Головна |
« Попередня | Наступна » | |
18.1. Роль фіскальної політики в державному регулюванні економіки |
||
1) ліквідація безробіття; 2) боротьба з інфляцією; 3) стабілізація економічного розвитку; 4) антициклічне регулювання економіки; 5) стимулювання економічного зростання; 6) досягнення зовнішньоторговельної збалансованості. У період економічного спаду уряд проводить стимулюючу фіскальну політику, яка включає збільшення державних витрат або зниження податків або поєднання цих заходів. Іншими словами, при збалансованому бюджеті фіскальна політика має бути спрямована в бік дефіциту федерального бюджету в період спаду. І навпаки, якщо в економіці має місце викликана надлишковим попитом інфляція - це стримуюча фіскальна політика. Вона включає зменшення державних витрат або збільшення податків або поєднання того й іншого. Фіскальна політика повинна орієнтуватися на позитивне сальдо федерального бюджету, якщо перед економікою стоїть проблема контролю над інфляцією. В економічній теорії існують різні точки зору на методи проведення фіскальної політики. Центральна ідея кейнсіансько-ської теорії полягає в тому, що податки є головним важелем регулювання економіки і одним із її складових розвитку. Тому Д ж. М. Кейнс розглядав скорочення податків як основний фактор роси сукупного попиту і відповідно зростання реального ВНП. Відповідно до теорії монетаризму (М. Фрідмен, Ф. Кейган, А. Мельтцер, Ф. Хайєк;!!) 70-1980-і рр..) Податки поряд з іншими компонентами впливають на грошовий обіг, через них вилучається зайва кількість грошей. Гсм самим зменшуються несприятливі фактори розвитку економіки. Георія економіки пропозиції (А. Лаффер, М. Фелдстайн, Дж. Гилдер, М. Еванс; 1970-1980-і рр.)., Більшою мірою, ніж дві попередні, розглядає податки як один з важливих факторів економічного розвитку і регулювання економіки. Відповідно до цієї теорією зниження податкового гніту призводить до бурхливого зростання підприємницької та інвестиційної діяльності. У рамках даної теорії американський жономіст А. Лаффер встановив математичну залежність доходу бюджету від рівня податкових ставок. Ефект Лаффера. Графічно так званий ефект Лаффера відображається кривою, яка показує залежність надходять до бюджету сум податків від ставок прибуткового податку (рис. 18.1). Загальна Рис. 18.1. Ефект Лаффера
На кривій Лаффера відзначають наступні критичні точки: - ставка податку дорівнює нулю - надходжень до бюджету немає; - ставка податку дорівнює 100% - надходжень до бюджету немає (в легальній економіці ніхто не працює, всі йдуть в тіньову економіку). При всіх інших значеннях г платники податків платитимуть податки, а держава - їх отримувати; - точка А - при певному значенні га досягається максимум надходжень податків до бюджету, а га вважається оптимальним рівнем ставки податку, Г - максимальна сума податкових надходжень до бюджету. Якщо ставка податку буде збільшуватися в порівнянні з гя, то відбудеться не збільшення, а зменшення суми податкових надходжень до бюджету, тобто при гь> ra, Th <Г, оскільки при великих ставках податку знижуються стимули до трудової і підприємницької діяльності. Отже, суть ефекту Лафферазаключается в наступному: якщо економіка знаходиться праворуч від точки А (наприклад, в точці Б), то зменшення рівня оподаткування до оптимального (га) в короткостроковий період приве дет до тимчасового скорочення надходжень до бюджету, а в довгостроковому періоді - до їх збільшення, оскільки зростуть стимули до трудової і підприємницької діяльності, відбудеться перехід з тіньової до легальну економіку. Іншими словами, якщо ставки завищені, то підривають вають стимули до нововведень, знижується економічна активність, частина підприємців йде в тіньову економіку. Таким чином, скорочення податків викликає зростання національного виробництва і доходу, що, у свою чергу, не тільки не зменшує податкові надходження до бюджету і не викликає бюджетного дефіциту, але при більш низьких ставках податків забезпечує зростання надходжень до бюджету за рахунок розширення податкової бази (в Відповідно до ефекту Лаффера). Для аналізу впливу фіскальної політики на обсяг національного виробництва скористаємося рис. 18.2. Приймемо деякі припущення, що спрощують аналіз впливу фіскальної політики на сукупний попит, а саме: припустимо, що фіскальна політика впливає тільки на сукупний попит; державні витрати не впливають на споживання Рис. 18.2. Вплив витрат на обсяг національного виробництва
та інвестиції; чистий експорт дорівнює нулю. Почнемо з аналізу впливу I осударственних витрат на сукупний попит. Згадаймо графік со-іокупних витрат (споживання + інвестиції, або З + /). Введення в жономіческій аналіз державних витрат (G) зрушує графік сукупних витрат (С + I) вгору і викликає зростання величини валового національного продукту. Точка макроекономічної рівноваги зміщується вгору по лінії бісектриси. Мультиплікатор державних витрат. Державні витрати роблять на сукупний попит вплив, аналогічне інвестиціям, і подібно до інвестицій володіють мультиплікативний ефект. Мультиплікатор державних витрат показує, як змінюється обсяг ІНП в результаті зміни державних витрат: АВНП ДВНП=MPе х AG, (18.1) 8 AG g де AG - державні витрати; MP - мультиплікатор державних витрат. Кількісно мультиплікатор державних витрат можна виразити і через такі економічні категорії, як гранична схильність до заощадження (MPS) і гранична схильність до споживання (МРС): <18-2> Розглянемо тепер вплив податків на національне виробництво і величину ВНП. Протилежна картина буде складатися при скороченні податків. Разом з тим вплив податків на обсяг ВНП має специфіку в порівнянні з впливом інвестицій і державних витрат. Справа в тому, що наявний дохід використовується не тільки на споживання, а й на заощадження. Отже, зниження наявного доходу зменшує не тільки споживання, але і заощадження. Для визначення скорочення споживання в результаті введення податку необхідно розумно Рис. 183. Вплив податків на обсяг національного виробництва
жити суму приросту (AT) на МРС, або АС=AT х МРС. Аналогічно цьому множення суми податкового прирощення на величину MPS покаже зменшення заощадження в результаті введення додаткового податку, або AS=AT х MPS. Дія податків, подібно інвестицій та державним витратам, володіє мультиплікативний ефект. Але податковий мультиплікатор менше мультиплікатора державних витрат та інвестицій, оскільки, наприклад, при скороченні податків споживання збільшується лише частково (частина наявного доходу йде на збільшення заощаджень), тоді як кожна одиниця приросту державних витрат або інвестицій робить прямий вплив на величину ВНП. Податковий мультиплікатор кількісно дорівнює мультиплікатору державних витрат, помноженому на МРС: МР= МРС МРС 1-МРС МРС (18.3) Таким чином, вплив державних витрат на національну економіку здійснюється через сукупний попит. При збільшенні державних витрат на закупівлю товарів і послуг відповідно зростає величина сукупних витрат на ринку, стимулюючи тим самим сукупний попит і зростання обсягу національного виробництва, валового національного продукту. Скорочення державних витрат тягне за собою, отже, скорочення валового національного продукту. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 18.1. Роль фіскальної політики в державному регулюванні економіки " |
||
|