ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
В.Я. Иохин. Економічна теорія, 2006 - перейти до змісту підручника

2. Процес створення додаткової вартості

Розглянемо процес створення додаткової вартості як частини вартості товару з урахуванням витрат підприємця на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили як витрат відповідно на постійний і змінний капітал. У такому випадку вартість товару можна представити у вигляді формули
W=C + V + m,
де W - вартість товару; C - витрати на постійний капітал; V - витрати на змінний капітал; m - додаткова вартість - надвартість, або додаткова вартість.
Щоб почати процес виробництва, підприємець авансує витрати на придбання засобів виробництва (C) і наймання робочої сили (V).
Отже, авансований капітал (Кав) складатиметься з постійного і змінного капіталу Кав=C + V.
Постійним капіталом називається та частина авансованого капіталу, яка витрачається на придбання засобів виробництва і яка в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості, тобто залишається незмінною. У процесі виробництва постійний капітал (вартість засобів виробництва) тільки переноситься на знову створюваний товар, нову споживчу вартість.

Змінним капіталом називається та частина авансованого капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили (наймання працівника) і яка в процесі виробництва змінює величину своєї вартості. Мова йде про те, що на ринку праці підприємець і працівник зустрічаються як два рівноправних контрагента, які роблять угоду про наймання, тобто купівлі-продажу товару - робочої сили.
Вартість робочої сили визначається вартістю життєвих матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для її відтворення. Під відтворенням робочої сили мається на увазі не тільки постійне підтримання в робочому стані працівника і забезпечення його необхідними благами для вдосконалення своєї робочої сили, обумовленого виробничою необхідністю, але і відтворення потомства як неодмінної умови продовження господарської діяльності в перспективі. Отже, вартість робочої сили включає в себе і засоби, необхідні для утримання сім'ї.
В результаті операції на ринку праці найманий працівник продає свою робочу силу підприємцю.
Вартість робочої сили, виражена в грошах, називається ціною робочої сили, яка виступає у формі заробітної плати. З точки зору працівника заробітна плата є доходом, з точки зору підприємця вона розглядається як витрати
на придбання робочої сили, або на змінний капітал. Отримавши у своє розпорядження необхідні засоби виробництва і робочу силу, підприємець організує процес виробництва, в якому використовується вже функція робочої сили, тобто не здатність до праці, а сама праця. Протягом робочого дня працівник може створити своєю працею не тільки вартість, еквівалентну вартості робочої сили, але і додаткову вартість - надвартість, або додаткову вартість, яку безоплатно привласнює підприємець. Таким чином, можна зробити висновок, що підприємець, авансувавши витрати на змінний капітал (робочу силу), в кінці робочого дня отримує продукцію, в якій втілена не тільки вартість робочої сили (V), а й додаткова вартість (m).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Процес створення додаткової вартості "
  1. 3. Норма додаткової вартості
    додаткової вартості; m - додаткова вартість; V - змінний капітал. Для наочності звернемося до умовного прикладу. Припустимо, що протягом кожної години найманий працівник створює вартість, рівну 5 тис. руб. Робочий день складається з 5 год необхідного і 2 год додаткового робочого часу. Отже, в необхідний робочий час робітник створює вартість, рівну 25 тис. руб., А в
  2. Робочий день і його складові частини
    процес створення додаткової вартості. Купивши робочу силу, підприємець організує процес виробництва. Припустимо, робочий день дорівнює 7 ч. Однак робітник протягом 5 год своєї праці створює вартість, рівну вартості своєї робочої сили, тобто за цей час він створює вартість, еквівалентну його заробітної плати. Продовжуючи працювати ще 2 год, він створює додаткову вартість до вартості своєї
  3. Глава 7. Додаткова вартість і ціна виробництва
    додаткової вартості, розроблена К. Марксом, розкривала відносини жорстокої експлуатації робочого класу буржуазією. Вона розкрила антагонізм двох класів - поневоленого і поневолювача. Теорія додаткової вартості базувалася на трудовій вартості класичної політичної економії У. Петті, А. Сміта і Д.
  4. Теорія додаткової вартості
    процес створення додаткової вартості. Починає він зі структури робочого часу: якщо робітник найнятий на 10-годинний робочий день, а чистий продукт, відповідний своєї заробітної плати, він створює за 6 год, то його робочий час ділиться на 6 год необхідного і 4 год додаткового праці, т.е . праці на користь його наймача. Продукт, створюваний за необхідний і додатковий час - це, відповідно,
  5. Теорія додаткової вартості
    процес створення додаткової вартості. Починає він зі структури робочого часу: якщо чий найнятий на 10-годинний робочий день, а чистий продукт, відповідний своєї заробітної плати, він створює за 6 год, то його робочого час ділиться на б ч необхідного і 4 год додаткового праці, т.е . праці користь його наймача. Продукт, створюваний за необхідний і додатковий час - це, відповідно,
  6. Про єдині норми додаткової вартості і прибутку
    додаткової вартості і прибутку неважко вести за допомогою апарату Марксової теорії відтворюваність якщо а - єдина норма додаткової вартості, Ь - єдина норма прибутку і т=r, тобто сумарні величини додаткової стоїмо і прибутку рівні, то при т=av - розподілі додаткової вартості пропорційно витратам праці, Марксова формула ціни (з + v + m) трансформується в с + v + av,
  7. Джерела РСС і Додаткова вартість
    створенні РСС, жоден з них не може претендувати на «особливість». Всі фактори виробництва разом також не можуть розглядатися в якос-стве єдиних джерел РСС і додаткової вартості. РСС виникає тільки тому, що вартість виробника виявляється менше вартості споживача, і ком-пенсація витрат тут ні при чому, оскільки витрати всіх факторів виробництва компен-сіруются
  8. Накопичення капіталу
    процес капіталізації додаткової вартості: перетворення додаткової вартості (прибутку) до капіталу. За своїм функціональним призначенням додаткова вартість розпадається на фонд накопичення і фонд споживання підприємця. Фонд накопичення призначений для придбання додаткових виробничих ресурсів - засобів виробництва і робочої сили. Це та частина прибутку, яка представляє
  9. Продуктивний капітал
    процесі господарської діяльності не створюється сама по собі ні вартість, ні прибуток. Їх створення і отримання стають можливими лише шляхом випуску необхідних споживчих благ, що володіють громадської споживчою вартістю - цінністю для покупців. Це товари та
  10. Напрями експлуатації
    процесу за певних умов-ях можуть виступити як експлуататорів. Однак на практиці найбільшими віз-можностями по цій частині в силу «окремішність» свого становища володіє засновник-капіталіст. Згідно синтетичної концепції, всі фактори виробництва (і їх власники) є рівноправними творцями (джерелами) вартості і додаткової стоїмо-сті товару. Експлуатація виникає
  11. Другий напрямок експлуатації
    процесу. Тому справедливе (!) Розподіл виручки від реалізації товару має на увазі, що доходи власників факторів виробництва повинні включати в себе і певну частину вартості і додаткової вартості товару, ис-джерелами якої є капітал і «земля» підприємства. Наприклад, з табл. 5 випливає, що власники робочої сили крім додаткової вартості, обумовленої витратами
  12. додаткової вартості
    процесу обміну, з боку виробника товару сприймається саме як приба-вочная вартість: виробник затратив на оплату робочої сили, засобів виробництва, «землі», засновництва і виплату податків суму, рівну Спроізв, 1, а отримав після про-дажи товару бoльшую суму, рівну Ц1. Більш поширеним є назва «прибуток». Однак у силу багатозначності цієї категорії краще
  13. Витрати суспільства
    створення додаткової вартості, бо в останній також міститься працю. Тому можна сказати, що суспільні витрати виробництва являють собою ту величину витрат праці, яка потрібна для створення вартості того чи іншого товару. Це те, у що обходиться суспільству виробництво кожного товару і всієї сукупності благ, необхідних йому. Тому суспільні витрати виробництва дорівнюють
  14. 34. Теорія додаткової вартості
    процесі розробки економічної теорії, в ході роботи над «Капіталом». Найманий робітник отримує за свою працю заробітну плату, яка покриває витрати, необхідні для підтримки і відновлення фізичних і моральних сил, для нормального функціонування працівника. Заробітна плата оплачує не праця, вона служить формою оплати специфічного товару «робоча сила». Особливість робочої