної війни


Загарбницькі плани фашистської Німеччини
Оговтавшись від поразки у Першій світовій війні, германська велика буржуазія, не згодна з підсумками Версальського миру, вимагала перегляду кордонів, повернення і перерозподілу колоній. Вона розуміла, що своїх вимог можна домогтися лише військовим шляхом, оскільки країни-переможниці не поступляться їй частини своїх колоніальних володінь.
Враховуючи всі ці обставини, німецький імперіалізм почав готуватися до війни. Ударним його загоном став фашизм, який він вигодував і направив на шлях захоплень чужих земель і поневолення народів.
У пошуках життєвого простору і чужих багатств, засліплені фашистською ідеологією німецькі війська в 1941 р. вторглися на територію нашої країни, несучи на своїх багнетах руйнування матеріальних і культурних цінностей і загибель народам.
Ватажки фашистської держави не приховували цілі війни проти СРСР і, спрямовуючи на фронт мільйони німців, як трофей обіцяли їм завойовану країну та її багатства.
Ще в період боротьби за владу Гітлер проповідував необхідність війни з Радянським Союзом, війни заради «життєвого простору». Він заявляв: «Ми відчуваємо перенаселення і не можемо себе прогодувати, спираючись лише на свою територію». Не менш відверто про цілі війни висловлювалися інші керівники фашистської Німеччини.
Захват чужих територій став центром всієї політики гітлерівської Німеччини. У першу чергу це стосувалося території Радянського Союзу. Вже в 1925 р. у своїй книзі «Майн кампф» Гітлер сформулював свою «східну політику»: «Ми переходимо, нарешті, до політики майбутнього, заснованої на розширенні нашого простору. Коли ми говоримо сьогодні про придбання нових земель і нового простору в Європі, то в першу чергу думаємо про Росію і про підлеглих їй окраїнних державах »*. «Нова німецька імперія повинна буде ... знову виступити в похід по дорозі, давно вже прокладеної тевтонськими лицарями, щоб німецьким мечем добути нації насущний хліб, а німецькому плугу землю »**.
* Мельников Д., Чорна Л. Злочинець номер один. - М.: АПН, 1983.-с.350.
** Кравченко Г.С. Економіка СРСР в роки Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945 рр..). - М.: Економіка, 1970. - С.95.
Не приховуючи справжні цілі війни з Радянським Союзом, Розенберг писав: «На Сході Німеччина веде тристоронню війну: війну за знищення більшовизму, війну за знищення великоросійської імперії і, нарешті, за придбання колоніальних територій для цілей колонізації та економічної експлуатації »*.
* Нюрнберзький процес: Збірник матеріалів. - М.: Госюриздат, 1955. - Т., I. - С.708.
У державному апараті гітлерівської Німеччини ще до війни з Радянським Союзом розроблялися плани розграбування матеріальних цінностей СРСР, знищення людського потенціалу, створювалися особливі підрозділи.
Гітлер не приховував ненависті по відношенню до слов'ян і інших народів СРСР: «Мінімально, що ми можемо зробити, - це запобігти підняття чужоземної крові в тілі нашої нації. Я визнаю, що загроза цього чужоземного насильства не ослабне, якщо в недалекому майбутньому ми окуповуємо території з вельми високим відсотком слов'янського населення, від якого нам не вдасться так скоро звільнитися .... Ми зобов'язані винищувати населення ... Нам доведеться розвинути техніку винищення населення. Якщо мене запитають, що я маю на увазі під винищенням населення, я відповім, що я маю на увазі знищення цілих расових одиниць. Саме це я і збираюся проводити в життя - грубо кажучи, це моє завдання .... Я маю право знищити мільйони людей нижчої раси, які розмножуються як черви. Одна з основних завдань німецького державного управління в усі часи полягатиме в запобіганні розвитку слов'янських рас ... »*.
* Нюрнберзький процес: Збірник матеріалів. - М.: Госюриздат, 1955. - Т. I. - С.517-518.
Гіммлер писав: «Мене ні в найменшій мірі не цікавить доля російської або чеха ... Чи живуть народи в достатку або вмирають з голоду, цікавить мене лише в тій мірі, в якій вони потрібні нам як раби ... ». Саме Гіммлер планував і здійснював заходи зі знищення 30 млн. слов'ян, 6 млн. євреїв, сотень тисяч представників інших народів СРСР, Східної та Західної Європи. Герінг заклинав своїх підлеглих: «Вбивайте кожного, хто проти нас, вбивайте, чи не ви несете відповідальність за це, а я, тому вбивайте» *.
* Нюрнберзький процес: Збірник матеріалів. - М.: Госюриздат, 1955. - Т.П. - С.23, 560; Бузирев В.М. Відновлювальні роботи і їх фінансування / Под ред. М.І. Боголепова. - М.: Госфініздат, 1945. - С.6.
Нацисти планували виселити в Сибір з України 65% українців, з Білорусії - 75% білорусів. Звільнені території підлягали заселенню німецькими колоністами. Гіммлер говорив .... німецькі поселення «поширяться до Дону і Волги, а потім, як я сподіваюся, і до Уралу і будуть завжди поставляти нам здорове потомство німецької крові. Німецький схід до Уралу ... повинен стати розплідником німецької раси »*.
* «Цілком таємно: Тільки для командування». - М.: Наука, 1967. - С. 11, 10-120; Мельников Д., Чорна Л. Злочинець номер один. Нацистський режим і його фюрер. - С.353.
Залишилося в живих населення радянських територій мало стати рабами німецьких колонізаторів і прирікає на поступове вимирання. Ось які директиви давав Борман щодо східних територій: «Слов'яни повинні працювати на нас. У тій мірі, в якій вони нам не потрібні, вони можуть вимирати. Тому обов'язкове проведення щеплень і медичне обслуговування з боку німців є зайвим. Розмноження слов'ян небажано ... Освіта небезпечно. Для них достатньо вміти рахувати до ста. У кращому випадку прийнятно освіту, яка готує для нас корисних маріонеток »*.
* Нюрнберзький процес: Збірник матеріалів - М.: Госюриздат, 1955. - Т.2. - С.560.
Для німецького капіталу наша країна, її багатства були величезним пирогом, який повинен був стати призом для них - переможців. Вже на початку війни 6 липня 1941 Гітлер говорив: «В принципі ми повинні пам'ятати, що необхідно вміло розрізати цей пиріг, з тим щоб ми могли: по-перше, панувати, по-друге, управляти, по-третє, отримувати вигоду »*. Навряд чи можна ще ясніше висловити мета війни та плани щодо завойованих земель.
* Мельников Д., Чорна Л. Злочинець номер 1. - М.: АПН, 1983, - С.349.
Перший етап війни для нашої країни склався невдало. Причиною цього був вплив ряду факторів, що сприяють просуванню ворожих військ в глиб нашої країни, тимчасової окупації значних територій і нанесення економіці країни величезної матеріального шкоди.
Борючись за світове панування, гітлерівці розуміли, що на шляху їх планів варто Радянський Союз, з яким рано чи пізно доведеться зіткнутися на полях битв. Вони чітко уявляли, що це зіткнення буде безкомпромісним і жорстоким. Перед початком війни з СРСР Гітлер говорив, що у війні з Росією «... йдеться про боротьбу за знищення. Якщо ми не будемо так дивитися, то хоча ми і розіб'ємо ворога, через 30 років знову виникне комуністична небезпека ... Ми ведемо війну не для того, щоб законсервувати свого супротивника, а для того, щоб знищити його ».
Підготовка Німеччини до війни
Фашисти ретельно готувалися до такої війни. Німеччина набагато раніше, ніж СРСР, перевела економіку на військові рейки, зумівши розвинути значний економічний потенціал, який по ряду показників був вище, ніж в СРСР, особливо в галузях промисловості, що мають визначальне значення у війні. Наприкінці 30-х - початку 40-х років Німеччина посідала перше місце у світі з видобутку бурого вугілля, виробництва алюмінію, деяких хімічних речовин, металообробних верстатів, а з виробництва електроенергії - друге. З виробництва сталі, чавуну, електроенергії, видобутку вугілля Німеччина напередодні війни в півтора-два рази перевершувала СРСР. До початку війни з СРСР у військовій промисловості Німеччини було зайнято 5,5 млн. чоловік, тобто більша частина всіх робітників.
Важливе значення для розвитку економічного потенціалу Німеччини і використання його у військових цілях проти СРСР мали захоплення і пограбування Австрії, Чехословаччини, Польщі, Франції та інших європейських країн. На виконання тільки військових замовлень Німеччини працювало близько 5 тис. підприємств окупованих західноєвропейських країн. Це зумовило перевагу фашистської армії в озброєнні на початку війни.
До 1941 р. Німеччина мобілізувала величезну армію. З 1940 по 1941 рр.. чисельний склад її збройних сил зріс з 3750 тис. до 7330 тис. На кордонах з СРСР була зосереджена переважна частина гітлерівських військ - 4,6 млн. чоловік, а разом з військами її союзників - 5,5 млн. чоловік. Проти СРСР було виставлено 4980 літаків, 4300 танків і штурмових гармат, понад 47 тис. гармат і мінометів. До цього слід додати, що фашистська армія була раніше, ніж в СРСР, мобілізована і переозброєна новою зброєю, гітлерівські війська вже мали досвід сучасної війни на полях захоплених ними країн. Не можна забувати і про те, що з радянської сторони були прорахунки в оцінці можливого часу нападу гітлерівців на СРСР.
Радянське озброєння
Цією величезною, оснащеної і навченої вбивати фашистської армаді на західних рубежах нашої країни протистояли 2,9 млн. радянських бійців, 1540 літаків нових типів, 34500 артилерійських гармат і мінометів, 1800 важких і середніх танків. В цілому гітлерівські війська переважали наші бойові сили за кількістю військ майже в два рази, танках - в три рази, бойовим літакам нових типів - в три рази, артилерії - на 25%.
Таким чином, що був на початку війни перевагу в живій силі і техніці дозволив гітлерівським військам вести військові дії на радянській території і тимчасово окупувати частину її.
Втрати СРСР
Слід зазначити, що на території, що зазнала тимчасової окупації, в 1941 р. проживало 88 млн. осіб, або 40% всього населення СРСР, 32% робітників і службовців. Тут знаходилося 33% основних фондів підприємств, що виробляли 33% валової продукції всієї промисловості країни. Окупанти захопили величезну територію з родючими землями, на якій до війни було зайнято посівами зернових і технічних культур понад 70,8 млн. га, або 47% всього орного поля країни, збиралося 38% зерна, 53% льону-довгунця, вирощувалося 45% поголів'я великої рогатої худоби, 68% свиней, 29% овець і кіз.
Особливо неоціненні і непоправні втрати нашого народу. Це 27 мільйонів радянських людей, загиблих на полях битв, в концентраційних таборах, на фашистській каторзі, розстріляних і закатованих на тимчасово окупованих територіях.
Маючи потребу в трудових ресурсах, німецькі фашисти стали у великих масштабах викрадати на роботу до Німеччини населення окупованих ними країн. З Радянського Союзу на німецьку каторгу було викрадено 4 млн. чоловік. Разом з військовополоненими їх було набагато більше. Про це свідчать такі дані. У 1945 р. з Німеччини було репатрійовані більше 5 млн. осіб, у тому числі 3,1 млн. чоловіків, 1,4 млн. жінок і 600 тис. дітей. Сотні тисяч не повернулися, загинувши там від куль, хвороб і голоду.
Знищення мільйонів радянських людей у ??роки Великої Вітчизняної війни позбавило нашу країну мільйонів робочих рук, що серйозно ускладнювало післявоєнне відновлення народного господарства. Наслідки такого великого шкоди людських ресурсів відбилися на подальшій демографічної ситуації в СРСР, що виразилася в зниженні в післявоєнні роки народжуваності, а потім у «повторному луні війни», коли стало менше дітей у осіб, що народилися у воєнні роки.
Ще до початку війни з Радянським Союзом під час розробки «Плану Барбаросса» передбачалися заходи економічного характеру на планованих до захоплення територіях СРСР. Герінг відверто заявляв: «Я маю намір грабувати, і саме ефективно» *.
* Нюрнберзький процес. Т. II. - С. 627.
Для організації грабежу ресурсів захоплених районів був створений підкоряється Герінгу «економічний штаб особливого призначення Ольденбург». Штаб керував господарськими інспекціями у всіх великих захоплених містах. У підпорядкуванні інспекції перебували спеціальні команди, які безпосередньо займаються пограбуванням окупованих територій. У директивному документі для цих підрозділів вказувалося наступне: «Згідно з наказами фюрера необхідно вжити всіх заходів до негайного та повного використання окупованих областей в інтересах Німеччини. Використання підлягають окупації районів повинне проводитися в першу чергу в галузі продовольчої і нафтової господарства. Поряд з цим німецької військової промисловості повинні бути дані та інші сировинні продукти з окупованих областей »*.
* Нюрнберзький процес. Т.II. - С. 715-716.
У цих спеціальних підрозділах по керівництву «східними територіями» працювали тисячі військових і чиновників, грабували і вивозили до Німеччини все, що можна було вивезти з СРСР. Разом з армією та державними чиновниками в нашу країну ринули численні представники німецьких концернів, які поспішили заснувати на окупованих територіях СРСР свої філії. У їх числі були: «Маннесман - Україна АГ», філії «Україна» компанії Крупп, «Герман Геринг - залізо і сталь» і багато інших, головною і єдиною метою яких був грабіж.
Грабіж чужих цінностей, зведений у ранг державної політики, був одним із завдань гітлерівських планів війни проти Радянського Союзу.
У виданій німецьким командуванням інструкції, під заголовком «Принципи ведення господарства на Сході» (додаток до особливим розпорядженням з постачання від 22 серпня 1941 р.), вказувалося: «Завойовані східні області є німецької господарської територією. Земля, весь живий і мертвий інвентар ... є власністю німецької держави »*.
  * Нюрнберзький процес. T.I. - С.805.
  Нацисти не тільки розграбували надбання народів СРСР, ще більш значного збитку завдано ними руйнуванням матеріальних цінностей на тимчасово окупованих територіях.
  В історії всіх воєн, які йшли раніше, жодна армія не руйнувала так методично і планомірно, так жорстоко і холоднокровно захоплені під час військових дій чужі території, як це робили на нашій землі гітлерівські війська. Спеціальні команди факельників для підпалу будівель, детонаторів для знищення не тільки промислових об'єктів, а й театрів, музеїв, дитячих садів і лікарень вперше створила німецька армія.
  В одній з директив Гітлера своїм відступаючим військам наказувалося: «Усі корисні противнику споруди, місця розквартирування, дороги, штучні споруди, греблі і т. д. повинні неодмінно руйнуватися ... Противник повинен отримати абсолютно непридатну на довгий час, нежилу, пустельну землю, де протягом місяців будуть відбуватися вибухи мін »*.
  * Нюрнберзький процесс.Т.1 - С.781.
  «Зона пустелі» - це породження німецького фашизму. Це перший у новій історії людства прецедент в офіційній політиці однієї з воюючих сторін по відношенню до іншої. Жодна країна ні в одній з воєн не несла таких втрат і на такій великій території, як СРСР в період Великої Вітчизняної війни. Перед масштабами і жахами що творяться фашистами руйнувань меркнуть найстрашніші сторінки всесвітньої історії.
  Ще жахливіше були плани фашистів у разі їхньої перемоги. Страшну долю готували вони для Москви, Ленінграда та інших найбільших центрів нашої країни. Для Москви була уготована доля - бути повністю зруйнованою. Після захоплення Ленінграда фашисти повинні були його підірвати і зрівняти з землею.
  У директиві німецького військово-морського штабу від 22 вересня 1941 р. «Про майбутності міста Петербурга» вказувалося: «Фюрер вирішив стерти місто Петербург з лиця землі. Після поразки Радянської Росії немає ніякого інтересу для подальшого існування цього великого населеного пункту. Запропоновано тісно блокувати місто і шляхом обстрілу з артилерії всіх калібрів і безперервної бомбування з повітря зрівняти його з землею »*.
  * Нюрнберзький процес. Т.1. - С. 783.
  Розграбування і руйнування культурних цінностей СРСР також було складовою частиною державної політики нацистів щодо «східних територій». З цією метою розроблялися спеціальні плани і створювалися особливі підрозділи для здійснення цих планів. Фашисти спочатку розграбували, а потім зруйнували сотні об'єктів культури на території всіх радянських республік, де вони побували. Перелік і опис цих вандальскіх актів становить багато томів.
  Будь-яка війна пов'язана з матеріальними і людськими втратами. Але особливо великі втрати вона несе господарству і населенню районів, де проходять військові дії, і районів окупації. Це було головною причиною величезних руйнувань. Не слід забувати, що війна двічі пронеслася по одним і тим же територіям. У результаті запеклих боїв, коли міста, селища, села по кілька разів переходили з рук в руки, вони піддавалися руйнувань.
  З перших же годин війни ворог обрушив на міста Радянського Союзу смертоносний вантаж тисяч німецьких літаків. Їх головною метою були промислові об'єкти в глибині території країни. Потрапили під бомбардування об'єкти терміново відновлювалися, щоб забезпечити фронт зброєю.
  Ще більш значні обсяги будівельно-монтажних робіт були пов'язані з перебазированием промислових підприємств у східні райони нашої Батьківщини. Вже 27 червня 1941 було прийнято рішення про евакуацію величезного числа підприємств.
  Евакуація продуктивних сил на Схід
  Евакуація промислових підприємств у східні райони країни мала величезне економічне і оборонне значення. Вона дозволила зберегти для нашої країни значну частину військово-економічного потенціалу тих районів, які потрапляли в зону окупації. Тим самим були зірвані плани гітлерівців позбавити в результаті «бліцкригу» Радянський Союз промислової бази, в першу чергу бази з виробництва металу і вугілля, а отже, позбавити Червону Армію потенційної можливості озброюватися в ході війни. Перебазування такої кількості підприємств у східні райони послужило могутнім поштовхом для їх індустріального розвитку, як у воєнні роки, так і в післявоєнний період.
  Евакуйовані заводи і фабрики здебільшого спрямовувалися в східні райони РРФСР, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменію і Киргизію. За липень - листопад 1941 р. на схід країни булоперебазовано 1523 промислових підприємства. До весни 1942 р. у східні райони прибуло 7,4 млн. чоловік.

 Хліб - фронту



  Створена нова промислова база стала по суті основним постачальником всіх найважливіших видів продукції. Вже в 1942 р. промислові підприємства східних районів виробляли 100% тракторів, 99% коксу, 97% залізної руди, 97% чавуну, 87% сталі, 90% прокату, 82% вугілля, 52% верстатів, 59% електроенергії. Цей економічний потенціал зіграв вирішальну роль не тільки в забезпеченні фронту озброєнням, а й у відновленні народного господарства районів, звільнених від німецької окупації.
  З наближенням ворожих військ евакуювалися не тільки промислові підприємства. На схід відправлялося майно колгоспів і радгоспів. Більше 10 млн. голів худоби було перегнати з України в східні райони. З Білорусії відправили 395 тис. голів великої рогатої худоби, 248 тис. овець, 15 тис. свиней.
  Завдяки зусиллям евакуйованого та місцевого населення на сході країни була вирішена життєво важлива в той час завдання забезпечення фронту озброєнням і продовольством.
  Державний бюджет в роки війни
  У зв'язку з втратою в перший період війни частини територій країни, переміщенням значної частини економічного потенціалу на схід, необхідністю перебудови економіки на військові рейки національний дохід нашої держави в 1941 р. знизився на 1/3. З 1943 р. національний дохід поступово починає збільшуватися, в 1944 р. він зріс уже на 30%, хоча його обсяг і до кінця війни не досяг довоєнного рівня.
  Це відбилося на формуванні державного бюджету. Внаслідок зазначених вище причин та зменшення національного доходу країни доходи державного бюджету знизилися в 1942 р. на 50 млрд. руб. * Для покриття збільшених витрат на оборону і відновлення народного господарства довелося залучати додаткові доходи. Вони були вишукані всередині країни, так як зовнішніх джерел не існувало.
  * Тут і далі вартісні і фінансові показники наводяться в масштабі цін, що діяли в той період.
  Незважаючи на всі труднощі воєнного часу, величезні руйнування в народному господарстві, головним джерелом доходів державного бюджету продовжували залишатися надходження від державних підприємств. У результаті здійснення в галузях народного господарства організаційно-технічних заходів, що спрямовуються на зростання продуктивності праці, зниження витрат виробництва і собівартості продукції, істотно покращилися економічні показники діяльності підприємств і організацій. Це послужило основою зростання доходів державного бюджету. З 1942 по 1945 рр.. вони зросли на 60 млрд. руб.
  Однак через втрати в ході війни певної частини економічного потенціалу державні підприємства не могли повністю забезпечити надходження до бюджету необхідного обсягу фінансових ресурсів. У цих умовах одним із джерел додаткових коштів стали надходження від населення (податки, державні позики та ін.) З введенням на початку війни деяких нових податків (військового та інших) їх питома вага в бюджеті збільшився з 5,2% в 1941 р. до 13,2% в 1945 р. У цілому з 1942 по 1945 рр.. загальні надходження від населення в бюджеті зросли на 36 млрд. руб.
  У ході війни змінювалася структура витрат державного бюджету. У самий напружений період війни, коли вирішувалася доля нашої країни, близько 60% фінансових ресурсів бюджету було спрямовано на фінансування оборони. У другій половині війни з нарощуванням військового виробництва і посиленням могутності нашої армії став скорочуватися не тільки відносний, а й абсолютний розмір військових витрат. У 1944 р. їх питома вага знизилася до 52,3%, а в 1945 р. - до 42,9%. Якщо в 1944 р. на військові цілі було спрямовано 137,8 млрд. руб., То в 1945 р. - 128,2 млрд. руб.
  У міру відновлення евакуйованої на Схід країни промисловості та її подальшого розвитку розширювалися можливості для збільшення коштів на народне господарство. Ці витрати не тільки росли, але збільшувався і їх питома вага в бюджеті. Якщо в 1942 і 1943 рр.. їх частка становила відповідно 17,3% і 15,8% загальних бюджетних витрат, то в 1944 і 1945 рр.. - 20,3% і 24,9%.
  Слід особливо відзначити, що незважаючи на умови воєнного часу, витрати на соціально-культурні заходи не зменшувались, а навіть росли абсолютно і відносно. У 1942 р. їх питома вага склала 16,6%, в 1943 р. - 17,9%, в 1944 р. - 19,4%, в 1945 р. - 21,0%.
  Однією з причин зростання витрат на народне господарство та соціально-культурні заходи була необхідність розгортання відновлювальних робіт у районах, що зазнали фашистської окупації. Радянська держава докладає максимальних зусиль для вишукування коштів для надання допомоги цим районам.
  Оборона країни, відновлення зруйнованого війною господарства вимагали величезних фінансових ресурсів. Головним джерелом фінансування цих витрат були кошти, отримані від державних підприємств і організацій. Частина коштів - податкові надходження від населення.
  Залучення народних засобів
  Але було й інше джерело засобів, заснований на найвищому патріотизмі радянських людей, на їх прагненні надати всіляку допомогу державі, на їх бажанні зробити все, щоб наблизити день Перемоги. Йдеться про добровільні внески населення в роки Великої Вітчизняної війни у ??створені «Фонд Червоної Армії» та «Фонд відновлення господарства в звільнених від окупантів районах». Вносилися готівку, коштовності, облігації держпозик, сільськогосподарські продукти, відрахування від заробітної плати та ін Всі верстви населення брали участь у цьому патріотичному русі: робітники, колгоспники, вчені, письменники, артисти, пенсіонери, студенти та школярі. Всього за роки війни від населення надійшло у вигляді добровільних внесків 94,5 млрд. руб., 130,7 кг золота, 13 кг платини, 9,5 т срібла, значна кількість дорогоцінних виробів, облігацій та іноземної валюти.
  Значна фінансова допомога населення державі виявлялася і у вигляді підписки на державні позики. За роки війни було випущено чотири державні позики. У результаті реалізації їх серед населення до державного бюджету надійшло 76 млрд. руб.
  Рішення проблеми кадрів
  Однією з найгостріших проблем в роки війни була нестача робочих рук. На поля битв пішли мільйони найбільш здорових чоловіків. Досить відзначити, що до кінця війни особовий склад Збройних Сил нашої країни налічував 11,4 млн. чоловік. Для формування усі збільшуються технічних частин Радянської Армії призивалися кваліфіковані робітники і сільські механізатори. Не слід забувати, що на окупованій території залишилося 45% довоєнного населення країни. Все це призвело до того, що чисельність робітників і службовців у народному господарстві знизилася з 31,2 млн. чол. в 1940 р. до 18,4 млн. чол. в 1942 р., у тому числі в промисловості з 11,0 млн. чол. до 7,2 млн. чол. Природно, що це загострило проблему робочих кадрів. У 1942 р. Наркомату важкого машинобудування не вистачало 50 тис. робітників, Наркомату танкової промисловості-45 тис., Наркомату озброєння - 64 тис., Наркомату авіаційної промисловості -215 тис., Наркомату боєприпасів-35 тис., Наркомату чорної металургії - 9 тис ., Наркомату кольорової металургії - 8 тис. чоловік.

 Виробництво хв на московському заводі



  Найважливішою оборонної та народногосподарським завданням було залучення у виробництво додаткових трудових ресурсів. Джерелом їх могли бути тільки жінки, пенсіонери та підлітки, більш широке залучення в промислове виробництво жителів республік, що мають переважно сільське населення.
  Мільйони радянських жінок стали працювати у всіх галузях народного господарства. Вони не лише виконували, а й перевиконували чоловічі норми, освоювали суто чоловічі професії, працювали, замінюючи чоловіків, на металургійних, хімічних, оборонних заводах. Наприклад, питома вага жінок на металургійних заводах східних районів в 1943 р. становив 40,9%. В цілому по народному господарству чисельність жінок з 1940 по 1945 рр.. зросла на 20,6%, а їх питома вага - з 39 до 56%, у тому числі в промисловості - 52%. Жінки освоїли чоловічі спеціальності. Вони складали 33% машиністів парових машин, 33% - токарів, 31% - зварювальників і т. д. Жінки стали головною продуктивною силою тилу. Особливо зросла роль жінок у сільському господарстві. Тут вони майже повністю замінили що пішли на фронт чоловіків, братів, батьків. Досить відзначити, що питома вага жінок-трактористок і комбайнерів зріс в 1943 р. до 54%, в 1940 р. він становив 8%.
  Зростання виробництва
  Матеріально-технічне забезпечення армії, що вимагає безперервного розширення військового виробництва та оновлення військової техніки, відновлення зруйнованого війною господарства найтіснішим чином були пов'язані з необхідністю постійного зростання основних фондів як бази розширеного відтворення.
  Здійснення ж в роки війни розширеного відтворення ускладнювалося рядом важливих обставин: високою питомою вагою в сукупному суспільному продукті військової продукції, браком кваліфікованих робітничих кадрів, призваних у діючу армію, вилученням в результаті окупації і руйнувань з економічного потенціалу значних обсягів основних фондів.
  У цих умовах величезне значення для економіки і обороноздатності нашої країни мали промислові центри, створені в передвоєнні і воєнні роки в східних районах РРФСР і в республіках Середньої Азії. Їх наявність дозволило і в роки війни постійно розширювати відтворення і нарощувати економічний потенціал держави. У той час як в капіталістичних державах, у тому числі і у фашистській Німеччині, спостерігалося звуження відтворення основних фондів (наприклад, у Німеччині капітальні вкладення в 1943 р. знизилися в порівнянні з 1942 р. на 13%, а в 1944 р. зменшилися на 9%), в СРСР обсяг капітальних вкладень в роки війни незмінно збільшувався: у 1943 р. він склав 25,9 млрд. руб., в 1944 р. - 35,6 млрд. руб., в 1945 р. - 42,9 млрд. руб.
  Кошти, виділені з державного бюджету та за рахунок прибутку підприємств капітальні вкладення спрямовувалися на нове будівництво та відновлення основних фондів народного господарства. Якщо обсяг основних фондів в 1942 р. порівняно з 1940 р. склав 63%, то в 1943 р. - 76%, в 1944 р. - 87%, в 1945 р. - 91%.
  За період 1942-1944 рр.. на сході країни було побудовано 2250 великих промислових підприємств, а у звільнених районах відновлено понад 6 тис. підприємств. Введено в дію 100 тис. металорізальних верстатів, 24 доменні і 128 мартенівських печей, 70 електропечей, 56 прокатних станів, 67 коксових батарей, вугільних шахт з видобутком 73 млн. т вугілля на рік, електростанцій потужністю 3,4 млн. кВт.
  Розширене відтворення здійснювалося не тільки в сфері матеріального виробництва, але і в невиробничій сфері.
  В результаті військових дій і розграбування державного майна невиробничих фондів народного господарства (житловий фонд, заклади соціально-культурного та комунально-побутового призначення) було завдано великої шкоди. У 1942 р. їх обсяг у порівнянні з довоєнним рівнем знизився майже на 50%. Перебазування на Схід великої кількості підприємств, величезних мас працівників і членів їх сімей вимагало розширення невиробничих фондів. Виділення на ці цілі капітальних вкладень, зусилля трудящих дозволили не тільки припинити зниження невиробничих фондів, а й поступово їх збільшувати. Вже в 1943 р. ці фонди в порівнянні з 1942 р. зросли на 29%, в тому числі по житлу - на 32%. У 1944 р. приріст невиробничих фондів склав 20%.
  Природно, що найбільша частина капітальних вкладень, що направляються на розширення і відновлення невиробничих фондів, прямувала в житлове господарство. У той час як у жодній капіталістичній країні, що брала участь у Другій світовій війні, майже не велося житлового будівництва, в нашій країні в 1942 р. було побудовано 5,8 млн. кв. м житлової площі, в 1943 р. - 10,5 млн., в 1944 р. - 15,7 млн., в 1945 р. - 15 млн. кв. м.

 На танковому заводі



  Тільки завдяки проведеній у 20 - 30-х роках індустріалізації, створеної в передвоєнні роки військової промисловості нашій країні вдалося вистояти в битві з німецьким фашизмом.
  Друга світова війна ще більшою мірою показала, що в сучасних бойових операціях перемагає сторона, краще оснащена військовою технікою. Тобто в кінцевому підсумку перемагає армія, країна має в тилу потужну промислову базу, здатну в короткий термін дати фронту в необхідній кількості якісне озброєння.
  Якщо на початку війни з СРСР німецька армія перевершувала Червону Армію по танках майже в три рази, літакам - в три рази, артилерії - на 25%, то в подальшому по мірі того як евакуйовані на Схід військові заводи стали розгортати свої виробничі потужності, це перевага було втрачено. Радянські війська стали з кожним місяцем отримувати більше озброєння. Коли до кінця 1942 р. радянські оборонної промисловості вдалося довести випуск озброєння до рівня, що забезпечує матеріально-технічну перевагу наших військ над німецькими, на фронтах стався перелом у військових діях на нашу користь. Це можна простежити за даними такої таблиці:

  Період Діюча армія СРСР Діючі сили Німеччини та її союзників Танки в САУ Гармати і міномети Бойові літаки Танки і штурмові знаряддя Гармати і міномети Бойові літаки Червень 1475 * 37500 1540 * 4300 47 200 4980 1941 Декабрь 1954 22000 2238 1940 26800 2830 1941 Ноябрь 7350 77851 4544 5080 51700 3500 1942 Липні 10200 105000 10200 5850 54300 2980 1943 Январь 5258 83600 10200 5400 54600 3000 1944р. Січень 11800 100400 12700 8000 56000 4100 1945 * Танки і літаки нових типів.
  У роки війни СРСР виробляв в середньому в рік 27 тис. бойових літаків, 24 тис. танків, 47 тис. гармат і мінометів, Німеччина (спільно з союзниками і окупованими країнами) - 20 тис. літаків, 13 тис. танків, 25 тис. знарядь.
  Допомога по ленд-лізу
  Одним з економічних джерел в роки Великої Вітчизняної війни була допомога нашій країні з боку держав антигітлерівської коаліції. За угодою між США, Великобританією і Канадою Радянському Союзу у воєнний період у вигляді допомоги було поставлено озброєння, продовольство і обладнання на суму 9,8 млрд. доларів. Хоча ця сума значна, весь імпорт у воєнні роки склав лише близько 4% промислового виробництва СРСР за цей період. Тому ці поставки не зіграли серйозної ролі у вирішенні військових і цивільних завдань СРСР.
  Економічні втрати СРСР
  В цілому можна констатувати, що економіка СРСР в роки Великої Вітчизняної війни виявилася більш міцною, а промисловість і сільське господарство більш продуктивними, ніж німецька економіка. Це дозволило домогтися переваги в озброєнні і на цій основі, вистояти у війні і перемогти німецьку армію.
  В результаті військових дій на території західних районів Радянського Союзу, грабежів і руйнувань, вироблених на тимчасово окупованих територіях військовими і цивільними владою гітлерівської Німеччини, народному господарству нашої країни було завдано величезної економічний шкоди. За даними Надзвичайної державної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, в країні повністю або частково було зруйновано 1710 міст і більше 70 тис. сіл і сіл. Фашисти спалили і зруйнували понад 6 млн. будівель і позбавили даху понад 25 млн. чоловік, зруйнували і нанесли тяжкі втрати найбільшим промисловим і культурним центрам нашої країни.
  Фашисти зруйнували 31850 промислових підприємств, де до війни працювало близько 4 млн. робочих, 65 тис. км залізничної колії, 4100 залізничних станцій. Колосальний збиток був заподіяний сільському господарству. Розорене і розграбовано 98 тис. колгоспів, 1876 радгоспів, 2890 машино-тракторних станцій. Були розграбовані і знищені сотні тисяч соціально-культурних та комунально-побутових установ і підприємств.
  В результаті військових дій, розграбування і знищення фашистами майна Радянський Союз втратив близько 30% національного багатства.
  У вартісному виразі збиток, заподіяний народному господарству СРСР, сільським і міським жителям тільки шляхом прямого знищення майна громадян, колгоспів, громадських організацій, державних підприємств і установ, оцінюється в сумі 679 млрд. руб. в державних цінах 1941 р. У тому числі державним підприємствам і установам - 287 млрд. руб., колгоспам - 181 млрд. руб., сільським і міським жителям -192 млрд. руб., кооперативним, профспілковим та іншим громадським організаціям - 19 млрд. руб. Це склало близько 2/3 по відношенню до національного майну СРСР, що знаходиться до війни на території, що зазнала тимчасової окупації.
  Наведена цифра збитку - 679 млрд. руб. не вичерпує всіх втрат СРСР у період війни. У суму збитку не включені такі втрати, як зниження доходу від припинення або скорочення роботи державних підприємств, колгоспів і громадян, вартість конфіскованого німецькими окупантами продовольства і постачання, військові витрати СРСР, а також втрати від уповільнення темпів господарського розвитку країни в результаті дій ворога протягом 1941 - 1945 рр.. Треба мати на увазі, що через тимчасової окупації районів СРСР тут було недовироблено 307 млн. т кам'яного вугілля, 72 млрд. кВт-год електроенергії, 38 млн. т сталі. 136 тис. т алюмінію, 58 тис. тракторів, 90 тис. металорізальних верстатів, 63 млн ц цукру, 11 млрд. пудів зерна, 68 млн. ц м'яса та багато іншої продукції. Ця маса продукції була б зроблена, якщо б виробництво залишалося на рівні 1940 р., фактично ж вона була б ще більш значною, так як темпи виробництва не стояли на місці.
  Цікаві дані про витрати воюючих країн у Другій світовій війні наводяться західними економістами, які свідчать, що найбільшої шкоди у війні було завдано Радянському Союзу.
  Західнонімецький економіст Б. Ендрукс розрахував, що якщо на Першу світову війну було витрачено 260 млрд. дол, то на другий -3300 млрд. дол Бюджетні асигнування на військові цілі склали в США 275 млрд. дол, у Німеччині - 272 млрд. , в Англії разом з Канадою - 120 млрд., у Франції - 15 млрд., в Італії - 94 млрд., в Японії - 56 млрд., в СРСР - 357 млрд. дол
  Природно, що цими сумами не вичерпуються всі витрати на війну і понесені воюючими країнами втрати. У першу чергу великі додаткові втрати тих країн, по території яких пройшли військові дії. Розрахунки французького економіста А. Клода свідчать, що загальна вартість руйнувань, вироблених в ході війни в європейських державах, склала 260 млрд. дол (у цінах 1938 р.). З цієї суми на СРСР припадає 128 млрд. доларів (679 млрд. руб.), Німеччину - 48 млрд. дол, Францію - 21,5 млрд., Польщу - 20 млрд., Англію - 6,8 млрд. дол
  Таким чином, загальна сума витрат, понесених у Другій світовій війні, склала: у СРСР - 485 млрд. дол (2 трлн. 569 млрд. руб.), У Німеччині - 320 млрд. дол, США - 275 млрд., в Англії з Канадою - 126,9 млрд., в Італії - 94 млрд., Японії - 56 млрд., Франції - 36,5 млрд. дол Як бачимо, незважаючи на те, що війна прийшла в Радянський Союз пізніше, ніж в інші країни, втрату, завдану нашій країні, був значно вище.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "34.1. Економіка СРСР у період Великої Вітчизняної війни"
  1.  Коментарі
      [1] хитрість природи Мізес має на увазі І. Канта [см. Кант І. Ідея загальної історії у всесвітньо-цивільному плані / / Соч. Т. 6. С. 523] і Г. Гегеля, якому належить вираз хитрість розуму (List der Vernft) [Гегель Г. Філософія історії / / Соч. Т. VII. М., 1935. С. 32.]. [2] праксиология Supplement to Oxford English Dictionary (1982) повідомляє, що англійське слово praxeology (вар. praxiology,
  2.  9. Теоретичні розробки економістів Росії
      Розвиток економічних поглядів у Росії проходило в тісному зв'язку із загальним рухом науки в інших країнах. Праці і розробки російських учених багато в чому оригінальні; багато положень, обгрунтування, висновки мають не тільки національну, а й значно ширшу значимість. Однією з особливостей економічної думки в Росії є органічний зв'язок теоретичного аналізу з актуальними проблемами
  3.  8.2. Радянська економіка в роки війни (1941-1945) і в післявоєнний період (1945-1953)
      До початку Великої Вітчизняної війни Німеччина перевершувала СРСР за загальним обсягом промислового виробництва в три-чотири рази. Тому перші півроку війни були найважчими для совет-ської економіки. У цей важкий час наслідки використання ді-ректівной системи управління мали досить суперечливий ха-рактер. Так, в мінімальні терміни під надзвичайно жорстким керівників-дством
  4.  10.1. ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕТВОРЕННЯ Командно-адміністративної економіки
      Об'єктивна необхідність переведення економіки Росії від ко-мандно-адміністративної до ринкової, розпочатого більше 10 років тому, була продиктована погіршенням економічної ситуації в країні, наростанням соціальних протиріч і конфліктів. З метою запобігання драматичного розгортання подій були прийняті конструктивні рішення, зокрема, - програма по стабілізації економіки і переходу до
  5.  § 4. НЕСТАБІЛЬНІСТЬ МАКРОЕКОНОМІКИ, РЕФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ ГОСПОДАРСТВА РОСІЇ
      ВПК: дестабілізація економіки. У другій половині XX в. макроекономіку промислово високорозвинених, країн не можна уявити без військово-промислового комплексу. Що означає цей комплекс, яке місце він займає в структурі національного господарства і як впливає на таку структуру? Ось що належить нам тут з'ясувати. Спочатку - при виникненні індустріального виробництва - I і
  6.  Питання 5. Сучасні теорії податкових відносин
      . Розглянемо етапи формування вітчизняної податкової системи. Зародження науки про податки почалося в першій половині ХVI століття. Багато чого зі створення податкової системи в Росії було зроблено на початку ХVIII століття. Зокрема, в 1706 р. були видані укази «Про заснування губерній з приписом начальникам, в тих губерніях про грошові збори і всякі справи придивлятися, і для підношення Йому,
  7.  § 1.2. Розвиток оподаткування в Росії
      1. Російська система оподаткування майже завжди складалася, розвивалася і зазнавала ті чи інші зміни разом із змінами в її політичному устрої і з історичними віхами. Фінансова система Стародавньої Русі почала складатися тільки з кінця IX ст. в період об'єднання давньоруських племен і земель. Основною формою оподаткування того періоду виступали побори в княжу казну,
  8.  5.8. Інфляція в Росії та шляхи її подолання
      Інфляція класифікується на різні види і типи. У ринковій економіці, що функціонує у відносно нормальних умовах, інфляційне знецінення грошей супроводжується тільки зростанням цін; така інфляція називається відкритою. У командно-директивної економіки або економіці, в якій сильні неринкові чинники, інфляція приймає пригнічений характер. Вона пов'язана з трьома паралельними процесами -
  9.  Радянська економічна система
      У результаті процесів, ініційованих проблемою індустріалізації, в СРСР остаточно утвердився радянський (вульгарно-комуністичний) спосіб виробництва. Тотальне усуспільнення засобів виробництва в загальнонародної формі одно-однозначно визначило плановий і централізований характер економіки СРСР. На-рідне господарство являло собою, по суті, гігантську монополію, разросшуюся до
  10.  Реформи і реформатори
      Умовою виживання вульгарно-комуністичного способу виробництва була наявність солідарного характеру праці і, в більш широкому плані,? атмосфери духовного підйому. У Великій Вітчизняній війні радянське суспільство, цілеспрямовано приви-вавшейся своїм громадянам ідеали колективізму та соціальної справедливості, здобуло не тільки військову, а й моральну перемогу над суспільством войовничого
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний