| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
6.2.1. Міжнародний туризм |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
У міру розширення міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних економічних відносин, підвищення рівня культури і освіти починає розвиватися міжнародний туризм. Міжнародний туризм - це вид діяльності, спрямований на надання різного роду туристських послуг і товарів туристського попиту з метою задоволення широкого кола культурних і духовних потреб іноземного туриста. Туристські послуги в міжнародному товарообігу виступають як "невидимий" товар. Початок ери масового туризму пов'язано з інтернаціоналізацією всіх сфер суспільного життя, підвищенням рівня життя, збільшенням вільного часу, змінами у сфері транспорту та зв'язку. У 60-70-і рр.. міжнародний туризм набув всесвітній характер. У середньому близько 65% усіх міжнародних туристичних поїздок припадає на Європу, близько 20% - на Америку, 15% - на решту регіонів (1990 р.). За останні 20 років чисельність міжнародних туристів у світі збільшилася на 1/3 і, за прогнозами, до 2000 р. їх число перевищить 500 млн. За даними Міжнародної організації туризму, темпи зростання міжнародного туризму становлять 4,5-5% на рік. Таке зростання пов'язане з впливом основних факторів, що впливають на розвиток туризму. Їх можна поділити на економічні та соціальні. До цих факторів насамперед відносять зростання особистих доходів громадян вище меж, достатніх для задоволення необхідних потреб, технічне вдосконалення засобів транспорту і зв'язку, залучення в туризм нових шарів суспільства (пенсіонерів, господарів дрібних підприємств, сімейний туризм). Підвищення темпів урбанізації призводить до розширення туризму - формуються потужні туристичні комплекси, які рекламують свої послуги. Не малу роль грає тенденція до дроблення відпустки, в результаті чого терміни туризму скорочуються, але зростає кількість поїздок. До суб'єктивних причин зростання туризму відноситься діяльність державних органів, що регулюють порядок в'їзду-виїзду з країни та перебування на її території іноземних громадян. Міжнародний туризм розглядається країнами як один із засобів розвитку економіки, що проявляється в наступному. - Надаючи туристам товари та послуги, країна ширше бере участь в системі міжнародного поділу праці, раціонально використовуючи свої природні ресурси. - Міжнародний туризм - ефективний джерело валютних надходжень, у тому числі і за рахунок «внутрішнього експорту», тобто продажу туристам місцевих товарів. Як приклад можна привести Італію, де ефективність валютних надходжень від туризму дозволила пом'якшити проблеми зовнішніх розрахунків. Протягом всього останнього періоду позитивне сальдо за поточними операціями на 70-80% формувалося за рахунок внеску від міжнародного туризму. Під надходженнями від міжнародного туризму розуміється плата за товари і послуги, вироблена іноземними туристами під час перебування їх у країні, за винятком прибутку від додаткової зайнятості та оплати міжнародного транспорту. Міжнародні туристські витрати включають оплату товарів і послуг, вироблених жителями даної країни за кордоном. Доходи від міжнародного туризму постійно зростають. Якщо в 1990 р. вони склали 255 006 млн дол, причому найбільші доходи отримали США (40 579 млн дол), то вже в 1998 р. - 495 млн дол (доходи США - 120 млн дол), а до 2020 р. очікуються 2 млрд дол Співвідношення між доходами та витратами від міжнародного туризму в країнах і регіонах різниться. Найбільше позитивне сальдо мають Іспанія (+14 339 млн дол); Франція, Австрія, Італія, найбільш негативне сальдо - Японія, Німеччина. Крім того, в результаті витрат, що здійснюються іноземними туристами в країні перебування, по-перше, збільшуються доходи туристських фірм (прямий ефект), по-друге, підвищується попит на товари і послуги постачальників, що в свою чергу сприяє зростанню попиту на товари та послуги своїх постачальників і, отже, зростання доходів у всіх секторах (непрямий ефект), по-третє, збільшуються особисті доходи населення, прямо або побічно пов'язані з туристичним бізнесом, а це призводить до підвищення споживчого попиту (вимушений ефект). Непрямий і вимушений ефект в сукупності називають вторинним ефектом. - Валютні доходи від туризму прискорюють інвестиційний процес не тільки в сфері туризму, а й в інших галузях регіональної та національної економіки, сприяючи розвитку відсталих регіонів. З розвитком міжнародного туризму швидкими темпами розвиваються туристська індустрія промислово розвинених країн, в сферу якої залучається готельне господарство, транспорт, харчова, взуттєва, швейна та інші галузі. Збільшується попит на медичне обслуговування, стимулюється розвиток ремісничих галузей, що спеціалізуються на виготовленні сувенірів. Розвиток туризму створить нові робочі місця, збільшує доходи і ВНП. - Міжнародний туризм сприяє підвищенню якості, розширення асортименту та здійсненню структурних зрушень у національному виробництві товарів і послуг. - У розвинених країнах з добре поставленою індустрією туризму надходження по цій статті, як правило, компенсують пасив за іншими статтями платіжного балансу. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу. Так, у Великобританії в 1997 р. надходження від торгівлі послугами досягли 17,8 млрд ф. ст., що призвело до позитивного сальдо платіжного балансу в розмірі 4500 млн ф. ст. Згідно з даними СОТ, у світі налічується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних послугах, в яких надходження від туризму перевищують доходи від експорту, і нерідко у багато разів. До них відносяться невеликі острівні держави в зоні вологих субтропіків - Барбадос, Сейшельські острови. У 45 країн надходження від туризму перевищують 1/4 частину від обсягу експорту. Це в основному держави, що розвиваються зі слабко розвиненою економікою. Виняток становлять Австрія, Іспанія, Португалія. - Туризм сприяє зростанню числа зайнятих. Велика частина трудових ресурсів в туризмі припадає на готельне і ресторанне господарство, туристичні послуги, а також на суміжні галузі - харчову (витрати на трудові ресурси становлять 8-10% загальної суми надходжень), будівельну, виробництво гірськолижного інвентарю. Розвиток туризму в країнах, переважно приймають туристів, обумовлено прагненням не тільки збільшити приплив іноземної валюти, а й створити нові робочі місця. За даними Всесвітньої ради з туризму, в 1993 р. на туризм доводилося 10,1% всесвітнього ВВП і 10,5% робочих місць. У 1996 р. загальне число зайнятих в міжнародному туризмі країн ЄС склало 8,5 млн осіб, що відповідає в середньому 6% економічно активного населення. В Іспанії та Португалії - 10%, Греції та Франції - 8, Італії - 7, ФРН - 6, Великобританії - 5%. Крім позитивних моментів, пов'язаних з розвитком міжнародного туризму, є у нього і негативні сторони і негативні наслідки для країн. До них, зокрема, можна віднести наступні. - Соціально-економічні наслідки. Вони пов'язані в першу чергу з можливим імпортом інфляції. Приплив іноземних туристів збільшує ціни в країні і в зв'язку із зростанням попиту на товари туристської сфери, і можливим розширенням купівельної спроможності громадян даної країни, зайнятих у сфері туризму, за рахунок підвищення їх доходів, що згодом поширюється і на інші області. - Соціально-культурні та психологічні наслідки, пов'язані з ефектом наслідування способу життя і поведінки іноземних туристів, що може призвести до забуття власних традицій, захопленню «західним способом думки». - Екологічні, пов'язані з прискореною індустріалізацією природних ландшафтів, будівництвом доріг, портів, забрудненням водойм і пляжів. - Валютні наслідки. Хоча перше місце за значимістю міжнародного туризму для національних господарств відводиться надходженням валюти, можлива і значна її витік. Країни, що розвиваються змушені імпортувати значну кількість продуктів і товарів для туристів, а також необхідне обладнання для індустрії туризму. За підрахунками Світового банку, на імпорт товарів для туристів припадає 15-55% надходжень в залежності від розвитку еконо-міки і орієнтованості туристичної індустрії на місцеві ресурси. Існує також імпорт, обумовлений впливом «демонстраційного ефекту». Туристи, приїжджаючи в промислово розвинені країни, сприяють імпорту іноземних споживчих товарів. І все ж, незважаючи на це, міжнародний туризм продовжує розвиватися, розширюються його мети. Туризм класифікується: - по цілям - маршрутно-пізнавальний, спортивно-оздоровчий, самодіяльний, курортний, гірськолижний, фестивальний, мисливський, шоп-туризм, релігійний, навчальний; - за ступенем мобільності - пересувний, стаціонарний, змішаний; - за формою участі - індивідуальний, груповий, сімейний; - за віком - зрілий, молодіжний, дитячий , змішаний; - по тривалості - одноденний, багатоденний, транзитний; - по використанню транспортних засобів - автомобільний, залізничний, авіаційний, водний, велосипедний, кінний, комбінований ; - по сезонності - активний туристський сезон, міжсезоння, несезон; - з географії - міжконтинентальний, міжнародний, регіональний; - за способом пересування - пішохідний, з використанням традиційних транспортних засобів, екзотичних видів транспорту. В останні роки розвиток міжнародного туризму обумовлено певними особливостями. 1. Змінилися цілі туризму. Якщо раніше основною метою міжнародного туризму було проведення літньої відпустки, то тепер люди воліють активний відпочинок, спорт, турботу про здоров'я. З початку 80-х рр.. туризм розвивається в цілях підтримки фізичної форми та лікування. Для цього створюються спеціалізовані туристські компанії, що пропонують різноманітні маршрути такого напрямку. Нові форми відпочинку та розваг (оперні спектаклі в Єгипті, Бразильський кар-навал, гольф і т.д.) вимагають розробки нової культурної інженерії. Зростає частка ділового туризму, його темпи вдвічі перевищують інші види туризму. На нього припадає 55% світового попиту на розміщення в чотири-і п'ятизіркових готелях. Це пов'язано з інтернаціоналізацією бізнесу, яка останнім часом зачіпає не тільки ТНК, а й спільні підприємства. У Франції витрати на ділові поїздки складають 2% вартості експорту французьких компаній. 2. Змінюються форми міжнародного співробітництва. В основних галузях туристичної індустрії панують ТНК: на частку 12 великих готельних мереж припадає 5 тис. готелів на 1 млн номерів, їх сукупний оборот - 15 млрд дол Компанії-туроператори забезпечують обслуговування 80% організованих туристів. Розширюється виробниче кооперування у створенні спеціалізованої матеріально-технічної бази міжнародного туризму за ліцензією іноземної фірми; ці зв'язки характеризуються великим охопленням, стійкістю, глибиною і грунтуються на довгострокових відносинах. Однією з поширених форм залишається створення спільних туристичних фірм по безпосередньої реалізації і надання туристських послуг, торгово-промислового співробітництва з іноземними фірмами та організаціями, які проектують, створюють і експлуатують матеріально-технічну базу туризму, співпраці в підготовці кадрів; кооперування в області проведення науково- дослідної роботи; співпраця в наданні специфічних послуг, наприклад, приєднання країни до системи «Світовий туристичний ваучер». 3. Збільшується вартість туристських послуг. Високий рівень капіталомісткості надає міжнародному туризму характер важкої індустрії. Сучасні готелі вимагають дуже дорогого обладнання, термін окупності якого перевищує 5 років. Для багатьох країн це часто означає іммобілізацію капіталу, необхідного для фінансування розвитку. До того ж дорога готельна база експлуатується по сезонах нерівномірно: на початку 80-х рр.. середній рівень її ис-користування в світі склав 50%. Створення туристських центрів вимагає розвитку інфраструктури, в тому числі заснованої на новітній інформаційній технології. За деякими оцінками, витрати на інфраструктуру в два рази перевищують безпосередні інвестиції в будівництво. У результаті високої капіталомісткості вартість кожного робочого місця зростає. У країнах Східної Африки в готельному секторі заробітна плата в середньому в два рази більше, ніж у промисловості. Велики інвестиції у підготовку кадрів. Інтернаціоналізація туризму підсилює панування іноземних ТНК і часто призводить до зниження оплати праці місцевих кадрів. 4. Характерною особливістю і своєрідним достоїнством цих послуг як товару є те, що значна їх частина виробляється з мінімальними витратами на місці і, як правило, без використання національної валюти. 5. Розподіл міжнародного туризму по країнах світу відображає нерівномірність їх соціально-економічного розвитку. Так, країни, що розвиваються беруть 1/4 частина світового потоку іноземних туристів. (Згідно з міжнародною статистикою, до іноземних туристів відносяться особи, які відвідують країну з будь-якою метою, крім професійної діяльності, оплачуваної у цій країні.) На світовій карті міжнародного туризму ясно виділяється центр і периферія, хоча більшість країн одночасно і приймають і поставляють туристів. У 1996 р. Західна Європа і Північна Америка отримали 72% всіх світових доходів від міжнародного туріз-ма, а їх частка в загальних платежах по ньому склала 71%. Ці країни залучили 77% всіх туристів, тоді як країни Африки - 2,6, Латинської Америки - 6, Азії і Океанії - 11%. Проте і вони отримали від міжнародного туризму 55 млрд дол - друге місце по найважливіших джерел доходів. За оцінками СОТ, обсяг доходів від міжнародного туризму залежить від його типу, а також від способу і рівня національного контролю. У розвинених туристичних країнах від 1/3 до 2/3 вартості туру залишається на місці в залежності від типу використання транспорту та фінансового контролю над готелями. У країнах з розвиненими туристськими послугами залишається 2/3 загальних витрат на організацію туризму (вартість туру + витрати туристів). Традиційними нетто-експортерами туристських послуг є Австрія, Швейцарія, Іспанія, Італія, Франція, Туреччина, Португалія. Решта країн мають перевищення витрат над доходами, тобто виступають нетто-імпортерами (див. табл. 6.4). Таблиця 6.4 Надходження і витрати по туризму в країнах ЄС, млрд дол Джерело: Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 1998. - 26 березня.
У зв'язку з валютно-фінансовою кризою у Східній та Південно-Східної Азії міжнародний туризм розвивався уповільненими темпами: у 1997 р. кількість прибуттів іноземних гостей збільшилася на 2,9%, а доходи від цієї галузі зросли лише на 2,7%, а в 1998 зростання відповідно склав 2,4% і 2%. Таблиця 6.5 Число прибуттів і доходи від міжнародного туризму в 1990-1997 рр.. Джерело: Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 1998. 13 серпня.; 1999. - 6 квітня.
У Східній і Південно-Східній Азії і басейні Тихого Океану приріст надходжень в 1997 р. склав 1%. Якби не це, то темпи зростання міжнародного туризму були б близькі до рівня 1996 р. - 5,5%. Особливо швидко міжнародний туризм розвивається в Африці, на Близькому Сході та в районі Карибського басейну. У цьому відношенні виділяються наступні країни: Китай, ПАР, Марокко, Шрі-Ланка, Туреччина, Йорданія, Єгипет, Греція, Франція, Іспанія. Туристи в першу чергу відвідували екологічно сприятливі райони або історичні та культурні пам'ятки. У США зросли витрати на подорожі в інші країни (52 млрд дол). 1997 став досить успішним для туристичного бізнесу в Західній Європі: прибуття збільшилися на 32% (363 млн). Великою популярністю, незважаючи на високий курс валюти, користувалися традиційні маршрути: Франція, Швейцарія, Ірландія, Німеччина. Міжнародний туризм у Східній та Центральній Європі розвивався повільнішими темпами. Високий приріст прибуттів відзначався в Іспанії, Греції, на Кіпрі і в Туреччині (див. табл. 6.6). Таблиця 6.6 Число прибуттів і доходи від міжнародного туризму в 1997 р. Джерело: Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 1998. - 13 серпня.
У 1998 р. відбулися деякі зміни в напрямках туризму. Країною найбільш відвідуваною так і залишилася Франція (кількість прибуттів склало 70 млн чоловік), США перемістилися з 2-го на 3-е місце, поступившись Іспанії, яку відвідали 48 млн чоловік. Росія опинилася на 13-му місці. Збереглося число прибуттів в порівнянні з 1997 р. в таких країнах, як Великобританія (темп росту склав -0,2%), Мексика (-0,3%), США (-1,3%), Японія (-2,8 %), Сінгапур (-14,3%), Угорщина (-15%). Міжнародний туризм впливає на розвиток як окремих країн, так і світової економіки в цілому. У міру розширення міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних економічних відносин, підвищення рівня культури і освіти міжнародний туризм також буде розвиватися. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "6.2.1. Міжнародний туризм" |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||