Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
Падалкіна Л.С.. Світова економіка, 2007 - перейти до змісту підручника

8.1. Теорії міжнародної міграції капіталу


Причини міжнародного руху капіталу трактуються різними економічними школами по-різному і еволюціонують по мірі розвитку як самої світової економіки, так і економічної науки.
Питанню, чому вивозиться і ввозиться капітал, присвячені насамперед традиційні теорії. Під ними зазвичай розуміють неокласичну і неокейнсианская, а іноді й марксистську теорії міжнародного руху капіталу.
Вперше питання руху капіталу між країнами були поставлені представника-ми англійської класичної школи в кінці XVIII - першій половині XIX в. Адамом Смітом і Давидом Рікардо. Вони показали, що в умовах обмежень на вивезення грошового капіталу курс національної валюти знижується, ціни підвищуються, бо кількість грошей (золота і срібла) перевищує дійсний попит у країні. У цьому випадку, як стверджував А. Сміт, ніщо не може перешкодити вивезенню грошей з країни. Таким чином, він встановив зв'язок між кількістю грошей в країні, їх ціною (відсотком), товарними цінами і «втечею» капіталу в країни з високою купівельною спроможністю грошей. Д. Рікардо, розглядаючи порівняльні витрати, показав можливість переміщення підприємницького капіталу і праці в країни з відносними перевагами. Учень і послідовник Д. Рікардо Дж. С. Мілль стверджував, що вивезення капіталу завжди сприяє розширенню торгівлі і найбільш раціональної виробничої спеціалізації країн. Для цього обов'язково потрібен додатковий мотив: істотна різниця в нормах прибутку між країнами, так як капітал мігрує тільки при перспективі отримання дуже високої надприбутки.
У XX в. неокласики (шведи Е. Хекшер і Б. Олін, американець Р. Нурксе і датчанин К. Іверсен) продовжили розробку цих концепцій. Вони також виходили з того, що основним стимулом міжнародного руху капіталу служить норма відсотка або гранична вироб-тивність капіталу: капітал переміщається з місць, де його гранична продуктивність низька, в місця, де вона висока. Б. Олін першим з економістів вказав на вивіз капіталу в цілях відходу від високого оподаткування і при різкому зниженні безпеки інвестицій на батьківщині. Він також провів кордон між експортом довгострокового капіталу і короткострокового (останній, на його думку, носить зазвичай спекулятивний характер), між якими розташований вивезення експортних кредитів.
Р. Нурксе розглядав як основи міжнародного руху капіталу разли-чия в процентних ставках, динаміка яких визначається умовами, що впливають на попит і пропозицію капіталу. К. Іверсен висунув концепцію граничної міжнародної мобільно-сті капіталу: різні види капіталу мають неоднакову мобільність, що пояснює той факт, що одна і та ж країна виступає експортером і імпортером капіталу по відношенню до різних країн.
Однак подальший розвиток неокласичної теорії показало, що вона малопридатна для вивчення прямих інвестицій, так як одна з її головних передумов - наявність досконалої конкуренції - не дозволяє її прихильникам аналізувати ті фірмові переваги (трактуються в економічній теорії як монополістичні), на яких зазвичай і базуються прямі інвестиції.
У XX в. великою популярністю користувалися погляди англійського економіста Дж. М. Кейнса та його послідовників. Дж. М. Кейнс вважав, що країна тільки тоді може перетворитися на дійсного експортера капіталу, коли її експорт товарів перевищить імпорт (щоб дати можливість країнам - покупцям товарів профінансувати їх ввезення), а зростання зарубіжних інвестицій повинен підтримуватися позитивним сальдо торгового балансу країни-експортера ; при порушенні цього правила необхідне втручання держави. Експорт капіталу повинен регулюватися таким чином, щоб відтік капіталу з країни відповідав приросту товарного експорту.

Ці погляди дістали відображення в концепції неокейнсианцев (американця Ф. Махлу-па, англійця Р. Харрода та ін.) Ф.Махлуп вважав, що найбільш благотворним для країни-імпортера є приплив прямих інвестицій, які не утворюють боргів. За Р. Харроду, експорт капіталу і рух торгового балансу стимулюють економічне зростання, який залежить від величини інвестицій. Якщо заощадження більше інвестицій, то зростання сповільнюється, що стимулює вивіз капіталу.
У руслі неокейнсианской теорії лежать і моделі вивозу капіталу, що базуються на перевазі ліквідності, під якою розуміється схильність інвестора до зберігання однієї частини своїх ресурсів в високоліквідної (тому низькоприбутковими) формі, а іншої частини - у низьколіквідної (але прибутковою) формі. Так, американський економіст Джеймс Тобін висунув концепцію портфельної ліквідності, відповідно до якої поведінка інвестора визначається бажанням диверсифікувати свій портфель цінних паперів (у тому числі за рахунок іноземних цінних паперів), зважуючи при цьому прибутковість, ліквідність і ризики.
Його співвітчизник Чарльз Киндлебергер довів, що в різних країнах для ринків капіталу характерно різне перевагу ліквідності і тому можливий активний обмін портфельними інвестиціями між країнами, що пояснює міграцію капіталів між розви-тими країнами.
Свій внесок у розвиток теорій руху капіталу внесла і марксистська теорія. Карл Маркс обгрунтовував вивіз капіталу його відносним надлишком в країнах - експортерах капіталу. Під надлишком капіталу він розумів такий капітал, застосування якого в країні його наявності вело б до зниження в ній норми прибутку. Активне зростання монополій з кінця XIX в. стимулював вивіз капіталу, і тому В. І. Ленін назвав його однією з найбільш суттєвих економічних основ імперіалізму. Прагнення монополій помножити свої монопольні доходи реалізується шляхом вивозу «надлишку капіталу» за кордон, особливо в регіони, де забезпечена висока прибуток. Вивіз капіталу при цьому виявляється основою фінансового гноблення більш слабких народів.
Серед так званих «нетрадиційних» теорій міжнародної міграції капіталу слід виділити два напрямки: теорії міжнародного фінансування розвитку розвиваю-трудящих країн і теорії ТНК.
Міжнародне фінансування розвитку засноване на наданні коштів країнах, що розвиваються. Частина цих коштів надається іноземними державами та міжнародними організаціями на пільгових умовах по лінії офіційної допомоги розвитку. У перші повоєнні десятиліття приплив офіційного капіталу в країни, що розвиваються розглядався як фактора, який дозволить забезпечити самопідтримується або самостійний розвиток їхньої економіки («підтримуюча допомога», «допомога розвитку»). Значна частина коштів, що надходили в ці країни, виступала як двосторонній або багатосторонній допомоги зі значною часткою дарів (грантів).
Вихідним моментом для обгрунтування необхідності припливу фінансових ресурсів у країни, що розвиваються послужили висновки про особливості нагромадження капіталу в слаборозвиненою економіці, зроблені американськими економістами С. Ковалем і К. Куріхара. На думку С. Кузнеця, економічно слаборозвинена країна в процесі накопичення капіталу змушена залучати іноземний капітал, що дає їй іноземну валюту для оплати імпорту та заповнює брак заощаджень для інвестицій. У зв'язку з цим були розроблені два типи моделей допомоги розвитку - це моделі заповнення розриву в заощадженнях і інвестиціях і моделі заповнення іноземної валюти.
З критикою використання допомоги розвитку виступили багато західних економістів. Вони відзначали, що уряди країн, що розвиваються використовують засоби допомоги не в цілях розширення інвестиційних програм, а для збільшення споживчих урядових програм, що не мають відношення до економічного розвитку країни.

У зв'язку з кризою теорії допомоги розвитку західні економісти (наприклад, Л. Бенкет-сон) розробили різні теорії партнерства, що знайшло втілення у створенні змішаних компаній як форми іноземного інвестування за участю місцевого капіталу. Така компа-ня забезпечує згоду між іноземним приватним капіталом, урядом і місцевими підприємцями.
90-і рр.. XX в. були відзначені масштабним припливом приватних капіталів в розвиваю-щіеся країни. На перший план висунулося пряме іноземне інвестування, осуществляе-мое головним чином через транснаціональні корпорації. В основі концепції вивозу капіталу транснаціональними корпораціями лежать ідеї про необхідність мати додаткові переваги перед місцевими конкурентами, які дозволяють отримати більш високий прибуток. Ця ідея послужила основою розробки ряду моделей міграції капіталу.
Модель монополістичних переваг була розроблена американським економі-стом Стівеном Хаймером і далі розвинена Ч. Кіндлебергер, Р. Е. Кейвзом, Г. Дж. Джонс-ном, Р. Лакруа та іншими економістами. Вона базується на ідеї, що іноземний інвестор на-ходиться в менш сприятливої ситуації порівняно з місцевим: він гірше знає ринок країни і «правила гри» на ньому, у нього немає тут великих зв'язків, він несе додаткові транспорт-ні витрати і більше страждає від ризиків, у нього немає так званого «адміністративного ре-сурсу». Тому йому потрібні так звані монополістичні переваги, за рахунок яких він міг би отримати більш високий прибуток.
Модель інтерналізації (від англ. Internal - внутрішній) спирається на ідею англо-американського економіста Рональда Коуза про те, що всередині великої корпорації діє особливий внутрішній ринок, регульований керівниками корпорації та її філій. Це відкриває можливості для більш зручної передачі технології і дозволяє реалізувати потенціал вертикальної інтеграції. Творці моделі інтерналізації (англійці Пітер Баклі, Марк Кессон, Ален Рагмен та ін.) вважають, що значна частина формально міжнародних операцій є фактично внутріфірмовими операціями ТНК, напрямки яких визначаються стратегічними цілями самої фірми і не мають ніякого відношення до принципів порівняльних переваг чи відмінностей в забезпеченості факто-рами виробництва.
Еклектична модель Джона Даннінга увібрала в себе з інших моделей прямих інвестицій те, що пройшло перевірку життям, чому її нерідко і називають «еклектичної парадигми». За цією моделлю фірма починає виробництво товарів і послуг за кордоном, якщо ство-даються умови реалізації наявних переваг (власника, інтерналізації та місця раз-міщення).
Теорія втечі капіталу розроблена слабо, хоча в останні десятиліття втеча ка-питала придбало у світі великі масштаби, в тому числі в останнє десятиліття і з Росії. Термін «втеча капіталу» трактується по-різному, що позначається на оцінках масштабів цього явища. Так, Д. Каддінгтон зводить втеча капіталу до нелегального вивезення та / або вивезення короткострокові капіталу. За М. Дулі, втеча капіталу відбувається, коли резиденти різних країн можуть з невеликими витратами вигравати від існуючої або очікуваної різниці у податках. Однак більшість дослідників (Ч. Киндлебергер, В. Клайн, І. Уолтер) вважають, що біг-ство капіталу - це такий рух капіталу з країни, яке суперечить її інтересам і відбувається через несприятливий для багатьох вітчизняних його власників інвестиційного клімату в країні , а також через часто незаконного походження цього капіталу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 8.1. Теорії міжнародної міграції капіталу "
  1. Тема 15 Міжнародне переміщення факторів виробництва
    міжнародного руху капіталу. Масштаби, динаміка і основні напрямки світової міграції капіталу. Інвестиційний клімат. Росія на світовому ринку капіталів. Закон Російської Федерації «Про іноземні інвестиції в РСФСР». Міжнародна міграція робочої сили: причини, форми, наслідки. Державне регулювання міждержавногопереміщення робочої сили. Міграція праці в сучасній
  2. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
    міжнародної торгівлі в сучасних умовах? 2. Назвіть основні види міжнародної торгівлі послугами і їх особливості. 3. Охарактеризуйте основні важелі державного та? ^ Державного регулювання міжнародної торгівлі. 4. У чому полягає сутність вивозу капіталу і які його основні форми? 5. Назвіть основні закономірності та особливості вивозу капіталу в сучасних
  3. Глава 36. Міжнародна міграція робочої сили
    міжнародна міграція робочої сили і
  4. 13.6. Міжнародні міграції
    міжнародної міграції за кордон переміщується товар особливого властивості - робоча сила. Принципова її відмінність від інших факторів виробництва полягає в тому, що вона сама є чинником виробництва інших факторів, творцем додаткової вартості. Виділяються наступні види міжнародної міграції: безповоротна, тимчасово-постійна (від року до шести років), сезонна, маятникова
  5. Основні поняття
    міграція робочої сили - Мігранти - Трудова міграція - «Витік
  6. Запитання для самоперевірки
    міжнародної міграції робочої сили? 2. Яка правова база процесу міжнародної міграції робочої сили та населення? 3. Що являють собою сучасні світові міграційні потоки? 4. Які тенденції і причини еміграції з Росії? 5. Які тенденції і причини імміграції до Росії? 6. Що говорить світовий досвід про наслідки міжнародної міграції робочої сили? 7. Які
  7. Глава 22. Міжнародні економічні відносини і їх структура
    міжнародних економічних відносин та особливості їх регулювання на національному та інтернаціональному
  8. 3. Наслідки міжнародної міграції кадрів
    міжнародна міграція робочої сили (як і взагалі міграція населення) - це не тільки економічне, а й складне політичне, і соціально-економічне явище. Воно значно впливає на склад трудових ресурсів, як країн-донорів, так і приймаючих країн, створює нову ситуацію на ринках праці, привносить чимало змін (і не тільки позитивних) в соціальне і політичне життя багатьох
  9. Теорії міжнародної міграції
      теорії і, зокрема, з уявлення про співвідношення чинників «виштовхування» і «тяжіння» населення і робочої сили як головних рушійних силах даного процесу. Відповідно до класичної (Е. Равенштайн, А. Люїс, Дж. Фей, Г. Раніс) і неокласичної теорії (Дж. Харріс, М. Тодаро) надлишкові трудові ресурси мігрують з переважно сільських районів з низькою граничною продуктивністю в більш
  10. Питання для закріплення матеріалу
      міжнародна торгівля і міжнародна мобільність факторів виробництва? 2. Чому міжнародне переміщення факторів виробництва є предметом суворого державного регулювання? 3. Назвіть основні критерії класифікації міжнародного переміщення капіталу і основні наслідки цього переміщення. Які природа і причини зростання ефективності застосування капіталу в
  11. 2. Теорії міжнародного руху капіталу
      теорії, перш за все так звані традиційні. Під ними звичайно розуміють неокласичну і неокейнсианская теорії міжнародного руху капіталу; до них же можна віднести і марксистську
  12. Контрольні питання і завдання
      міграція робочої сили? Що включає в себе це поняття? Які основні причини сучасної міграції робочої сили? 2. Охарактеризуйте основні напрямки сучасного переміщення робочої сили. 3. Які основні наслідки міграції робочої сили для країни-експортера? Як міграція робочої сили відбивається на державному бюджеті країни? 4. Як наявність іноземних робітників відбивається на
  13. Терміни і поняття
      міграція робочої сили Еміграція Імміграція Міжнародні мігранти Біженці Приймаючі країни
  14. Висновки
      міжнародної міграції. 3. Основними світовими центрами тяжіння міграційних потоків є розвинені країни, насамперед США і Західна Європа. Існують і локальні, регіональні центри тяжіння міграційних потоків. Головними країнами-донорами у сфері міжнародної міграції є країни Азії, Латинської Америки і Африки, а також колишні соціалістичні країни. 4.
  15. Основні терміни і поняття
      міграція капіталу, офіційний, приватний капітал, підприємницька форма вивезення капіталу, прямі інвестиції, компанії асоційовані, дочірні, філії, портфельні інвестиції, вивіз капіталу в позичкової формі, інвестиційний клімат, вільні економічні зони, втеча
  16. Питання до заліку
      теорії міжнародної торгівлі 26. Які фактори впливають на стан платіжного балансу? 27. Що собою являє торгова політика і які її інструменти? 28. У чому сутність політики протекціонізму і політики вільної торгівлі? 29. Від яких економічних чинників залежить валютний курс країни. 30. Що розуміється під конвертованість валюти? 31. Що собою являють
  17. Питання до теми
      міжнародної трудової міграції. 9. Які вигоди отримують від міжнародної міграції приймаючі
  18. Сутність міжнародної міграції
      міжнародної міграції обумовлюється також міркуваннями політичного, етнічного, культурного, сімейного та іншого характеру. Таким чином, міжнародна міграція робочої сили є частиною більш широкого явища - міжнародної міграції населення, коли даний процес не пов'язаний прямо з працевлаштуванням. Міжнародна міграція включає дві основні складові: еміграцію і імміграцію.
  19. Питання для повторення
      міграція »,« імміграція »,« еміграція »,« рееміграція »? 3. Які основні напрямки трудової міграції? 4. У чому полягають особливості міграційних процесів в Росії? 5. Які соціально-економічні наслідки трудової
© 2014-2020  epi.cc.ua