Прямі закордонні капіталовкладення

Прямі інвестиції справляють істотний вплив як на всю світову економіку, так і на її серцевину - міжнародний бізнес.
З економічної точки зору, з позицій фірм - це: (1) забезпечення для себе стабільного ринку безпосередньо або в якості трампліну для виходу на ринки «третіх країн», (2) утворення свого «внутрішнього ринку », ті чи інші сектори якого розташовані в окремих країнах; (3) включення свого інтересу в міждержавні відносини на регіональному та більш широкому міжнародному рівні.
Прямі інвестиції мають на увазі наявність або іноземного контролю над 10 або більше відсотками звичайних акцій, або «ефективного голосу» в управлінні підприємством. Для деяких це пов'язано тільки з власністю, часткою в акціонерному капіталі, яку можна отримати за допомогою: (1) придбання за кордоном акцій; (2) реінвестування прибутку; (3) внутрішньофірмових позик або внутрішньофірмової заборгованості.
Існують і активно практикуються, крім того, і такі різні неакціонерні форми, як субконтракти, управлінські угоди, франчайзинг, ліцензійні угоди, розділ продукції та інші. Не можна не визнати, що процес розширення трактувань, що відносяться до розуміння форм і методів прямого зарубіжного інвестування, породив ряд проблем, що носять воістину глобальний характер і потребують їхнього дозволу нових, нестандартних підходів і рішень.
Згідно з офіційними даними, за період з 1914 р. до кінця другої світової війни закордонні капіталовкладення збільшилися на 1/3. Потім вони подвоювалися за 10 років, потім - за 6-7 років. За чверть століття (з середини 50-х років) вони виросли в 4 рази, і в 80-ті роки світ вступив приблизно з 450 млрд. доларів подібних вкладень. У 1990 р. був досягнутий рубіж в 1,7 трлн. доларів, тобто відбулося майже 4-кратне їх зростання тільки за одне десятиліття. У 1996 р. загальна сума накопичених прямих зарубіжних інвестицій наблизилася до 3 трлн. доларів США.
Настільки високі темпи зростання прямих інвестицій пов'язані насамперед зі зрушеннями в світовому господарстві, коли транснаціональні корпорації почали вивозити за кордон не капітал в колишніх формах, а виробництво, причому пріоритет віддається не тільки можливості отримання прибутку, але і тривалого (постійного) характеру такого отримання (до тих пір, поки існує саме виробництво).
На сучасному етапі приблизно 9/10 прямих інвестицій у світі контролюються міжнародними корпораціями.
Зараз загальна сума прямих зарубіжних інвестицій, які знаходяться в структурах ТНК (число таких господарюючих суб'єктів у світі наприкінці 1995 року склало 39 тис. плюс 270 тис. зарубіжних філій), досягла 2,7 трлн. доларів США.
Тому можна стверджувати, що нині ТНК та аналогічні господарські утворення утворюють найбільш динамічний сектор світового господарства.

На сучасному етапі практично всі країни є як експортерами, так і імпортерами прямих інвестицій. Проте розподіл інвестицій (їх географічна структура) виглядає нині нерівномірним. Так, будучи одним з найбільших донорів, Японія займає скромну позицію як реципієнта подібних капіталовкладень: прямі іноземні інвестиції, допущені японським урядом і бізнесом в цю країну, складають всього лише 17 831 млн. доларів США.
До 1995 розподіл країн за сумою розміщуваних за кордоном і одержуваних інвестицій було наступним:
Таблиця 5.

Імпортери	Млн. доларів	екпортерів	Млн. доларів
1. США	564 637	1. США	705 570
2. Великобританія	244 141	2. Великобританія	319 009
3. Франція	162 423	3. Японія	305 545
4. Німеччина	134 002	4. Німеччина	235 003
5. Китай	128 959	5. Франція	200 902
6. Іспанія	128 859	6. Нідерланди	158 615
7. Канада	116 788	7. Канада	110 388
8. Австралія	104 176	8. Швейцарія	108 253
9. Нідерланди	102 598	9. Італія	86672
10. Бельгія / Люксембург	84605	10. Гонконг	85156

В даний час є підстави говорити про трьохсмугової глобальній структурі прямих іноземних інвестицій: США, Європейський Союз, Японія.
Так, на «тріаду» доводиться приблизно 4/5 загального обсягу вивезення і ввезення інвестицій, що істотно більше їх частки у світовій торгівлі. США стали великим учасником руху капіталу; зріс рівень інтеграції в ЄС на основі перехресних прямих інвестицій, а весь регіон став виступати в якості найбільшого експортера капіталу. Відзначаються високі темпи зростання вивезення інвестицій Японією, яка може серйозно зміцнити свої позиції в світі за розмірами «зовнішньої економіки». Згідно з даними великої консультативної групи «Артур Андерсен», найбільш перспективним стимулом для капіталовкладень за кордоном стає розширення доступу на іноземні ринки, а не скорочення виробничих витрат.
Усередині самої «тріади» йде інтенсивне взаємне переплетення капіталу, взаємна торгівля зростає швидше, ніж світова торгівля в цілому. В особі «тріади» формується новий, ще більш високий поверх зі своїм міжнародним поділом праці та своїми механізмами регулювання на національному, регіональному та надрегіональними рівнях, визначальними нинішні світогосподарські стандарти.

Країни «Великої сімки» являють собою своєрідний «штаб» вищого ринкового поверху. Інтеграція на ньому здійснюється не на основі міждержавної угоди, але за допомогою таких норм і «правил гри», які реально забезпечують високий динамізм господарського розвитку.
Інші групи країн, окремі угруповання здійснюють свого роду "настроювання" на ці світогосподарські стандарти, яка дозволяє не втрачати зв'язки з лідерами.
Завдяки досягненням в області засобів зв'язку та інформації ряд галузей промисловості стануть ведучими інвесторами; при цьому зарубіжні капіталовкладення компаній, що спеціалізуються на нерухомості та фінансовому обслуговуванні, скоротяться в порівнянні з показниками останнього десятиліття. Пріоритетним для багатьох промислових компаній обіцяє стати створення за рубежем не виробничих центрів, а мереж розповсюдження продукції, організація за кордоном науково-дослідних і дослідно-конструкторських бюро.
Новітні зрушення в географічній структурі потоків ПІІ зводяться до наступного: обсяг поточних прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в світі в 1995р. досяг рекордного рівня - 315 млрд. доларів США (зростання на 40% порівняно з попереднім роком); з цієї суми переважна частина припала на промислово розвинені країни, які виступили і головними світовими інвесторами (270 млрд. доларів), і головними одержувачами інвестицій ззовні (203 млрд. доларів). Наростав і потік ПІІ в країни, що розвиваються, перевищивши 100 млрд. доларів, і експорт капіталу з самих країн, що розвиваються (47 млрд. доларів). Не залишилися осторонь постсоціалістичні країни: у 1995р. після стагнації 1994р. приплив ПІІ в країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) зріс удвічі, досягнувши майже 12 млрд. доларів США.
Надалі, незважаючи на фінансову кризу в Азії і його несприятливий вплив на світову економіку, за даними ЮНКАД, потік ПІІ в світі в 1998р. виріс на 10% - до рекордного рівня 430-440 млрд. доларів США. Велика частина цих капіталовкладень поступила в розвинені країни, держави Латинської Америки, ЦСЄ. У 1998 р. (вперше з 1985 р.) не спостерігалося зростання ПІІ в Східній і Південно-Східної Азії (їх сума збереглася на рівні попереднього року - 87 млрд. доларів). Після початку кризи ПІІ стали найбільш важливим джерелом приватних фінансових ресурсів для країн регіону. Збільшення вартості потоку ПІІ в світі в 1998р. мало місце після його зростання в 1997р. на 19,0% - до 400 млрд. доларів, а всього транскордонного фінансового потоку - на 27,0% - до 424 млрд. доларів США.

« Попередня

Наступна »

= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна " Прямі закордонні капіталовкладення "

Класифікація форм межстрановой міграції капіталу
прямі і (2) портфельні інвестиції. Перші є вкладенням капіталу в ім'я отримання довгострокового інтересу і забезпечують його за допомогою права власності або вирішальних прав в управлінні. В основному прямі іноземні інвестиції є приватним підприємницьким капіталом. Другі не забезпечують контролю за об'єктом вкладення, а дають лише довгострокове право на дохід, причому навіть
ЄС в русі прямих інвестицій
закордонних прямих капіталовкладень Британія набагато випереджає інші великі західно -європейські держави. Активізація експорту капіталу ТНК привела до істотного зростання ступеня інтеграції країн Західної Європи у світовому господарстві. Все більша частина виробничих потужностей західно-європейських ТНК переноситься за межі регіону. Відношення між вартістю продукції закордонних
Прямі і непрямі витрати
прямі і непрямі. За традиційною процедурою обліку спочатку збираються дані про прямі трудозатратах на випуск виробу або виконання замовлення, потім всі непрямі, або накладні, витрати встановлюються у певному відсотку до прямих витрат праці. Цей підхід був розроблений для такого виробництва, де прямі трудовитрати становили основну статтю виробничих витрат. На сучасних
7.3. Прямі та портфельні інвестиції
прямі інвестиції та портфельні. При першій формі власник вкладеного капіталу набуває право контролю над підприємствами в іншій країні, при другому - такого права він не отримує. Прямі інвестиції, здійснюються різними шляхами. В одних випадках компанії або банки створюють філії за кордоном, будують там свої підприємства, утворюють спеціальні компанії, які діють переважно за
6.2. Рівні світових заощаджень і капіталовкладень
капіталовкладення перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Заощадження зазвичай передують накопичення і являють собою формування грошового капіталу, важливу роль у процесі утворення якого грають кредитні
Прямі і непрямі витрати
прямі і непрямі (накладні), постійні та змінні. Прямі витрати - це такі витрати, які можна повністю віднести до товару чи послуги. До них відносяться: - вартість сировини і матеріалів, використовуваних при виробництві і реалізації товарів і послуг; - заробітна плата робітників (відрядна), безпосередньо зайнятих виробництвом товарів; - інші прямі витрати (всі витрати, які так
Чисті закордонні активи
закордонні активи - це пре-височини закордонних активів, якими вла-деют вітчизняні резиденти, над нашіміактівамі, якими володіють іноземці. Активи включають все - починаючи від акцій, обліга-цій, банківських рахунків і кінчаючи нерухомим иму-суспільством, художніми цінностями та прямойсобственностью корпорацій. 5 Надлишок однієї країни є дефіцитом інший: якщо країна продаетіностранцам
Запитання до теми
прямі капіталовкладення, позичковий капітал, допомога). 5. Які зміни відбулися в позиціях країн, що розвиваються у світовому експорті та імпорті? 6. Покажіть основні географічні напрямки зовнішньоекономічних зв'язків розвиваються
Рух капіталу
прямі капіталовкладення зосереджені в Західній Європі (Франція, Швейцарія, Бенілюкс, Британія) і в Північній Америці. При цьому основним об'єктом додатка капіталу стали США (близько 30% закордонних інвестицій). Створення власних виробничих потужностей німецьких компаній стало догюлняться поглинанням діючих американських корпорацій. Три відомих гіганта хімічної промисловості
6.1. Заощадження, капіталовкладення і економічний розвиток
капіталовкладень визначають рівень і темпи економічного розвитку, включаючи економічне зростання, продуктивність праці та інші складові цієї
Позиції ФРН в Центральній і Східній Європі
закордонних інвестицій, в основному в Угорщині та Чехії. Німеччина виступає найбільшим кредитором країн Центральної та Східної Європи, забезпечуючи понад 50% всіх вимог західних банків. Певне місце в ділових зв'язках ФРН займає Російська Федерація. У рамках взаємних відносин проводиться довгострокове співробітництво в ряді традиційних галузей (хімія, поставки обладнання) та імпорт
Рух підприємницького капіталу
прямі інвестиції можуть сприяти підвищенню рівня кваліфікації місцевої робочої сили через її використання на підприємствах ТНК. Негативний вплив іноземного капіталу на приймаючу країну також має прямий і непрямий аспекти. Прямий негативний аспект може виникати від ринкової сили ТНК і їх здатності використовувати свою силу для забезпечення монопольних прибутків і переведення їх в