| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
15.4. Форми, методи та напрямки державного регулювання економіки |
||
|
Форми впливу держави на економіку. У сучасній господарській життя держава представлена різними формами воздей ствия на економіку. Зростає частка державних витрат і доходів у ВН11, підвищуються податки, має місце система державного предпринима тва (частка державного сектора в матеріальному національному багатстві по країнах світу сьогодні коливається від 20 до 60%), значна роль держави в перерозподілі національного доходу. За допомогою податків держава не тільки поповнює скарбницю, але і регулює опредс лені види підприємницької діяльності, а через державні витрати стимулює фірми, задовольняє соціальні потреби. Зрештою державна влада має забезпечувати охорону суспільних інтересів, економічної системи країни в цілому, тільки тоді її діяльність буде ефективною. Однак, незважаючи на величезні зусилля Уряду РФ, одними з найхарактерніших рис органів державного управління Росії до цих пір є їх корумпованість і зв'язок з тіньовою економікою. За оцінками економістів, розміри тіньового сектора в нашій країні складають близько 25% всього обсягу економіки. Росія лише з 2002 р. приєдналася до боротьби з відмиванням незаконних грошей. В даний час у нас немає повного комплекту нормативних документів та економічних важелів боротьби з корупцією. Для підвищення ефективності державного управління необхідно їх створення та впровадження в економічну систему в мінімальні терміни. Методи впливу держави на економіку. Залежно від способу функціонування розрізняють методи прямого і непрямого впливу держави на економіку. Під прямим впливом розуміється таке регулювання з боку держави, при якому суб'єкти господарювання приходять до рішень, грунтованих не на самостійному економічному виборі, а на приписах органів влади, тобто з примусу. Прикладом подібного роду впливу служить ліцензування деяких видів господарської діяльності. Непрямий вплив полягає в тому, що держава не надає прямої дії на суб'єкт господарювання та на прийняті ним рішення. Органи влади створюють передумови і законодавчу базу таким чином, щоб суб'єкти самі будували свою господарську політику у відповідності з економічними цілями держави. У змішаній економіці податки - один з основних методів непрямого регулювання. Методи управління також можуть бути адміністративними та економічними. До адміністративних методів відносять такі заходи, як заборона, дозвіл, примус. iniK прогнозування, планування, грошово-кредитне, фінансове | м | удірованіе і т.п. Напрями державного регулювання економіки. Говорячи і I оеударственном регулюванні можна виділити наступні направ-н іія: а) регулювання капіталовкладень, б) регулювання збуту, і) регулювання ринку робочої сили; г) стимулювання науково-дослі-юмательскіх і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Регулювання капіталовкладень. За допомогою регулювання ка-11 і галовложеній держава впливає на темпи і пропорції пГнцественного відтворення, використовуючи при цьому фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Вкладення здійснюються як за рахунок государ-I г цінного бюджету, місцевих бюджетів, так і за рахунок приватних інвестицій, які стимулюються за допомогою податкових пільг. Наприклад, з метою | I імулірованія приватних інвестицій, здійснюваних за рахунок кредитів, I <до ударство в країнах Заходу покриває частину позичкового відсотка за рахунок власних коштів. Така політика вимагає від держави набагато менше ресурсів, ніж якби держава сама займалося капіталовкладенням і дану сферу. Але приватні фірми навіть за такої підтримки государс-ДПА не завжди вкладають кошти туди, куди потрібно з точки зору загальногосподарських інтересів. Тому необхідні як приватні, так і державні інвестиції. У федеральних державах регулювання (. / Південніше, ніж в унітарних, тому регулювання економіки в Росії, і зокрема регулювання капіталовкладень, вимагає більш складного механізму і більше коштів, ніж в інших державах колишнього СРСР. Регулювання збуту. Система збуту регулюється державою через державні закупівлі (державне споживання) і через споживчий кредит, який досить широко розвинений в країнах Заходу. Система споживчого кредиту розширює місткість ринку, оскільки стимулює зростання сукупного попиту. В умовах дефіцитної економіки мова може йти не стільки про стимулювання попиту, скільки про його огра-ііченіі, тому система споживчого кредиту в умовах початку і середини 1990-х рр.. не знайшла широкого застосування в Росії. В даний час у нашій країні спостерігається поступовий розвиток споживчого кредитування. При наявності приватизованого житлового фонду та збільшення темпів зростання будівництва нового житла комерційні та державні структури будуть змушені більш широко застосовувати споживчий кредит, оскільки державі вигідніше погасити частину вартості кредиту за рахунок власних коштів, ніж повністю вкладати свої кошти в розширення житлового фонду. Державні закупівлі існують у всіх країнах, але особливо вони розвинені в США. Закупівлі здійснюються через державне замовлення у тих фірм, для яких він вигідний, оскільки гарантує збут і відповідно прибуток. У силу цього держзамовлення не нав'язують, а навпаки , фірми прагнуть до його отримання. У нашій країні в даний час держзамовлення існує, але, на жаль, він не завжди оплачується вчасно, і це не сприяє раз витію позитивних ринкових тенденцій в економіці. Регулювання ринку робочої сили здійснюється державою по ряду напрямів, зокрема, через встановлення: - максимальної тривалості робочого тижня (у більшості країн Заходу тривалість робочого тижня становить 42-45 годин); - мінімальної величини заробітної плати; - порядку внесків на потреби соціального страхування (у Росії підприємства сплачують єдиний соціальний податок у розмірі 26% від фонду оплати праці); - державного стимулювання професійного навчання та перепідготовки кадрів. Державне регулювання сфери НДДКР дозволяє підтримувати високі темпи науково-технічного прогресу і забезпечувати динамічний розвиток економіки. Держава в більшості західних країн фінансує більше 50% загальних витрат на НДДКР , при цьому фінансові ресурси виділяються не під кількість персоналу, а під конкретний проект. Впровадження досягнень НДДКР стимулюється податковими пільгами. Велика увага приділяється розвитку системи підготовки фахівців з вищою освітою. На ці цілі даються замовлення і відповідне фінансування. У нашій країні розвиток науки протягом багатьох років було прерогативою держави. За десятиліття витрати на ці цілі зменшилися в 8-10 разів. На думку фахівців, якщо найближчим часом ця тенденція не буде подолана, то відновити науковий потенціал буде практично неможливо або ж це зажадає різкого скорочення особистого споживання, доходів фізичних осіб, як це відбувалося в 1920-1930-і рр.. Крім перерахованих вище форм державного регулювання можна виділити і такі форми, як державне програмування, регулювання дрібного і середнього бізнесу, сільськогосподарського виробництва і т. д. Світова практика показала, що система заходів і форм державного регулювання досить різноманітна, в кожній країні ця система має свої особливості. До числа найбільш важливих інструментів державного регулювання належать (див. гл. 16-19): - фінансова політика; - фіскальна політика; - грошово-кредитна політика; - політика регулювання доходів; - зовнішньоекономічна політика; - соціальна політика. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "15.4. Форми, методи та напрямки державного регулювання економіки" |
||
|
||