| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.2. Спрощена система оподаткування |
||
|
Перехід до спрощеної системи оподаткування на відміну від єдиного податку на поставлений дохід є для організацій і індивідуальних підприємців справою добровільною. Повернення платника податків до загального режиму оподаткування також є добровільним. У разі переходу на цю систему організації замість податку на прибуток організацій, податку на майно організацій і єдиного соціального податку сплачують єдиний податок. Застосування спрощеної системи оподаткування індивідуальними підприємцями передбачає сплату ними також єдиного податку замість наступних 3 податків: податку на доходи фізичних осіб - у частині доходів, отриманих від підприємницької діяльності) ; податку на майно - в частині майна, використовуваного у підприємницькій діяльності; єдиного соціального податку - у частині доходів, отриманих від підприємницької діяльності, а також в частині виплат та інших винагород, нарахованих ними на користь фізичних осіб). При цьому організації та індивідуальні підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, не сплачують також ПДВ, за винятком сум цього податку, що підлягають сплаті при ввезенні товарів на російську митну територію. Все інші податки, передбачені російським податковим законодавством, організації та індивідуальні підприємці сплачують відповідно до загального режиму оподаткування. Крім того, для дотримання соціальних гарантій працівникам у зв'язку з переходом на накопичувальну систему пенсійного страхування вони виробляють сплату страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування. Ці внески сплачуються платником податку за своїх працівників і потім віднімаються із загальної суми єдиного податку. Платниками податку є всі організації та індивідуальні підприємці, які перейшли і застосовують спрощену систему оподаткування. Податковим кодексом встановлено відповідні умови переходу організацій на зазначену систему. Право переходу організації виникає в тому випадку, якщо за підсумками дев'яти місяців того року, в якому вона подала заяву про перехід на цю систему, дохід від реалізації без урахування ПДВ не перевищив 15 млн. рублів. Зазначена величина граничного розміру доходів організації, що обмежує її право перейти на спрощену систему оподаткування з 2005 року, підлягає індексації на коефіцієнт - дефлятор, який встановлюється на наступний календарний рік і який враховує зміну споживчих цін на товари, роботи та послуги в Російській Федерації за попередній календарний рік. Даний коефіцієнт - дефлятор повинен щорічно визначатися і офіційно публікуватися в порядку, встановленому Урядом Російської Федерації. Неодмінною умовою переведення на спрощену систему оподаткування є також дотримання організаціями та індивідуальними підприємцями граничної середньої чисельності працівників, яка за податковий або звітний період не повинна перевищувати 100 осіб. Податковим кодексом встановлено перелік організацій, які не мають права переходу на спрощену систему оподаткування. До них в першу чергу відносяться організації, що мають філії або представництва, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди, професійні учасники ринку цінних паперів, а також ломбарди. Разом з тим з 2004 р. певний виняток зроблено для організацій і індивідуальних підприємців, переведених на сплату єдиного податку на поставлений дохід. Вони отримали право застосовувати спрощену систему оподаткування в частині інших здійснюваних ними видів діяльності, не відносяться до діяльності, що обкладається єдиним податком. При цьому до даних організаціям та індивідуальним підприємцям застосовуються обмеження за розміром доходу, чисельності працівників, вартості основних засобів і нематеріальних активів, що визначаються виходячи з усіх здійснюваних ними видів діяльності. Не мають права працювати за спрощеною системою оподаткування організації, в яких частка безпосередньої участі інших організацій становить більше 25 відсотків. Зазначене обмеження не поширюється на організації, статутний капітал яких повністю складається з вкладів громадських організацій інвалідів, якщо середньооблікова чисельність інвалідів серед їх працівників становить не менше 50%, а їх частка у фонді оплати праці - не менше 25 відсотків. Не можуть перейти на спрощену систему оподаткування та організації, у яких залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів, визначена відповідно з порядком ведення бухгалтерського обліку, перевищує 100 млн. рублів. Організації та індивідуальні підприємці, середня чисельність працівників яких за податковий або звітний період перевищує 100 осіб, також не можуть працювати за спрощеною системою оподаткування. Застосовувати спрощену систему оподаткування не можуть бюджетні установи, а також іноземні організації, що мають філії, представництва та інші підрозділи на російській території. Податкове законодавство встановило порядок переходу організацій і індивідуальних підприємців на спрощену систему оподаткування. Вони, зокрема, повинні подати до податкового органу за місцем свого знаходження або місцем проживання відповідну заяву в період з 1 жовтня по 30 листопада року, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування. При цьому організації зобов'язані повідомити в заяві розмір свого доходу за 9 місяців поточного року. Новостворені організації і знову зареєстровані індивідуальні підприємці мають право подати заяву про перехід на спрощену систему оподаткування в п'ятиденний термін з дати взяття на облік в податковому органі. У цьому випадку зазначені організації та підприємці можуть застосовувати спрощену систему оподаткування з дати взяття їх на облік в податковому органі, зазначеної у свідоцтві про постановку на облік в податковому органі. Організації та індивідуальні підприємці, які до закінчення поточного календарного року перестають бути платниками податків єдиного податку на поставлений дохід, мають право на підставі заяви перейти на спрощену систему оподаткування з початку того місяця, в якому була припинена їх обов'язок по сплаті єдиного податку на поставлений дохід. Одночасно законодавством встановлено, що платники податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, не мають права до закінчення податкового періоду повернутися на інший режим оподаткування за винятком окремих, обумовлених у законі, випадків. Наприклад, якщо за підсумками податкового або звітного періоду дохід платника податків перевищить 20 млн. руб. або залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів платника податків-організації перевищить 100 млн. руб., то такий платник податків автоматично переходить на загальний режим оподаткування з початку того кварталу, в якому було допущено це перевищення. При цьому на платника податків покладено обов'язок повідомити в податковий орган про перехід на інший режим оподаткування протягом 15 днів після закінчення звітного або податкового періоду, в якому його дохід або залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів перевищили встановлені межі. Таким чином, виходячи з положень Кодексу та враховуючи незначний розмір граничного обсягу доходу, платник податків може бути переведений на звичайний режим оподаткування після закінчення одного, двох кварталів роботи за спрощеною системою. У цьому випадку він буде зобов'язаний не тільки ввести всю систему бухгалтерського обліку та звітності, а й відновити її за ці минулі квартали, оскільки по більшості податків податковим періодом вважається рік. Платнику податків надано право перейти на загальний режим оподаткування тільки з початку календарного року. Про це він повинен повідомити податковий орган не пізніше 15 січня року, в якому він припускає перейти на інший режим оподаткування. Повернення такого платника податків знову на спрощену систему оподаткування може бути здійснений не раніше ніж через один рік після того, як він втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування. З моменту введення в дію глави Податкового кодексу, присвяченій спрощеній системі оподаткування, тобто з 1 січня 2003 р., платникам податків надано право вибирати за їх бажанням один з двох об'єктів оподаткування: дохід або дохід , зменшений на величину витрат. При цьому вибір об'єкта оподаткування повинен бути здійснений платником податків до початку податкового періоду, в якому він вперше переходить на спрощену систему оподаткування. У разі бажання платника податків змінити обраний ним об'єкт оподаткування після подачі заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, він повинен повідомити про це податковий орган до 20 грудня року, що передує року, в якому вперше їм буде застосована спрощена система оподаткування. Вибравши один з цих об'єктів оподаткування, платник податків не має права змінювати його протягом трьох років з початку застосування спрощеної системи оподаткування. Платники податків, що є учасниками договору простого товариства або договору про спільну діяльність, або договору довірчого управління майном можуть застосовувати як об'єкта оподаткування лише показник доходів, зменшених на величину витрат. При будь-якому з двох можливих об'єктів оподаткування організації та індивідуальні підприємці повинні визначати розмір отриманого ними доходу, враховуючи отримані ними доходи: - від реалізації товарів, робіт і послуг, від реалізації майна та майнових прав. Ці види доходів визначаються у порядку, встановленому Податковим кодексом для розрахунку доходу від реалізації з податку на прибуток організацій; - позареалізаційні доходи, які також визначаються у порядку, встановленому з податку на прибуток організацій. Необхідно підкреслити, що при визначенні прийнятих в якості об'єкта оподаткування доходів вони повинні бути зменшені на суми доходів, що не враховуються при визначенні доходів з податку на прибуток організацій. Крім того, у складі доходів не враховуються доходи у вигляді отриманих дивідендів за умови, що їх оподаткування вироблено податковим агентом відповідно до положень Податкового кодексу. При визначенні розміру доходів індивідуальними підприємцями повинні враховуватися всі доходи, отримані від підприємницької діяльності. Якщо обрана друга форма об'єкта оподаткування податком, то виникає потреба обліку вироблених платником податку витрат. У цьому випадку при визначенні об'єкта оподаткування платник податку має право зменшити отримані доходи на такі види витрат. У першу чергу - це витрати на придбання, спорудження, виготовлення і ремонт основних засобів, на придбання нематеріальних активів, на створення нематеріальних активів самим платником податків, на оплату праці, а також витрати на обов'язкове страхування працівників і майна. Платник податків має право також зменшити доходи на суму орендних (лізингових) платежів за орендоване або прийняте у лізинг майно і на суму матеріальних витрат. Отримані доходи зменшуються, крім того, на такі суми: ПДВ за оплаченими товарами, роботами, послугами, придбаним платником податку і підлягає включенню до складу витрат, сплата інших податків, відсотків, виплачуваних по кредитах і позиках, а також витрат, пов'язаних з оплатою послуг кредитних організацій. Виключаються з доходу також суми митних платежів, сплачених при ввезенні товарів на російську митну територію, які відповідно до митного законодавства не підлягають поверненню платнику податків. Витрати на забезпечення пожежної безпеки платника податків і на послуги з охорони його майна також можуть бути відняті з отриманих платником податку доходів. Платник податків має право відняти з доходів витрати на відрядження (проїзд, наймання житлового приміщення, добові в межах затверджених норм, оформлення віз, паспортів, запрошень і інших аналогічних документів, консульські, аеродромні та інші аналогічні платежі і збори). При цьому Податковим кодексом встановлено, що при визначенні сум більшості видів витрат, які приймаються до відрахування з отриманих доходів, платник податків зобов'язаний керуватися порядком, передбаченим для обчислення податку на прибуток організацій відповідними статтями Податкового кодексу. Для розрахунку сум єдиного податку при спрощеній системі оподаткування важливо знати порядок визнання доходів і витрат. Відповідно до положень Кодексу в частині спрощеної системи оподаткування датою отримання доходів вважається день надходження коштів на рахунки в банках або в касу, отримання іншого майна, робіт і послуг або майнових прав, а також погашення заборгованості або оплати платнику податку іншим способом, тобто касовий метод. У випадку, якщо покупець розраховується з платником податку за придбані товари, роботи, послуги або майнові права векселем, то датою отримання доходів визнається дата оплати векселя, тобто день надходження грошових коштів від векселедавця або від іншого іншого зобов'язаного за вказаною векселем особи, або ж день передачі платником податку зазначеного векселя за індосаментом третій особі. Витратами платників податків визнаються витрати після їх фактичної оплати. При цьому Податковим кодексом встановлено певні особливості обліку фактично вироблених витрат за окремими видами витрат. Зокрема, матеріальні витрати, а також витрати на оплату праці можуть бути враховані в момент погашення заборгованості шляхом списання грошових коштів з розрахункового рахунка платника податку, або ж виплати з каси. При цьому витрати з придбання сировини і матеріалів враховуються в складі витрат по мірі їх списання на виробництво. Витрати на придбання або спорудження, або виготовлення основних засобів, на придбання або створення нематеріальних активів відображаються в останнє число звітного або податкового періоду. При цьому зазначені витрати враховуються тільки за оплаченими основних засобах і нематеріальних активів, що використовуються при здійсненні підприємницької діяльності. Організації та індивідуальні підприємці, перекладені на спрощену систему оподаткування, зобов'язані при цьому дотримуватися порядку ведення касових операцій і порядок подання статистичної звітності. На них покладено обов'язок ведення обліку доходів і витрат, які необхідні для обчислення податкової бази та суми податку. Даний облік ведеться на підставі книги обліку доходів і витрат, форма якої і порядок відображення в ній господарських операцій затверджені Мінфіном Росії. Таким чином, перехід на спрощену систему оподаткування трохи полегшує для платників податків ведення бухгалтерського обліку. Разом з тим, платник податків не звільняється від необхідності мати у своєму штаті, принаймні, одного-двох кваліфікованих бухгалтерів для ведення складного податкового обліку витрат практично в тому ж обсязі, що й не перекладені на спрощену систему організації. Це необхідно ще й тому, що у відповідній главі Кодексу, присвяченій спрощеній системі, багато норм відсилань до інших статей Кодексу. Все це не співвідноситься з одним з найважливіших принципів побудови оптимальної системи оподаткування малого бізнесу. Податкова база залежить від того, який об'єкт оподаткування обраний платником податків. Якщо об'єктом оподаткування встановлені доходи організації або індивідуального підприємця, то податковою базою вважається грошовий вираз їхніх доходів. У тому ж випадку, якщо об'єктом оподаткування прийняті доходи організації або індивідуального підприємця, зменшені на величину витрат, то податковою базою є грошове вираження доходів, зменшених на величину витрат. При цьому всі суми доходів і витрат, виражені в іноземній валюті, повинні бути враховані в сукупності з доходами, вираженими в рублях. Вони перераховуються в рублі за офіційним курсом Банку Росії, встановленим на дату одержання доходів або дату здійснення витрат. Якщо доходи отримані платником податку в натуральній формі, то їх облік з метою оподаткування повинен здійснюватися за ринковими цінами. При визначенні податкової бази доходи і витрати враховуються наростаючим підсумком з початку податкового періоду. Для платників податків, які застосовують в якості об'єкта оподаткування доходи, зменшені на величину витрат, встановлена сума мінімального податку у розмірі 1% від суми отриманих ними доходів. Мінімальний податок сплачується у тому випадку, якщо сума обчисленого в загальному порядку податку менше суми обчисленого мінімального податку. Введення мінімального податку викликано необхідністю забезпечити виплати в державні соціальні позабюджетні фонди: Пенсійний, обов'язкового медичного страхування і соціального страхування. Платнику податків надано право в наступні податкові періоди включити суму різниці між сумою сплаченого мінімального податку і сумою податку, обчисленої в загальному порядку, до витрат при обчисленні податкової бази, в тому числі збільшити суму збитків, які можуть бути перенесені на майбутні періоди. Ці ж платники податків мають право зменшувати податкову базу на суму збитків, отриманих за підсумками попередніх податкових періодів, в яких вони застосовували спрощену систему оподаткування та використовували в якості об'єкта оподаткування доходи, зменшені на величину витрат. Встановлено, що збиток при цьому не може зменшувати податкову базу більш ніж на 30%, а решта збитку може бути перенесена на наступні податкові періоди, але не більше ніж на 10 податкових періодів. Збиток, отриманий платником податку при загальному режимі оподаткування, не може бути прийнятий при переході його на спрощену систему оподаткування, як і збиток, отриманий при спрощеній системі оподаткування, не може бути прийнятий при поверненні платника податків на загальний режим оподаткування. Платники податків, які одночасно переведені з окремих видів діяльності на сплату єдиного податку на поставлений дохід, зобов'язані вести окремий облік доходів і витрат за різними спеціальним податковим режимам. У тому випадку, якщо поділ витрат при обчисленні податкової бази по податках, що обчислюється за різними спеціальним податковим режимам, неможливо, то ці витрати розподіляються пропорційно часткам доходів у загальному обсязі доходів, отриманих при застосуванні цих двох спеціальних податкових режимів. Податковим кодексом встановлено особливі правила обчислення податкової бази при переході з інших режимів оподаткування на спрощену систему оподаткування і з спрощеної системи оподаткування на загальний режим оподаткування. Податковим періодом при спрощеній системі оподаткування є календарний рік, а звітними періодами визнані I квартал, півріччя та 9 місяців календарного року. Розмір застосовуваних податкових ставок залежить від обраного платником податку об'єкта обкладення. У тому випадку, якщо об'єктом оподаткування є доходи, то податкова ставка становить 6%. Якщо ж об'єктом оподаткування є доходи, зменшені на величину витрат, то податкова ставка дорівнює 15%. Сума податку обчислюється як відповідна податковій ставці відсоткова частка податкової бази і визначається платником податку самостійно за підсумками податкового періоду. Порядок сплати єдиного податку встановлено Податковим кодексом також залежно від обраного платником податку об'єкта оподаткування. Ті платники податків, які обрали в якості об'єкта оподаткування доходи, зобов'язані за підсумками кожного звітного періоду обчислювати суму авансового платежу з податку виходячи із ставки податку та фактично отриманих доходів. Зазначені доходи і сума авансового платежу розраховуються наростаючим підсумком з початку податкового періоду до закінчення відповідно I кварталу, півріччя, 9 місяців з урахуванням раніше обчислених сум авансових платежів з податку. Сума податку та відповідних авансових платежів з податку, сплачена (в межах обчислених сум) за податковий або звітний період, повинна бути зменшена зазначеними платниками податків на суму страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування, сплачених за цей же період часу, а також на суму виплачених працівникам допомоги з тимчасової непрацездатності. Інший порядок обчислення суми авансового платежу встановлено для тих платників податків, які обрали в якості об'єкта оподаткування доходи, зменшені на величину витрат. Вони повинні за підсумками кожного звітного періоду обчислити суму авансового платежу з податку виходячи із ставки податку та фактично отриманих доходів, зменшених на величину витрат, розрахованих наростаючим підсумком з початку податкового періоду до закінчення відповідно I кварталу, півріччя, 9 місяців з урахуванням раніше обчислених сум авансових платежів з податку. Авансові платежі з податку зараховуються потім в рахунок сплати податку за наслідками податкового періоду. Сплата податку та авансових платежів по ньому виробляються за місцем знаходження організації або місцем проживання індивідуального підприємця. Авансові платежі повинні бути здійснені платником податків не пізніше 25 го числа першого місяця, наступного за минулим звітним періодом. Належна до сплати після закінчення податкового періоду сума податку повинна бути внесена до бюджету не пізніше терміну, встановленого для подання податкових декларацій за відповідний податковий період. Податкові декларації подаються платниками податків-організаціями після закінчення податкового або звітного періоду до податкових органів за місцем їх знаходження. При цьому податкові декларації за наслідками податкового періоду подаються зазначеними платниками податків не пізніше 31 березня року, наступного за минулим податковим періодом. Податкові декларації за підсумками звітного періоду подаються не пізніше 25 календарних днів з дня закінчення відповідного звітного періоду. Платники податків - індивідуальні підприємці після закінчення податкового періоду подають податкові декларації до податкових органів за місцем свого проживання не пізніше 30 квітня року, наступного за минулим податковим періодом. Податкові декларації за підсумками звітного періоду подаються ними не пізніше 25 днів з дня закінчення відповідного звітного періоду. Форма податкових декларацій та порядок їх заповнення затверджуються Мінфіном Росії. Суми податку зараховуються на рахунки органів Федерального казначейства для їх подальшого розподілу в бюджети відповідного рівня і бюджети державних соціальних позабюджетних фондів. Доходи від сплати єдиного податку розподіляються органами Федерального казначейства за рівнями бюджетної системи за такими нормативами відрахувань: - До бюджетів суб'єктів Федерації - 90%; - До бюджету Федерального фонду обов'язкового медичного страхування - 0,5%; - До бюджетів територіальних фондів обов'язкового медичного страхування - 4,5%; - До бюджету Фонду соціального страхування - 5%. Принципово інший розподіл встановлено для доходів від сплати мінімального податку. Вони розподіляються органами федерального казначейства за такими нормативами відрахувань: - До бюджету Пенсійного фонду - 60%; - До бюджету Федерального фонду обов'язкового медичного страхування - 2%; - До бюджетів територіальних фондів обов'язкового медичного страхування - 18%; - До бюджету Фонду соціального страхування - 20%. Починаючи з 2006 року індивідуальні підприємці можуть перейти на спрощену систему оподаткування на основі патенту при дотриманні певних умов. По-перше, вони не мають права залучати у своїй підприємницькій діяльності найманих працівників, у тому числі за договорами цивільно-правового характеру. По-друге, вони повинні працювати тільки в тих видах підприємницької діяльності, що зазначені у Податковому кодексі. До них, зокрема, відносяться пошиття та ремонт одягу, інших швейних виробів та головних уборів, виготовлення і ремонт трикотажних, в'язаних виробів та виробів з хутра. Перехід на сплату патенту може бути здійснений також при виготовленні та ремонті взуття, меблів, килимових виробів, металовиробів, виготовленні галантерейних виробів і біжутерії, виготовленні штучних квітів і вінків, при ремонті годин і виконанні граверних робіт. Виготовлення та ремонт іграшок і сувенірів, фото-, кіно-та відеопослуги також є видом діяльності, при здійсненні яких індивідуальні підприємці можуть перейти на спрощену систему оподаткування на основі патенту. До зазначених видів діяльності відносяться також ремонт побутової техніки, радіотелевізійної апаратури, комп'ютерів, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, перевезення пасажирів і вантажів на автомобільному і водному транспорті, а також миття автотранспортних засобів. Індивідуальні підприємці, що займаються ремонтом квартир, електромонтажним та будівельно-монтажними, сантехнічними, художньо-оформлювальних, дизайнерськими, креслярсько-графічними і палітурними роботами також можуть перейти на спрощену систему оподаткування на основі патенту. Послуги з навчання та репетиторству, тренерські послуги, організація та ведення гуртків і студій, здача в оренду квартир і гаражів, ветеринарне обслуговування, ретельно і інші перераховані в Податковому кодексі послуги входять до переліку видів діяльності, за яких можливий перехід індивідуальних підприємців на сплату патенту. При цьому слід особливо підкреслити, що рішення про можливість застосування індивідуальними підприємцями спрощеної системи оподаткування на основі патенту на територіях суб'єктів Російської Федерації повинні приймається відповідними законами зазначених суб'єктів Федерації. При цьому в зазначених законах повинні визначатися конкретні переліки видів підприємницької діяльності, але в межах, передбачених Податковим кодексом, за якими дозволяється застосування індивідуальними підприємцями спрощеної системи оподаткування на основі патенту. Патент на здійснення одного з передбачених законом видів підприємницької діяльності є документом, що посвідчує право застосування індивідуальними підприємцями спрощеної системи оподаткування на основі патенту. Він видається індивідуальному підприємцеві податковим органом. Форма патенту затверджується Федеральною податковою службою. Патент може видаватися за вибором платника податку на квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік. Для отримання патенту індивідуальний підприємець повинен подати до податкового органу за місцем його постановки на облік відповідну заяву не пізніше ніж за один місяць до початку застосування індивідуальним підприємцем спрощеної системи оподаткування на основі патенту. Форма зазначеного заяви затверджується Федеральною податковою службою. Податковий орган зобов'язаний видати індивідуальному підприємцю патент або повідомити його про відмову у видачі патенту в десятиденний термін після подачі заяви. Річна вартість патенту визначається виходячи із суми потенційно можливого до отримання індивідуальним підприємцем річного доходу та податкової ставки, що дорівнює 6 відсоткам. У разі отримання індивідуальним підприємцем патенту на коротший термін, тобто квартал, півріччя, дев'ять місяців вартість патенту підлягає перерахунку відповідно до тривалості того періоду, на який був виданий патент. Розмір потенційно можливого до отримання індивідуальним підприємцем річного доходу встановлюється законами суб'єктів Російської Федерації по кожному з видів підприємницької діяльності, за яким дозволяється застосування індивідуальними підприємцями спрощеної системи оподаткування на основі патенту. При цьому Податковим кодексом не забороняється диференціація такого річного доходу з урахуванням особливостей і місця ведення підприємницької діяльності індивідуальними підприємцями на території відповідного суб'єкта Федерації. У разі, якщо відповідний вид підприємницької діяльності входить до переліку видів діяльності, за яким передбачено перехід на сплату податку на поставлений дохід, то розмір потенційно можливого до отримання індивідуальним підприємцем річного доходу по даному виду не може перевищувати величину встановленої для цього виду діяльності базової прибутковості помножену на 30. Індивідуальні підприємці, які перейшли на спрощену систему оподаткування на основі патенту, зобов'язані здійснити оплату однієї третини вартості патенту. Зазначений платіж повинен бути здійснений в строк не пізніше 25 календарних днів після початку здійснення підприємницької діяльності на основі патенту. Податковим кодексом передбачено певний порядок в разі порушення платником податків умов застосування спрощеної системи оподаткування на основі патенту. Таким порушенням, зокрема, може бути залучення у своїй підприємницькій діяльності найманих працівників або здійснення на основі патенту виду підприємницької діяльності, не передбаченого в законі суб'єкта Російської Федерації. До числа порушень умов застосування спрощеної системи податковий кодекс відносить також неоплату або неповну оплату однієї третини вартості патенту у встановлений термін. У цих випадках індивідуальний підприємець втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування на основі патенту в періоді, на який був виданий патент. Кроті того, він повинен сплатити податки відповідно до загального режиму оподаткування. При цьому вартість патенту або її частина, сплачена індивідуальним підприємцем, йому не повертається. Оплата решти вартості патенту здійснюється платником податку не пізніше 25 календарних днів з дня закінчення періоду, на який був отриманий патент. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "6.2. Спрощена система оподаткування" |
||
|
||