Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
Головна → Економіка → Аналіз → 
« Попередня Наступна »
Василь Колташов. Криза глобальної економіки, 2009 - перейти до змісту підручника

2.3. Походження глобальної кризи

Серед аналітиків, які заперечували наприкінці 2007 року ймовірність кризи, сьогодні більшість пояснює негативні процеси у світовій економіці як наслідки іпотечної кризи в США. На думку неоліберальних економістів, криза викликана просто колективними помилками керівництва ряду компаній і завершиться, як тільки ситуація у фінансовій сфері видужає. Аналогічної позиції дотримуються практично всі уряди. Влада РФ не раз висловлювали впевненість, що фінансова криза не торкнеться вітчизняну економіку, а, навпаки, зробить на неї позитивний вплив. Однак при розгляді походження глобальної кризи видно, наскільки поверхневими є подібні оцінки, наївними - національно-месіанські очікування.
Протягом 2007 року практично на всіх світових біржах відзначалося зростання. Ринок акцій США, найбільший і найбільш важливий у світі, тільки до кінця року почав давати збої у зв'язку з іпотечною кризою. Активний зростання було зафіксовано на німецькому фондовому ринку: індекс DAX показав відмінний результат в 22%. Британські акції піднялися на 3,8%, французькі - на 1,3%. Російський фондовий ринок в минулому році розвивався успішно. Особливо вдалими виявилися IPO електроенергетичних компаній. Але в ході 2007 світова економіка все більш відчувала ознаки нездужання, зовні приховані для аналітиків більшості корпорацій.
Про наближення світової економічної кризи свідчив цілий ряд фактів. Зростання виробництва в «нових промислових країнах» повинен був, перш за все, обслуговувати споживання в багатих США та ЄС. Однак у зв'язку з винесенням з цих «старих промислових країн» багатьох виробництв в них неухильно знижувалася реальна заробітна плата, посилювалася тенденція до неповної і нестабільної зайнятості. «Хороші робочі місця» в «першому світі» замінялися низькооплачуваними в країнах периферії, де не малося профспілок, соціального та трудового законодавства. Якщо за часів «соціальної держави» періоду 1949-1973 років політика зайнятості, що проводиться урядами, в поєднанні з високими допомогою з безробіття забезпечувала стійкий попит при стабільному життєвому рівні, то в сучасній західній економіці навіть в працюючих сім'ях характерна тенденція до нестабільності доходів. Так, якщо середній американець витрачав на початку 1990-х років на житло 25% своїх доходів, то в 2005 році ця частка зросла до 50-60%. Робочі організації Заходу, що гарантували людям в 1949-1973 роках відносно високий рівень життя, були ослаблені (профспілки) або деградували (соціал-демократія), а їх соціальна база звузилася в результаті винесення цілих галузей в країни периферії.
Ідеальним місцем для переносу промисловості виявився Китай, який забезпечив 20-процентну «знижку» на ціну своєї робочої сили для транснаціональних корпорацій.
Індустріальний бум в «третьому світі» відбувався одночасно з первинною пролетаризацією сотень мільйонів селян. Відриваючись від натурального господарства, вони ставали найманими працівниками та споживачами (переважно дуже бідними). Виробництво все більше концентрувалася в «країнах півдня», в той час як головні ринки збуту залишалися в «зоні півночі». Падіння попиту в США, Великобританії, ЄС і ряді інших країн не могло компенсуватися за рахунок споживання середніх верств глобальної периферії. Зниження споживання в центрі неминуче оберталося зупинкою виробництва на периферії, що вело до звільнень і автоматично підривало купівельну спроможність місцевих «середніх класів».
За період 1982-2008 років в «старих індустріальних країнах» зросло число працюючих жінок, що (на відміну від 1950-1960-х років) стало сімейною нормою. Трудящі виявилися змушені частіше переробляти або поєднувати кілька робіт, щоб зберегти свій матеріальний достаток. Таким чином, при зниженні середньої заробітної плати в розрахунку на одну людину середній дохід сім'ї в США і багатьох інших західних країнах протягом деякого часу продовжував зростати. Проте вже в кінці 1990-х років відсоток людей, що відносяться до «середнього класу», почав потроху скорочуватися.
Протягом 2000-х років падіння доходів трудящих "першого світу" прикривалося зростанням споживчого кредиту, але до кінця десятиліття заборгованість сімей в США і Британії досягла критичної позначки. У 2007 році в Сполучених Штатах вибухнула криза неплатежів - «народний дефолт». У ході нього приватні особи, які не маючи достатніми засобами, затримували або припиняли виплати за банківськими кредитами. Ця криза наклалася на крайнє фінансове ослаблення американської держави, все менш справляється з роллю глобального гегемона. Систематично проводилася як демократичними, так і республіканськими адміністраціями політика зниження податків визначила перерозподіл коштів на користь приватного сектора, стимулюючи його активність, але одночасно підірвала здатність уряду прийти на допомогу економіці, коли така допомога знадобиться. Доларова емісія, якої уряд Буша намагалося покрити військові витрати, лише прискорювала процес ослаблення споживчого ринку США. Ресурс підтримки споживання за рахунок банківського кредитування в 2007 році був практично вичерпаний - населення стало нездатне оплачувати навіть мінімальні відсотки. Банківський сектор охопила криза; інформація про понесені компаніями в минулому році збитки призвела до перших обвалів на біржі, а потім і до дестабілізації всіх фондових ринків планети. Протягом деякого часу негативний ефект американської інфляції компенсувався здатністю зростаючої світової економіки поглинати надлишок американських доларів, але це не могло тривати нескінченно.

Стикаючись в минулому році з наростаючими проблемами, корпорації не знаходили рішення. Вони приховували збитки, завищували отриманий прибуток. Торгівля що дорожчають акціями компаній, що маскують свої збільшуються труднощі, породила протиріччя, яке рано чи пізно мало вирватися назовні. Проблеми на фондовому ринку програмувались замаскованими проблемами всієї міроекономікі, включаючи функціонування банківського сегмента.
Характерно, що споживче кредитування 2000-х років часто не було здатне за рахунок відсотків покрити інфляційні витрати банків. Кредитування населення під низький відсоток (до 3%) було прямим наслідком безпрецедентного глобального перенагромадження капіталів, які виявилося нікуди більше вкладати. У міроекономіке склалася ситуація, коли можливості ринків вичерпалися. Корпорації розташовували ресурсами для нарощування виробництва, але вилучення прибутку ставало все більш складним. В умовах падіння попиту в Північній Америці і Європі зросло значення країн, котрі володіють великими внутрішніми ринками - насамперед Росії, Бразилії та Індії. Господарський зростання в них міг тривати навіть якийсь час після початку кризи. В умовах спаду споживання в США «нові гіганти» перетворювалися на центр тяжіння капіталів, зростаюча частка яких залишалася спекулятивною.
Протягом двох десятиліть не тільки споживання в США, а й зростання світової економіки підтримувалися за рахунок кредитування населення (передусім західного «середнього класу»). Доступність кредитів забезпечували високі прибутки корпорацій США та інших країн. Виникало протиріччя між виробничими і споживчими ринками. Винесення виробництва з «першого світу», об'єктивно знижував його споживчі можливості, але отримані в «третьому світі» прибули дозволяли кредитувати середні верстви західного суспільства (насамперед у США і Великобританії). Неминуче відбувалося загострення цієї суперечності по мірі все більшого перенесення промисловості з центру міроекономікі на периферію не могло не привести до глобальної кризи, більш важкого й складнішого, ніж звичайні кризи надвиробництва (рецесії), що відбуваються кожні десять років. США стали першою країною, по якої припав початковий удар глобального системної кризи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.3. Походження глобальної кризи "
  1. Криза наступає. Що піде далі?
    17 березня на біржах знову відзначено сильне падіння, але глобальна економічна криза почалася раніше. Про те, як це сталося, в якому напрямку будуть відбуватися економічні зміни «Глобальної альтернативі» розповів Василь Колташов, керівником Центру економічних досліджень Інституту глобалізації та соціальних рухів
  2. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
    1. Які проблеми називають глобальними і в чому полягає їх суть? 2. Назвіть головні причини загострення глобальних проблем. 3. Охарактеризуйте основні точки зору західних вчених на причини загострення глобальних проблем. 4. Які основні шляхи роззброєння та демілітаризації економіки? 5. Які найважливіші шляхи подолання екологічної кризи? 6. Які основні шляхи
  3. Вплив кризи на економіку Росії:
    19) виявився кризою вплив на економіку Росії залишається поки незначною і зачіпає переважно фінансову сферу; 20) Економіка РФ продовжує зростати , але споживчий ринок у країні інфляційно стискається, що підготовляє національний торговельний і іпотечний кризи; 21) Прихід глобальної кризи в РФ затримається і відбудеться, ймовірно, пізніше, ніж в «нові індустріальні
  4. Глава 24. Економічні аспекти глобальних проблем
    Причини виникнення і сутність глобальних проблем. Роззброєння - ключ до вирішення глобальних проблем. Основні шляхи вирішення інших глобальних проблем. Концепція ноосфери В. І. Вернадського і формування глобальної економіки В останні десятиліття в світі виникло чимало проблем, що носять загальнопланетарній характер. Від їх своєчасного вирішення залежить існування земної цивілізації. Мета теми
  5. Тест
    1. Необхідність формування єдиного механізму функціонування країн світового співтовариства викликана: а) наслідками світової економічної кризи в 30-х р.р. ХХ століття, б) соціально-економічними та політичними наслідками другої світової війни, в) наслідками розпаду СРСР; г) інтернаціоналізацією і глобалізацією економіки. 2. До глобальних причин економіки не відноситься: а)
  6. Запитання для повторення
    1. Якими причинами викликана поява глобальних економічних проблем? 2. Сформулюйте основні глобальні економічні проблеми. 3. Чим відрізняються глобальні економічні проблеми від національних та регіональних? 4. Які країни і з яких причин несуть основне навантаження на природне середовище? 5. Як з позиції концепції сталого світового розвитку повинні вирішуватися глобальні проблеми
  7. Розвиток глобальної кризи:
    1) В даний час світова економічна криза знаходиться на ранній стадії, проявивши переважно у фінансовій сфері (дестабілізація фондових ринків, збитки банків, зростання інфляції, подорожчання капіталів), 2) Найбільшою мірою від кризи постраждало національне господарство США, де підготовляється відкриття торгового кризи і падіння промислового виробництва; 3) Слідом за падінням
  8. Характер і наслідки кризи:
    9) Розпочатий світова економічна криза є системною, обумовленим протиріччями неоліберальної моделі капіталізму (світове господарство не може далі розвиватися по-старому), вичерпані ресурси економічної політики, побудованої на з'єднанні систематичного зниження реальної заробітної плати із стимулюванням споживання; 10) Падіння споживання в «старих індустріальних країнах»
  9. М. Г. Делягін. Світова криза: Загальна Теорія Глобалізації, 2003
    У книзі відомого російського економіста вперше зроблена спроба розробки цілісної єдиної теорії глобалізації, що стала новою епохою в розвитку людства. Вперше описані технології high-hume, за допомогою яких людство змінює себе, в тому числі формує власну свідомість, і метатехнологиі, що виключають можливість конкуренції з їх розробником; вивчено вплив сучасних
  10. Глава 9 Міжнародний боргова криза
    Одна з серйозних проблем у функціонуванні глобальної економічної системи - криза міжнародної заборгованості 80-90-х років XX в. У попередньому розділі показано, що міжнародний кредит перетворився у всеохоплюючу сферу світової економіки, яка акумулює всі види накопичення і перерозподіляє їх між компаніями та країнами. Використання кредитних коштів стало характерним явищем в
  11. Криза породила в діловій пресі розмови про старої і нової генерації бізнесменів і компаній. Як ви ставитеся до тези, що сьогодні формується нова генерація бізнесменів?
    Криза, безперечно, зробить революцію в економіці та менеджменті. Зміняться управлінські стратегії і повинні змінитися люди. Однак на даній стадії кризи відбувається швидше крах «старої генерації бізнесменів». Про нове покоління в бізнесі можна буде сказати через кілька років, коли криза виконає вже більшу частину руйнівної роботи. Зараз до «бізнесменам нової хвилі» відносять
© 2014-2022  epi.cc.ua