Головна |
« Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Прямі закордонні капіталовкладення |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
З економічної точки зору, з позицій фірм - це: (1) забезпечення для себе стабільного ринку безпосередньо або в якості трампліну для виходу на ринки «третіх країн», (2) утворення свого «внутрішнього ринку », ті чи інші сектори якого розташовані в окремих країнах; (3) включення свого інтересу в міждержавні відносини на регіональному та більш широкому міжнародному рівні. Прямі інвестиції мають на увазі наявність або іноземного контролю над 10 або більше відсотками звичайних акцій, або «ефективного голосу» в управлінні підприємством. Для деяких це пов'язано тільки з власністю, часткою в акціонерному капіталі, яку можна отримати за допомогою: (1) придбання за кордоном акцій; (2) реінвестування прибутку; (3) внутрішньофірмових позик або внутрішньофірмової заборгованості. Існують і активно практикуються, крім того, і такі різні неакціонерні форми, як субконтракти, управлінські угоди, франчайзинг, ліцензійні угоди, розділ продукції та інші. Не можна не визнати, що процес розширення трактувань, що відносяться до розуміння форм і методів прямого зарубіжного інвестування, породив ряд проблем, що носять воістину глобальний характер і потребують їхнього дозволу нових, нестандартних підходів і рішень. Згідно з офіційними даними, за період з 1914 р. до кінця другої світової війни закордонні капіталовкладення збільшилися на 1/3. Потім вони подвоювалися за 10 років, потім - за 6-7 років. За чверть століття (з середини 50-х років) вони виросли в 4 рази, і в 80-ті роки світ вступив приблизно з 450 млрд. доларів подібних вкладень. У 1990 р. був досягнутий рубіж в 1,7 трлн. доларів, тобто відбулося майже 4-кратне їх зростання тільки за одне десятиліття. У 1996 р. загальна сума накопичених прямих зарубіжних інвестицій наблизилася до 3 трлн. доларів США. Настільки високі темпи зростання прямих інвестицій пов'язані насамперед зі зрушеннями в світовому господарстві, коли транснаціональні корпорації почали вивозити за кордон не капітал в колишніх формах, а виробництво, причому пріоритет віддається не тільки можливості отримання прибутку, але і тривалого (постійного) характеру такого отримання (до тих пір, поки існує саме виробництво). На сучасному етапі приблизно 9/10 прямих інвестицій у світі контролюються міжнародними корпораціями. Зараз загальна сума прямих зарубіжних інвестицій, які знаходяться в структурах ТНК (число таких господарюючих суб'єктів у світі наприкінці 1995 року склало 39 тис. плюс 270 тис. зарубіжних філій), досягла 2,7 трлн. доларів США. Тому можна стверджувати, що нині ТНК та аналогічні господарські утворення утворюють найбільш динамічний сектор світового господарства. На сучасному етапі практично всі країни є як експортерами, так і імпортерами прямих інвестицій. Проте розподіл інвестицій (їх географічна структура) виглядає нині нерівномірним. Так, будучи одним з найбільших донорів, Японія займає скромну позицію як реципієнта подібних капіталовкладень: прямі іноземні інвестиції, допущені японським урядом і бізнесом в цю країну, складають всього лише 17 831 млн. доларів США. До 1995 розподіл країн за сумою розміщуваних за кордоном і одержуваних інвестицій було наступним: Таблиця 5.
Так, на «тріаду» доводиться приблизно 4/5 загального обсягу вивезення і ввезення інвестицій, що істотно більше їх частки у світовій торгівлі. США стали великим учасником руху капіталу; зріс рівень інтеграції в ЄС на основі перехресних прямих інвестицій, а весь регіон став виступати в якості найбільшого експортера капіталу. Відзначаються високі темпи зростання вивезення інвестицій Японією, яка може серйозно зміцнити свої позиції в світі за розмірами «зовнішньої економіки». Згідно з даними великої консультативної групи «Артур Андерсен», найбільш перспективним стимулом для капіталовкладень за кордоном стає розширення доступу на іноземні ринки, а не скорочення виробничих витрат. Усередині самої «тріади» йде інтенсивне взаємне переплетення капіталу, взаємна торгівля зростає швидше, ніж світова торгівля в цілому. В особі «тріади» формується новий, ще більш високий поверх зі своїм міжнародним поділом праці та своїми механізмами регулювання на національному, регіональному та надрегіональними рівнях, визначальними нинішні світогосподарські стандарти. Країни «Великої сімки» являють собою своєрідний «штаб» вищого ринкового поверху. Інтеграція на ньому здійснюється не на основі міждержавної угоди, але за допомогою таких норм і «правил гри», які реально забезпечують високий динамізм господарського розвитку. Інші групи країн, окремі угруповання здійснюють свого роду "настроювання" на ці світогосподарські стандарти, яка дозволяє не втрачати зв'язки з лідерами. Завдяки досягненням в області засобів зв'язку та інформації ряд галузей промисловості стануть ведучими інвесторами; при цьому зарубіжні капіталовкладення компаній, що спеціалізуються на нерухомості та фінансовому обслуговуванні, скоротяться в порівнянні з показниками останнього десятиліття. Пріоритетним для багатьох промислових компаній обіцяє стати створення за рубежем не виробничих центрів, а мереж розповсюдження продукції, організація за кордоном науково-дослідних і дослідно-конструкторських бюро. Новітні зрушення в географічній структурі потоків ПІІ зводяться до наступного: обсяг поточних прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в світі в 1995р. досяг рекордного рівня - 315 млрд. доларів США (зростання на 40% порівняно з попереднім роком); з цієї суми переважна частина припала на промислово розвинені країни, які виступили і головними світовими інвесторами (270 млрд. доларів), і головними одержувачами інвестицій ззовні (203 млрд. доларів). Наростав і потік ПІІ в країни, що розвиваються, перевищивши 100 млрд. доларів, і експорт капіталу з самих країн, що розвиваються (47 млрд. доларів). Не залишилися осторонь постсоціалістичні країни: у 1995р. після стагнації 1994р. приплив ПІІ в країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) зріс удвічі, досягнувши майже 12 млрд. доларів США. Надалі, незважаючи на фінансову кризу в Азії і його несприятливий вплив на світову економіку, за даними ЮНКАД, потік ПІІ в світі в 1998р. виріс на 10% - до рекордного рівня 430-440 млрд. доларів США. Велика частина цих капіталовкладень поступила в розвинені країни, держави Латинської Америки, ЦСЄ. У 1998 р. (вперше з 1985 р.) не спостерігалося зростання ПІІ в Східній і Південно-Східної Азії (їх сума збереглася на рівні попереднього року - 87 млрд. доларів). Після початку кризи ПІІ стали найбільш важливим джерелом приватних фінансових ресурсів для країн регіону. Збільшення вартості потоку ПІІ в світі в 1998р. мало місце після його зростання в 1997р. на 19,0% - до 400 млрд. доларів, а всього транскордонного фінансового потоку - на 27,0% - до 424 млрд. доларів США. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
« Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна " Прямі закордонні капіталовкладення " |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|