| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.1. Сутність і типи економічного зростання |
||
|
Що ж таке економічне зростання? Під економічним зростанням розуміють позитивна зміна сукупного рівня випуску виробничої продукції (у масштабах країни) протягом тривалого часу. Його необхідність визначається збільшенням чисельності населення і прагненням національної економіки до активної участі у світовому господарстві. Економічне зростання становить основу підвищення добробуту населення, його рівня життя. У найзагальнішому вигляді економічний ріст означає кількісна і якісна зміна результатів виробництва і його чинників. Своє вираження економічний ріст знаходить у збільшенні реального валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного доходу (ВНД), а також у зростанні реального ВВП в розрахунку на душу населення. Основою економічного зростання є внутрішні закономірності суспільного відтворення незалежно від його соціально-економічної форми, тобто планового господарства або ринкової економіки. Тут розрізняють просте і розширене відтворення. Відтворення, як відомо, являє собою виробництво, взяте як постійно повторюваний, возобновляющийся процес. Просте відтворення передбачає процес виробництва в незмінних масштабах, де економічне зростання дорівнює нулю. Розширене відтворення являє собою постійне збільшення виробництва продукції (обсяги виробництва перевищують розміри особистих потреб членів суспільства, і частина створеного продукту спрямовується на розширення виробництва - накопичення). Відповідно спостерігається процес економічного зростання. Економічне зростання є результатом розвитку продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу. В умовах сучасної науково-технічної революції (НТР) технологія визначає механізм відтворення та економічного зростання. Сучасна технологія служить як засобом збільшення продуктивності праці та ефективності виробництва, так і методом розподілу і споживання на всіх рівнях суспільного відтворення. В економічній науці відомо два типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. У чистому вигляді в реальному житті вони, звичайно, не мають місця. Звичайно мова йде про переважно екстенсивному або переважно інтенсивному типі економічного зростання. Економічне зростання називається екстенсивним, якщо він здійснюється за рахунок залучення додаткових ресурсів і не змінює середню продуктивність праці в суспільстві. На всьому протязі історії людства аж до другої половини XX в., Коли розгорнулася НТР, економічне зростання було переважно екстенсивним. У ринковій економіці він спостерігався тоді, коли сукупне збільшення обсягів випуску визначалося збільшенням витрат основного капіталу, витрат праці, матеріальних витрат і ресурсів. Такий тип економічного зростання був характерний і для планової економіки СРСР. Значною мірою він зберігається і в сучасній російській економіці. Такий економічне зростання може мати високі темпи, характеризуватися швидким освоєнням природних ресурсів і скороченням рівня безробіття. Його недолік полягає в технічному застої, збільшенні матеріальних витрат і непоправна виснаження природних багатств країни. Інтенсивним називається економічне зростання, пов'язаний із застосуванням досконалих факторів виробництва і технології. Тобто він здійснюється за рахунок зростання віддачі витрат ресурсів, а не за рахунок збільшення їх обсягу. НТП веде до інтенсифікації виробництва, отже, сукупне зростання випуску продукції досягається збільшенням продуктивності праці за рахунок автоматизації та комп'ютеризації робочих місць, економічного витрачання матеріальних ресурсів. Разом з тим його наслідком може стати підвищення рівня безробіття, що є загрозою соціальної стабільності суспільства. Швидкий або, навпаки, нульовий і навіть негативне економічне зростання не завжди говорить про швидкий економічний розвиток або, навпаки, економічному застої. Розглянемо фактори, що визначають економічне зростання. Один з найбільших представників класичної політекономії Ж.-Б. Сей ввів ^ в обіг поняття «фактори виробництва», описане раніше. Нагадуємо, що до них ставляться працю, земля і капітал, що приймають участь у виробництві продукції. Сучасна економічна наука розширила число виробничих факторів, що лежать в основі економічного зростання. В даний час до таких факторів відносять: природні ресурси - насамперед сировинні, що включають як первинні предмети праці, так і сільськогосподарські угіддя. Природа бере участь у відтворювальному процесі як чинник відтворення, оскільки є не тільки джерелом сировинних ресурсів, а й середовищем проживання людини. Володіння мінеральними, земельними, лісовими, водними та іншими ресурсами сприяє економічному зростанню. Проте їх наявність створює тільки потенціал, але не гарантує високого рівня економічного розвитку. Так, Росія, розташовуючи найбільшими в світі запасами корисних копалин, величезними лісовими, водними та іншими видами ресурсів, багаторазово відстає за рівнем економічного розвитку і якості життя населення від країн Західної Європи або, наприклад, Японії, природні ресурси яких дуже обмежені; трудові ресурси - трудовий потенціал суспільства. Він характеризується, з одного боку, кількісними параметрами, а з іншого - якістю робочої сили. При цьому слід вказати на необхідність раціонального використання трудових ресурсів. Наявність безробітних або дипломованих фахівців, зайнятих на допоміжних роботах і не за фахом, низька дисципліна праці і т.п. свідчать про неефективне використання найважливішого ресурсу економічного розвитку суспільства; капітал як економічний ресурс об'єднує всі основні і оборотні кошти: верстати, обладнання, транспорт, промислові будівлі та споруди, виробничу інфраструктуру. З метою стимулювання економічного зростання необхідно не лише своєчасно оновлювати зношену частину основних фондів, а й систематично здійснювати чисті інвестиції, підвищуючи частку активних фондів; підприємницькі здібності припускають наявність у людини, що займається підприємницькою діяльністю, таких рис, як здатність приймати рішення і брати на себе відповідальність, схильність до новаторства і ризику. На думку фахівців, підприємницькими здібностями володіє лише незначна частина населення. Підприємницька ініціативність і новаторство за підтримки держави сприяють ефективному функціонуванню сучасної ринкової економіки та економічному зростанню; науково-технічний прогрес - процес створення і впровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Він виступає найважливішим фактором економії суспільної праці і умовою економічного зростання за будь-яких соціально-економічних системах. Всі ці фактори взаємопов'язані і надають комплексний вплив на економічне зростання. Фактори економічного зростання можуть бути також поділені на прямі і непрямі. Прямими називаються фактори, що безпосередньо визначають можливості і темпи економічного зростання. Ця кількість і якість трудових і природних ресурсів, основного капіталу, розвиток техніки і технології. Непрямі - фактори, що лише непрямий вплив на економічне зростання, що сприяють реалізації потенціалу, закладеного в прямих чинниках (ступінь розвитку конкуренції, ситуацію на кредитному ринку, податкову політику держави і т.п.). Можна виділити також внутрішні фактори, що залежать від внутрішньої ситуації в країні та її економічного потенціалу, і зовнішні, пов'язані з місцем країни на світовому ринку та зовнішньоекономічної ситуацією. Важливе значення має виділення екстенсивних та інтенсивних факторів, відповідних екстенсивному та інтенсивному типам економічного зростання. До екстенсивних чинників зараховують: | залучення у виробництво додаткової робочої сили; | збільшення обсягу інвестицій при збереженні існуючого рівня техніки і технології; | зростання обсягів споживаного сировини, матеріалів, палива та інших елементів оборотного капіталу. До інтенсивних факторів економічного зростання відносять: | використання досягнень науково-технічного прогресу (впровадження у виробництво нової техніки, технологій, оновлення основних фондів і т.д.) ; | підвищення кваліфікації працівників; | ефективне використання основних і оборотних фондів. Економічний-ріст обумовлений також факторами попиту, пропозиції і розподілу. Факторами попиту називаються ті з них, які підвищують сукупний попит суспільства: доходи, схильність населення до споживання і заощадження, бюджетно-податкову політику держави. Фактори пропозиції - це природні ресурси, кількість і якість трудових ресурсів, наявність основного капіталу, рівень техніки і технології і т.д. Фактори розподілу - це раціональність і повнота залучення в процес виробництва природних, трудових і фінансових ресурсів країни, що знаходить відображення в прогресивній структурі виробництва в країні. Ще один фактор, який впливає на економічне зростання, називається нормою заощаджень. Інвестиції, що фінансуються за рахунок заощаджень, сприяють економічному зростанню. Збільшення норми заощаджень підвищує темпи зростання випуску в короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі її збільшення підвищує рівень доходу на душу населення при постійних темпах росту випуску. Провідним чинником економічного зростання в сучасних умовах є знання, особливо технологічні. Американський економіст Е. Денісон класифікував економічне зростання по 23 виробничим факторам. З них 4 фактора ставляться до праці, 4 - до капіталу, 1 - до землі, а решта 14 факторів характеризують різні елементи НТП. На думку вченого, економічне зростання в сучасних умовах визначається не стільки кількістю витрачених факторів виробництва, скільки підвищенням їх якості, насамперед якості робочої сили. Проаналізувавши джерела економічного зростання в США за період з 1929 по 1982 р., Денісон дійшов висновку, що освіта є визначальним чинником зростання обсягу випуску на одного працюючого. Таким чином, технічний прогрес не тільки сприяє інтенсифікації економічного зростання, про що йшлося вище, але і розглядається як реалізація в процесі проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) накопичених знань, навичок, прийомів, технічної інформації та інших інновацій. Важливе значення мають соціально-політичні чинники: стабільні високі темпи економічного зростання досяжні насамперед в умовах миру і соціальної стабільності в країні. На економічне зростання великий вплив робить економічна політика держави, яка або стимулює, або гальмує його. Важливе значення має ступінь відкритості економіки, її участь у світовому господарстві, особливо в міжнародному поділі праці і в економічній інтеграції. В останні роки економічне зростання в Росії за своїми темпами дещо вище, ніж в основних розвинених країнах (6-7% проти 3-4%), однак внаслідок відсутності припливу капіталів та інвестицій, нових технологій і управлінського досвіду в умовах ринкової економіки він недостатній, щоб забезпечити значне поліпшення стану російської економіки, зростання рівня життя населення. За розмірами ВВП ще не досягнутий доперебудовний рівень. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 6.1. Сутність і типи економічного зростання " |
||
|
||