10.1. Структура макроекономіки, її воспроізводст-венная динаміка
З визначення досить очевидна орієнтація на сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі.
Разом з тим динамізм суспільного процесу постійно призводить до на-рушення зв'язків. При цьому кожен раз виникає необхідність формування нових зв'язків, що забезпечують збалансованість макроекономічного розвитку.
Характеризуючи проблему макроекономічної збалансованості важливо мати на увазі, що в кожній економічній системі є загальні, в певних межах, параметри та характеристики, одноманітно представляють економічний розвиток на різних етапах історичного процесу. При цьому трансформація від одного етапу до іншого відбувається за законами діалектики - як результат переходу кількісних змін у якісні. Вона відображає формування нових пропорцій і умов збалансованості, специфіка яких область цього дослідження. Розглянемо систему та механізми взаємозв'язку в макроекономіці на суперечливому шляху до досконалим параметрам, збалансованості макроекономічного розвитку.
Проблема збалансованості досліджувалася вченими різних шкіл і напрямків. '
Значна частина дослідників сконцентрувала увагу на проблеми збалансованості сукупного попиту та сукупної пропозиції.
Маркс пішов далі. Його заслуга полягає в аналізі структури сукупного суспільного продукту і кількісних співвідношень між його складовими.
Під сукупним суспільним продуктом (СОП) розуміється сукупність-ність матеріальних і нематеріальних благ, створених у країні протягом певного періоду часу (звичайно за рік), або сукупна товарна вартість.
Оскільки сукупний суспільний продукт, як і всякий продукт, має дві сторони - натурально-речову і вартісну, вони і стали основою "агрегованого" аналізу.
За натурально речовій формі сукупний суспільний продукт складається з:
- засобів виробництва, тобто продуктів продуктивного потребле-ня;
- засобів споживання, тобто предметів особистого вжитку.
1 СЕС. 1989. С. 1294.
. Відповідно, в масштабі суспільства формуються два пов'язаних з виробництвом зазначених продуктів підрозділу суспільного виробництва:
I. Виробництво засобів виробництва
П. Виробництво предметів споживання
Вартісна структура сукупного суспільного продукту і в першому, і в другому підрозділах складається з трьох елементів:
Вартісна структура
де С - перенесена на продукт вартість засобів виробництва;
V + М - новостворена вартість, що складається з V - заробітної плати, М - додаткової вартості.
Сукупність натурально-речової і вартісної структур сукупного суспільного продукту утворює інтегровану структуру сукупного суспільного продукту:
Вона представляє два потоку матеріальних благ, взаємодіючих в макроекономіці.
Розглянемо послідовно їх рух, починаючи з першого підрозділу.
Як зазначалося, в першу підрозділі виробляються засоби виробництва, які реалізуються насамперед у самому першому підрозділі, при цьому призначаються для відновлення процесу виробництва в цьому підрозділі.
Інша частина засобів виробництва реалізується у другому підрозділі, яке само засобів виробництва не виробляє, тому необхідні їм засоби виробництва може отримати тільки від першого підрозділу.
Таким чином, перший підрозділ виробляє засоби виробництва як для себе, так і другого підрозділу.
Друге підрозділ виробляє предмети споживання, які частково реалізуються безпосередньо в другому підрозділі.
Інша частина предметів споживання надходить в перший підрозділ в обмін на придбані в ньому засоби виробництва. При цьому відбувається обмін частини вартості, матеріалізованої в предметах споживання, на адекватну вартість, втілену в засобах виробництва.
З розглянутої динаміки слід, що кожне з підрозділів частина продукції реалізує в самому своєму підрозділі для задоволення виробничих або особистих потреб його суб'єктів, інша - надходить в обмін між підрозділами. При цьому відбувається обмін продуктами продуктивного і споживчого призначення.
З урахуванням представленої взаємозв'язку, вихідну схему можна трансфор-рмувати в наступну:
Вона інтегрує продуктову і вартісну структури СОП, що є основою для аналізу відтворювальної динаміки, орієнтованого на два параметра:
1) відтворення натурально-речової структури СОП;
2) кількісну пропорційність обмінюваних потоків.
Цілком зрозуміло, що для нормального відтворювального процесу необхідні не будь-які, а досить точні кількісні пропорції обміну, відповідні стабільному, збалансованому макроекономічному розвитку.
К. Маркс висловив їх за допомогою умов реалізації сукупного суспільного продукту, що розрізняються при простому і розширеному відтворенні.
Розглянемо пропорції реалізації СОП, починаючи з про-стого відтворення, орієнтуючись на загальну посилку, що механізми взаємодії обумовлюють, з одного боку, реалізацію частини продукту як першого, так і другого підрозділів усередині кожного з підрозділів, з іншого - обмін продукцією між підрозділами.
Передумовою простого відтворення є витрачання додаткового продукту на особисті потреби підприємців, в результаті забезпечується рівність обмінюваних потоків: 12=Пг При цьому перший підрозділ реалізує другий підрозділу засоби виробництва на таку ж суму, на яку другий підрозділ реалізує перший предмети споживання.
Структура I і П підрозділів після взаємообміну буде виглядати сле-дмуть чином:
З формул очевидно, що I підрозділ забезпечує себе і П підрозділ засобами виробництва, П, відповідно , забезпечує себе і I підрозділ предметами споживання.
Три позиції в сукупності представляють умови реалізації СОП при простому відтворенні:
Разом з тим для розвиненої економіки характерно не просте, а розширене відтворення.
При розширеному відтворенні кількісні співвідношення між обмінюваними структурами змінюються.
Розглянемо умови реалізації СОП при розширеному воспроізводст-ве.
Закономірністю розширеного відтворення є спрямування частини прибутку на розширення виробництва. При цьому на відміну від простого відтворення, при якому вся прибуток витрачається на особисті потреби підприємців, при розширеному залишилася після зовнішніх виплат прибуток розподіляється на дві частини: 1) споживану - расходуемую на особисті потреби підприємців, 2) нагромаджувати - що йде на розширення виробництва.
У результаті накопичення капіталу перший підрозділ пред'являє попит на додаткові засоби виробництва і робочу силу. При цьому частина прибутку, що витрачається на купівлю додаткових засобів виробництва, залишається в 1 підрозділі, інша, що спрямовується на залучення додаткової робочої сили, - збільшує попит на предмети споживання.
Як наслідок, коригуються та інші пропорції обміну, що представляють друге і третє умови реалізації:
У сукупності вони формують умови реалізації СОП при розширено-ном відтворенні:
Що збільшився в результаті накопичення капіталу в I підрозділі попит на предмети споживання змінює пропорцію обміну продукцією між I і П підрозділами:
Досліджені К. Марксом процеси, що дозволили сформулювати умови реалізації сукупного суспільного продукту при простому і розширеному відтворенні, досить точно відображають найважливіші взаємозв'язки в макроекономіці - між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, орієнтують на можливість збалансованого відтворення в умовах еволюційного розвитку, коли структура економіки досить стабільна, змінюється незначно.
Разом з тим досліджені закономірності не відповідають специфіці дина-мично розвивається економіки, коли макроекономічні структури змінюються досить значно.
В. І. Ленін доповнив дослідження аналізом взаємозв'язків у національній економіці в умовах розвивається науково-технічного прогресу. При цьому представив схеми і визначив умови реалізації сукупного суспільного продукту, що відображають скориговані умови.
В. І. Ленін (1870-1924) - продовжувач навчання і справи К. Маркса і Ф. Енгельса, творець і керівник Комуністичної партії Радянського Союзу, натхненник і організатор Великої Жовтневої соціалістичної революції. Народився в Симбірську у сім'ї педагога-демократа І. Н. Ульянова, інспектора, а потім директора народних училищ Симбірської губернії. Дід Леніна Н. В. Ульянов був кріпаком селянином з Нижегородської губернії, згодом жив в Астрахані, був кравцем-ремісником. Мати - М. А. Ульянова - дочка лікаря А. Д. Бланка. Старший брат А. І. Ульянов - революціонер-народоволець, в 1887 р. страчений за участь у підготовці замаху на царя Олександра Ш. Сестри А. І. Ульянова-Єлізарова, М. І. Ульянова і молодший брат Д. І. Ульянов стали видними діячами Комуністичної партії. В. І. Ленін відстояв і творчо розвинув всі складові частини марксизму - філософію, політичну економію, науковий комунізм. Його роботи знаменують настання нового, ленінського етапу в розвитку марксизму / / ЕЕПЕ. Т. 2. М., 1975. С. 339-340.
У результаті проведеного дослідження В. І. Ленін сформулював і обгрунтував закон переважного зростання виробництва засобів виробництв-ва.
Методологічною основою аналізу стало підрозділ сукупного суспільного продукту на три частини:
1. Виробництво засобів виробництва для засобів виробництва (1х);
2. Виробництво засобів виробництва для засобів споживання (12);
3. Виробництво засобів споживання (II). Результатом аналізу з'явився висновок, що в умовах зростання техніки всього швидше зросте виробництво засобів виробництва для засобів виробництва (1 :); потім - виробництво засобів виробництва для засобів споживання (12); і всього повільніше - виробництво засобів споживання (II).
Таким чином, проведене дослідження свідчить не тільки про натурально-речових, але і кількісних взаємозв'язках між макроекономічними структурами. Більш швидке або повільне розвиток однієї з структур призводить до порушення макроекономічної збалансованості, виступає фактором, що вимагає встановлення нової пропорційності між зміненими структурами.
Інформація, релевантна " 10.1. Структура макроекономіки, її воспроізводст-венная динаміка "
- Підрозділ IV.2. Макроекономіка: нестійкість і рівновагу
макроекономіки характерною є тимчасова нестійкість стану товарного виробництва і ринку. Така нестійкість найбільш сильно проявляється у вигляді руху протилежних станів господарської діяльності, яка мала місце в XIX і XX ст.: А) від кризового падіння виробництва до його підйому; б) від безробіття до зайнятості працівників; в) від інфляції до дефляції. Нам - Глава 8. Національна економіка: основні риси і по-казателі
макроекономіки 8.2. Система показників макроекономіки 8.3. Національні рахунки Ніколи не плутайте валовий національний продукт з добробутом нації. Концепція ВНП настільки умовна, в ній стільки довільних припущень і винятків, що її не можна використовувати для порівняння добробуту різних країн. І навіть тут можна отримати неправильні результати, якщо порівнювати далеко віддалені один від - Розділ IV ДЕРЖАВНИЙ СЕКТОР МАКРОЕКОНОМІКИ
макроекономіки. Вивчення особливостей державного сектора дозволяє зрозуміти його особливу роль в організації та управлінні національною економікою. У першу чергу будуть розглянуті місце і роль державного сектора макроекономіки, а також показники і національні рахунки, необхідні для державного управління економікою. У наступних підрозділах розділу IV будуть викладені - § 1. Макроекономіка: її особливості та структура
структура - 2.4.3. Порівняльний аналітичний баланс
структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Він систематизує її попередні розрахунки. Всі показники порівняльного аналітичного балансу можна розбити на три групи: - статті балансу в абсолютному вираженні на початок і кінець року; - показники структури балансу на початок і кінець року, - динаміка статей балансу в абсолютному (вартісному) вираженні - Питання для самоперевірки
макроекономіки, його відмінність від предмета мікроекономіки? 2. За допомогою якого інструментарію (методів) макроекономіка вивчає свій предмет? 3. З чиїм ім'ям пов'язане виникнення макроекономіки як оригінали та ного розділу економічної теорії? 4. Які сектори взаємодіють в макроекономічних зв'язках і яку роль вони виконують? 5. Які агреговані ринки вивчає макроекономіка? - Підрозділ IV. 3. Зростання ролі держави у регулюванні макроекономіки
макроекономіці. Коли ці протиріччя різко загострюються, виникає загроза соціально-економічної безпеки країни. У ході аналізу нестійких станів господарського розвитку нам доводилося шукати відповіді на традиційні питання: хто винен і що робити? У цьому підрозділі даються більш повні відповіді на ці питання. Тут містяться глави: - про основні регуляторах національного - Рівні розвитку національної економіки
макроекономіка. Мікроекономіка орієнтована на проблеми відокремлених економічних одиниць, самостійно приймають рішення і діють виходячи з власних інтересів і ситуації, що визначаються сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів. Макроекономіка залишає "за кадром" поведінка окремих економіч-ських агентів - домашніх господарств та фірм, абстрагується від відмінностей, що виникають у ході - У чому полягає специфіка макроекономіки?
структури (загальнонаціональних систем зв'язку, транспорту, освіти, культури і т. п.). Всі три сектори можна ніяк ототожнювати. Бо в кожному з них різна економічна влада - власність на засоби виробництва та інші види економічних відносин. Природно, виникає питання: коли і як виник державний сектор національного - МІКРО-І МАКРОЕКОНОМІКА
структурах, індивідуальний попит, індивідуальну пропозицію і т. д.. Вирішуються дві практичні завдання: 1) на рівні фірми - максимізація прибутку (мінімізація збитків), 2) на рівні домогосподарства - максимізація сукупної корисності деякого набору товарів і послуг в обмін на деяку грошову суму з урахуванням індивідуальних смаків. Макротеорії вивчає систему в цілому. На відміну від мікротеоріі, - РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
динаміки. М.: 1989. Корнай Я. Дефіцит. М.: 1990. Леонтьєв В. Економічні есе. М.: 1990. С.173-184. Макконнелл К.Р., Брю С. Л. Економікс. T.I. Гл.21. М.: 1992. Маркс К. Капітал. Т.Н. Гл.21. Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е вид. Т.24. Менкен Н.Г. Макроекономіка. Гл.4, 14. М.: 1994. Самуельсон П.А. Економіка. T.I. Гл.14. М.: 1993. Столерю Л. Рівновага і економічне зростання. М.: - Терміни і поняття
макроекономіка Суспільне відтворення Суб'єкти національної економіки Агреговані ринки макроекономіки Теорія відтворення суспільного капіталу I, II, III, IV підрозділу суспільного виробництва Питання або самоперевірки 319 Модель економічного обороту (кругообіг доходів і витрат) Національне рахівництво Валовий - Економічний тренінг і практикум
макроекономіки? 2. Вірно - невірно 2.1. Реальний національний дохід - це вартість доходів всіх членів суспільства, отриманих за рік і виміряних в поточних цінах. 2.1. Обсяги та номінального, і реального ВНП можуть бути виміряні тільки в грошовому вираженні. 2.3. Величини доданої вартості і вартості кінцевого продукту рівні між собою. 3. Тест Дефлятор ВНП: а) дорівнює відношенню - РОЗДІЛ 3. Макроекономіка
РОЗДІЛ 3. - Розділ IV Макроекономіка
Розділ IV - Мікро-та макроекономіка
макроекономіка (від грец. makros - великий). Так, аналіз випуску конкретної продукції та її продажів окремими фірмами і навіть всією галуззю на конкретному товарному ринку - це мікроекономіка. Аналіз загального випуску всіх видів продукції і її реалізації в країні і в світі - це макроекономіка. З одного боку, макроекономіка утворює ту господарську середу, в якій працюють окремі фірми - § 2. Особливості державного сектора макроекономіки
макроекономіки